Загальна характеристика катастроф та надзвичайних ситуацій
Київ – 2012
І. Актуальність теми:
В останній час відмічається неухильне зростання травматизму в світі. Цій проблемі приділяється пильна увага з боку медиків, а особливо науковців, що обумовлено низкою причин. Насамперед, це висока смертність, яка на протязі останніх десятиріч посідає ІІ - ІІІ місце серед усіх причин смертності серед населення, поступаючись лише смертності від захворювань серцево-судинної системи та новоутворень. Водночас, в структурі травматизму спостерігається збільшення так званої „політравми” (ПТ). Множинні пошкодження можуть спостерігатися як в межах однієї анатомо-функціональної ділянки (АФД) так і при пошкодженні органів, що належать різним анатомо-функціональним системам організму та спричиняти в подальшому розвиток травматичної хвороби. (ТХ) Так, на її частку, за даними різних авторів, припадає 60-75% від усіх травм. Основними причинами отримання ПТ (механізмом травматизму) залишаються прямий удар та падіння (на частку політравми припадає від 11,8% до 31,8% спостережень). Як правило, пошкодження однієї з АФД не призводить до значного погіршення стану постраждалого (крім травм первинно несумісних з життям), як правило, це спостерігається переважно при ізольованій травмі. При ПТ, навпаки, спостерігаються прояві, так званого, „синдрому взаємного обтяження”, коли прояви одної травми погіршують та ускладнюють перебіг супутнього пошкодження. Цій синдром, як правило, має місто у 62,4% даної групи постраждалих. ПТ являє собою особу нозологічну одиницю, яка в певній мірі відображає загальний симптомокомплекс поліорганних та полісистемних пошкоджень здібних викликати розвиток ТХ.
ІІ. Учбові цілі:
Цілі заняття: навчити студентів діагностувати травматичні пошкодження у потерпілих при первинному огляді, провести медичне сортування постраждалих з
механічними та комбінованими пошкодженнями, стандартам дії лікаря застосовуючи принципи стабілізації стану постраждалого та транспортної іммобілізаціїв умовах масового поступлення при катастрофах та надзвичайних ситуаціях – ІІ.
Студент повинен знати:
1. Види катастроф – ІІ.
2. Визначення та характеристику надзвичайних станів – ІІ.
3. Механізм виникнення травми та класифікацію механічних ушкоджень – ІІ.
4. Загальні принципи надання хірургічної допомоги потерпілим – ІІ
5. Види медичної допомоги при ліквідації наслідків надзвичайних станів – ІІ
6. Медичну сортировку і евакуацію потерпілих – ІІ
7. Особливості організації роботи при надзвичайних станах – ІІ
8. Особливості надання невідкладної медичної допомоги при надзвичайних станах – ІІ
9. Загрозливи стани для життя ( шок, гостра дихальна недостатність, кома) – ІІ
10. Надання медичної допомоги потерпілим при загрозливих станах для життя – ІІ
11. Реанімаційні засоби при катастрофах (термінальні стани) – ІІ
12. Кровотечя, крововтрата, компенсація крововтрати при ліквідації наслідків надзвичайних станів – ІІ
13. Методи та засоби знеболення – ІІ
14. Імобілізацію при пошкодженнях рук та ніг – ІІ
15. Пошкодження м’яких тканин (рани) – ІІ
16. Раневу інфекцію – ІІ
17. Пошкодженя кісток та суглобів – ІІ
18. Пошкодження хребта – ІІ
19. Пошкодження тазу та тазових органів – ІІ
20. Пошкодження груді – ІІ
21. Пошкодження живота – ІІ
22. Черепно-мозкову травму – ІІ
23. Пошкодження обличчя та шиї – ІІ
24. Термічні пошкодженя (опіки, переохолодження) – ІІ
25. Синдром тривалого стиснення м’яких тканин кінцівок – ІІ
26. Політравма. Особливості надання допомоги потерпілим при катастрофах – ІІ
Студент повинен вміти:
1.Провести первинний огляд та медичне сортування постраждалих з
механічними та комбінованими пошкодженнями – ІІІ
2.Застосувати алгоритм огляду постраждалих на місці події – ІІІ
3.Застосувати стандарт надання лікарської допомоги постраждалим з ПТ
на догоспітальному етапі – ІІІ
4.Провести діагностику та ступінь перебігу шоку – ІІІ
5.Надати лікарську допомогу потерпілим загрозливих станах для життя
(при гострій дихальній недостатності, шоку, комі) при травмах
на догоспітальному етапі – ІІІ
6.Провести реанімаційні засоби потерпілим при катастрофах
на догоспітальном етапі – ІІІ
7.Провести тимчасову зупинку кровотечі потерпілим при катастрофах
на догоспітальном етапі – ІІІ
8.Провести катетеризування периферичної вени (при наявності
навичків центральної) з надійною фіксацією.потерпілим при катастрофах
на догоспітальном етапі – ІІІ
9.Провести знеболювання.потерпілим при катастрофах
на догоспітальном етапі – ІІІ
10.Провести . транспортну іммобілізацію потерпілим при катастрофах
на догоспітальном етапі – ІІІ
11.Провести інфузійну терапію потерпілим при катастрофах
на догоспітальном етапі – ІІІ
12. Накласти оклюзійну пов'язку при відкритому пневмотораксі,
провести плевральну пункцію при напруженому пневмо-
тораксі потерпілим при катастрофах на догоспітальном етапі – ІІІ
ІІI. Виховні цілі:Вивчення даної теми сприяє розвитку у студентів клінічного мислення, професійних навичок та вміння надання першої лікарської допомоги потерпілим с сучасною хірургічною травмою в умовах масового поступлення при катастрофах та надзвичайних ситуаціях.
