Оздоровчо-спортивний туризм

У межах вітчизняної туристичної галузі чітко визначився окремий вид діяльності — оздоровчо-спортивний туризм. Цей унікальний сег­мент туризму виник на самодіяльних засадах з ініціативи туристів-аматорів. Він поєднує в собі спорт і відпочинок, виховує патріотизм і національну самосвідомість.

Оздоровчо-спортивний туризм має не лише велике соціальне значен­ня, а й економічну ефективність. Фахівці підрахували, що людина, яка активно займається оздоровчо-спортивним туризмом, щороку заоща­джує для державного бюджету кошти, еквівалентні майже 400 дол. США (виплати з фонду соціального страхування на лікування, непраце­здатність, оздоровлення тощо), тоді як держава витрачає на це лише 1 дол. США за рік.

З розпадом СРСР і здобуттям Україною незалежності колишня сис­тема управління туризмом була зруйнована. Величезні проблеми, по­в'язані з економічною кризою, перебудовою системи управління держа­вою, не могли не позначитися і на спортивно-оздоровчому туризмі, який на перших порах втратив свою популярність у суспільстві.

Однак історія оздоровчо-спортивного туризму свідчить, що масовим цей рух стає лише за умови стабільної економічної ситуації, коли створені порівняно достатні матеріальні умови життя та забезпечене зростання реальних доходів населення.

Відсутність державного фінансування призвела до того, що структури управління оздоровчо-спортивним туризмом, які існували раніше, в основ­ному припинили свою діяльність. Організацією, що взяла на себе функції координації діяльності оздоровчо-спортивного туризму, є Міжнародна туристсько-спортивна спілка (МТСС). Вона була створена в 1990 р. на громадських засадах і є правонаступницею Управління самодіяль­ного туризму при Центральній раді по туризму та екскурсіях. Членами МТСС є країни СНД і Балтії, у тому числі й Україна.

Основні напрями роботи МТСС — координація загальної стратегії розвитку спортивно-оздоровчого туризму в країнах СНД і Балтії, ство­рення єдиного правового туристського простору; розробка загальних нормативних документів для держав —членів співдружності країн СНД і Балтії, створення міжнародних туристських маршрутів; проведення міжнародних ярмарків туристських послуг.

Україну як дійсного члена МТСС представляє Туристична спортивна спілка (ТСС), створена одночасно з МТСС (грудень 1990 р.). Ця гро­мадська організація працює на основі затвердженого статуту і має на меті об'єднання зусиль членів Спілки та координацію їх діяльності щодо сприяння розвитку спортивно-оздоровчого туризму в Україні.

На кінець 1990-х рр. такі організації, як Харківська обласна ТСС, Вінницька ТСС, Дніпропетровська ТСС, Федерація спортивного туриз­му республіки Крим, Одеський обласний спортивно-туристський клуб «Одеса», Севастопольський клуб туристів, Миколаївський клуб мандрів-

ників, АТ «Гірський клуб», Донецький обласний клуб туристів і «Гірська спілка» м. Одеси входять до складу МТСС як дійсні члени.

У 1991 р. було укладено Угоду про співробітництво в галузі туризму країн СНД, створення єдиного правового туристського простору, засто­сування єдиної міжнародної системи класифікації та стандартизації туристських послуг. Для розвитку цієї угоди МТСС розробила й ухва­лила на основі Загальної декларації прав людини, Міжнародної хартії фізичного виховання (ЮНЕСКО), Хартії туризму та Кодексу туриста (ВТО) «Міжнародну хартію спортивного туризму» з 10 статей. У ній, зокрема, сказано, що спортивний туризм як всеохоплююча форма оздо­ровчого, спортивного, пізнавального туризму та мандрівок є найефек­тивнішим напрямом сучасного розвитку світового туризму.

Характерною ознакою спортивно-оздоровчого туризму є різнома­нітність форм і багатоваріантність програм його організації та розвит­ку: спортивні походи, чемпіонати, змагання, експедиції тощо. Загальна доступність спортивно-оздоровчого туризму сприяє масовій участі лю­дей, особливо молоді, у природничо-пізнавальних походах, експедиціях та інших туристських акціях з активними засобами пересування на маршрутах.

