Сутність соціального страхування
ВСТУП
В Україні діє загальнообов'язкова система державного соціального страхування, що має свої відмінні риси, невраху-вання яких може негативно вплинути на результати господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.
"Соціальне страхування" — спеціальний курс, що охоплює вивчення особливої сфери соціальних відносин, які виникають між державою, юридичними та фізичними особами за сприяння спеціалізованих фінансових інститутів. Однією з умов майбутньої інтеграції України в сучасну європейську систему соціального страхування є наявність ефективного забезпечення соціального захисту населення.
Мета курсу — досягнення студентами належного рівня професійних знань, вмінь та навичок у галузі управління фінансами й аналізу соціальних послуг.
Об'єктом вивчення є процес організації соціального страхування та забезпечення соціального захисту населення шляхом надання соціальних послуг.
Предметом є види загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до страхового випадку.
"Соціальне страхування" — це професійно орієнтована дисципліна для майбутніх фахівців у галузі економіки та фінансів.
Вивчення курсу передбачає освоєння студентами питань, що стосуються структури та суб'єктів системи соціального страхування, функцій його складових, основних завдань державного регулювання у сфері соціального страхування.
Майбутній фахівець повинен знати:
— основи побудови системи загальнообов'язкового державного соціального страхування України та організацію систем соціального страхування низки зарубіжних країн;
— законодавчу та нормативну базу соціального страхування з різних видів соціального забезпечення залежно від страхового випадку;
— формування системи соціальних гарантій населення: соціальні нормативи та джерела фінансування соціальних гарантій;
— форми й методи планування у державних цільових фондах (ДЦФ) соціального страхування;
— етапи реформування системи соціального страхування;
— організацію функціонування органів управління ДЦФ страхового захисту;
— напрями вдосконалення соціального страхування в Україні.
Знання та навички, набуті підчас вивчення цього курсу, будуть корисними при написанні курсових та випускних магістерських робіт, а також у подальшій професійній діяльності.
Навчальний посібник охоплює 10 тем відповідно до навчальної програми (з урахуванням Законів України „Про соціальні послуги", „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ін.).
Тема 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ
Сутність соціального страхування
Соціальне страхування — це сукупність усіх форм і видів страхування, які мають на меті забезпечення широких мас населення на випадок різних соціальних ризиків. М. Відгорчик підкреслював, що соціальним страхуванням "охоплюється ризик втрати заробітку", що є першою ознакою соціального страхування.
Друга суттєва ознака: соціальне страхування, на його думку, охоплює робітників, службовців, домашню прислугу, дрібних ремісників, дрібних землеробів, тобто тих, хто страждає від незабезпеченості існування. Тому якщо до страхування долучався представник роботодавця, то, навіть якби це страхування і мало на меті відшкодування заробітку, воно ніякого відношення до соціального страхування не мало б.
Соціальні ризики у широкому трактуванні виступають як підстава для соціального захисту. Ризик, який є об'єктом соціального страхування, можна назвати соціально-економічним, бо він:
1) охоплює тільки економічно активне населення;
2) пов'язаний із втратою заробітку чи іншого трудового доходу внаслідок неможливості участі в економічному процесі з наступних причин:
• біологічної (хвороба, інвалідність, старість);
• виробничої (трудове каліцтво чи професійне захворювання);
• економічної (безробіття);
• соціального характеру (народження і виховання дітей).
Соціальний захист — це: по-перше, державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;
по-друге, комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).
Основні елементи системи соціального захисту:
1) встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового фізіологічного і соціального мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);
2) захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;
3) вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;
4) пенсійне забезпечення (людей похилого піку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);
5) утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;
6) соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);
7) соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян та ін.);
8) надання необхідної медичної допомоги тощо.
Система соціального страхування, що грунтується на принципі перерозподілу, є системою суспільної солідарності, тому деякі вчені розглядають соціальне страхування тільки як форму соціального забезпечення.
Важливим складовим елементом системи соціального захисту населення є соціальне страхування. Поняття "соціальний захист" слід вважати за змістом ширшим і місткішим порівняно з поняттям "соціальне страхування". Соціальне страхування — це система заходів щодо матеріального забезпечення населення в старості, на випадок захворювання чи втрати працездатності в працездатному віці, на випадок безробіття, підтримки материнства й дитинства, охорони здоров'я громадян, при виході на пенсію тощо.
В узагальненому розумінні система соціального страхування розв'язує два важливих соціально-економічних завдання: 1) збереження та повне відновлення працездатності активної частини населення країни; 2) гарантоване матеріальне забезпечення громадян, які втратили працездатність у зв'язку з виходом на пенсію чи не мали її в працездатному віці з тих чи інших причин. Отже, державне та приватне соціальне страхування за своїм функціональним призначенням передбачає розв'язання окремих аспектів соціального захисту громадян країни. Воно спрямоване на відшкодування доходів громадян, зумовлених втратою працездатності.
Через систему соціального страхування реалізується концепція забезпечення гарантованого мінімального доходу, в якій основою є принцип розподілу з урахуванням ресурсних можливостей суспільства та визначення міри соціальних гарантій.