ІV. Міждисциплінарна інтеграція:
Дисципліни | Знати | Вміти |
1.Попередні дисципліни: Нормальна анатомія | Знати всі розділи анатомії людини | |
Патологічна анатомія | Знати всі розділи патологічної анатомії | |
Нормальна фізіологія | Знати всі розділи нормальної анатомії | |
Патологічна фізіологія | Знати всі розділи патологічної фізіології | |
Рентгенологія | Знати розділи рентгенології по діагностиці травматичних пошкоджень органів, опорно-рухливого апарату | Читати рентгенограми опорно-рухливого апарату та органів грудної клітки, живота. |
Оперативна хірургія і топографічна анатомія | Типи оперативних втручань при пошкодженнях органів грудної клітки та живота. | |
2. Внутрішньопредметна інтеграція. Теми: Пошкодження органів грудної клітки та живота | Знати клініку пошкоджень органів грудної клітки та хивота | Дагностувати пошкодження органів грудної клітки та живота |
Пошкодження черепа та м’яких тканин | Знати клініку пошкодження черепа та м’яких тканин | Дагностувати пошкодження черепа та м’яких тканин |
Пошкодження опорно-рухливого апарату | Знати клініку пошкодження опорно-рухливого апарату | Дагностувати пошкодження опорно-рухливого апарату |
Термічні пошкодження людини (опіки, переохолодження) | Знати клініку термічних пошкоджень | Дагностувати термічні пошкодження людини |
V. Зміст теми заняття:
Травма – анатомічне чи функціональне ушкодження організму, його тканинин чи органів в результаті дії зовнішнього чинника. Травматизм – це травми, що повторюються за певних обставин у деяких груп людей, які перебувають в однакових умомах праці, побуту та середовища.
Серед видів травматизму, на першому місті, вже на протязі тривалого часу, залишався побутовий (припадало від 34,1% до 80,9% спостережень) та вуличний вид травматизму (від 30,8 до 72,8% усіх травм). Однак в останні роки, основним видом травматизму у постраждалих з ПТ, став кримінальний травматизм, який складає серед групи одужавших постраждалих біля 62,0%, та 32,0% серед постраждалих з ПТ, які померли в наслідок отримання пошкоджень.Встановлено, що на перебіг ТХ мають вплив клініко-нозологічні характеристики пошкоджень, виникаючі при ПТ. Ще декілька років постіль, було прийнято виділяти 7 анатомічних ділянок, до складу яких відносились: голова, шия, хребет, грудна клітка, живіт, таз та кінцівки. Зараз, в зв’язку з розвитком наукової думки (розуміння того, що крім суттєво анатомічного пошкодження під час травмування, існує ще розвиток функціональних порушень в організмі постраждалого) та медичних досягнень (відео-лапароскопічні технології), запропоновано 8 АФД. Так до переліку АФД додатково було віднесено заочеревній простір.
Як правило, пошкодження однієї з АФД не призводить до значного погіршення стану постраждалого (крім травм первинно несумісних з життям), як правило, це спостерігається переважно при ІТ. При ПТ, навпаки, спостерігаються прояві, так званого, „синдрому взаємного обтяження”, коли прояви одної травми погіршують та ускладнюють перебіг супутнього пошкодження. Цій синдром, як правило, має місто у 62,4% даної групи постраждалих. Так пошкодження однієї АФД (ІТ) спостерігається у 23,7% постраждалих; двох АФД – у 22,1%; трьох АФД – у 18,6%; чотирьох АФД – у 21,2%; більш ніж чотирьох АФД – у 14,4%. Все це дозволяє стверджувати, що ПТ не є простою арифметичною сумою різної кількості ІТ. ПТ являє собою особу нозологічну одиницю, яка в певній мірі відображає загальний симптомокомплекс поліорганних та полісистемних пошкоджень здібних викликати розвиток ТХ. Слід добавити, що іноді, при ПТ, прояви незагрозливих для життя пошкоджень можуть бути більш виразними, та превалювати над більш тяжкими пошкодженнями (переломи ребер та розрив селезінки, перелом кісток тазу та розрив сечового міхура). Це пов’язано з різною шокогенністью травм та невразливістю симптомів характерних лише для ІТ. Тому під час огляду постраждалого з ПТ, необхідно визначити домінуюче та конкуруюче пошкодження та приділити їх лікуванню особливу увагу.