Туристські організації, що прийняли хартію, зобов'язалися активно взаємодіяти з громадськими організаціями, парламентськими та урядо­вими органами країн СНД і Балтії у розвитку оздоровчо-спортивного туризму; допомагати спортивним туристським групам здійснювати спортивні походи територією своєї країни; сприяти становленню єди­ного туристського простору, максимальному спрощенню паспортно-візо­вих, митних та інших формальностей для переміщення туристів по те­риторії країни; не допускати дискримінації щодо вибору маршруту походу і мандрівки; захищати довкілля й туристське середовище, пам'ят­ки історії та культури; проводити профілактичні роботи для запобігання нещасним випадкам і гарантування безпеки туристів.

22 — 23 лютого 1997 р. у Києві відбувся IX конгрес МТСС. Рішенням конгресу було схвалено проект концепції єдиного туристського просто­ру (ЄТП) для країн СНД і Балтії, створено Міжнародну федерацію спортивного туризму — громадську структуру, покликану безпосе­редньо здійснювати практичні заходи, спрямовані на розвиток спортив­ного туризму на цьому просторі.

Основні положення цієї концепції розроблені на принципах, що від­повідають Міжнародній хартії спортивного туризму і забезпечують безумовну доступність проведення категорійних спортивних походів та подорожей на туристсько-рекреаційній території держав СНД і Балтії.

Відповідно до положень Міжнародної хартії спортивного туризму та вищезгаданої концепції більшість членських організацій МТСС (у то­му числі українських) прагнуть застосувати єдиний підхід для оцінки спортивної, суддівської, інструкторської та інших видів кваліфікації

туристів за допомогою створення сучасної нормативної та вдоскона­лення вже існуючої бази спортивно-оздоровчого туризму. Розроблено та затверджено «Правила змагань зі спортивного туризму» і «Єдину спортивну класифікацію».

На сьогодні в Україні сформовано висококваліфікований кадровий корпус працівників оздоровчо-спортивного туризму, а також громадсько­го активу. Організаційними та методичними центрами розвитку оздо­ровчо-спортивного туризму є туристські клуби та секції. Діє спеціалі­зована контрольно-рятувальна служба.

Упродовж останніх років в Україні організовано і проведено низку національних та міжнародних заходів з різних видів оздоровчо-спортив­ного туризму. Так, на Міжнародній олімпіаді зі спортивного туристсь­кого багатоборства, що відбулася в Криму, команди України посіли перші місця з гірського та велосипедного туризму.

6.2.5. Екскурсійне діяльність

Світове співтовариство визнало туризм ефективним засобом індиві­дуального й колективного вдосконалення, важливою складовою якого є послуга суто інтелектуального характеру — екскурсія з її просвітниць­кою, духовною та освітньою функціями.

Невичерпні екскурсійні ресурси багатьох регіонів нашої країни ра­зом з глибинним національним духовним корінням і традиціями україн­ського народу дають підставу стверджувати, що саме екскурси можуть стати активним і змістовним засобом гармонізації особистості, її духов­ного зростання в новій демократичній Україні. Вони є джерелом нової інформації, нових вражень і відчуттів.

Глобальний етичний Кодекс туриста, прийнятий ВТО на порозі ново­го тисячоліття, наголошує на необхідності широкого доступу населення до культурних і релігійних пам'яток, визнає, що кошти, які отримують з відвідання об'єктів і пам'яток культури, слід хоча б частково викорис­товувати для підтримання, охорони та реставрації цієї спадщини.

Прийнятий у червні 2000 р. Верховною Радою Закон України «Про охорону культурної спадщини» прямо стосується туризму. Адже нині відтворюється стародавня історія Білгорода-Дністровського, яка налічує вже 2500 років, Любеча, Дубна та Корця, Новгорода-Сіверського та Кам'янця-Подільського, Херсонеса та Керчі, Ольвії та Острога, геть­манських столиць — Батурина, Чигирина, Глухова та десятків інших міст.

