Поняття та загальна характеристика повного товариства
Поняття та загальна характеристика повного товариства.
Поняття та загальна характеристика командитного товариства.
9. Поняття кооперативів, їх види та ознаки. Характеристика виробничих і споживчих кооперативів.
10. Поняття та види об’єднань підприємств:ознаки консорціуму, асоціації, концерну та корпорації.
Навчальна мета
- оволодіти знаннями про корпоративні утворення в Україні;
- засвоїти закони,які регулюють створення та діяльність підприємств, товариств та інших форм;
- ознайомитись з принципами організації, дій корпоративних утворень;
- засвоїти інформацію;
- сформулювати поняття ТОВ, ТДВ, Повного, Командитного товариства, кооперативів, об’єднань підприємств;
- перевірити рівень засвоєння знань;
- установити взаємозв’язок, залежність, рівень знань.
Виховна мета
- створити атмосферу емоційного підйому;
- виховувати зацікавленість дисципліною, прагнення отримувати нові знання самостійно;
- сприяти формуванню правової грамотності;
- формувати відбіркову спрямованість сприймання (властивостей предметів, часу, дій, руху
1. Поняття та система корпоративних утворень за чинним законодавством України, їх ознаки.
Корпоративні утворення створюються на основі договору між юридичними і фізичними особами шляхом об’єднання їх майна і підприємницької діяльності в цілях отримання прибутку.
Корпорація – засноване на пайовій участі в капіталі об’єднання, юридичні права якого відособлені від прав і зобов’язань цього учасника. Корпоративна форма організації підприємництва склалася наприкінці ХІХ століття і була зумовлена якісними зрушеннями в продуктивних силах суспільства
Існують різні типи корпоративних об’єднань. Найпоширеніша з них – акціонерне товариство, що мобілізує капітал шляхом випуску цінних паперів: акцій та облігацій. Держателі акцій товариства є співвласниками і мають право на участь в управлінні ним, у той час як держателі облігацій, які одержують фіксований прибуток, виступають лише в ролі кредиторів і не беруть участі в управлінні.
Законом України “Про господарські товариства” передбачено такі основні види господарських товариств:
- акціонерне товариство – товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій;
- товариство з обмеженою відповідальністю – товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів;
- товариство з додатковою відповідальністю – товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника;
- повне товариство – товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном;
- командитне товариство – товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства.
Інші типи корпоративних об’єднань:
- S-корпорації, що являють собою поєднання якостей корпорації і партнерства. Як і в акціонерному товаристві, держателі акцій S-корпорації, кількість яких законодавчо обмежується, несуть обмежену відповідальність, уникаючи в той же час подвійного оподаткування;
- холдинги – держателі акцій інших корпорацій, виступають своєрідною формою регулювання всього корпоративного співтовариства;
- професійні корпорації – своєрідна форма акціонерного товариства закритого типу.
Світовий досвід переконливо демонструє переваги використання акціонерних товариств, які є основною правовою та організаційною формою корпоративних утворень у системі світового господарства, і внаслідок застосування та розвитку яких розвинуті країни зберігають високу продуктивність та ефективність суспільного виробництва, високий життєвий рівень населення та стабільність політичної системи.
2. Поняття та види підприємств в України
Поняття підприємства слід розглядати з точки зору положень господарсько-правової доктрини та нормативно-правових актів.
Згідно ГКУ, ст. 62. Підприємство як організаційна форма господарювання
1. Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
2. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
3. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.
4. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
5. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Так, згідно зі ст. 63 ГК України можна виділити:
– залежно від форм власності:
а) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);
б) підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
в) комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
г) державне підприємство, що діє на основі державної власності;
ґ) підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).
– залежно від наявності іноземної інвестиції в статутному капіталі підприємства (її наявності та розміру) виділяють:
а) іноземне підприємство (в статутному капіталі іноземна інвестиція становить 100 %) (ч. 2 ст. 63 ГК України);
б) підприємство з іноземними інвестиціями (в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10 %).
– залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва (ч. 3 ст. 55 ГК України).
Суб’єктами мікропідприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний доход від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
Суб’єктами малого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний доход від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний доход від будь-якої діяльності перевищує суму,
еквівалентну 50 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.
Треба зазначити, що перелічені види підприємств (малі, середні та великі) не є окремими організаційними формами.
