Організація господарських взаємовідносин із постачальниками в нових економічних умовах. Поняття про договір постачання та його види
Отже, при здійсненні угод на поставку товарів торговельному підприємству від постачальників основним документом є договір, що регламентує відносини партнерів.
Договір виконує наступні функції:
закріплює юридично відносини між партнерами;
встановлює порядок і способи виконання зобов'язань;
передбачає способи захисту забезпечення зобов'язань.
Раціональні господарські зв'язки є умовою динамічного розвитку економіки та збалансованості попиту та пропозиції, сприяє своєчасній поставці продукції і товарів народного споживання покупцям.
Торговельні підприємства встановлюють зв'язку в основному з місцевими постачальниками і постачальницько-збутовими посередниками. Постачальниками імпортних товарів найчастіше є перекупники товарів - або посередники, або приватні фірми. За таких зв'язках знижуються витрати підприємств роздрібної торгівлі, так як товар ввозиться постачальником в магазин, і підприємство не несе транспортних витрат, а оплата проводиться в міру реалізації товару.
Нові умови господарювання, розвиток і поглиблення товарно-грошових відносин, повного госпрозрахунку і самофінансування сприяли появі нового типу організації комерційних відносин між постачальниками і покупцями товарів, відкрили широкий простір комерційної ініціативи, самостійності та підприємливості торгових працівників. Без цих якостей в сучасних умовах не можна успішно здійснювати комерційну роботу.
Господарські зв'язки - необхідна умова діяльності підприємств, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини звичайно характеризуються терміном “господарські зв'язки”.
Господарські зв'язки між постачальниками й покупцями товарів - широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються між торговельними підприємствами й постачальниками в процесі поставок товарів.
Система господарських зв'язків включає, зокрема:
Ø участь торговельної організації в розробці промисловими підприємствами
Ø планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;
Ø господарські договори;
Ø контроль за дотриманням договірних зобов'язань;
Ø застосування економічних санкцій;
Ø участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;
Ø перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;
Ø установлення оптимальних фінансових взаємин;
Ø застосування адміністративно-правових норм та ін.
Система господарських зв'язків торгівлі із промисловістю - найважливіша складова частина господарського механізму, що представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей господарства зі споживачами продукції.
Таким чином, основне місце в господарських зв'язках торгівлі належить міжгалузевим зв'язкам в галузях, що виробляють споживчі товари, по поставках цих товарів. Установлення таких зв'язків за посередництвом торгівлі дозволяє погоджувати економічні інтереси цих галузей, забезпечувати збут випускаємої ними продукції, і взаємний обмін нею, стимулювати й визначати подальший розвиток виробництва. У рамках цих зв'язків відповідні галузі промисловості на основі вимог торгівлі й у відповідності зі своїми виробничими й фінансовими можливостями випускають товари й поставляють їх у сферу обігу. Торгівля при цьому має можливість впливати на галузі, що роблять товари, у багатьох відносинах, у тому числі відносно обсягу, асортиментів, якості й забезпечувати їхнє доведення до кінцевого споживача.
Міжгалузеві господарські зв'язки повинні забезпечувати формування товарних, і насамперед ринкових ресурсів і безперебійне просування товарів у сферу обігу. Встановлення таких зв'язків забезпечується головним чином через проміжні ланки товаровиробничого ланцюга - численні й різноманітні підприємства - посередники. У той же час у цих комерційних зв'язках в якості прямих одержувачів беруть активну участь роздрібні торговельні підприємства, а також деякі виробничі підприємства-споживачі, що використовують окремі товари народного споживання як сировину для випуску інших, тобто позаринкові споживачі.
У процесі переміщення товарів безпосередньо в сфері обігу і їхнього доведення до кінцевого споживача ланки оптової й роздрібної торгівлі широко взаємодіють, установлюючи так звані внутрішньогалузеві господарські зв'язки. Основною метою встановлення таких зв'язків є формування торговельних асортиментів ринкових ресурсів споживчих товарів, їхній раціональний розподіл по районах країни, торговельним системам і підприємствам в обсязі й асортиментах, що відповідають попиту населення, і доведення цих товарів за допомогою проміжних ланок до кінцевого пункту товаропровідного ланцюга - до зрг
Договір постачання - це договір, за яким організація-постачальник зобов'язується передати в певні терміни організації-покупцеві (замовникові) у власність або оперативне управління певну продукцію, а організація - покупець зобов'язується прийняти продукцію до оплати за встановленими цінами.