З метою створення суцільної загальнодержавної мережі маршрутів і турів різного спрямування та тривалості, найповнішого задоволення потреб різних категорій вітчизняних та іноземних туристів і екскур­сантів, розвитку туристичної діяльності в Україні розроблено інновацій­ний туристський продукт — Національну систему туристсько-екскурсій­них маршрутів «Намисто Славутича». Вона охоплює всі області Ук­раїні та Автономну Республіку Крим.

В областях регіону «Намисто Славутича» зосереджені великий при­родно-рекреаційний та історико-культурний потенціал, розвинена турист­ська інфраструктура й транспортна мережа, значна матеріальна база туризму, діють численні туристські підприємства та організації різної форми власності, що створює передумови для впровадження Націо­нальної системи «Намисто Славутича» в життя і зумовлює можливості та перспективи розвитку туристської галузі в Україні.

Система туристсько-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича» передбачає якнайповніше висвітлення історико-культурного потенціа­лу регіону під час туристських подорожей та екскурсій. З цією метою складено детальний перелік історико-культурних пам'яток регіону «Намисто Славутича» за географічним принципом — відомості про наявність екскурсійних об'єктів у населених пунктах туристського ре­гіону з урахуванням часу їх створення.

У межах Національної системи «Намисто Славутича» розроблено рекомендовані туристсько-екскурсійні маршрути за тематичними на­прямами по місцях, багатих на пам'ятки історії, культури, архітектури та природи, а також пов'язаних з життям і діяльністю видатних людей.

Тематичні напрями рекомендованих туристсько-екскурсійних марш­рутів визначено з урахуванням найважливіших віх історичного та куль­турного життя українського народу.

Розробка та впровадження Національної системи туристсько-екскур­сійних маршрутів «Намисто Славутича» мають задовольнити найвишу-каніші туристські смаки, пізнавально-рекреаційні потреби вітчизняних та іноземних туристів і екскурсантів, збільшити туристські потоки, забез­печити ефективне використання природно-заповідного фонду, пам'яток археології, історії, культури та архітектури, зберегти туристські ресурси країни, відродити національну свідомість, традиції та духовність україн­ського народу, сприяти соціально-економічному та культурному розвит­ку країни, перетворити Україну на туристську державу світового рівня.

За ініціативою Президента України створено туристсько-екскурсій­ний маршрут «Золоте кільце «Намиста Славутича» — перлини історії, архітектури і культури часів Київської Русі.

Нині під охороною держави перебуває 160 тис. пам'яток. Це справ­жня скарбниця нашої національної спадщини, до якої пролягають де­сятки туристських маршрутів. Туристи мають можливість ознайомити­ся з історією та культурою України з давніх часів до сьогодення. У південній частині України зосереджені численні пам'ятки археології. Цікавими для туристів є розкопки античних міст Північного Причор­номор'я — Тіри, Ольвії, Херсонеса, Пантікапея.

Найвизначніші історико-культурні пам'ятки знаходяться в Києві, Львові, Кам'янці-Подільському, Одесі, Чернігові. Туристів приваблюють Латинський собор у Львові, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Софійський, Михайлівський Золотоверхий та Володимирський собори в Києві.

Від взаємодії органів охорони пам'яток, їх збереження, реставрації та дослідження, ознайомлення з ними широких верств населення, особ­ливо школярів і молоді, залежить майбутнє держави. Варто підкресли­ти велике виховне значення цієї роботи. Не останню роль відіграють і економічні важелі.

Про це свідчить досвід деяких країн світу (Велика Британія, Єгипет, Греція, Індонезія), де питання збереження й пропаганди культурної спад­щини перебувають під опікою органів державного регулювання, які забезпечують також розвиток туризму.

Тож надзвичайно важливим є Наказ Держкоммолодьспорттуризму від 17.01.2001 р. № 7/62 «Про затвердження ліцензійних умов впро­вадження господарської діяльності з організації іноземного, внутріш­нього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності».

6.3. Розвиток матеріальної бази туризму

Для обслуговування іноземних і вітчизняних туристів в Україні ви­користовується понад 1300 готелів, мотелів, кемпінгів, близько 3500 транс­портних засобів.

