Поняття класифікації страхування. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні
Сутність, функції та принципи страхування.
Об¢єктивний характер існування страхових відносин в суспільстві дозволяє розглядати страхування як економічну категорію.
Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.
Характерними ознаками страхування є:
грошові перерозподільчі відносини, які складають економічну сутність страхування, виникають внаслідок наявності страхового ризику і носить імовірносний характер (ніколи на перед не відомо, коли трапиться страхова подія, якою буде її руйнівна сила і кого із страхувальників вона торкнеться);
ці перерозподільчі відносини носять замкнутий характер і пов¢язані із солідарним розкладом шкоди, заподіяної одному або декільком учасникам створення страхового фонду між усіма страхувальниками;
страхові відносини пов¢язані із створенням грошових фондів суворо цільового призначення, яке полягає у використанні їх виключно на покриття шкоди у заздалегідь обумовлених випадках;
Страхування виконує такі функції:
Ризикова функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором зі страхувальником. Чим вища ймовірність ризику, тим і плата за його утримання, обчислена за допомогою актуар-них розрахунків, більша.
Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. З цією метою кожним страховиком створюється система страхових резервів. Нагромадження і використання таких резервів є характерними для страхової діяльності.
Функція заощадження коштів. Договори довгострокового страхування життя мають накопичуальний характер.
Превентивна функція. Застосовують правову та фінансову превенції.
До правової превенції належать застереження, передбачені чинним законодавством або договорами страхування і такі, що стосуються позбавлення страхувальника (повністю або частково) страхових відшко-дувань. Вони розраховані на випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів.
Принцип це фундаментальне положення, правило, яке є основою для розробки інших правил і положень.
В англійському праві існує 5 базисних принципів страхування, які знайшли своє поширення в усьому світі і на яких будується будь-який договір страхування.
• Принцип страхового інтересу.
• Принцип максимальної сумлінності сторін.
• Наявність причинно-наслідкового зв’язку між збитком та подією, що його викликала.
• Принцип відшкодування збитків у межах реально заподіяних втрат.
• Принцип суброгації.
Поняття класифікації страхування. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні.
Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).
Класифікаційні ознаки: • історична ознака; • економічні ознаки;• юридичні ознаки .
Класифікація за історичною ознакою пов'язана з виокремленням етапів розвитку страхової справи з точки зору часу виникнення тих чи інших видів страхування.
Класифікація за економічними ознаками. Залежно від ознаки виділяють:
Þ за спеціалізацією страховика:
• страхування життя;
• загальні види страхування
В основі віднесення того чи іншого виду страхування до «життя» чи «не-життя» полягає сукупність двох класифікаційних ознак, а саме:
наявність накопичувального характеру договору страхування (страхові внески за такими договорами є своєрідними інвестиціями страхувальника, оскільки передбачаються не лише страхові виплати, а й повне повернення внесених коштів з нарахованими відсотками при закінченні строку дії договору страхування);
строк дії договору страхування.
Згідно з чинним законодавством України, до договорів страхування життя належать договори, строк дії яких перевищує 10 років (виняток становлять договори зі страхування життя громадян віком після 50 рокіцв; термвн їх дії 5 років).
Протягом усього часу дії договору страхування страхувальники періодично сплачують страхові премії з тим розрахунком, щоб загальна сума цих внесків у результаті дорівнювала страховій сумі за договором.
Þ за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які спрямований страховий захист виокремлюють такі три галузі:
• особисте страхування (об'єкти – житгя, здоров'я і працездатність страхувальників або застрахованих);
• майнове страхування (об'єкти – майно в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);
• страхування відповідальності (об'єкт – відповідальність за шкоду, нанесену страхувальником життю, здоров'ю, майну третьої особи).
Þ За статусом страхувальника виділяють:
• послуги, які обслуговують інтереси громадян,
• послуги, які обслуговують інтереси юридичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності).
Þ За статусом страховика виокремлюють:
• комерційне страхування (ВАТ, ЗАТ, повні, командитні товариства, товариства з додатковою відповідальністю та ін.),
• взаємне (товариства взаємного страхування),
• державне (державні страхові організації).
Класифікація за юридичними ознаками:
Згідно з директивами ЄС виділяють 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.
Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України виділяють 20 видів страхування, причому не відбувається розмежування на довгострокове страхування та загальне страхування.