Стаття 28. Аварійно-рятувальні служби
1. Аварійно-рятувальні служби поділяються на:
державні, регіональні, комунальні, об'єктові та громадських організацій;
спеціалізовані та неспеціалізовані;
професійні та непрофесійні.
2. Аварійно-рятувальні служби створюються:
державні - центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншими центральними органами виконавчої влади, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз";
регіональні - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі відповідно;
комунальні - органами місцевого самоврядування у місті, районі міста, селищі;
об'єктові - керівником суб'єкта господарювання, що експлуатує об'єкти підвищеної небезпеки на такому суб'єкті господарювання;
громадських організацій - громадською організацією згідно із Законом України "Про об'єднання громадян".
3. Державні, регіональні, комунальні аварійно-рятувальні служби і аварійно-рятувальні служби громадських організацій, які створені на професійній основі, є юридичними особами.
4. Спеціалізована аварійно-рятувальна служба - професійна аварійно-рятувальна служба, яка має підготовлених рятувальників та відповідні засоби цивільного захисту і призначена для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з особливим ризиком для життя та здоров'я, зокрема гасіння газових фонтанів, проведення водолазних та гірничорятувальних робіт.
5. Спеціалізовані професійні аварійно-рятувальні служби, діяльність яких пов'язана з організацією та проведенням гірничорятувальних робіт, є воєнізованими.
6. Неспеціалізована аварійно-рятувальна служба - професійна або непрофесійна аварійно-рятувальна служба, яка має підготовлених рятувальників та відповідні засоби цивільного захисту і призначена для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, які не потребують відповідної спеціалізації.
7. Професійна аварійно-рятувальна служба - аварійно-рятувальна служба, працівники якої працюють за трудовим договором, а рятувальники в ній проходять професійну, спеціальну фізичну, медичну та психологічну підготовку.
8. Непрофесійні об'єктові аварійно-рятувальні служби створюються за рахунок інженерно-технічних та інших досвідчених працівників суб'єктів господарювання, які одержали необхідні знання та навички у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і здатні за станом здоров'я виконувати роботи в екстремальних умовах.
9. Працівники аварійно-рятувальної служби поділяються на основних та допоміжних.
10. До основних працівників аварійно-рятувальної служби належать працівники, які організують і виконують аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи та забезпечують готовність аварійно-рятувальних служб до проведення таких робіт. Основні працівники професійної аварійно-рятувальної служби поділяються на керівних та рядових.
11. До допоміжних працівників професійної аварійно-рятувальної служби належать працівники, які забезпечують її повсякденну діяльність.
12. Державною спеціалізованою аварійно-рятувальною службою є Державна служба медицини катастроф, яка функціонує для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
13. До Державної служби медицини катастроф входять заклади охорони здоров'я, а також медичні формування, які утворюються такими закладами.
14. Державна служба медицини катастроф створюється на державному та регіональному рівні.
15. Перелік закладів охорони здоров'я та медичних формувань, які входять до складу Державної служби медицини катастроф, визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та інфраструктури, Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
16. Порядок діяльності Державної служби медицини катастроф затверджується Кабінетом Міністрів України.
17. Статут аварійно-рятувальної служби або положення про аварійно-рятувальну службу розробляється на підставі Типового статуту (положення) аварійно-рятувальної служби та затверджується органом виконавчої влади, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз", органом місцевого самоврядування, суб'єктом господарювання, які утворили таку службу.
18. Утворення, реорганізація та ліквідація державних, регіональних, комунальних та об'єктових аварійно-рятувальних служб, утворення та реорганізація аварійно-рятувальних служб громадських організацій здійснюється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
19. На аварійно-рятувальні служби покладається виконання таких завдань:
аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі суб'єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій;
подання місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування та суб'єктам господарювання пропозицій щодо поліпшення протиаварійного стану суб'єктів господарювання і територій та усунення виявлених порушень вимог щодо дотримання техногенної безпеки;
невідкладне інформування керівників суб'єктів господарювання, які експлуатують об'єкти підвищеної небезпеки, про виявлення порушень вимог техногенної безпеки на таких суб'єктах господарювання;
проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення.
20. Аварійно-рятувальні служби мають право на:
отримання від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання інформації, необхідної для виконання покладених на службу завдань;
безперешкодний доступ на об'єкти в суб'єкті господарювання та їх територію для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
встановлення вимог щодо додержання заходів безпеки для всіх осіб, які перебувають у зоні надзвичайної ситуації;
проведення під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеозйомки, фотографування та звукозапису;
тимчасову заборону або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та у межах зони надзвичайної ситуації.