Стаття 20. Регулювання охорони праці у колективному договорі

Стаття 21. Додержання вимог щодо охорони праці під час про­ектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об’єктів і засобів виробництва.

Четвертий розділ Закону України «Про охорону праці» регламен­тує стимулювання охорони праці.

Стаття 25. Економічне стимулювання охорони праці. Воно означає, що до працівників можуть застосовуватися будь-які заохо­чення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо під­вищення рівня безпеки та поліпшення умов праці, і це визначається колективним договором, угодою. При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, за умови досягнення належ­ного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травма­тизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодав­цем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за висо­кий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці. Розрахунок розміру страхового внеску із застосу­ванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спри­чинили втрату працездатності.

Стаття 26.Встановлює, що роботодавець зобов’язаний відшкоду­вати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юри­дичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, перед­бачених законом. Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного ви­падку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігіє­нічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.

Стаття 43. Передбачає, що за порушення законодавства про охо­рону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів дер­жавного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, при­тягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п’яти відсотків місячного фонду за­робітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до за­конодавства використовує найману працю. Несплата штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення. Застосування штрафних санкцій до поса­дових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10). Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку. Кошти від застосування штраф­них санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які відповідно до зако­нодавства використовують найману працю, посадових осіб і праців­ників, визначених цією статтею, зараховуються до Державного бюд­жету України.

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб ор­ганів державного нагляду за охороною праці, а також органів дер­жавного нагляду за охороною праці, представників профспілок, їхніх організацій та об’єднань винні особи, відповідно до ст. 44, притя­гаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримі­нальної відповідальності.

Стаття 44. За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відпо­відальності згідно із законом (рис. 3.3).

 
 

 

 


Рис. 3.3. Види відповідальності [50]

Дисциплінарна відповідальність – відповідальність посадових осіб, працівників і службовців за порушення правил і норм з охорони праці, які не призвели до тяжких наслідків. Вона полягає в накла­данні дисциплінарних стягнень адміністрацією підприємства. На поса­дові особи накладаються такі стягнення: догана, звільнення з роботи (ст. 147 КЗпП). Законодавством, статутами і положеннями про дис­цип­ліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, який прийняв на роботу даного працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб (керівників підприємств та їхніх заступників, головних інженерів та інших посадових осіб), винних за порушення правил і норм охо­рони праці, у вигляді грошового штрафу.

Матеріальна відповідальність настає тоді, коли внаслідок пору­шення вимог охорони праці підприємство несе матеріальні збитки. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заро­бітку працівника і не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Крім того, на окремі заходи воно передбачено у державному та місцевих бюджетах окремим рядком. Витрати для підприємств – не менш 0,5 % від суми реалізованої продукції, для бюджетних організацій – не менше 0,2 % від фонду оплати праці.

Нормативно-правові акти про охорону праці – це правила, стан­дарти, норми, регламенти, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання. Можуть бути міжгалузевими або галузевими.

Державний міжгалузевий нормативний акт з охорони праці – це нормативно-пра­вовий акт загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації сус­пільного виробництва України, незалежно від їх відомчої (галузевої) прина­лежності та форми власності. Позначаються НПАОП – норма­тивно-правові акти з охорони праці.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці – це нормативно-правовий акт, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, що належать до певної галузі. Позначаються НАОП – нормативні акти охорони праці.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання Закону України «Про охорону праці», для забезпечення обробки інформації в автоматизованих системах управління економікою держави, забез­пе­чення інформаційної сумісності завдань органів різних рівнів уп­равління державні нормативні акти про охорону праці кодуються до таких структурних схем (рис. 4, 5):

 

 
 

 


Рис. 4. Схема кодування для міжгалузевих
нормативно-правових актів [50]

 
 

 


Рис. 5. Схема кодування для галузевих нормативних актів [50]

 

Група для міжгалузевих нормативних актів має цифрове позна­чення (залежно від державних органів, які їх затвердили):

0.0 – Держгірпромнагляд;

0.01 – пожежна безпека;

0.02 – безпека руху;

0.03 – Міністерство охорони здоров’я;

0.04 – Держатомнагляд;

0.05 – Міністерство праці і соціальної політики України;

0.06 – Держстандарт тощо.

Група для галузевих нормативних актів має цифрове позначення відповідно до класифікатора, складеного на основі «Загального кла­сифікатора галузей народного господарства» Держстандарту України. Наприклад:

1.1.10 – електроенергетика;

1.3.10 – хімічна промисловість;

2.1.20 – тваринництво та птахівництво;

7.1.00 – внутрішня торгівля;

7.1.20 – споживча кооперація;

7.1.30 – громадське харчування тощо;

9.6.11 – банківська діяльність.

Види державних нормативних актів про охорону праці уніфіковані і мають цифрові позначення:

1 – правила;

2 – ОСТи (галузеві стандарти);

3 – норми;

4 – положення, статути;

5 – інструкції;

6 – керівництво, вказівки, рекомендації, вимоги;

7 – технічні умови безпеки;

8 – переліки, інші.

Крім того, звертається увага, що крім законодавчих актів України, правові відносини регулюються підзаконними нормативними актами. З повним переліком їх можна ознайомитись у «Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці». Діючи з 1995 р., він включає в себе понад 2 000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також 350 міждержавних стандартів праці (ГОСТ ССБТ) та близько 40 державних стандартів України (ДСТУ).