З метою реалізації функції соціального страхування в країні утворюються спеціальні страхові фонди. Формування цих фондів забезпечується в основному за рахунок податків і відрахувань (за певними встановленими державою нормативами) з нарахованої заробітної плати та інших доходів громадян. Також є фонди страхування, які формуються за рахунок внесків самих страхувальників.
Збір до Державного фонду соціального страхування включає в себе відрахування до таких фондів: Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили за собою втрату працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Розміри цих фондів визначаються рівнем середньої заробітної плати, чисельністю активно працюючого населення та рівнем нормативної тарифної ставки відрахувань на формування окремих фондів.
Ознаки соціального страхування, які одночасно характеризують його відмінність від соціального забезпечення і окреслюють перспективи його подальшого розвитку:
— виконання функції не тільки компенсації соціального ризику, а й запобігання несприятливим наслідкам ризикової ситуації;
— передбачення соціально-економічного ризику (наприк лад, ймовірності настання для працівника матеріальної неза безпеченості внаслідок втрати заробітку);
— кінцева тривалість ризикової ситуації (період міжїї виник ненням і переходом до нормальних умов життєдіяльності) тощо.
Одним із об'єктивних факторів розвитку суспільства є необхідність матеріального забезпечення осіб, які за певних причин не беруть участь у суспільній праці і не можуть за рахунок її оплати підтримувати своє існування. В умовах функціонування товарно-грошових відносин ця проблема вирішується за допомогою формування і використання визначених грошових страхових фондів.
Соціальне страхування — це система економічних відносин, за допомогою якої формуються і витрачаються кошти фондів для матеріального забезпечення непрацездатних.
У соціально-політичному аспекті соціальне страхування є способом реалізації конституційного права громадян на матеріальне забезпечення в старості, у випадках хвороби, повної або часткової втрати працездатності або недостачі такої від народження, при втраті годувальника, при безробітті.
Необхідність соціального страхування обумовлена наступними причинами:
— наявністю осіб, які з огляду на певні обставини не беруть участі в суспільно корисній праці, тобто не можуть за рахунок заробітної плати виживати або підтримувати мінімальний життєвий рівень;
— наявністю громадян, що є працездатними, але не мають можливості реалізувати цю працездатність.
Система соціального страхування має дві складові:
• відновлення і збереження працездатності робітників;
* гарантування матеріального забезпечення громадян, що втратили працездатність або її не мали, шляхом надання соціальних послуг.
Матеріальною основою для виконання цих завдань виступають визначені фонди з характерними для них напрямами використання грошових коштів.
Соціальні послуги — комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.
Формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.
Соціальне обслуговування — система соціальних заходів, яка передбачає надання соціальних послуг соціальними службами окремим особам чи групам населення для подолання або пом 'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.
Функції соціального страхування Функції соціального страхування:
— формування грошових фондів, з яких покриваються витрати, пов'язані з життєдіяльністю непрацездатних і осіб, що з огляду на обставини не беруть участі в трудовому процесі;
— забезпечення потрібної структури трудових ресурсів;
— зменшення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих і непрацюючих (безробітні, інваліди) громадян;
— сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу;
— підтримка сформованого матеріального рівня застрахованого, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недоступним (захисна функція);
— відшкодування збитку з втрати працездатності і збитку здоров'я за допомогою матеріального відшкодування втрати заробітку, а також оплати послуг у зв'язку з лікуванням і реабілітацією (компенсаційна функція);
— забезпечення застрахованим (і членам їхніх родин) покриття усіх витрат, достатніх для нормального протікання відтворювального циклу, що охоплює практично весь життєвий цикл, у випадку хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності (відтворювальна функція);
— вплив на суспільний розподіл і перерозподіл: соціальні виплати збільшують частку вартості, що направляється на споживання застрахованим; це полягає в поділі матеріальної відповідальності за соціальні ризики між усіма застрахованими, роботодавцями і державою (перерозподільча функція);
— узгодження інтересів соціальних суб'єктів з ряду принципових для життєдіяльності найманих робітників питань (стабілізуюча функція).
Для проведення реформи соціального страхування в Україні розроблена нова модель соціального страхування, яка відповідає вимогам ринкової економіки і включає такі напрямки:
· підвищення ролі, розширення прав і обов'язків основних суб'єктів страхування — працівників, наймачів, страхових організацій і держави;
· обгрунтування основних видів соціального страхування як автономних елементів соціального захисту;
· визначення мінімальних норм соціального захисту у випадку втрати працездатності, кола осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, порядку призначення та надання всіх видів соціальної допомоги;
· визначення основних джерел фінансових надходжень до фондів страхування, обгрунтування соціально справедливої моделі розподілу фінансового "вантажу" наймачами, застрахованими і державою, досягнення на цій основі соціального консенсусу;
· визначення складу і структури органів страхування, їх функцій, прав і повноважень, відповідальності, умов і суб'єктів правонаступництва, гарантів фінансово-правової стабільності і надійності соціального захисту.
Загальні поняття системи