О Г-^\ Попередження жіночої

ЗЛОЧИННОСТІ

Попередження жіночої злочинності — невід'ємна ча­стина системи попередження злочинності взагалі. Вона та­кож здійснюється на двох рівнях: загальносоціальному і спеціально-кримінологічному.

Очевидно, що головну роль у попередженні жіночої злочинності відіграють соціально-економічні, політичні, ідеологічні, культурно-виховні, організаційно-управлінські, правові та інші заходи, які є основою для оптимального вирішення проблем поєднання громадських, виробничих і сімейно-побутових інтересів жінок і сім'ї. Стратегічні на­прями державної політики щодо становища жінки, як кон­ституційне рівноправного з чоловіками члена суспільства, передбачені перш за все в Конституції України. У статті 24 проголошено: «Рівність прав жінки і чоловіка забезпечуєть­ся: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; пра­вовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою ма­теринства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».

У постанові Верховної Ради України від 5 березня 1999 року «Про Декларацію про загальні принципи державної політики відносно сім'ї і жінок» визначені такі головні на­прями державної політики у цій сфері: розробка і вдоско-

налення законодавства щодо питань становища сім ї І жінок відповідно до норм міжнародного права; створення право­вих, суспільно-політичних і соціально-економічних умов для поліпшення становища сім'ї і жінок; підвищення ролі жінок у суспільстві; більш повне розкриття інтелектуальних і творчих можливостей жінок; організація сприятливих умов для повноцінного розвитку і виховання дітей у сім'ї; під­тримка заходів щодо підвищення культурного, освітнього, морального рівня сім'ї і кожного її члена та ін.

Національні програми боротьби зі злочинністю, інші законодавчі акти України містять конкретні пропозиції за-гальносоціального характеру, спрямовані на створення сприятливих умов життєдіяльності жінок, їх соціальної за­хищеності, усунення сімейного неблагополуччя тощо.

Отже, загальносоціальне попередження жіночої злочин­ності — це завдання соціально-економічної системи країни вжити обґрунтованих, ефективних, комплексних, конкрет­них, реальних за часом заходів щодо вдосконалення тих відносин, які стосуються проблеми становища жінки у на­шому суспільстві.

Спеціально-кримінологічне попередження жіночої зло­чинності складається з заходів кримінологічної профілакти­ки, запобігання злочинам та їх припинення.

Кримінологічна профілактика злочинів. Важлива роль у радикальному зменшенні жіночої злочинності належить передбаченню і своєчасному випередженню виникнення і поширення криміногенних явищ, які можуть детермінува­ти або детермінують злочинність жінок. Профілактика ви­передження включає широкий комплекс заходів: соціально-економічних (забезпечення жінки роботою і заробітною платою, підвищення її освіти і кваліфікації, допомога сім'ї, лікування хворих на алкоголізм, наркоманію, психопатії та ін.); ідеологічних (захист моральності, гідності і честі жінки, поліпшення адаптаційних можливостей тих, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі, боротьба з кримінальною субкультурою тощо); соціально-гігієнічних, які перешкоджають виникненню, розповсюдженню і реци-|диву криміногенних явищ зовнішнього середовища, де

відбувається фізична і моральна деформація жінки (рання сексуальна деморалізація, розпад сім'ї, позашлюбна народ­жуваність, відмова від виховання дітей, розумова відсталість та ін.); лікувально-профілактичних (скажімо, рання діагно­стика та виправлення різних психічних аномалій, психо-патій, вдосконалення системи соціально-трудової адаптації жінок з такими відхиленнями психіки, патронаж тощо). Треба зазначити, що здійснення кримінологічної профілак­тики випередження жіночої злочинності потребує значних матеріальних та інших ресурсних витрат.

Ще багато негативних суспільних явищ у сучасному житті не можуть бути усунуті тими заходами, які є зараз у розпорядженні суспільства. Це реальний факт і на нього необхідно зважувати. Єдино можливий засіб профілактич­ного впливу на такі явища — обмеження їхнього криміно­генного впливу. Обмеження криміногенного сімейного не-благополуччя, віктимності, кримінальної субкультури, пи­яцтва, наркоманії, бездоглядності дітей, бродяжництва, жебрацтва — шлях до скорочення злочинності жінок.

У сучасних умовах важливого значення набувають пи­тання усунення детермінант злочинної поведінки жінок. До речі, суспільство не може похвалитися успішним знищен­ням найбільш поширених негативних явищ, що супровод­жують людство. Навпаки, все більше жінок уражається цими антисуспільними явищами (аморалізм, п'янство, ал­коголізм, наркоманія, злочинність).

Криміногенні явища, які детермінують жіночу зло­чинність, як відомо, розрізняються залежно від соціально­го рівня суспільних відносин: від недоліків, пов'язаних з порушеннями у сімейно-побутовій сфері конкретних осіб чи груп населення до криміногенних явищ і процесів, що охоп­люють значний прошарок населення.

Отже, компетентні органи повинні максимально конк­ретизувати заходи по профілактиці криміногенних явищ у певні строки. Невдачі у проведенні профілактики злочинів, які вчиняють жінки, можуть свідчити як про неадекватність використання засобів, так і про неналежний для цього час. Подати допомогу жінкам, які відбувають строк позбавлен-

ня волі, або тим, що вже відбули покарання, або конкретним неблагополучним сім'ям набагато легше, ніж, скажімо, підвищити соціальний контроль за виконанням жінками їх сімейних ролей чи усунути серед них п'янство, наркоманію, проституцію тощо. Тому напрями попередження злочин­ності взагалі потребують розробки цільових програм щодо попередження саме жіночої злочинності.