До державної системи стандартизації України входять такі катего­рії нормативних документів та види стандартів:

ДСТУ – державний стандарт України;

ГСТУ – галузевий стандарт України;

СТТУ – стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України;

ТУУ – технічні умови України;

СТП – стандарти підприємств.

На основі НПАОП власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють і затверджують власні поло­ження, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, установи, організації. Відповідно до НПАОП 0.00-8.03-93 «Порядок розробки і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», до основних нормативних актів підприємства належать:

– Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

– Положення про службу охорони праці підприємства;

– Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

– Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці;

– Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань праців­ників з питань охорони праці;

– Положення про організацію і проведення первинного та повтор­ного інструктажу, а також пожежно-технічного мінімуму;

– Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відпо­від­ності нормативним актам про охорону праці;

– Положення про організацію попереднього і періодичного медич­них оглядів працівників;

– Положення про санітарну лабораторію підприємства;

– Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і ви­дами робіт;

– Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві;

– Загальнооб’єктові та цехові інструкції про заходи пожежної без­пеки;

– Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

– Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;

– Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;

– Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах;

– Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спец­одягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Враховуючи специфіку виробництва та вимоги чинного законо­дав­ства, власник затверджує нормативні акти із вищезазначеного списку та інші, що регламентують питання охорони праці.

 

Практичне заняття

Тема 1. Закон України «Про охорону праці»

План

1. Основні законодавчі акти України про охорону праці.

2. Принципи державної політики в галузі праці.

3. Основні положення Закону України «Про охорону праці».

4. Вирішити ситуаційні завдання і підтвердити рішення статтями Закону.

Термінологічний словник

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, ор­ганізаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілак­тич­них заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Гуманізація праці– профілактика перевтоми, професійних захво­рювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення зміс­товності праці, створення умов для всебічного розвитку особистості.

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду ді­яльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, ус­танові та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність люди­ни в процесі праці.

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, вплив яко­го може призвести до погіршення стану здоров’я, зниження праце­здатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор– виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

Безпека – стан захищеності особи та суспільства від ризику зав­даної шкоди.

Рівень безпеки – оцінка безпеки посиланням на прийнятий ризик.

Промислова безпека – безпека від аварій на виробничих об’єктах і наслідків цих аварій.

Небезпека – потенційне джерело шкоди.

Безпечні умови праці; безпека праці – стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих чинників не перевищує гранично допустимих значень.

НПАОП – Державні нормативні акти про охорону праці.

Запитання для поточного контролю знань

1. Розкрийте соціальне та економічне значення охорони праці в Україні.

2. Назвіть основні статистичні дані з питань охорони праці у світі, Україні, області.

3. Розкрийте сутність створення всеохоплюючої правової основи для роботи з охорони праці в Україні.

4. Назвіть основні завдання курсу «Основи охорони праці».

5. Назвіть статті Конституції України, що стосуються питання охорони праці.

6. Які основні види законодавчих та інших нормативних актів регламентують питання охорони праці в усіх сферах виробничої діяль­ності?

7. На підприємства, установи і організації яких форм власності поширюється дія Закону України «Про охорону праці?»

8. На яких принципах базується державна політика в галузі охо­рони праці?

9. Які додаткові пільги і компенсації можуть передбачатися в колективному договорі (угоді) за наявності на підприємстві певних економічних умов?

10. Які пільги і компенсації передбачені для працівників, зайнятих на роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у неспри­ятливих температурних умовах?

11. Що належить до засобів індивідуального захисту працівників, зайнятих на роботах із забрудненням або здійснюваних у несприят­ливих температурних умовах?

12. Який порядок і розміри відшкодування власником шкоди, от­риманої на вироб­ництві: за тимчасової втрати працездатності, у ви­падку каліцтва, смерті, моральної шкоди?

13. Суть охорони праці жінок.

14. Які пільги надаються неповнолітнім у галузі охорони праці?

15. У чому особливості охорони праці інвалідів?

16. Який порядок і види навчання, інструктажів, перевірки знань із питань охорони праці застосовують на підприємствах?

17. Суть управління охороною праці на підприємстві.

18. Який порядок фінансування охорони праці?

19. Які питання розглядаються у розділі «Охорона праці» колек­тивного договору?

20. Для чого на підприємстві створюється служба охорони праці?

21. Яких вимог слід дотримуватись щодо охорони праці при про­ектуванні, будівництві та реконструкції підприємства, об’єктів тощо?

22. У яких випадках проводиться розслідування нещасних випад­ків, професійних захворювань та аварій на підприємстві?

23. Крім відшкодування шкоди працівникам, у яких випадках влас­ник відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі при порушенні вимог щодо охорони праці?

24. Які види штрафних санкцій застосовують до підприємств, орга­нізацій та установ за порушення нормативних актів про охорону праці?

25. Які документи з охорони праці належать до державних, між­галузевих, галузевих?

26. В якому порядку проводиться опрацювання, прийняття, пере­гляд та скасування нормативних актів про охорону праці?

27. Що входить у сферу діяльності нормативних актів про охорону праці?

28. Які державні органи здійснюють управління охороною праці в країні? Їхні повноваження?

29. Суть повноважень у галузі охорони праці асоціацій, корпора­цій, концернів та інших об’єднань підприємств у галузі охорони праці?

30. Хто здійснює державний нагляд за додержання державних та інших нормативних актів про охорону праці?

31. Суть громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці.

32. Яку відповідальність несуть працівники підприємств, органі­зацій, установ за порушення вимог щодо охорони праці?