Удосконалення управління економічною безпекою
В даний час значна частина вітчизняних підприємств, працюючи в нестабільному економічному середовищі, є збитковими, переживають глибокий спад виробництва і знаходяться в критичному стані або в стані банкрутства.
Таке їх положення представляє певну небезпеку як для економіки і соціальної стабільності в регіоні та суспільстві в цілому, так і для колективу кожного підприємства. Неповне завантаження потужностей, неефективне їх використання, а тим більше руйнування створеного потенціалу підприємства являють загрозу економічним, матеріальним основам життєдіяльності колективу і суспільства, для підтримки яких він створювався і розвивався.
Жодне підприємство не може відчувати себе в економічній безпеці, якщо виснажені інвестиційні ресурси і у підприємства утворилася непосильна кредиторська заборгованість.
Необхідність впливу на економічну безпеку на різних рівнях управління, а також взаємозв'язок цих рівнів вимагає розроблення й використання системного підходу до управління економічною безпекою. Цей підхід передбачає більш широке дослідження явищ і процесів, ніж це звичайно прийнято економістами, окрім того, включає до свого складу виділення та взаємозв’язків внутрішнього і зовнішнього середовища.
З погляду системного підходу безпеку можна визначити як якість системи, що забезпечує її стійке та стабільне функціонування і розвиток за умов виникнення різних видів загроз зовнішнього і внутрішнього характеру. Це така якість системи, яка дозволяє мінімізувати, а в кращому випадку і повністю уникнути негативного впливу різних дестабілізуючих факторів.
Основне завдання управління стійкістю системи пов'язане з дослідженням комплексу процесів планування, аналізу і контролю за всіма функціональними, територіальними та іншими підсистемами.
Необхідним елементом покращення управління безпекою виступає кількісна оцінка її рівня, яка дає змогу у випадку існування істотних порушень або відхилень визначити ступінь близькості системи до критичної межі, де буде втрачена передбачуваність її змін у відповідь на зовнішні і внутрішні впливи.
У практичному вимірі існує два основних підходи до управління економічною безпекою - галузевий і функціонально-територіальний. Враховуючи тенденції та перспективи розвитку світових регіональних процесів, територіальний розвиток та планування неможливі без адекватної системи управління економічними процесами на регіональному рівні. Регіональна економічна система повинна здійснювати управління господарством, соціальною сферою та охороною навколишнього середовища, маючи для реалізації цього процесу необхідні повноваження, методи і важелі управління та відповідні управлінські структури. Важливим фактором успішної реалізації основ управління економічною безпекою є їх аналогічність зі стратегічною метою забезпечення безпеки, тому ці положенням можна ототожнити.
Визначальні процеси розвитку економіки ведуть до все більшого поширення виробництва і технологій, які виникають на основі поєднання галузей (мають міжгалузевий характер). Підприємства, орієнтовані на функціонування господарства ринкового типу, змушені випускати продукцію, виконувати роботи та послуги, визначені не директивними постановами, а виключно кон'юнктурою ринку.
Велике значення в удосконаленні управління, спрямованого на забезпечення економічної безпеки, має управлінське консультування (консалтинг) як вид інфраструктурної діяльності з надання професійної допомоги в раціоналізації управління.
Управлінське консультування здійснюють професіонали і спеціалізовані консалтингові фірми, що відрізняються об'єктивністю, незалежністю, нестандартністю та інноваційноспо рекомендацій. Консалтингові організації сприяють обмінові новими управлінськими знаннями і досвідом між підприємствами, галузями, національними економіками. Послуги з консультування управління надаються або з усіх питань, або за окремими функціями та завданнями: виробництво, планування, фінансовий менеджмент, управління якістю, продуктивністю.