Певне профілактичне значення має захист матеріальних об'єктів та особи від злочинних посягань з боку жінок. Профілактика захисту ставить за мету створення достатнь­ого захисту і безпеки матеріальних цінностей і особи, а та­кож зовнішні перешкоди для такого посягання (наприклад, введення особливого порядку придбання і реалізації цінно­стей, усунення віктимного стану певних осіб, негайне реа­гування на насильство в сім'ї тощо).

Запобігання злочинам. Головне завдання запобігання злочинам полягає в тому, щоб не допустити їх вчинення з боку певних осіб чи груп, у яких виник чи є вже сталим намір на вчинення злочину, або їх поведінка свідчить про можливість такого розвитку подій. Це стосується, перш за все, тих жінок, у яких склалася несприятлива конкретна життєва ситуація в сім'ї чи на виробництві, або вони ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоя­ми, наркотиками тощо. Крім того, ефект запобігання злочи­нам може дати важка, але необхідна робота з жінками-ре-цидивістками, бродягами, повіями та ін. Індивідуальна ро­бота по запобіганню злочинам з боку жінок по суті не відрізняється від такої ж діяльності серед чоловіків — по­тенційних злочинців, але й тут є своя специфіка. Робота по запобіганню жіночій злочинності повинна охоплювати ті сфери життєдіяльності жінок, які формують їх негативні риси і найчастіше викликають намір вчинити злочин. Це — сім'я, побут, виробництво. Заходи протидії злочинній моти­вації складаються з заходів переорієнтації антисуспільної настанови, тобто створення й підтримки на належному рівні спеціальних економічних і соціально-психологічних про­грам, які розраховані таким чином, щоб жінка у соціальній групі отримувала б більш-менш повне задоволення необхі-

дних для нормальної життєдіяльності потреб, і заходів ак­тивної протидії. Мета останніх — активно протидіяти кри­міногенній обстановці, ситуаціям, створення таких умов, які б усували або обмежували розповсюдження тієї чи іншої злочинної мотивації. До заходів індивідуального запобіган­ня злочинам можна віднести заходи переконання, примусу, застереження, допомоги. Ці заходи досить різноманітні і для їх здійснення повинні залучатися різні суб'єкти попереджен­ня злочинності.

Припинення злочинів. Особливості попереджувальної роботи на стадіях підготовки до злочину і замах на злочин залежать від різного обсягу виконаної підготовчої злочин­ної діяльності (завершена чи не завершена підготовка, невда­ла підготовка і замах, закінчений чи не закінчений замах та ін.). Іноді з урахуванням характеру підготовки цієї діяль­ності, її обсягу, а також якостей винної особи недоцільно притягати її до кримінальної відповідальності. В інших ви­падках слід вжити заходів, які виключали б продовження злочинної діяльності, шляхом зміни раніш сприятливої для вчинення злочину обстановки. Нерідко слід активно втру­титися у злочинну діяльність, негайно припинити її, оскіль­ки такі заходи є єдиним виходом з криміногенної ситуації (наприклад, припинення тяжкого злочину у сім'ї).

Для попередження незакінчених злочинів можуть вико­ристовуватись заходи спонукання, обережності або актив­ного втручання. Заходи спонукання здійснюються з метою досягнення добровільної відмови від продовження злочин­ної діяльності (своєчасне виявлення початої злочинної діяльності, спонукання винних до добровільної відмови, проведення органами внутрішніх справ різних оперативних заходів по виявленню антигромадських елементів, пропа­ганда законодавства про добровільну відмову, усунення умов, які безпосередньо сприяють учиненню злочину, та ін.) Заходи обережності застосовуються для того, щоб створи­ти умови, які виключають саму можливість чи перешкоджа­ють продовженню початої злочинної діяльності (наприклад, посилення патрулювання громадських місць, зміна режиму роботи особи, виклик до міліції з поясненням причин анти-

громадської поведінки, вирішення міжособистісних сто­сунків мирним шляхом тощо). Заходи активного втручання — це оперативна робота відповідних державних органів і громадських організацій щодо припинення початого злочи­ну, який не встигли попередити (затримання під час учинен­ня незаконних дій, притягнення жінок до кримінальної відповідальності за інші закінчені посягання, арешт та ін.). Зрозуміло, що ефективність заходів припинення зло­чинів, які учиняють жінки, потребують наявності добротної оперативної інформації, технічної озброєності і професіо­налізму співробітників правоохоронних органів і громадсь­ких формувань.

ЛІТЕРАТУРА

Голіна В. В. Жіноча злочинність в Україні: характеристика і попередження // Проблеми законності. X., 1998. Вип. 33.

Денисова Т. Жіноча злочинність очами практика // В пошуках альтернатив тюремному покаранню. Матеріали міжнародного сим­позіуму 15-16 січня 1997 року. К., 1997.

Криминология / Под ред. А. Й. Долговой. М., 1997.

Кулик А. Г., Бобьірь А. Й. Общая тенденция преступности в Украине в 1972-1993 гг. й прогноз на ближайшее будущее / Бюле­тень законодавства і юридичної практики України. 1994. № 2.

Предупреждение семейно-бьітовьіх правонарушений / Под ред. проф. Лопушанского. М., 1989.

РОЗДІЛ 11

РЕЦИДИВНА ЗЛОЧИННІСТЬ ТА Ті ПОПЕРЕДЖЕННЯ