Організація території сівозмін. Проектування польового водопостачання
Проектування польового водопостачання. Польове водопостачання повинне забезпечити необхідну кількість води для задоволення потреб виробництва, людей та тварин в період виконання польових робіт.
Проект водопостачання складається за участю гідротехніка.
Розташування споруд для водопостачання потрібно пов'язувати з існуючими в господарстві ставками та водоймами. Запроектоване водне джерело потрібно розташовувати на польовому стані або недалеко від нього. Воно повинно мати запас води, що забезпечує найбільш напружений період польових робіт необхідною кількістю води.
28.Організація території пасовищ.
Пасовища - це землі покриті багаторічною трав'янистою рослинністю, вони непридатні для сіножатей і систематично використовують для випасання худоби.
Поділяються на суходільні (розташовані на сухих місцях та зволожуються атмосферними опадами) і заболочені - (розташовані на територіях надмірного зволоження). Культурні бобово-злакові пасовища дають найбільш дешевий та цінний корм для тваринництва.
Ефективність пасовища залежить від правильної організації його території. По можливості повинна бути наближеною до пунктів доїння, водопою та відпочинку тварин.
До організації території пасовища входить:
а) розбивка пасовища на гуртові та отарні ділянки з закріпленням їх за гуртами
та отарами;
б) розбивка гуртових та отарних ділянок на загони чергового випасання;
в) розміщення літніх таборів, кошар та стійбищ;
г) розміщення водних споруд для забезпечення водою;
д) розміщення скотопрогонів.
За кожною фермою закріплюється певна територія відповідної площі.
Гурти (великої рогатої худоби), отари (овець) формуються за породою, статтю та за віком тварин; гурти великої рогатої худоби - від 100 до 250 голів, молодняку - в два рази менше; отари овець від 600 до 1200 голів.
За кожним гуртом закріплюється певна ділянка пасовища. Площа гуртової ділянки визначається з розрахунку повного забезпечення зеленою масою на весь період знаходження тварин на пасовищі (виходячи з урожайності). Треба ще
врахувати, що в окремі місяці вегетаційного періоду зелена маса виростає нерівномірно. Це залежить лід ботанічного стану травостою та кліматичних відмінностей території. В зонах з достатньою кількістю опадів і помірними температурами маса травостою в окремі місяці мало змінюється, а в районах півдня може мати різну величину. Тому розробляється конвеєр, який повинен забезпечити безперервне одержання зеленої маси.
Використання ділянки пасовища щороку значно погіршує ботанічний склад травостою, тому складається пасовищезміна з ротацією (кожний загін певний час відпочиває).
Наприклад, для районів з вітровою ерозією рекомендовано таку пасовище зміну:
перший рік - повний відпочинок,
другий - однократний випас влітку,
третій - однократний випас весною,
четвертий рік - двократний випас весною та восени.
Для лісостепової зони рекомендується три - або чотирирічна пасовищезміна. Гуртова ділянка розбивається на загони чергового випасання, число та площа яких встановлюється з розрахунку поновлення травостою, пасовищезміни, числа днів випасання на загони (не більше 6 днів) і співвідношення пасовищ та сіяних культур в полях сівозміни.
Число загонів К обчислюється за формулою к = — + Ь
ч
де п - період поновлення травостою, днів; q - число днів пасіння;
b - число загонів, частково або повністю виключених з пасіння і порядку пасовищезміни, для поновлення травостою.
а - урожайність зеленої маси, ц/га;
q - число днів пасіння в одному загоні.
Мінімальна ширина загону - не менше ширини розвороту гурта (для корови -0,7 м, для вівці - 0,4 м,). Максимальна довжина загону - прямокутник; на схилі довга сторона його повинна бути впоперек схилу. Недоцільно розміщувати загін на ділянці, яка має різні схили.
Поліпшення пасовищ може бути докорінне (переорювання дернини з залуженням і ліквідацією купин та чагарників) та поверхневе ( відведення поверхневих вод, підсів трави, внесення добрив).