За сферою діяльності розрізняють підприємства промислові, торгівлі, у сфері послуг та інші.
За метою створення підприємства, виходячи з положень ч. 2 ст. 62 ГК України, поділяються на підприємницькі (комерційні) і непідприємницькі (некомерційні).
Згідно із ч. 9 ст. 63 ГК України для підприємств певного виду та організаційних форм закони можуть встановлювати особливості господарювання.
3. Поняття та види господарських товариств в України
Одним з найпоширеніших видів суб'єктів господарювання є господарські товариства. Їх правовий статус визначається положеннями Глави 8 ЦК „Господарські товариства“, главою 9 ГК, та Законом України від 19 вересня 1991 року „ Про господарські товариства“.
Згідно з ч. 1 ст. 79 ГК господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами.
Господарські товариства є юридичними особами.
Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи.
Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.
Господарське товариство, державна частка у статутному капіталі якого перевищує 50 відсотків, його дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить господарському товариству, державна частка у статутному капіталі якого перевищує 50 відсотків, у разі здійснення ними закупівель та за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує межі, визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (від 10.04.2014 № 1197-VII), оприлюднюють на веб-порталі Уповноваженого органу, визначеного Законом України "Про здійснення державних закупівель", звіт про укладення договору про закупівлю товарів, робіт і послуг за кошти підприємств та інформацію про зміну його істотних умов не пізніше ніж через сім днів з дня укладення договору про закупівлю або внесення змін до нього. У звіті обов’язково зазначаються: найменування, кількість товару та місце його поставки, вид робіт і місце їх виконання або вид послуг і місце їх надання, інформація про технічні та якісні характеристики товарів, робіт і послуг, найменування і місцезнаходження постачальника, виконавця робіт і надавача послуг, з яким укладено договір, ціна за одиницю товару, робіт і послуг та сума, визначена в договорі, дата укладення договору, строк поставки товарів, виконання робіт і надання послуг тощо.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
З наведеного визначення можна сформулювати наступні ознаки.
1. Організаційна єдність.
2. Товариство створюється шляхом об'єднання майна засновників.
3. Учасники товариства беруть участь в діяльності товариства.
4. Наявність відокремленого майна.
5. Товариство створюється з метою отримання прибутку.
Господарські товариства являють собою організоване в єдине ціле об'єднання декількох осіб для ведення господарської діяльності, виготовлення продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг, із метою отримання прибутку, тобто належать до господарських організацій корпоративного типу.
Важливою ознакою також є поєднання в них особистих і майнових сил учасників. Майно, внесене учасниками товариства як їхні вклади (паї), належать товариству на праві власності. У той же час частина майна може бути передана товариству його засновниками (учасниками) на праві користування. Наприклад: право користування землею та іншими природними ресурсами, будинками, устаткуванням.
Речі, що споживаються (гроші, сировина, паливо), мають передаватись учасниками товариству на праві власності, а щодо індивідуально визначених речей (земельні ділянки, будинки, споруди), можливе застосування як права власності, так і права користування, але правовий режим речей, що передаються товариству його засновниками, має бути чітко визначений у договорі - або ці речі передаються у власність, або у користування.
Участь у господарському товаристві є водночас обов'язком і правом його учасників. Майнова участь є обов'язковою, а особиста - правом, а в персональних товариствах (повному та командитному) - обов'язком.
Наступна ознака господарського товариства - наявність відокремленого майна. Відокремленість майна товариства від майна його засновників (учасників) і право власності на це майно дозволяє товариству самостійно вести господарську діяльність і відповідати за її результати.
Основна мета господарських товариств - отримання прибутку, це досягається шляхом промислу - систематичного виконання на професійній основі господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг) не для власних, а для чужих потреб.
Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації. Відповідно до ч. 1, ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців“, державною реєстрацією юридичних та фізичних осіб - підприємців є засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Господарське товариство може відкривати рахунки в банках, а також укладати договори та інші угоди лише після державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством у порядку, визначеному законом та установчими документами.
Угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди.
При державній реєстрації у найменуванні господарських товариств обов'язково має бути зазначений вид товариства: „повне товариство“, „акціонерне товариство“ тощо, для повних та командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні відомості. Найменування товариства міститься в установчих документах товариства і не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій. Місцезнаходження (розташування) товариства повинно бути в Україні.
Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді від свого імені.
Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Як і будь-яка організація, господарське товариство є суб'єктом права власності. Відповідно до ст. 115 ЦК України майно господарського товариства складається з:
· майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного капіталу;
· продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;
· одержаних доходів;
· іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.
Закріплене за господарським товариством майно створює необхідну базу для його нормальної діяльності.
Законом передбачена можливість створення господарського товариства однією особою. Це положення не поширюється на повні та командитні товариства. Учасниками господарського товариства можуть бути фізичні або юридичні особи, як резиденти, так і іноземні суб'єкти права.
Законодавство України встановлює обмеження щодо участі певних суб'єктів у господарських товариствах. Стаття 80 ГК передбачає, що учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Також відповідно до ст. 14 Закону України „Про банки та банківську діяльність“ власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Цей же закон встановлює обмеження стосовно учасників товариства, зокрема ст. 14 ГК вказує, що учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації с. 186].
Згідно з ЦК України учасники господарського товариства мають права та обов'язки у порядку, встановленому установчими документами товариства.
4.Поняття, види та загальна характеристика акціонерних товариств.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» АТ – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
ЗУ «Про господарські товариства» дає майжесхоже визначення(ст 24):Акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннямитільки майном товариства. Характерними рисами АТ є такі: 1) це різновид господарського товариства; 2) воно має поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості (акції); 3) відповідальність товариства за своїми зобов’язаннями виключно майном, що належить йому на праві власності; 4) відсутність в акціонерів субсидіарної майнової відповідальності за зобов’язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили свої частки (акції); 5) законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного капіталу 1 (не менше суми,еквівалентної 1250 мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) АТ); 6) створення розгалуженої системи органів управління товариством; 7) участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що їм належать на праві власності (мається на увазі різний обсяг прав, що надає пакет акцій, який знаходиться в акціонера (наприклад 10 %). Закон України «Про господарські товариства» , а саме ст.25 визначає види акціонерних товариств:
До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» в Україні АТ за типом поділяються на Публічні АТ та Приватні АТ. До того ж важливою умовою є вказівка законодавця про кількісний склад акціонерів ПрАТ, який не може перевищувати 100 акціонерів. Основні відмінності наведено у таблиці 1. Таблиця 1.Основні відмінності між публічними і приватними АТ наведені в таблиці.| Критерії | Публічні акціонерні товариства | Приватні акціонерні товариства |
| Кількісний складакціонерів | Кількість акціонерів від 1 до необмеженої кількості | Кількість акціонерів від 1 до 100 |
| Порядоквідчуженняакцій | Акціонери мають право відчужувати акції без згоди інших акціонерів | Статутом може бути передбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій, що пропонуються їх власником до продажу третій особі |
| Особливостіобігу акцій | Акції ПАТ можуть купуватися та продаватися на фондовій біржі. ПАТ зобов’язане пройти процедуру включення акцій до біржового списку хоча б однієїфондової біржі. | Акції ПрАТ не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону. |
| Порядок розміщенняакційдодатковоїемісії | Приватне і публічне (тобто шляхом публічної пропозиції по купівлі акцій невизначеному колу осіб) розміщення акцій | Приватне розміщення акцій (серед визначеного кола осіб) |
| Порядокскликаннязагальнихзборівакціонерів | ПАТ додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу, а також не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів розміщує на власній веб- сторінці в мережі Інтернет | ПрАТ скликає збори у загальному порядку без додаткових вимог. |
| Особливостіголосуванняна загальнихзборах таобранняорганівуправління | Голосування здійснюється тільки з використанням бюлетенів для голосування; обрання членів наглядовоїради здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування | Голосування може проводитися без бюлетенів. Обрання членів наглядової ради здійснюється за принципом пропорційності представництва в її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голосуючих акцій або шляхом кумулятивного голосування. Конкретний спосіб обрання членів наглядової ради визначається статутом. Статутом може передбачатися більша (порівняно з визначеною законом) кількість голосів акціонерів, необхідних для прийняття рішення з питань порядку денного |
| Звітність таобов’язковаінформація | ПАТ зобов’язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій у порядку, встановленому НКЦПФР, розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, та інформація визначена |
АТ не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа, а також воно не може мати у своєму складі лише акціонерів – юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та ж особа.
Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» АТ може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у АТ. До речі, воно створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом. Як і будь-яка юридична особа, АТ вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку (ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»).
Засновниками АТ (одна, дві чи більше осіб) визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, які прийняли рішення про його заснування.
Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього АТ. Всі акції товариства є іменними та існують виключно в бездокументарній формі (ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства»).
АТ може здійснювати розміщення акцій двох типів – простих та привілейованих.
5.Товариство з обмеженою відповідальністю: поняття та загальна характеристика
Згідно зі ст. 140 ЦК України ТОВ є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. У той же час за ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» ТОВ визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.Ознаки ТОВ:
1) обмеження відповідальності учасників по зобов’язаннях товариства. Учасники ТОВ не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників (ч. 2 ст. 140 ЦК);
2) TOB може бути засноване однією особою. При цьому ТОВ не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника (ч. 2 ст. 141 ЦК);
3) максимальна кількість учасників ТОВ може досягати 100 осіб. При перевищенні цієї кількості ТОВ підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі (ч. 1 ст. 141 ЦК);
4) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (ч. 1 ст. 143 ЦК). Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» ТОВ може створюватися та
діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Модельний статут ТОВ було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 р. №1182 44 . Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов’язковим, (ч. 2 ст. 142 ЦК);
5) обов’язковість формування статутного капіталу і резервного (страхового) фонду. Статутний капітал товариства складається зі вкладів його учасників і визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ законодавством не визначено. Тобто ТОВ може бути створене зі статутним капіталом у розмірі 1 копійка. Резервний (страховий) фонд створюється у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.
6) можливість розстрочки сплати вкладів учасників до статутного капіталу ТОВ до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства (ч. З ст. 144 ЦК);
7) здійснення управління ТОВ через систему органів: вищий орган - загальні збори учасників (ч. 1 ст. 145 ЦК), виконавчий орган (ч. 2 ст. 145 ЦК), контрольний орган (ст. 146 ЦК);
8) можливість формування виконавчого органу за рахунок найманих працівників, які не є учасниками товариства (ч. 2 ст. 145 ЦК);
9) вихід учасника із ТОВ обумовлений обов’язковим попереднім попередженням про це товариства не пізніше ніж за три місяці до виходу (ст. 148 ЦК).
6.Товариство з додатковою відповідальністю: поняття і загальна характеристика
Близьким за своїм правовим статусом до ТОВ є ТДВ.
Товариство з додатковою відповідальністю - це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників (ч. 4 ст. 80 ГК).
Так, згідно зіст. 65. Закону України «Про господарські товариства» :
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52-64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.
Ознаки ТДВ:
1) додаткова відповідальність учасників по зобов’язаннях товариства.
2) ТДВ може бути засноване однією особою. При цьому ТДВ не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише
одного ТДВ, яке має одного учасника;
3) максимальна кількість учасників ТДВ на відміну від ТОВ не обмежується. У зв’язку з цим при перетворенні АТ зі значною кількістю акціонерів в інші види господарських товариств на практиці найчастіше обирається саме організаційно-правова форма ТДВ;
4) установчим документом ТДВ є статут. Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» ТДВ може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Проте на даний момент засновники ТДВ не можуть реалізувати цю правову норму при створенні ТДВ, оскільки Модельний статут ТДВ все ще не затверджено Кабінетом Міністрів України;
5) обов’язковість формування статутного капіталу і резервного (страхового) фонду. Мінімальний розмір статутного капіталу ТДВ законодавством не визначено. Відтак ТДВ, так само як і ТОВ, може бути створене зі статутним капіталом у розмірі 1 копійка. Резервний (страховий) фонд створюється у розмірі, встановленому установчими документами ТДВ, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але
не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку;
6) можливість розстрочки сплати вкладів учасників до статутного капіталу ТДВ до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства;
7) здійснення управління ТДВ через систему органів: вищий орган - загальні збори учасників, виконавчий орган (дирекція або директор), ревізійна комісія (утворення не обов’язкове);
8) можливість формування виконавчого органу за рахунок найманих працівників, які не є учасниками товариства;
9) вихід учасника із ТДВ обумовлений обов’язковим попереднім попередженням про це товариства не пізніше ніж за три місяці до виходу.
Поняття та загальна характеристика повного товариства.
Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства (ст. 119 ЦК України, ст. 66 Закону України «Про господарські товариства»).