Кожен консультаційний продукт несе в собі певний рівень знань і ступінь інтегрування. Так, продукт «експертна оцінка» характеризується одноразовим залученням консультанта - експерта для діагностики поставленої або пошукової проблеми; продукт «спільне досягнення» враховує спільну діяльність замовника і консультанта, що забезпечує найбільш оптимальне, часто нестандартне рішення виявленої або поставленого завдання і його реалізацію; продукт «нові компетенції» спрямований на персоналії і їх взаємини. Поступальний розвиток організаційної взаємодії дозволяє домагатися поставлених стратегічних завдань, формуючи і зберігаючи при цьому нові знання та навички. Важливий ступінь залученості замовника в діяльність консультантів, яка залежить від співвідношення витрат часу і результатів консультаційної роботи. Мінімальна ступінь інтегрування повинна бути при експертному консалтингу, а максимальна - при розробці стратегії та формуванні управлінської команди, тобто придбанні нових компетенцій. Партнерські відносини, що виникають при високій прогресивної ступеня інтегрованості взаємодії, дозволяють застосовувати такий механізм процесу організації консультування, як консалтинговий супровід. Створення стійких взаємодій між структурами, які здійснюють консультаційну діяльність, та органами державного управління відіграють важливу роль у процесі забезпечення національної економічної безпеки. Наявність тривалих стійких взаємодій є
Елементи економічної безпеки держави і регіонів чинником, що впливає на підвищення антикризової стійкості та конкурентоспроможності сучасної економіки. Однак такс взаємодоновнення має різний характер, що і можна висловити поняттям «цілісності» як якісної характеристики експертно-аналітичної та інформаційного середовища в процесі забезпечення національної економічної безпеки.
Експертно-консультаційна діяльність в процесі забезпечення національної економічної безпеки припускає пошук можливих напрямів реалізації планів економічного зростання на основі національних інтересів країни і використання результатів прогнозування соціально-економічного розвитку. Формування стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку на системному рівні може розглядатися як невід'ємна частина процесу державного регулювання, здійснюваного через концентрацію ресурсів державних програм на ряді найбільш перспективних напрямів удосконалення економічної безпеки. В даний час для здійснення довгострокових прогнозів відсутні два найважливіших компонента: стабільність інституційного середовища і достовірні сценарії і механізми соціально-економічного розвитку. Прогноз розвитку базується на результатах аналізу всієї періодичної інформації, включаючи відповідні статистичні дані з різних джерел інформаційного моніторингу. При прогнозуванні необхідно враховувати також поєднані дані різних оцінок і прогнозів, включаючи приватні і загальні, що стосуються соціально- економічного розвитку. Очевидна складність проблеми виділення закономірностей забезпечення економічної безпеки робить прогнозування практично єдиним інструментом, придатним для формування керуючого рішення, що зв'язує поточний стан структур з стратегічними планами.
Роль управлінського консультування зростає внаслідок збільшення темпу змін, що відбуваються в бізнес-оточенні підприємства. Саме управлінське консультування дозволяє уникнути значних втрат, які можуть статися через припущення грубих помилок під час планування, взаємодії між суб’єктами соціально-економічної системи.
Забезпечення ефективної взаємодії держави та бізнесу в регулюванні економічних процесів і зміцненні економічної безпеки необхідно використовувати досвід соціально-економічного розвитку провідних країн Європи, Америки та Росії, який побудовано на поєднанні економічної діяльності держави з ринковим механізмом господарювання. Держава повинна бути надійним партнером бізнесу. Є багато сфер, де в державі і бізнесу збігаються інтереси: створення умов для активізації інвестиційної
та інноваційної діяльності, формування належної інфраструктури, охорона прав власності, боротьба з кримінальними елементами та ін.
Зростає роль держави в реструктуризації підприємств для
вдосконалення їх організаційної структури, що забезпечує зниження виробничих та управлінських витрат, економію оборотних коштів, інтеграцію науки і виробництва. Одним з напрямків організаційних перетворень може бути створення інтегрованих структур, які об’єднують підприємства, фінансові та наукові організації (фінансово-промислові групи, науково-виробничі центри, корпорації, холдингові компанії).
