Специфіка детермінації насильства в сім’ї як соціального явища
Тема № 5 АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИЯВЛЕННЯ ДЕТЕРМІНАНТ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї
1. Специфіка детермінації насильства в сім’ї як соціального явища.
2. Детермінація насильства в сім’ї на макрорівні.
3. Детермінація насильства в сім’ї на мезорівні.
4. Детермінація насильства в сім’ї на мікрорівні.
Специфіка детермінації насильства в сім’ї як соціального явища
Проблема детермінації (сукупності явищ, процесів, фактів, проявів, з якими злочинність пов’язана та якими вона обумовлена) – центральна і чи не найскладніша з усіх в кримінологічній науці. Її важливість обумовлюється тим, що встановлення причин злочинності надасть можливість розробити та здійснити ефективні заходи боротьби з нею. Однак ця проблема й до цього часу не знайшла однозначного вирішення у зв’язку зі специфікою вияву детермінації в соціальному середовищі. На відміну, наприклад, від законів математики або фізики, тут зв’язку між явищами не притаманна абсолютна неминучість. Соціальні процеси розподілені, децентралізовані й імовірнісні; вони стійкі до помилок, можуть «зцілювати» себе (тобто мають антикриміногенний потенціал). Тому причинність щодо суспільства має не жорстку лінійну залежність, а імовірний характер.
Питання стосовно змісту та класифікації факторів злочинності (лат. factor – той, що робить; обставини, які є рушійною силою якогось процесу) розробляється науковцями протягом досить тривалого періоду часу.
Більшість сучасних кримінологів поділяють думку про необхідність класифікації детермінант злочинності через їх чисельність, різноманітність та специфіку взаємозв’язку. У якості критеріїв такої класифікації можуть виступати: рівень функціонування, природа виникнення, сфера дії. Залежно від рівня їх впливу, можливий відповідний розподіл усієї сукупності криміногенних факторів, як мінімум, на три категорії – індивідуальні фактори, видові (групові) та фактори загального порядку.
За природою виникнення криміногенні детермінанти поділяються на об’єктивні та суб’єктивні. Комплексне пояснення феномену злочинності відтак вбачається у виявленні всієї сукупності зовнішніх та внутрішніх, об’єктивних та суб’єктивних криміногенних факторів, оскільки взаємопроникнення об’єктивного й суб’єктивного простежується на усіх рівнях злочинності. При цьому слід мати на увазі діалектичний взаємозв’язок об’єктивних і суб’єктивних факторів. Відтак більшість криміногенних детермінант має об’єктивно-суб’єктивний характер із переважанням або об’єктивного або суб’єктивного.
Залежно від сфери своєї дії, тобто сфери суспільних відносин, у якій вони виявляються, детермінанти можуть бути поділені на соціально-економічні, політичні, соціальні (соціокультурні та морально-психологічні), правові, організаційно-управлінські. Належність детермінанти до тієї чи іншої сфери визначається її сутністю, яка відповідає основному змісту суспільних відносин цієї сфери.
Враховуючи викладене, автор також дотримується позиції, що соціальні явища (у тому числі насильство в сім’ї) породжуються, як правило, не одним якимось попереднім явищем, а сукупністю явищ і процесів.
У рамках методу системного аналізу соціальна система розуміється як цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їхні зв’язки, взаємодії та взаємини. При цьому певна кількість окремих особистостей в цілому створює якісно нову соціальну реальність – суспільство, яке має характеристики, не властиві окремим індивідам. Одні дослідники розглядають структуру суспільства як сукупність екoнoмічної, сoціальнoї, пoлітичної і культурної підсистем, кoжна з яких впливає на інші, зазнаючи звoрoтного впливу. Інші до сoціальних процесів і явищ, які складають суспільствo, зарахoвують сoціальні дії та взаємoдії, зв’язки та сoціальні віднoсини, сoціальні ціннoсті й нoрми тoщо. Сучасна західна теoретична сoціoлогія побудована на засадах макрo- та мікрoрівневих інтерпретацій сoціуму, коли в першoму випадку нагoлос робиться на організації і функціонуванні суспільства як єдиного цілого (макрoрівень), а в другoму – на дослідження й тлумачення дій індивіда (мікрорівень). В українській філoсoфсько-сoціoлoгічній літературі такoж найпoширенішим є системний підхід, однак із виoкремленням трьoх рівнів аналізу: в ньoму макрo- і мiкрoрівні дoпoвнюються мезoрівнем, або середньoю ланкoю. Вихoдячи з цих міркувань, суспільствo як система структурнo складається із людства в цілому (макрoрівень), сoціальних спільнoт з утвoреними ними сoціальними інститутами (мезoрівень) та індивідів (мікрoрівень).
Остання концепція диктує здійснення аналізу криміногенних чинників насильства в сім’ї на макро-, мезо- та мікрорівнях.