Історія розвитку концепції
Зародження управління проектами як самостійної дисципліни припадає на 30-і роки минулого століття і пов'язане з розробкою спеціальних методів координації інжинірингу великих проектів у США: авіаційних в US Air Corporation та нафтогазових у відомій фірмі Exxon.
Початок сучасної концепції управління проектами (УП) сформувався в середині 50-х років в США і в 60-х роках почав розвиватися на Заході. Саме в силу історичної необхідності за останні 70 років управління проектами або проект-менеджмент (англ. Project Management) сформувалось як самостійна професійна сфера, як комплексна дисципліна, яка дозволяє здійснювати проекти різного роду та масштабів за допомогою спеціальних методів.
Коротко в історію... В 1937 році американським вченим Гуликом була здійснена перша розробка по матричній організації для керівництва та здійснення складних проектів. Практичне застосування вона вперше отримала в 1953-54 pp. в Офісі спільних проектів повітряних сил США та в Офісі спеціальних проектів з озброєння, а далі в 1955 р. — в Офісі спеціальних проектів морського флоту США.
Саме в цей час в розвинених країнах була усвідомлена необхідність управління проектами як самостійної дисципліни. Це було викликано зростанням масштабів проектів і тим, що поняття успішності проекту вимірювалося в першу чергу тим, наскільки його вартість відповідала обсягу виділених асигнувань, розміром прибутку (За оцінками фахівців компанії «Тойота», 5% робіт створюють додаткову вартість, 35% - необхідні, але не створюють додаткову вартість, 60% - чисті втрати).
Отже, у 1956 році компанія "Дюпон де Немур" (Du Pont de Nemours Co) утворила групу для розробки методів та засобів Управління проектами. В 1957 році до цих робіт приєднується дослідний центр UNIVAS та фірма Remington Rand. До кінця 1957 року був розроблений метод критичного шляху (СРМ) з програмною реалізацією на ЕОМ та з успіхом апробований на заводі хімічного волокна в м. Луісвіллі, штат Кентуккі. Вслід за СРМ для програми “Поларис” (US Navy) протягом 1957-58 pp. була розроблена та апробована система сіткового планування PERT (Program Evaluation & ReviewTechnique). Вже з 1958 p. PERT та СРМ використовувались для планування робіт, оцінки ризику, контролю вартості та управління ресурсами для великих військових та цивільних проектів в США. Системний підхід до управління проектами за стадіями життєвого циклу був сформульований в 1959 році комітетом Андерсена. З'явилась перша узагальнююча стаття з управління проектами в Gaddis в Harvard Business Review.
У 60-х роках поширюється сфера застосування сіткових методів. Розробляються методи та засоби оптимізації вартості для PERT та СРМ. Фірма IBM розробляє пакет програм на базі PERT/ COST як систему для управління проектами, створюються перші системи контролю проектів на основі сіткової техніки. Сіткові методи поширюються і в Європу, розвитку набуває організаційна інтеграція. В 1966 році розробляється цілісна система матеріально-технічного забезпечення та система GERT. В 70-х роках СРМ отримує законодавчу підтримку, техніка сіткового аналізу та її комп'ютерні складові вперше вводяться в навчальних закладах США. В 1977 році розробляються методи управління конфліктами, проблеми керівника проекту та команди проекту (1971 p.), організаційні структури управління проектами (1977-1979 pp.).
У 80-х роках Петер Левене зводить проблеми Управління проектами та забезпечення проектів (фінансами та іншими ресурсами) до єдиного цілого. В практику входять методи управління змінами та управління якістю проектів, що дозволило краще управляти інноваційними проектами. Управління ризиком виділяється в окрему дисципліну в сфері Управління проектами. Четверте покоління комп'ютерів та нові інформаційні технології дали широкі можливості простіше та ефективніше використовувати методи та засоби управління проектами, такі, як: планування, складання графіків робіт, контроль та аналіз часу, вартості, ресурсів та ін. Ці методи почали використовувати не тільки великі, але й малі та середні фірми. В США була опублікована колективна праця інституту Управління проектами.