На віддалених пасовищах влаштовують літні табори, там розміщують навіси, легкі будівлі для житла та збереження продукції і інвентарю. Ці табори доцільно розміщувати в центрі гуртових ділянок, недалеко від джерел та лісів, на місцевості ухилом до 2° для стоку поверхневих вод.
Кошари для овець розміщують недалеко від місця заготівлі кормів на зиму. Забезпечення водою має таке ж значення, як і зеленими кормами. Джерела води (річки, ставки, колодязі) повинні повністю забезпечувати належну потребу в чистій воді. Віддаль до місця водопою не повинна перевищувати: для корів - 1,5 км, для молодняку великої рогатої худоби - 2,5 км. Для попередження витоптування травостою пасовища з'єднуються з фермами, таборами та джерелами води, скотопрогонами, які не треба влаштовувати біля скотомогильників, магістральних доріг, на заболочених місцевостях, пісках, крутих схилах, бровках ярів. Ширина скотопрогонів магістральних - для великої рогатої худоби 20-25 м, для овець 30-35 м, між загонами приблизно 10 м.
27.Організація території сіножаті. Сіножатями називають земельні ділянки, покриті багаторічною трав'янистою рослинністю, які систематично використовують для сінокосіння. Залежно від природно-історичних властивостей сіножаті поділяються на заливні, суходільні і заболочені.
Суходічьні сіножаті розташовані на сухих місцях та зволожуються атмосферними опадами.
Заливні сіножаті систематично заливаються водою на тривалий строк, що
впливає на характер рослинності.
Заболоченими вважають надмірно зволожені сіножаті, розташовані на понижених елементах рельєфу, а також краї боліт з вологолюбною трав'янистою рослинністю.
Сіножаті можуть значно відрізнятися за своїми природними властивостями та кормовою вартістю.
Організація території сіножаті складається з розміщення.
а) сінокосозміни - у випадках великої площі сіножаті;
б) бригадних ділянок;
в) водних споруд;
г) польових станів - якщо сіножаті мають велику площу на значному віддаленні від господарського центру. Сіножаті розбиваються на робочі ділянки, по можливості правильної форми для полегшення роботи машин. Кожна робоча ділянка повинна мати однакові ґрунти, травостій, умови зволоження, забезпечувати проведення сінокосіння та одержання отави. За межі ділянок доцільно приймати струмки, канави, дороги та інші природні об'єкти.
Для поліпшення сіножаті проводять такі заходи: а)осушення заболочених площ
б) відведення застійних поверхневих вод;
в)очищення від чагарників, мілколісся, розкорчовування пнів, зрізання купин;
г)знищення бур'янів, внесення добрив, підсів трав;
д)розорювання та залуження малопридатних ділянок сіножаті та регулювання термінів сінокосіння.
В деяких випадках проектують спеціальні сінокоси - пасовищезміни, де сінокосіння співпадає з пасінням в різні строки.
На масивах сіножатей треба запроектувати джерела водопостачання (для задоволення культурно-побутових потреб людини, водопою худоби та заправки
машин). За умови значної відстані від господарського центру на масиві сіножаті проектують розміщення польового стану.
Масиви сіножатей і господарські центри повинні бути пов'язані між собою польовими дорогами.
В СВК «Надія» при наявності всього 200 голів великої рогатої худоби, поділ на гурти не проводиться. Всі ділянки пасовища використовуються одним гуртом. Розбивка на загони чергування при випасанні розроблена. Конвеєр зеленої маси функціонує протягом 7 місяців - період випасання. Організація літніх таборів не практикується, загальна площа пасовища 20,1 га. Проектується поліпшення пасовища, корінне через 5 років, поверхневе через 2 роки.
Джерело водопостачання - свердловина на господарському дворі. Відстань від пасовища не перевищує 1,5 км. Запроектовано скотопрогін шириною 20 м. Скотопрогін проходить по польовій дорозі через землі, де не має скотомогильників, заболочених місць, пісків, ярів, крутих схилів, магістральних доріг.