Усебічна підтримка малого підприємництва дозволяє забезпечити структурні зрушення у виробництві, активізувати інноваційні процеси, розробляти, освоювати нові технології в різних галузях національної економіки. Державні законодавчі органи повинні проявити велику
наполегливість у вдосконаленні нормативно-правового забезпечення малого підприємництва. Деякі економісти вважають, що переваги малого
підприємництва обумовлені економічним змістом нинішнього етапу НТП. Численні дослідження показали, що задоволеність осіб творчої праці пропорційна масштабам діяльності. Нерідко висококваліфіковані співробітники вважають за краще влаштовуватися на роботу в невеликі фірми або починають власну справу.
Інноваційна діяльність різних типів підприємств є продуктивнішою в умовах єдиної державної інноваційної політики, коли визначені пріоритети розвитку цієї сфери, відомі напрями удосконалення законодавчих, нормативних актів, підприємства переведені на вищі технологічні уклади і створені для цього сприятливі економічні та фінансові умови. Державні органи покликані надавати фінансову підтримку патентній та винахідницькій діяльності, сприяти захисту інтелектуальної власності в Україні та за кордоном.
Особливу увагу слід звернути на необхідність обгрунтованого і зваженого використання механізму банкрутств. Переважна більшість українських підприємств з огляду на високий рівень взаємної заборгованості формально відповідають ознакам банкрутства або можуть мати таку можливість при відносно невеликій зміні макроекономічних умов. Враховуючи ці обставини, важливо визначитися в цілях і межах застосування інституту банкрутства, а також забезпечити інші заходи впливу на ситуацію, що складається, насамперед, за допомогою фінансового оздоровлення підприємств.
Крім того, існує небезпека неадекватної оцінки ймовірності банкрутства підприємства. Вона передусім пов'язана з відсутністю
Елементи економічної бетеки держава і регіонів надійних рейтингових оцінок кредитоспроможності українських підприємств. Тому необхідно вдосконалювати методику їх розрахунку стосовно специфічних українських умов.
Розробка і втілення в життя структурної політики - пріоритетний напрямок розвитку, що забезпечує економічну безпеку країни, спрямований на збереження найцінніших елементів накопиченого технічного потенціалу, подолання деформацій у галузевій, внутрішньогалузевій та виробничій структурі, що виражаються в технічному і технологічному відставанні вітчизняного виробництва від зарубіжних підприємств. Важливо створити і закріпити власну нішу на світовому ринку для експорту української промислової продукції, домогтися насичення внутрішнього ринку вітчизняною продукцією відповідно до обсягів структурного попиту.
Активізація науково-технічної політики, поряд з розробкою та проведенням раціональної ресгруктурізації за допомогою держави, забезпечують комерціалізацію результатів НДВКР, субсидування витрат вітчизняних підприємств та організацій на імпорт технологій, підтримку функціонування досвідчених стендів, експериментальних установок і виробництв. Щоб досягти прориву в цьому важливому напрямку, держава має використовувати всі наявні важелі впливу: індикативне планування, державні інвестиції, митні збори, освітню політику, виділення квот на закупівлю високоефективних технологій та «ноу-хау».
Запобігання витоку капіталів з України та їх повернення в національну економіку пов’язано з відповідальністю власників за вчинені правопорушення за допомогою амністії, в тому числі, за рахунок скасування обмежень на рух капіталу та посилення кримінальної відповідальності в усіх випадках нелегального вивезення капіталу (прибічники цієї думки — в основному представники силових міністерств).