6.3.1. Санаторно-курортні (оздоровчі) заклади України

Курортом (нім. Киг — лікувати,Огі — місце) називають місцевість з лікувальними чинниками та сприятливими умовами для їх використан­ня (сонячним світлом, чистим повітрям, наявністю моря чи річки, пре­красними ландшафтами).

Завдяки вдалому збігу географічного положення, геологічної будови та гідрогеологічних умов Україна має багаті рекреаційні й бальнео­логічні ресурси для лікування та відпочинку населення, розвитку ту­ризму і спорту. За даними Державного комітету статистики, в 2000 р. в Україні загальна кількість закладів тривалого перебування станови­ла 3229 одиниць. За формами власності ці заклади розподіляються так: державна — 40 %, колективна — 55, приватна — 0,8, власність міжнародних організацій — 4,2 %.

Усього по Україні за 2000 р. в санаторно-курортних закладах оздо­ровлено 2 869 976 осіб, з них іноземців — 307 330 (10,7 %).

Одним із напрямів державної політики в галузі туризму є організація оздоровлення населення (стаття 3 п.2 Закону України «Про туризм»).

Згідно з рекомендаціями ВТО, санаторно-курортні та оздоровчі закла­ди (санаторії, пансіонати з лікуванням, будинки й бази відпочинку та ін.) належать до туристичної індустрії, а вітчизняні та іноземні грома­дяни, які використовують їхні послуги, — до туристів.

Хворих практично з усіма захворюваннями, що підлягають санатор­но-курортному лікуванню, можна з успіхом лікувати в санаторіях У краї -

ни. На ЇЇ території поширені практично всі бальнеологічні типи міне­ральних вод: вуглекислі — на Закарпатті, радонові — у Вінницькій і Черкаській областях, сульфідні — у Львівській обл., на Закарпатті та в Криму, залізисті — в Донбасі, бромні, йодобромні та йодні — на терито­рії Причорномор'я, води з підвищеним вмістом органічних речовин — всесвітньо відома «Нафтуся» — у Львівській та Хмельницькій областях, а також усі типи лікувальних грязей — торф'яні (родовище «Семе-реньки», «Любень —Великий»), мулові (Куяльницьке, Сакське, Чокрацьке родовища), сапропелеві («Шацькі озера»). Термальні води (гарячі джерела) розміщені в двох артезіанських басейнах — Причорноморсько­му та Закарпатському.

Усього в Україні налічують 79 родовищ мінеральних вод на 109 зе­мельних ділянках, на базі яких може розвиватися курортне господарство, однак експлуатується тільки 8,9 %.

Великі можливості для розвитку курортного господарства мають Автономна Республіка Крим, Одеська, Запорізька, Закарпатська, Львівська та інші області. Найсприятливіші умови для розвитку рекреа­ції й туризму мають Карпати, на території яких виявлено 800 джерел мінеральних вод. На їх базі працюють санаторії, пансіонати, санаторії-профілакторії, будинки відпочинку, в яких можуть поліпшити здоров'я до 800 тис. чол. Такі курорти, як Трускавецький, Моршинський, Сва-лявський та ін., відомі далеко за межами України. Оскільки тут не­значна природна радіація, Карпати використовують для оздоровлення населення із забруднених радіонуклідами районів Чорнобильської зони. Площа зарезервованих для рекреації ландшафтів дає змогу прийняти 1,5 млн чол., розвідані ж запаси мінеральних вод можуть посприяти оздоровленню 7 млн чол. Значні перспективи для розвитку рекреації й туризму мають Буковина й Полісся. Причорноморське-Азовське узбе­режжя і Крим мають прекрасні ресурси для таласотерапії, тобто ліку­вання морем, масового відпочинку та оздоровлення. Сонячне світло й тепло, мінерально-сольовий склад і температурний режим морської води, чудові пляжі створюють сприятливі умови для подальшого розвитку санаторно-курортного господарства. Нині тут налічують близько 800 са­наторіїв, будинків відпочинку й туристських баз, майже 400 з них — у Криму. Загальновідомими санаторно-курортними центрами є Ялта, Одеса, Алушта, Алупка, Судак, «Артек», Планерське (Коктебель), Феодосія, Саки, Євпаторія, Бердянськ та багато інших. У таких районах, як Карпати, Крим, Причорноморське-Азовське узбережжя, рекреація має стати пріо­ритетною сферою перспективного розвитку, оскільки вона може забез­печити більшість валютних надходжень, сприяти зміцненню національ­ної грошової системи, створенню в цій сфері додаткових робочих місць.

