Порядок одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів
З метою створення резидентами України умов для оперативного одержання іноземних кредитів і здійснення проектів за їх рахунок НБУ положенням "Про порядок реєстрації одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів" встановив порядок реєстрації одержання та надання юридичним особам-резидентам реєстраційних свідоцтв на одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів.
Кредити в іноземній валюті від іноземних кредиторів можуть одержувати в безготівковій формі юридичні особи -резиденти України з метою здійснення ними діяльності, передбаченої статутними документами.
Для отримання реєстраційного свідоцтва резидент-позичальник подає до відповідного обласного управління НБУ лист-повідомлення
НБУ не здійснює реєстрацію таких операцій, як одержання резидентом від нерезидента (компанії, фірми) кредиту у формі відстрочки платежу за реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги. Названі операції регулюються чинним законодавством України, зовнішньоекономічними контрактами та міжнародними угодами.
Уповноважений банк у межах отриманої ним ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями може залучати кредитні ресурси від іноземних банків-кореспондентів на строк до 1 року з урахуванням можливої пролонгації кредиту (при цьому загальний строк користування кредитом не може перевищувати 1 рік) без одержання реєстраційного свідоцтва. Для залучення кредитних ресурсів на строк понад 1 рік уповноважений банк має одержати таке свідоцтво.
Іноземна валюта, яку банк отримав у вигляді сплати іноземним інвестором відповідної частки статутного капіталу, може використовуватися при здійсненні банківських операцій, у тому числі й при наданні кредитів в іноземній валюті натих самих умовах, що надаються банкам-резидентам, капітал яких сформований без участі іноземних інвесторів.
Підставою для відмови в наданні Національним банком України резиденту свідоцтва про реєстрацію може бути неналежним чином оформлений лист-повідомлення.
Реєстраційне свідоцтво видається резиденту-позичальнику без права передачі його третім особам для реалізації тільки одного кредитного проекту. Воно не може бути підставою для залучення іншого кредиту чи збільшення суми кредиту та здійснення інших валютних операцій.
У разі необхідності внесення змін та доповнень до кредитної угоди (зміна суми кредиту, строку погашення тощо) позичальник може звернутися до обласного управління Національного банку України з клопотанням щодо внесення відповідних змін або доповнень до тексту реєстраційного свідоцтва. Зміни та доповнення оформлюються у вигляді додатка до реєстраційного свідоцтва, який є невід'ємною частиною раніше наданого реєстраційного свідоцтва.
Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.
Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вважатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.
Видача підприємству позики в іноземній валюті, як і в національній, здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості за раніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.
Кредит в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання, сировини, матеріалів. Зокрема, підприємство може передбачати часткове використання виданого кредиту на такі цілі:
* оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з валютою, які здійснюються відповідно до кредитного до-товору підприємства з іноземною фірмою;
* оплата витрат на відрядження працівників підприємства за кордон у межах встановлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджується контрактом;
* сплата мита, страхових та митних внесків, які встановлені країною-експортером і віднесені за умовами контракту на імпортера;
* оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів або документально підтверджених витрат на транспортування експортної продукції.
Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземній валюті. Так, банк може відмовити підприємству в позиці для спекулятивних операцій, оскільки такі операції мають зависокий ступінь ризику.