Потрібна істотна зміна культурної, інформаційної та виховної політики держави і структур громадянського суспільства, приведення цієї політики у відповідність з традиційними цінностями української духовної культури, освоєння сучасної форми національної ідеї України, що сприяє духовному збагаченню різних етнічних, соціальних груп населення і гармонізації суспільних відносин. Виховання зростаючого покоління в дусі патріотизму, соціальної соборності, творчої праці, першості духовного над матеріальним, на принципах соціального партнерства та справедливості сприятиме формуванню високоякісного людського потенціалу, інтелектуалізації суспільного виробництва, а значить, - забезпеченню економічної безпеки країни, подоланню системної кризи.
Економічна безпека є багатогранним, багатоаспектним системним явищем, що складається з великої кількості елементів, має багаторівневу структуру, здатна генерувати в процесі розвитку нові рівні, перебудовує їх, в результаті чого система отримує нову цілісність і якість.
За відсутності виваженої державної політики управління економічною безпекою перетворюється на домінування приватних економічних інтересів над загальнодержавними. У зв’язку з цим існує нагальна необхідність в уточненні функцій і повноважень державних структур, інституціоналізація діяльності яких має відбуватися відповідно до принципів формування ринкової соціально орієнтованої економіки та принципів управління складними економічними системами.
Основою удосконалення управління економічною безпекою, як невідємної функції антикризового управління, є створення прийнятних умов для життя та розвитку особистості, соціально-економічної стабільності суспільства і збереження цілісності держави, успішного протистояння до впливу внутрішніх і зовнішніх загроз на основі достатньої забезпеченості необхідними ресурсами. Завданням державної стратегії в даній області є створення умов для економічного зростання виробництва, високої конкурентоспроможності продукції, підтримання науково- технічного потенціалу, збереження соціально-економічної стабільності в суспільстві.
Серед всієї сукупності інструментів підтримки і забезпечення економічної безпеки держави і регіонів пріоритетною повинна стати фінансова політика. Концентрація фінансових ресурсів в бюджетах України дозволить органам виконавчої влади мати фінансову базу для реалізації своїх повноважень у відповідності з Конституцією України. Завдяки функціонуванню бюджетів формуються грошові фонди, які не тільки забезпечують виконання задач загального призначення і створюють фінансову базу для реалізації своїх функцій органами влади, але і формують основу для забезпечення економічної безпеки регіону.
Стратегічними напрямами регулювання економічної безпеки України в просторовому вимірі є комплекс заходів, які передбачають гарантії сталого регіонального економічного розвитку, зменшення рівня міжрегіональної диференціації, організацію належного забезпечення державної політики щодо контролю за економічною безпекою регіонів, надання пріоритетності економічним методам та ін. Для надходження до управлінських органів об’єктивної інформації стосовно регулювання економічної безпеки необхідно проводити прогнозування і моніторинг безпеки і факторів впливу на неї, які визначаються системою спостереження та контролю за станом антропогенних (економічних) комплексів з метою формування оптимальних варіантів стратегічного розвитку у довгостроковій перспективі.
® Контрольні запитання:
1. Що таке економічна безпека і яке місце вона займає в системі національної безпеки?
2. Назвіть основні структурні елементи економічної безпеки і дайте їм характеристику.
3. Суб’єкти управління й забезпечення економічної безпеки України.
4. Визначте індикатори економічної безпеки стосовно до виробничої організації.
5. Як забезпечити ефективну взаємодію держави і бізнесу в інтересах зміцнення економічної безпеки країни?
6. Поняття економічної безпеки з погляду різних рівнів - глобальна, міжнародна, національна, регіональна економічна безпека, а також підприємств й особистості.
7. Інституційний механізм управління економічною безпекою держави.
7. Визначте систему кількісних і якісних показників економічної безпеки на рівні держави, регіону.
8. Розкрийте роль малого підприємництва в підвищенні економічної безпеки країни.
9. Які основні напрями вдосконалення управління економічною безпекою на макро-і мікрорівнях?
10. Які заходи необхідно вжити для запобігання витоку капіталів з
України?
Методи аналізу кри чачих явиШ _