Функції PR у політичній сфері
СУЧАСНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
ТА ОСНОВИ PR
Чернігів
УДК 32.019.5
ББК Ф011.1
С-60
Рецензенти доктор історичних наук,
професор Ячменіхін К.М.
кандидат історичних наук,
доцент Демченко Т.П.
Відповідальний редактор кандидат історичних наук,
професор Коваленко О.Б.
соломенна Т.В.
С-60 Сучасні політичні технології та основи PR: навчально-методичний посібник для студентів Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М.Лазаревського (за вимогами кредитно-модульної системи). – Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка, 2009. – 31 с.
Рекомендовано до друку на засіданні кафедри всесвітньої історії (Протокол № 1 від 28 серпня 2009 р.)
УДК 32.019.5
ББК Ф011.1
С-60
© Т.в. соломенна
АНОТАЦІЯ,
Навчальний курс “Сучасні політичні технології”розрахований на студентів вищих навчальних закладів історичної спеціальності з урахуванням наявності у них базового рівня знань (середньої освіти,) які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки бакалавр. Він побудований згідно вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджений з подібною структурою змісту навчального курсу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).
Курс “Сучасні політичних технології”розрахований для студентів V курсу історичного факультету, які навчаються за спеціальністю “Історія англійська мова та література”, “Історія та психологія”, “Історія та українознавча і туристична робота”, “Історія, суспільствознавство, історія релігії та церкви”.
Даний курс розрахований на один семестр і передбачає 30лекційний, 14 годин семінарських занять та 64 години самостійної роботи. У змісті курсу виділяються чотири змістових модулі. Формою підсумкового контролю якості знань, навичок, вмінь студентів є іспит.
“Сучасні політичні технології”учбова дисципліна комплексногохарактеру, під час вивчення якої передбачається ознайомлення студентів з історією виникнення та розвитку зв’язків з громадськістю як соціального інституту; знання теоретико-методологічних засад та становлення наукового напряму PR-діяльності; знання особливостей професійної спрямованності PR-фахівців: політтехнологів, іміджмейкерів, прес-секретарів, рекламістів, кризових менеджерів тощо; вивчення механізмів роботи органів державної влади, місцевого самоврядування та ЗМІ в сфері зв’язків з громадськістю; поглибити та закріпити теоретичні знання з соціології, політології та соціальної психології для усвідомлення закономірностей формування процесів громадської думки, іміджу, репутації тощо. Курс передбачає вивчення теоретичних засад розвитку комунікаційних процесів у суспільстві, комунікаційні технології та їх застосування для налагодження ефективних зв’язків зі ЗМІ, різними групами громадськості, визначення та дослідження цільової аудиторії, знання основних елементів та ресурсних складових виборчих кампаній та механізмів проведення PR-акцій з метою підвищення інформованості, привернення уваги, корекції іміджу тощо.
Вивчення сучасних політичних технологій для кращого засвоєння студентами навчального матеріалу передбачає опанування методиками дослідницької роботи, вироблення навичок самостійного аналізу актуальних проблем зв’язків організацій та установ із громадськістю. Навчальна дисципліна покликана забезпечити поєднання в особистому досвіді студентів теоретичних знань і практичних навичок у дослідженні процесів громадських зв’язків, стимулювати прагнення до творчого застосування, для прийняття самостійних рішень, розв’язання реальних проблем українського суспільства.
Програма передбачає узагальнений та систематизований виклад провідних теоретичних розробок галузі зв’язків з громадськістю, сучасних виборчих технологій, формування та дослідження громадської думки, ролі іміджу організацій та особистості, сформованих у міждисциплінарних межах низки соціально-гуманітарних наукових та навчальних дисциплін. Курс спрямований як на поглиблення знань, набутих студентами в результаті слухання політології, соціології, соціальної психології у вивчення нових парадигм сучасного соціально-гуманітарного знання.
СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАЧАЛЬНОГО КУРСУ
(за вимогами ECTS)
ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ
Предмет: СУЧАСНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
| Курс: навчальний | Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень | Характеристика навчального курсу |
| Кількість кредитів ECTS: 4 Модулів: 4 Змістовних модулів: 4 Загальна кількість годин: 108 | 0101 Педагогічна освіта спеціаліст, магістр | Нормативний: 9- й семестр Лекції (теоретична підготовка): 30 год. Семінари: 14 год. Самостійна робота: 64 год. Вид контролю: екзамен |
МЕТА:
¨ ознайомлення з появою становленням та розвитком навчальної дисципліни та основними завданнями, літературою курсу;
¨ розвиток навичок наукового аналізу, спрямованих на забезпечення самостійного осмислення закономірностей сучасного суспільно політичного простору;
¨ оволодіння студентами практичними навичками роботи з агітаційною, пропагандисткою та науковою літературою;
¨ ознайомитися з основними компонентами виборчих компаній – стратегією та тактикою, розрізняти їх за типами і видами;
¨ формування умінь застосовувати набуті знання для орієнтації в громадсько-політичному житті та оцінки суспільних явищ і світової політики.
СЛОВНИК
Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових одиниць (залікових кредитів).
Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістовних модулів або блоку змістовних модулів.
Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу (тема, самостійна робота, лабораторна робота, тест).
Змістовний модуль – це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові (дорівнює 27 годин загального навчального часу). Повноцінне оволодіння кожним змістовним модулем передбачає опрацювання студентом певного кола теоретичних питань на лекційних заняттях, практичних завдань і відбувається під час аудиторної та самостійної роботи згідно з навчальним планом або за індивідуальним графіком роботи студента.
Поточний контроль – оцінювання рівня знань, умінь та навичок студентів, що здійснюється у ході навчального процесу шляхом проведення усного опитування, контрольної роботи, тестування, тощо.
Модульний контроль – форма контролю, у якому підводиться підсумок роботи студента впродовж модуля. Результатом модульного контролю є модульна оцінка.
Модульна оцінка – бальна оцінка (абсолютна), яку отримав студент у результаті контролю за виконанням усіх видів робіт (теоретичних, практичних, самостійних), віднесених до відповідного модуля.
Екзамен – форма підсумкового контролю, засвоєння студентом навчального матеріалу з окремої дисципліни за певний період відповідно до навчального плану.
Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Лекції проводяться лекторами – професорами і доцентами (викладачами) вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях – аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів.
Семінарське заняття – форма навчального заняття. Викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття проводиться в аудиторіях, або навчальних кабінетах з однією академічною групою. Індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.
Консультація – форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або проводитись для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов’язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, курсові роботи, тощо) видаються студентам в терміни, передбачені вищим навчальним закладом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні з викладачем.
Самостійна робота студента – основний засіб роботи студента по оволодінню навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.
ЗМІСТ КУРСУ
МОДУЛЬ І
Політичні технології сьогодні
Зв’язки з громадськістю: що це. Визначення, функції та різновиди піару. Мета та завдання курсу: з’ясування ролі комунікативних й управлінських функцій піар-діяльності; професійна діяльність й етично-моральний кодекс піар-спеціалістів; дослідження методів забезпечення зв’язків зі ЗМІ; технології та прийоми формування іміджу; механізми формування виборчого штабу; правила проведення виборчої компанії; місце та роль брудних технологій в сучасному політичному процесі. Джерела та література. Взаємозв’язок загальних структурних компонентів PR. PR і реклама: корінні відмінності в стратегії та тактиці взаємодії зі ЗМІ.
PR як наука та її теоретичні засади
Становлення PR як міждисциплінарної науки. Прикладний аспект PR. Взаємозв’язок PR з журналістикою, соціологією, психологією тощо. Теоретичні засади PR-науки: теорії соціального управління (М.Вебер, У.Ліппман, Р.Мертон); теорії масової комунікації (Р.Парк, Ч.Кулі, Г.Ласуелл, Г.Маклуен), концепції соціальної відповідальності (Б.Рейд). Сучасний стан PR-науки: характеристика, основні напрямки досліджень. Основні концепти PR-науки: спілкування, інформація, громадськість, громадська думка, організація, комунікація, імідж, репутація.
Функції PR у політичній сфері
Основна аксіома політичного PR – населення не має безпосереднього виходу на політика, воно реагує на його образ, імідж, телекартинку. Операції по просуванню образу політичного діяча: вибір характеристик, які вважаються електоратом важливими на дану посаду; їх упровадження в образ кандидата; “продаж ” його виборцям.
Тенденції політичної психології. Три мотиви лідерів: мотив влади; мотив досягнень та мотив відносин/близькості.