Захист від шкідливої дії речовин на виробництві
Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають: вилучення шкідливих речовин в технологічних процесах, заміна - шкідливих речовин менш шкідливими; удосконалення технологічних процесів та устаткування; автоматизація і дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами; нормальне функціонування систем опалення, загально-обмінно вентиляції, кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу; попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюючі у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання прав особистої гігієни; контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони; використання засобів індивідуального захисту.
71. Безпечність технологічного процесу.
Загальні вимоги до виробничих процесів передбачають: усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, котрі справляють небезпечну дію; заміну технологічних процесів та операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та операціями, при виконанні котрих ці фактори відсутні або мають меншу інтенсивність; комплексну механізацію та автоматизацію виробництва; застосування дистанційного керування технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів; герметизацію обладнання; застосування засобів колективного захисту працівників;
раціональну організацію праці та відпочинку з метою профілактики монотонності та гіподинамії, а також зниження важкості праці; своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях; запровадження систем керування технологічними процесами, котрі забезпечують захист працівників та аварійне вимкнення виробничого обладнання; своєчасне видалення та знешкодження відходів виробництва, котрі є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів; забезпечення пожежо- та вибухобезпеки.
72. Пожежна сигналізація.
Головною умовою для успішної ліквідації пожежі є швидке повідомлення пожежно-рятувальної служби про виникнення загоряння. Для виклику пожежної команди на кожному об’єкті має бути телефонний або радіозв’язок. Для швидкого повідомлення про пожежу облаштовують електричну пожежну сигналізацію, яка виявляє займання на початковій стадії, що забезпечує успішну боротьбу з вогнем. До автоматичних систем пожежної сигналізації належать: теплові, димові, світлові й комбіновані сповіщувачі; Теплові автоматичні сповіщувачі реагують на підвищення температури навколишнього середовища. Димові сповіщувачі реагують на появу диму. Комбіновані сповіщувачі здатні одночасно реагувати на підвищення температури у навколишньому середовищі і появу диму. Світлові сповіщувачі мають фотоелемент, що реагує на ультрафіолетову або інфрачервону частину спектра полум’я. Ефективність і надійність пожежних сповіщувачів залежить від оптимального добору їх типу, установки та умов експлуатації. Кожну точку приміщення, яка потребує захисту від пожежі, має контролювати не менш як два автоматичних пожежних сповіщувачів. Кількість пожежних оповісників у приміщенні визначають, виходячи з необхідності виявлення загорання у початковій стадії по всій площі.
73. Призначення та класифікація систем вентиляції.
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних ррбочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже. Вентиляція класифікується за такими ознаками:
за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна] та суміщена ( природна та штучна одночасно); за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно-витяжна; за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.