ГЕЛОФІТИ - болотяні трав'янисті рослини. До Г. часом відносять водяні рослини, занурені нижніми частинами у воду (напр., очерет, рис). Здебільшого належать до гігрофітів
ЕКОЛОГІЧНІ ТЕРМІНИ
ГІДРОФІТИ– рослини, що живуть у воді (прикріплені до грунту й занурені у воду лише нижньою частиною, цілком занурені у воду, не прикріплені до грунту і знаходяться на поверхні води або у її товщі).
КСЕРОФІТИ – рослини посушливих місць зростання. Пристосувалися до життя в умовах тривалої або сезонної ґрунтової й атмосферної посухи.
ОЛІГОТРОФИ — рослини, а також мікроорганізм и, що живуть на ґрунтах (або у водоймах) з низьким вмістом поживних речовин, наприклад, в напівпустелях, сухих степах, на верхових болотах.
МЕЗОТРОФИ – рослини, які за вимогливістю до поживних речовин займають проміжне положення між евтотрофами та оліготрофами. Вони розвиваються на грунтах , які посередньо забезпечені елементами живлення.
МЕЗОФІТИ – рослини, які ростуть в помірно вологій місцевості. М. (дерева, кущі, трав’янисті рослини, а також бур’яни та культурні рослини) мають високі темпи росту та обміну речовин, значні розміри всього організму і зокрема листків. Це рослини зі значною біомасою та високою врожайністю. М. переважають у помірних поясах, лісах тропіків і субтропіків.
ЕУТРОФИ – рослини вимогливі до наявності в ґрунті поживних речовин. До них належить переважна більшість рослин заплавних лук і широколистяних лісів.
ЕВРИХОРНІ ВИДИ - дуже поширені види рослин і тварин. Мають, як правило, широку екологічну амплітуду, тобто здебільшого є одночасно й евритопними організмами. Іноді Е. в. наз. космополітами.
СТЕНОБІОНТИ -— організми, що можуть жити лише в певних умовах середовища, при незначному коливанні т-ри, тиску, вологості, солоності, кислотності тощо.
ПСИХРОФІТИ – рослини, які пристосувались до життя в холодних і вологих місцях.
ЗАКОН МІНІМУМА ЛІБІХА – біотичний потенціал (життєздатність, продуктивність організму, популяції, виду) лімітується тим з екологічних чинників середовища, який перебуває в мінімумі, хоча інші умови сприятливі.
ЗАКОН ТОЛЕРАНТНОСТІ ШЕЛФОРДА – чинники середовища, які мають у конкретних умовах максимальне (несприятливе, як надмірне, так і недостатнє) значення, обмежують можливості існування виду в даних умовах, всупереч і незважаючи на оптимальний збіг інших чинників.
НЕОФІТИ – рослини,що живуть на грунтах, які бідні на азотні та амонійні сполуки.
КАЛЬЦЕФІЛИ – рослини, які люблять карбонатні грунти, що містять вуглекислий кальцій. До них належить, наприклад, чебрець. Такі рослини як кальцефоби, бояться вапняку і присутність його в грунті для них шкідливо.
АЦИДОФІЛИ (оксилофіли) – рослини, що зростають на кислих ґрунтах.
ГЕЛІОФІТИ - світлолюбні рослини - рослини, які потребують для свого розвитку великої кількості сонячного світла (сосна, модрина та ін.).
СЦІОФІТИ (тіньолюбні) - задовольняються незначним освітленням і можуть існувати в тіні (до тіньовитривалим відносяться різні хвойні рослини, багато папороті, деякі декоративно-листяні рослини);
БАЗИФІЛИ – організми, які розвиваються в лужних грунтах. До Б. відносяться більшість степових і пустельних видів рослин.
ГЕЛОФІТИ - болотяні трав'янисті рослини. До Г. часом відносять водяні рослини, занурені нижніми частинами у воду (напр., очерет, рис). Здебільшого належать до гігрофітів.
НАПІВПАРАЗИТИ - До напівпаразитів відносяться вищі рослини, які здатні фотосинтезувати, але воду та мінеральні речовини отримують за рахунок інших рослин, на яких вони поселяються.
АНЕМОХОРІЯ - поширення плодів, насіння, спор та інших зачатків рослин повітряними течіями. А. сприяють малі розміри або незначна маса насіння, спор та ін. зачатків, вирости на плодах та насінні тощо.
ГАЛОФІТИ–рослини, що зростають на засолених грунтах. Преважно ця група рослин зустрічається в південній частині України, зокрема на Причорноморській, Приазовській низовинах та Криму.
ПОЙКІЛОТЕ́РМНІ ОРГАНІ́ЗМИ — організми, які не спроможні підтримувати температуру тіла на стабільному рівні. До П.т. належать усі безхребетні, а з хребетних — круглороті, риби, земноводні і плазуни.
ГОМОЙОТЕРМНІ ТВАРИНИ - теплокровні тварини - тварини з відносно сталою температурою тіла, що майже не залежить від т-ри навколишнього середовища. Для Г. т. характерна наявність механізмів хім. і фіз. терморегуляції. До Г. т. належать птахи і ссавці (крім однопрохідних і деяких гризунів, у яких т-ра тіла коливається в певних межах залежно від т-ри середовища).
ТРАНСПІРАЦІЯ -випаровування води зеленими частинами рослин, причому вона випаровується з усієї зовнішньої та всіх внутрішніх шарів рослин, які контактують з повітрям.
АНЕМОФІЛІЯ -вітрозапилення - перехресне запилення рослин за допомогою вітру. Анемофілії властива більшості голонасінних рослин і багатьом покритонасінним.
ФОТОПЕРІОДИЗМ – реакція організмів на сезонні зміни довжини світлового дня. Збільшення тривалості світлового дня для багатьох тварин (комах, земноводних, птахів тощо) є сигналом для розмноження. Коли тривалість світлового дня зменшується, перелітні птахи починають мігрувати, комахи та деякі безхребетні (бурий ведмідь, їжак, земноводні і інші) залягають у зимову сплячку або впадають у стан анабіозу.
ЕКОЛОГІЯ - Наука про відносини живих організмів і їх спільнот між собою і з навколишнім середовищем.
ЕКОЛОГІ́ЧНІ ФА́КТОРИ, ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ — сукупність усіх чинників середовища (температура,вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен,демоцен, плейоцен, біом, біосфера).
ЕКОЛОГІЧНА НІША – функціональне місце, що займає вид у екосистемі, не конкуруючи з іншими видами за джерела енергії. Е.н.- це умови життя всередині екосистеми, що найкраще відповідають вимогам виду або популяції до оточуючого середовища. Е.н. характеризує ступінь біологічної спеціалізації виду. Чим подібнішими є Е. н. тим сильніші конкуренція і витіснення одного виду іншим. Кожна Е.н. зайнята переважно одним видом, проте кожен вид, залежно від етапів онтогенезу, може займати різні Е.н.