Україна має велику кількість висококваліфікованих медпрацівників, цінні знахідки і «ноу-хау» в галузі курортології та медицини. Все це дає можливість оцінити курортний потенціал України як такий, що може і повинен стати вагомим чинником оздоровлення нації, особливо

дітей, перед якими суспільство відповідальне, як перед своїм майбутнім. Курорти також мають стати стратегічним і економічним ресурсом на міжнародному ринку.

У нинішніх умовах поступово реформується весь господарський меха­нізм курортної галузі України. Поступово змінюються форми влас­ності, джерела фінансування, методи керівництва на державному, регіо­нальному та місцевому рівнях. Найкращою формою власності для най­більших санаторно-курортних установ є акціонерна. Прикладом великої санаторно-курортної мережі України стала санаторно-курортна систе­ма — закрите акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця», заснова­не Федерацією незалежних профспілок України і Фондом державного соціального страхування (95% акцій належить ФПУ, 5% — соцстра­ху). Завдяки створенню акціонерного товариства, до складу якого ввійшло 16 територіальних об'єднань, в основному вдалося зберегти комплекс профспілкових курортів України.

Питома вага профспілкових санаторіїв у загальнодержавному масшта­бі становить нині 24 %, а число хворих, що отримали лікування в цих санаторіях, — 41 % загальної кількості хворих у всіх санаторіях; крім того, 19 % усіх оздоровлених — діти й підлітки, 38 % — постраждалі від наслідків чорнобильської катастрофи.

Цілком закономірно, що основна маса санаторно-курортних установ, особливо розрахованих на «середній клас», перебуває нині в стані «мерт­вого сезону». Це пояснюється тим, що сьогодні при середній зарплаті близько 300 грн ціна путівки на 24 дні становить від 600 до 2000 грн, тоді як за радянських часів середня зарплата становила 160 крб, а ціна путівки — 80 —100крб.

Компанія «Укркурортсервіс» запропонувала свій варіант «вижи­вання» в конкурентному і загальноекономічному оточенні. Створена в лютому 1999 р., вона розробила кілька оригінальних управлінських програм із залучення нових категорій покупців санаторно-курортних послуг. Виступивши в ролі туроператора для турагентств, що працю­ють на внутрішній туризм, «Укркурортсервіс» уклав агентські угоди з 50 турфірмами. Для них були організовані ознайомлювальні тури по санаторно-лікувальних установах профспілок. Турфірми могли укла­дати договори безпосередньо з санаторіями.

«Укркурортсервіс» використовує існуючі можливості для реконст­рукції та розширення санаторіїв «Хорол» (м. Миргород), «Карпати» (Закарпаття) і «Алушта» (Крим).

Поліпшення комфортності номерів у типовому санаторному корпусі сприяє підвищенню показників їх використання. Адже умови більшості українських курортів недостатньо комфортні. Для того щоб наші ку­рорти стали привабливими для заможних клієнтів і могли забезпечи­ти валютні надходження, необхідне будівництво висококомфортабель-них санаторіїв та фешенебельних готелів, ресторанів, розвиток індустрії розваг.

Територіальне поєднання природних умов, рекреаційних і бальнео­логічних ресурсів України дає змогу в перспективі сформувати регіо­нальні рекреаційно-туристські суперсистеми, кожна з яких може грунту­ватися на місцевих природних умовах і лікувальних ресурсах. А такі регіони, як Карпати, Полісся, Степ, Причорноморсько-Азовське узбе­режжя й Крим, можуть і повинні стати великими, з високорозвиненою інфраструктурою рекреаційно-туристськими комплексами не тільки загальноєвропейського, а й світового значення.