Площа сіножаті за проектом не збільшувалась і не зменшувалась, ділянки розташовані в одному масиві. Проектом передбачено виконання таких заходів для поліпшення сіножатей:
Очищення чагарників та зрізання купин через кожні 3 року;
Внесення добрив та підсів трав через кожні 3 роки.
29.Проектування багаторічних насаджень.
Проектування багаторічних насаджень ведеться на підставі перспективного плану розвитку господарства та матеріалів агроекономічного та ґрунтово-біологічного обстеження території, виходячи з того, що багаторічні насадження вимагають значних капіталовкладень. Місце їх розташування та площі визначаються під час проектування організації угідь та сівозмін в господарстві.
Площі під багаторічні насадження повинні відповідати біологічним відмінностям цих культур та їх вимогам до територіальних умов - рельєфу грунтів,глибини залягання кристалічних порід та ґрунтових вод, захищеності від вітру, місця розташування.
Під багаторічні насадження можна відводити ерозійно-загрозливі землі по схилах, за умови виконання комплексу заходів (лісомеліоративних та гідротехнічних) для боротьби з ерозією фунтів.
Вся територія для насаджень повинна мати однакові природні умови. При складанні проекту землеустрою проектують квартали, полезахисні лісосмуги, мережу доріг, підсобні виробничі центри, джерела водопостачання та зрошення території. Визначають також породи насаджень та сорти. Для одержання високих врожаїв треба використовувати взаємні насадження сортів - тих, що запилюють і запилюваних
30.Насадження виноградників, ягідників.
Насадження ягідників розміщують в окремих кварталах саду, але при великій площі ягідників проектують спеціальні квартали з площею 4-7 га (довжина кварталу 200-350 м, ширина 150-200 м). Впоперек рядків посадок - через 50-100 м проектують допоміжні дороги шириною 3-4 м. Сорти ягідників розміщують з врахуванням перехресного запилення.
Плантації полуниці, що плодоносять 5 років, вводять в сівозміну з багаторічними травами та просапними культурами. На межах полів проектують польові дороги, навкруги кварталу - лісосмуги для захисту від вітру.
Насадження виноградників проектують в кварталах (довжина 500-1000 м,ширина - 400-500 м). На рівнині площа квартала може бути до 0,5 га. Квартали бажано прямокутні, довжина - в напрямку рядів виноградних насаджень. Через
центр виноградинка прокладають магістральну
дорогу для вивезення продукції. Через кожні 100 м паралельні допоміжні дороги (ширина 5-6 м), які розділяють квартал на клітини площею 4-5 га. Вздовж кварталів роблять дороги шириною 10-12 м, вздовж зовнішніх меж - захисні лісосмуги (3-5 рядів високих дерев та 2-3 ряди чагарнику).
Впоперек великих схилів влаштовують водозахисні смуги. На рівнині ряди кущів розміщують в напрямку північ-південь, на схилах - вздовж горизонталей. Також проектують місця для польового стану та пункту завантаження.
До початку робіт на території СВК «Надія» була ділянка під сад площею 9,6 га.
Вирішено збільшити площу саду до 12 га в цілому, за рахунок земель ріллі на півдні від існуючого саду, яка за природними умовами цілком придатна для трансформування ріллі в сад. Ґрунти придатні для вирощування садів, ерозія відсутня, рельєф - рівнинний ухил до 3° , допустима глибина залягання кристалічних порід та ґрунтових вод; територія безпосередньо прилягає до населеного пункту.
Форма проектування ділянок чотирикутник з одного кварталу , який прилягає північною стороною до існуючої ділянки саду. Проектується насадження яблунь та груш літніх сортів. Вздовж межі саду проектується захисна лісосмуга, з трьох рядів дерев та п'яти рядів чагарнику, зрошування саду не практикується. Навіси, приміщення для охорони та збереження інвентаря і тари використовують існуючі, які знаходяться у належному стані.
35.Склад проекту внутрігосподарського землеустрою.
Проект внутрігосподарського землеустрою складається з таких частин:
1. Пояснювальна записка;
2. Додатки до пояснювальної записки;
3. Графічні матеріали.