Стан та перспективи розвитку ринку цінних папері

Цінний папір – це письмовий документ, який може виступати як свідоцтвом позики так і свідоцтвом власності.

У сучасних умовах нормальне інвестування народного господарства будь-якої ринково орієнтованої країни немислимо без ефективно функціонуючого ринку цінних паперів, що представляє собою систему економічних відносин, пов'язаних з випуском і рухом цінних паперів. Останні виступають матеріальною формою зв'язку процентів по ньому.

Ощадні сертифікати емітуються комерційними банками, за своєю природою вони близькі до депозитних вкладів і мають низку переваг та недоліків. Ощадні сертифікати бувають процентними (купонними) та безпроцентними (дисконтними). По процентних сертифікатах дохід нараховується на їх номінальну вартість і може виплачуватися одноразово, при погашенні. Дисконтні сертифікати розміщуються за вартістю, нижчою за номінальну, а погашаються за номінальною. Різниця між номінальною та ринковою вартістю становить дохід по ощадних сертифікатах. Для фізичних осіб банки пропонують ощадні сертифікати іменні та на пред'явника, строкові та до запитання.

Іменні ощадні сертифікати можна повернути до закінчення терміну дії договору, але в такому разі вкладник, як правило, втрачає деяку частину прибутку.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку зазначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Векселі бувають прості і переказні. Простий вексель - просте і нічим не зумовлене зобов'язання векселедавця сплатити власнику векселя певну суму грошей у визначеному місці у визначений час. Використання переказного векселя застосовується щонайменше трьома сторонами: векселедавцем, векселедержателем і платником. У міру ускладнення вексельних розрахунків до цього можуть долучатись й інші сторони: індосанти, індосати, аваліст тощо. Переказний вексель — це письмовий наказ векселедавця платнику про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному місці у визначений час. Причому отримувачем коштів може виступати як перший векселедержатель (ремітент), так і кожний з наступних векселедержателей (індосат).

Будь-який переказний вексель може бути переданий шляхом індосаменту, тобто передавального напису на векселі. Індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Індосамент має бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші та підписаний персоною, що володіє векселем на підставі індосаменту (індосантом). Персона, в якої знаходиться переказний вексель, вважається законним векселедержателем.

Переказний вексель може до настання строку платежу бути пред'явлений векселедержателем для акцепту платнику за місцем його проживання. Акцепт - це згода платника на оплату переказного векселя.

Існують також цінні папери „другого порядку", до яких відносять:

1. Право підписки на акції. Це переважне право на придбання акціонерами нового тиражу цінних паперів пропорційно наявній процентній частці їхніх акцій.

2. Опціон, що представляє собою цінний папір, що є результатом опціонного контракту, відповідно до якого один з його учасників здобуває право чи покупки право продажу якоїсь кількості цінних паперів за визначеною ціною протягом певного часу. Власник опціону має право здійснити операцію чи відмовитися від неї, заплативши за це премію.

3. Варрант — свідчення, яке видається разом з цінним папером, що дає право на додаткові пільги її власнику після закінчення визначеного терміну.

Ринок цінних паперів, як і будь-який інший ринок, характеризується наявністю попиту, пропозиції і їхньої рівноважної ціни. Попит формують так звані інвестори - організації і громадяни, що мають вільні грошові заощадження і готові використовувати їх для покупки цінних паперів.

Пропозицію забезпечують акціонерні товариства, що випускають акції й інші цінні папери з метою залучити кошти для фінансування своїх програм, а також держава, що мобілізує кошти шляхом випуску в обіг облігацій державних позик і інших видів цінних паперів.

Випуску цінних паперів повинне передувати опублікування спеціального проспекту емісії, що містить достовірну і повну інформацію про характер діяльності емітента, його керівництво, капітал, доходи, заборгованості й інші показники його фінансового стану. У проспекті емісії вказується також якість цінних паперів, що випускаються, їхні види і скільки з випущених паперів емітент має намір продати. Продаж здійснюється на первинному ринку, за участю дилерів, організацій-гарантів. Первинний ринок — це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів.

В останні роки йде процес інтернаціоналізації ринків цінних паперів, у тому числі і первинного. Інституціональні інвестори, прагнучи диверсифікувати свої вкладення, виявляють зацікавленість до цінних паперів інших країн, їхня головна вимога - значний потенціал приросту вартості.

Після того, як перший власник цінних паперів продасть їх, вони потрапляють на вторинний ринок. Вторинний ринок — це ринок, на якому обертаються раніше емітовані на первинному ринку цінні папери. Цей ринок може бути чи неорганізованим позабіржовим, чи організованим фондовою біржею.

У більшості країн на позабіржовому ринку обертається основна маса (приблизно 85%) цінних паперів, на біржовому - їх відносно невелика частина (15%). Однак саме біржовий ринок, де зосереджені найбільш якісні, найважливіші цінні папери, визначає кон'юнктуру і процес розвитку ринку цінних паперів.

Позабіржовий ринок охоплює операції, здійснені поза фондовими біржами. У західній практиці через цей ринок проходить більшість первинних розміщень і торгівля цінними паперами гіршої якості (у порівнянні з зареєстрованими на фондових біржах).

Нині в Україні налічується понад 35 мільйонів власників акцій приватизованих підприємств. Населення, якому традиційно притаманне підвищене почуття соціальної справедливості, покладає надії не тільки на розвиток державою різноманітних форм інвестування як засобу збільшення грошових заощаджень, а й на забезпечення захисту своїх фінансових вкладень. Відновлення довіри населення до держави і фондового ринку є необхідною умовою соціальної підтримки курсу ринкових реформ та забезпечення соціальної стабільності в суспільстві. На цих засадах і була започаткована державна політика регулювання ринку цінних паперів в Україні.

На фондовий ринок, як на складову частину фінансового ринку держави, звичайно, впливають кризові процеси, які мають місце в економіці. Проте, незважаючи на погіршення інвестиційного клімату, фондовий ринок продовжує свій розвиток.

Статистика свідчить: у 1994 році в Україні випущено цінних паперів на суму 286 млн. грн., в 1995 - 1715,4 млн. грн., в 1996 -4618,9 млн. грн., в 1997 - 13,4 млрд. грн., а станом на початок 1999 року - тільки акцій було випущено на 11,5 млрд. грн. Менше ніж за п'ять років випуск цінних паперів збільшився у 47 разів. На першому місці серед них (які емітуються українськими підприємствами)-акції.