Пристрої та вимірювання геометрії різців
Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка
Кафедра ЗТД
Різання матеріалів
Лабораторна робота №1
Вивчення геометрії та конструкції токарних різців
М. Чернігів
Лабораторна робота №1
Тема: Вивчення геометрії та конструкції токарних різців
Для виконання роботи необхідно:
1. Попередньо ознайомитись з основними поняттями про елементи та геометрію різців, вивчити типи і матеріали токарних різців.
2. Вивчити кутомір, яким користуються при вимірюванні кутів різця.
3. Виміряти геометричні і конструктивні елементи токарних різців та занести їх в звіт про роботу.
4. Виконати ескізи ріжучої частини токарних різців та проставити всі кути різця.
5. Оформити роботу та заповнити звіт про роботу.
Основні поняття про елементи і геометрію різця.
Різець складається з двох основних частин: головки – А, стержня – Б (рис. 1). Головка це робоча частина різця. Стержень служить для закріплення різця в різцетримачі. Робочу частину різця виконують з інструментальних сталей, металокерамічних твердих сплавів, мінералокераміки або алмазу.
Рис. 1
В головці різця розрізняють наступні елементи (рис. 1 а,б): передню поверхню – 1, по якій сходить стружка; задні поверхні: головну – 2 та допоміжну – 3, повернуті до оброблюваної деталі; ріжучу кромку – 4, яка утворюється перетином передньої та задньої поверхонь. Крім того розрізняють перехідну задню поверхню – 5. Вершина – 6 різця в плані може бути гострою, заокругленою або у вигляді фаски. Взаємне розташування вказаних поверхонь та кромок в просторі визначається за допомогою ряду кутів, які називають кутами різця.
Поверхні та координатні площини для визначення кутів різця.
На оброблюваній заготовці, при знятті стружки різцем, розрізняють такі поверхні (рис. 2.):
Рис. 2
1 – оброблювану поверхню з якої знімають стружку;
2 – оброблена поверхня;
3 – поверхню різання.
Для визначення кутів різця приймають такі координатні площини:
4 – площину різання;
5 – основну площину; головну січну площину; допоміжну січну площину.
Головна січна площина N-N – площина перпендикулярна проекції головної ріжучої кромки на основну площину. Допоміжна січна площина – площина N1-N1 перпендикулярна проекції допоміжної ріжучої кромки на основну площину (рис. 3).
У різця розрізняють головні і допоміжні кути. Головні кути вимірюють в головній січній площині N-N, до них відносяться:
· головний задній кут – 
;
· кут загострення – 
;
· головний передній кут – 
;
· кут різання – 
.
З рисунка 3, маємо:
; 
; 
; 
.
Рис. 3
Допоміжні кути вимірюються в допоміжній січній площині N1-N1, до них відносяться:
· допоміжний задній кут – 
;
· допоміжний передній кут – 
;
Крім цього розрізняють кути в плані:
· головний кут в плані – 
;
· допоміжний кут в плані – 
;
· кут при вершині в плані – 
.
Також потрібно мати на увазі кут нахилу головної ріжучої кромки 
, який впливає на напрямок сходження стружки (рис. 4).
Рис. 4
Пристрої та вимірювання геометрії різців.
Переріз стержня різця ( 
) вимірюється штангенциркулем, а геометричні параметри різців універсальними та настільними кутомірами.
Універсальним кутоміром вимірюють кути в плані: головний та допоміжний . На рисунку 5 показано вимірювання кута .
При вимірюванні головного кута в плані, планку 1 кутоміра прикладають до головної ріжучої кромки, а планку 2 до бічної сторони різця. Покази на шкалі кутоміра дають значення кута . Подібним методом вимірюють допоміжний кут в плані.
Рис. 5
Кут при вершині в плані визначається за формулою:
Настільним кутоміром вимірюють головні та допоміжні кути, а також кут нахилу головної ріжучої кромки.
Рис. 6
На рисунку 6а показано приклад вимірювання головного заднього кута ,на рисунку 6б – головного переднього кута , на рисунку 6в – кута нахилу головної ріжучої кромки .
Після вимірювання вказаних вище кутів значення решти кутів визначається за формулами:
; 
.
На основі даних отриманих в результаті вимірювання кутів різця, викреслюють його ескіз з позначенням всіх кутів.