Логістична концепція організації виробництва
Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції організації виробництва
| Характеристика традиційної концепції організації виробництва | Характеристика логістичної концепції організації виробництва |
| Виробнича інтеграція розглядається як другорядне питання | Підтримка високого ступеня виробничої інтеграції |
| Прагнення до максимальної продуктивності | Прагнення до підвищеної гнучкості й адаптації виробництва до кон’юнктури ринку |
| Оптимізація окремих функцій | Оптимізація потокових процесів |
| Підтримка будь-якими засобами високого коефіцієнта використання виробничих потужностей | Підвищення пропускної здатності виробничих потужностей |
| Запаси у вигляді матеріальних ресурсів і готової продукції для забезпечення виробництва й обслуговування споживачів | Запаси у вигляді потужностей для досягнення високої гнучкості та мінімізації технологічних циклів. Відмовлення від надлишкових матеріальних і товарних запасів |
| Узгодженість виробничих та інфраструктурних операцій здійснюється шляхом завищення часу на їх виконання | Відмовавід завищення часу на виконання виробничих і логістичних операцій |
| Перевага спеціалізованого обладнання | Перевага універсального обладнання |
| Виробництво орієнтоване на максимізацію партії продукції, яка виготовляється, на програму, на складування | Відмовавід виготовлення продукції, на яку не має замовлень покупців. Зменшення партій, підвищення якості виробництва |
| Допускається брак в межах встановлених норм | Усунення браку |
| Пасивність в оптимізації внутрішньовиробничих переміщень | Усунення нераціональних внутрішньовиробничих переміщень |
Зміст концептуальних положень свідчить про те, що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов “ринку продавця”, в той час як логістична концепція-для умов “ринку покупця”.
Якщо попит перевищує пропозицію, то впевненість у тому, що будь-яка партія виготовленої продукції буде реалізована, обумовлює функціонування витратного виробництва.
Більше уваги приділяється максимальному завантаженню виробничих потужностей і зниженню собівартості одиниці продукції шляхом збільшення продуктивності обладнання за одиницю часу. Завдання підвищення ефективності інфраструктурних операцій і процесу реалізації мають другорядне значення.
Маємо іншу ситуацію, коли потенційна пропозиція перевищує попит. В умовах конкурентної боротьби за споживача проблеми ефективної реалізації виготовленої продукції стають пріоритетними.
Динамічність і невизначеність попиту на ринку робить недоцільним створення і підтримку великих запасів. Одночасно виробники дуже зацікавлені в отриманні кожного нового, навіть невеликого замовлення. Все це обумовлює потребу в гнучких виробничих потужностях, які здатні швидко відреагувати на кон’юнктуру попиту.
Запас виробничої потужності виникає при наявності якісної та кількісної гнучкості виробничих систем. Якісна гнучкість забезпечується за рахунок наявності універсального обслуговуючого персоналу і гнучкого виробництва. Кількісна гнучкість може забезпечуватися різними способами. Наприклад, на деяких підприємствах Японії основний персонал складає не більш 20% від максимальної кількості працюючих. Решта 80%-тимчасові працівники.
При цьому зниження собівартості в умовах конкуренції досягається не збільшенням розмірів партій, які випускаються, або іншими екстенсивними заходами, а логістичною організацією як окремого виробництва, так і всієї товаропровідної системи в цілому. Основою такої організації зазвичай є створення центру управління логістики, у якому зосереджується інформація та управління всіма зв’язками, що дозволяє забезпечити координацію, управління і контроль за процесом у цілому.