В чому полягає суть методу моделювання в екологічних дослідженнях?
У процесі пізнання складних еколого-географічних систем важливе місце належить методу моделювання. Моделювання стану довкілля – метод дослідження будови, функціонування, динаміки та розвитку екологічних об’єктів або процесів з використанням моделей, які певною мірою відповідають оригіналові. Основний методологічний принцип моделювання стану довкілля – системний підхід . Моделювання стану довкілля застосовують переважно з іншими методами, зокрема експериментом і спостереженням.
Моделювання – це опосередковане дослідження тих об’єктів пізнання, безпосереднє вивчення яких іншими методами дуже утруднене або неможливе.
У генетичному відношенні прості способи моделювання (наприклад, зображення) виникли у результаті багатовікової діяльності людини. Наукове моделювання у своїй першочерговій формі появилось вже в античній науці, а потім відродилось у XV – XVI ст. і отримало подальший розвиток переважно у астрономії, механіці, фізиці, хімії, архітектурі. Однак труднощі, пов’язані з переносом отриманої інформації з допомогою моделі на об’єкт пізнання, довгий час не дозволяли широко застосовувати цей метод у наукових дослідженнях. У результаті НТП у XX ст. метод моделювання набирає важливого гносеологічного значення. Він проникає у всі галузі науки й техніки, де вивчення визначених об’єктів дуже утруднене без побудови й оперування моделями.
Вихідною науковою категорією метода моделювання є “модель”. У широкому розумінні вона трактується дуже багатозначно : як образ, прообраз, зображення, копія, рисунок, план, карта, графік, формули, матриці, описи і т.д. [16, c.830]
Моделювання, дослідження яких-небудь явищ, процесів або систем об’єктів шляхом побудови й вивчення їх моделей; використання моделей для визначення або уточнення характеристик і раціоналізації способів побудови знову конструювати об’єкти. Моделювання – одна із основних категорій теорії пізнання : на ідеї моделювання базується будь-який метод наукового дослідження – як теоретично (при якому використовуються різноманітні знакові, абстрактні моделі), так і експериментально (використовуючи предметні моделі) [16, c.830].
Отже, під моделлю розуміється така думкою представлена або матеріально реалізована система, яка відображаючи або відтворюючи об’єкт дослідження, здатна замінити її так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об’єкт. У даний час виділяють два основних типи моделей – предметні, або матеріальні, і знакові, або ідеальні.
Предметні (матеріальні) моделі функціонують за законами свого буття, незалежно від того, чи створена ця модель природою або ж сконструйована людиною. Так, сучасні ЕОМ, що використовуються у якості моделюючих улаштувань, є матеріальними моделями, оскільки вони функціонують на основі механічних, електричних і інших фізичних законів світу.
Знакові (ідеальні) моделі, створені людиною в процесі наукового дослідження, а також втілюються у визначену матеріальну форму у вигляді різного роду карт, схем, графіків, формул і т.д.
У процесі екологічних досліджень створені моделі можуть відтворювати, відображати, імітувати ті або інші принципи.
Моделювання включає ряд взаємопов’язаних етапів: 1) формулювання теорії чи гіпотези; 2) розробка екологічної моделі для перевірки цієї теорії; 3) оцінка параметрів обраної моделі; 4) перевірка моделі, статистичні висновки; 5) прогнозування на основі отриманої моделі; 6) застосування моделі (для контролю тощо).
Отже, метод, моделювання завжди передбачає наявність трьох складових елементів – об’єкт пізнання (оригінал), дослідник (суб’єкт), модель. Взаємозв’язки між ними є не природними, а складними соціальними відношеннями.
Перенесення одержаних результатів на реальний прототип моделі здійснюють на підставі логічних висновків, гіпотез чи теорії досліджуваних явищ, що уточнюють ідею подібності, пов’язану з формалізованою процедурою моделювання. Іноді початковою стадією моделювання стану довкілля є описові (вербальні) еколого-географічні моделі. Виділяють також наочну форму моделювання стану довкілля, яка передбачає просторові зв’язки об’єктів, співвідношення та взаємозв’язок його частин. Наприклад, у графічних моделях такі зв’язки відображають за допомогою геометричних фігур, стрілок тощо.
У залежності від цілей і рівня еколого-географічного дослідження застосовують різні форми, способи і прийоми моделювання: картографічні, статистичні, математичні, абстрактно-логічні та ін.
Картографічне моделювання. Його основою є атласне картографування.
Статистичне моделювання. Цей спосіб поєднує статистичне картографування (картограми, картодіаграми), порівняльні і динамічні статистичні діаграми і графіки. У процесі еколого-географічних досліджень воно не виключає картографічного моделювання, а значно доповнює його. Карти-моделі повинні включати діаграми і графіки. В еколого-географічних дослідженнях може застосовуватись математична статистика на основі якої створюються морфометричні карти-моделі.
Математичне моделювання. Йому належить особливе місце у еколого-географічних дослідженнях. Математичні методи в екології, коли еколого-географічні явища й процеси представляють у вигляді логіко-математичних схем, рівнянь, алгоритмів. Останні є основою машинного моделювання – чисельного (з використанням ЕОМ) або імітаційного (на аналогових машинах).
Абстрактно-логічне моделювання. Воно охоплює поняття й категорії, закони й закономірності, гіпотези й теорії, логічні й графічні моделі.