Технологія заключних робіт. Укріплювальні роботи
Укріпленню підлягають: укоси і узбіччя насипів та виїмок; конуси мостів та підходи до штучних споруд; бічні, напірні та водовідвідні канави.
Конструкція укріплення залежить від6 крутизни укосу; характеристик ґрунтів; тривалості підтоплення; швидкості течії.
Трудомісткість укріплювальних робіт досить висока, низький рівень механізації.
На укріплювальних роботах використовують6 поливомийні машини; гідро сіялки; авто гудронатори; автокрани; машини для ущільнення.
найпростішим видом укріплення є засівання травами, обдернування – створення на укосах трав’янистого покриву, що стабілізує ґрунт. Використовують: засів трав по рослинному шару, який відсипають на укосах.
Послідовність:
1)Транспортування рослинного шару та розташування його на узбіччях.
2)Насування рослинного шару автогрейдером за 3-4 проходи на укоси та планування екскаватором драглайном або екскаватором планувальником.
3)Засівання травою та полив поливомийними машинами.
Гідропосів з мульчуванням – нанесення розчинних у воді частинок ґрунту та насіння невибагливих рослин. Мульча – торф’яна крихта, перегній, тирса – попереджує випаровування води з поверхні та покращує проростання насіння.
1.В цистерні гідросіялки готують суміш – рідина, вода та плівкоутворюючі речовини – суміш насіння, мінеральних добрив та матеріалів для мульчування.
2.Робочу суміш під тиском наносять на укоси рівномірно по всій площині із проходами вздовж підошви або по укосах – з верхньої та нижньої стоянки. При посушливій погоді – додатковий полив. Переваги: швидкість виконання робіт; немає потреби у важкій техніці; низькі транспортні витрати; висока продуктивність та якість робіт; дешевизна способу.
Обдернування –створення трав’яного покриву із використанням природної дернини.
Технологія:
1) Для обдернування використовують свіжо нарізану дернину.
2) Для нарізання дернини використовують дернорізи.
3) Транспортування дернини.
4) Розподіл рослинного шару по поверхні укосів.
5)Укладання дернини на укоси знизу вверх із закріпленням їх дерев’яними спицями.
Два способи обдернування: суцільне; в клітинку.
Переваги: трав’яний покрив високої якості утворюється зразу після виконання робіт.
недоліки: високі трудовитрати; висока вартість.
Технологічні операції при гідро посіву та обдернуванні:
1. Планування укосів.
2. Внесення рослинного шару товщиною 5-10см.
3. Покращення фізичних властивостей ґрунту (внесення добрив).
4. Заключне планування укосу.
5. Гідропосів або укладання дернини.
Інші види укріплення
Укріплення зі щебеню, доменного шлаку, укріпленого ґрунту:
1) приготування суміші захисних шарів в змішувальних установках;
2) транспортування суміші;
3) нанесення суміші на поверхню укосу;
4) ущільнення підвісними котками
Використовуються: габіони; бетонні або залізобетонні плити; монолітний залізобетон; пневмонабрискуання, геотекстильні матеріали.
Армування укісної частини насипів
Підвищення загальної стійкості укосів. Синтетичний матеріал укладають в укіс з перетином можливої поверхні ковзання (сприйняття частини розтягуючи напружень) – підвищення загальної стійкості укосів; забезпечення їх стійкості в складних умовах (слабка основа; збільшення крутизни укосів). Для одночасного збільшення місцевої стійкості прошарки укладають з виведенням смуги на укіс і об’єднання в «обойму».
Захист поверхні укосів земляного полотна
Підвищення місцевої стійкості: в комбінації з решітчастими конструкціями (а); бетонними плитами (б); укріплення поверхневої зони (в).
1 – синтетичний матеріал; 2 – решітка; 3 – заповнення решітки; 4 – упор; 5 – бетонна плита; 6 – захисний шар.
Постійний елемент – синтетичний матеріал укладають на поверхню укосу під шар родючого ґрунту товщиною 0,15-0,2м, на який висівають насіння трав.
Тимчасовий елемент – синтетичний матеріал укладають безпосередньо на поверхню укосу. насіння трави висівають безпосередньо на поверхню синтетичного матеріалу (на період формування трав’яного покриву).
Технологія влаштування:
1.Підготовка (при необхідності) траншеї вздовж узбіччя земляного полотна для закріплення прошарку у верхній його частині.
2.Транспортування рулонів до місця укладання, їх розвантаження і розподіл вздовж укосу, підготовка рулонів до укладання.
3.Укладання синтетичного матеріалу розкочуванням.
4.Закріплення полотен у верхній і (при необхідності) нижній частинах укосу.
КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ РОБІТ