У практиці хірурга зустрічаються хворі з численними, поєднаними і комбінованими пошкодженнями.
Травми окремих систем і органів діляться на ізольовані (монотравма) і політравми. Ізольованою називається травма одного органа (травма черепа, розрив печінки, сечового міхура та ін.). Термін "політравма" є збірним, він включає такі види пошкоджень: численні, поєднані і комбіновані.
До численних механічних травм належить пошкодження двох та більше внутрішніх органів у одній порожнині (наприклад, пошкодження печінки й кишки).
Поєднаними називають пошкодження внутрішніх органів у двох або більше порожнинах чи пошкодження внутрішніх органів і опорно-рухового апарату (стиснення грудної клітки і перелом стегнової кістки; пошкодження селезінки й забиття грудної клітки; че-репномозкова травма і пошкодження кісток таза).
Комбінованими називають такі пошкодження, які зумовлені різними травмівними агентами: механічними, термічними, радіаційними (перелом плечової кістки і опік плеча, закрита черепномозкова травма і радіаційне опромінення тощо). З точки зору клініки, діагностики та лікування політравма має свої особливості.
По-перше, при політравмі спостерігається так званий синдром обтяження (кровотеча, яка супроводжує травматичний шок, погіршує перебіг ураження і прогноз при ньому).
По-друге, через поєднання іноді стає несумісною терапія (наприклад, перелом плечової кістки у поєднанні з підозрою на закриту травму живота з розривом внутрішніх органів не дає можливості застосувати наркотичні і аналгезуючі засоби).
По-третє, збільшується імовірність виникнення таких тяжких ускладнень, як кровотеча, шок, токсемія, ниркова недостатність, тромбоемболія та ін.
По-четверте, у разі деяких видів політравми стирається клінічна картина однієї з видів травм (наприклад, за поєднання черепномозкової травми із закритою травмою органів живота стирається клінічна картина останньої). Це призводить до діагностичних помилок.
Причиною політравми є звичайно великі катастрофи (автомобільні, залізничні), падіння з висоти.
Загальна характеристика катастроф та надзвичайних ситуацій.
Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) катастрофа визначається як ситуація, яка представляє несподівану, серйозну і непередбачену загрозу для здоров'я суспільства. Комітетом ВООЗ з проблем сучасного суспільства це поняття характеризується як явище природи або акція людини, «що представляють або несуть загрозу для життя людей в такій мірі, що змушує їх звернутися по допомогу ззовні». У нашій країні під катастрофою розуміється сконцентроване в часі і просторі подія, що супроводжується загибеллю (травмуванням) людей, або негативним впливом на навколишнє природне середовище, або матеріальним збитком в масштабах, що загрожують стабільності соціальної структури суспільства і порушують виконання його окремих функцій.
Види катастроф: Катастрофи можна розділити на природні та штучні. Природничі (природні) катастрофи, або стихійні лиха, не залежать від діяльності людини, являють собою, як правило, непереборну силу і супроводжуються великою кількістю постраждалих. Штучні (викликаються діяльністю людини) катастрофи підрозділяють на технологічні (виробничі аварії, транспортні події), специфічні (епідемії, війни) і соціальні. Природні катастрофи (стихійні лиха) Щорічно ймовірність загибелі людини від природних катастроф складає в середньому 106 (тобто 1 шанс з мільйона), а в країнах, що розвиваються ця ймовірність підвищується до 105. Метеорологічні стихійні лиха Урагани. Руйнівної сили вітер (12 балів за шкалою Бофорта, тобто більше 35 м/с) називається ураганом. Подібні вітри бувають у різних регіонах майже щорічно і, зазвичай, виникають на холодних фронтах або периферії антициклонів. Вони з'являються несподівано, проявляючись на морі у вигляді шторму, на суші - шквального вітру та грозового зливами, зокрема в степу і в посушливих зонах - у вигляді пилових бур.
Смерчі. Смерч - атмосферний вихор, що виникає в грозовий хмарі і поширюється донизу, часто до поверхні землі, у формі хмарного рукава (хобота) шириною в десятки і сотні метрів. Переміщаючись разом з хмарою, він здатний за час свого короткочасного існування викликати великі руйнування і загибель людей. До найбільш руйнівним відносять смерч (торнадо), що промайнув над значною територією США (1925), під час якого загинули 689 осіб і 1980 отримали поранення. На території колишнього Радянського Союзу сильні смерчі спостерігалися в Москві (1904, 1945), на Україні (1980), у Литві (1981, 1985), в Іваново (1984). В останньому випадку загинули 69 людей, 804 отримали поранення.
Снігопади. При цьому випадки загибелі людей рідкісні, а суть лиха полягає у виникненні снігових завалів автомобільних і залізниць, аеропортів, вулиць міст і сіл, що значною мірою дезорганізує нормальне життя території. У той же час можливі руйнування будівель і провалюванню дахів через багатотонних мас снігу, яке зібралося на них, що може привести до різних травм. Іноді в лісах на значних площах у результаті спільної дії снігопаду і бурі відбуваються буреломи.