Саме в 80-х роках були створені програмні засоби, що дозволяють звести вирішення проблем управління роботами за проектом і забезпечення проекту. В кінці 80-х - початку 90-х років УП вже сформувалося як самостійна міждисциплінарна сфера професійної діяльності.
В 1990 році на Всесвітньому конгресі з УП обговорювалась проблема її подальшого розвитку. В 1991 році вийшла у світ колективна праця — перший підручник та практичні рекомендації з УП, підготовлена національною Асоціацією Управління Проектами Німеччини (GPM), в якій узагальнено багаторічний досвід з УП.
В 90-х роках продовжується розвиток нових напрямків УП: початок трансферту знань та досвіду УП в посткомуністичні країни та країни третього світу, усвідомлення можливостей та корисності застосування УП в нетрадиційних сферах, таких як: соціальні та економічні проекти, великі міжнародні проекти, вивчення можливостей використання УП як методів та засобів управління реформами тощо.
Етап найбурхливішого розвитку систем для управління проектами почався з появою персональних комп'ютерів, коли комп'ютер став робочим інструментом для широкого кола керівників. Значне розширення кола користувачів управлінських систем породило потребу створення систем для управління проектами нового типу, одним з найважливіших показників таких систем була простота використання. Управлінські системи нового покоління розроблялися як засоби управління проектами, зрозумілі будь-якому менеджеру, що не вимагають спеціальної підготовки і забезпечують легке та швидке включення в роботу.
Сьогодні ефективне управління проектами неможливе без використання сучасних програмних засобів, оскільки зростають розміри проектів, частота їх виконання, обсяги інформації. У світі розроблено кілька сотень систем, які реалізують функції календарного планування і контролю проектів. Найпоширенішими системами на сьогодні є: Microsoft Project, Open Plan Professional, Spider Project, Sure Trek Project Manager та ін. У всьому світі існують свої національні, а також міжнародні об'єднання та організації.
В даний час вже сформувались глибокі традиції використання систем управління проектами в багатьох областях життєдіяльності. Причому, основну частку серед планованих проектів складають невеликі за розмірами проекти.
Наприклад, дослідження проведені тижневиком InfoWorld, показали, що 50% користувачів в США потрібні системи, що дозволяють підтримувати плани, що складаються з 500-1000 робіт і лише 28 відсотків користувачів розробляють розклади, що містять більше 1000 робіт. Що стосується ресурсів, то 38 % користувачів доводиться управляти 50-100 видами ресурсів в рамках проекту, і лише 28 % користувачів необхідно контролювати більш ніж 100 видів ресурсів. В результаті досліджень були визначені також середні розміри розкладів проектів: для малих проектів - 81 робота і 14 видів ресурсів, для середніх - 417 робіт і 47 видів ресурсів, для крупних проектів - 1198 робіт і 165 видів ресурсів. Дані цифри можуть служити відправною точкою для менеджера, що обдумує корисність переходу на проектну форму управління діяльністю власної організації. Як бачимо, застосування системи управління проектами на практиці може бути ефективним і для дуже невеликих проектів.
Природно, що з розширенням кола користувачів систем проектного менеджменту відбувається розширення методів і прийомів їх використання. Західні комп'ютерні журнали регулярно публікують статті, присвячені системам для управління проектами, включаючи поради користувачам таких систем і аналіз використання методики сітьового планування для вирішення задач в різних сферах управління.
В Україні концепція УП почала використовуватись на початку 1990-х років. Проте, проекти здійснювалися, а, отже, і управлялися, з давніх часів, у тому числі і в СРСР (особливо в оборонній, енергетичній, будівельній галузях).
Зараз УП – загальновизнана методологія інвестиційної діяльності, сформувалося системне уявлення про УП з урахуванням всіх аспектів і фаз. Укладена угода про проведення щорічних семінарів в Цюріху. Створена асоціація, що займається проведенням учбових курсів по УП, яка також займається сертифікацією менеджерів проектів по всьому світу. Голова – Клаус Панненбекер. В 1993 році створена асоціація УП в Україні (upma.kiev.ua) на базі КІСІ, її голова й засновник – Бушуєв Сергій Дмитрович.