Сторонами договору поставки можуть бути державні, кооперативні, суспільні, орендні та ін. організації й підприємства. РОЗРІЗНЯЮЬБ ТАКІ ВИДИ ДОГОВОРІВ ПОСТАВКИ:довгостроковий договір(термін дії 5 і більше років,він вигідний),короткостроковий(термін дії 1рік),сезонні договори,договір контрактний(на зелень,сезонні овочі,фрукти)
. За договором поставки покупець отримує однорідну продукцію протягом тривалого часу. Договір поставки носить тривалий характер. Радою Міністрів СРСР було затверджене положення про поставки товарів (1986 рік) та положення про прийняття товарів по кількості і якості (1968 рік). Ці документи діючі. Умови договору поставки також регулюються ЦК України. Покупець в праві, повідомивши постачальника відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена, якщо в договорі не передбачене інше. Продукція повинна бути поставлена в асортименті, передбаченому в договорі. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, або зразкам. У разі поставки продукції більш низької якості, покупець може відмовитись від прийняття й оплати продукції. Якщо продукція вже оплачена покупцем, то внесена ним сума підлягає поверненню. Продукція повинна поставлятися комплексно відповідно до вимог стандартів, технічних вимог або прейскурантів. У разі поставки некомплектної продукції покупець може вимагати доукомплектування або заміни некомплектної продукції й до моменту її доукомплектування або заміни відмовитись від оплати, а якщо продукція вже оплачена, вимагати повернення сплачених сум. За порушення договору поставки стягуються неустойка й збитки.
У зміст договору постачання товарів повинні входити такі основні розділи:
· Преамбула
· Предмет договору
· Ціни на товари і загальна сума договору
· Загальний строк дії договору і строки постачання товарів
· Вимоги до тари і упакування
· Порядок відвантаженя, доставки і здавання товарів
· Порядок розрахунків
· Санкції за невиконання сторонами своїх зобов’язань
Преамбула – це вступна частина договору, в якій вказується номер, місце і дата підписання договору, визначаються сторони (підприємства, фірма), від імені яких укладається договір.
Предмет договору визначає назву, кількість і розгорнутий асортимент належних поставці товарів, якість і комплектність товарів і є одним з основних положень договору. Кількість товарів, що підлягають постачанню, визначається на основі вивчення попиту споживачів з уРахуванням діяльності конкурентів та зміни умов ринку. Якщо кількість товарів не може бути визначена будь-яким конкретним числом, а потребує розшифрування як щодо асортименту, так і строків поставки, то до договору додається специфікація.
Специфікація – невід’ємна частина договору, в якій обумовлюється кількість товарів, що підлягають постачанню, розгорнутий асортимент з щоквартальним розподілом і визначенням місячного і внутримісячного постачання за строками, передбаченими в тексті договору.
Ціни на товари і загальна сума договору відносяться до суттєвих умов договору. Ціни визначаються угодою партнерів і вказуються або в договорі, або в специфікації; можливе погодження цін в протоколі, який є частиною договору. Під час встановленя цін враховуються особливості поставки. Якщо передбачається постачання товарів на склад покупця, то в ціну договора включаються транспортні витрати і витрати на страхування вантажів.
Ціна в договорі може бути твердою і плаваючою, тобто з наступною фіксацією. При вказанні твердої ціни в договорі визначається конкретна ціфра, яка підлягає змінам при оплаті за товари покупцем. Загальновідомо, що в умовах інфляції фіксовані ціни вигідні лише покупцям. Тому постачальники, щоб застрахувати себе від збитків, вимагають передбачення в договорі 100% передоплати.
Якщо в момент укладення договору важко визначити конкурентну ціну, то сторони можуть передбачити фіксацію початкової ціни, яка протягом виконання договору може змінюватися, за узгодженим партнерами методом. Така ціна називається плавучою.
Строки постачання товарів – це узгоджені контрагентами дати або періоди, коли товари повинні бути поставлені продавцями у встановлені договором пункти. Строки постачання повинні забезпечувати ритмічність надходження товарів і безперебійність торгівлі ними.При їх встановленні обов’язково враховуються фізико-хімічні показники товарів, які визначають строки реалізації товарів.
Вимоги до тари і упакування можуть викладатися в тексті договору або посиланням на відповідні стандарти чи ТУ, а порядок повернення тари зазначається в договорі.
В тому випадку, коли при поставці товарів необхідне їх упакування і маркування, в договорі робиться застереження щодо виду і характеру упакування, її якості, розмірів і способів оплати, а також нанесення на упаковку маркірування. Відповідно до загальних вимог упакування повинне забезпечувати збереження вантажів за вибраного способу транспортування. В договорі передбачається відповідальність постачальника за постачання продукції в упакуванні, що не відповідає умовам постачання. Одержуючи товари в пошкожденому упакуванні покупець складає комерційний акт, згідно з яким постачальник повинен відшкодувати покупцю збитки.
У обов’язки постачальника також входить маркування товарів. Зміст маркування погоджується партнерами і вказується в договорі.
Порядок відвантаження, доставки і здавання товарів також повинні бути передбачені під час укладання договору. Витрати на транспортування товарів можуть бути доволі значними, тому ще до укладення договору слід чітко визначити, чи будуть транспортні витрати включатися в ціну товарів за доставки товарів постачальником. Днем виконання зобов’язання вважається:
- за відвантаження товарів постачальниками іногороднім покупцям – дата здавання товарів органам транспорту чи зв’язку;
- - за здавання на складі покупця чи постачальника – дата підписання приймально-здавального документа.
В договорі повинно передбачатися приймання товарів за кількістю і якістю як попереднє, так і остаточне. Попереднє приймання має метою встановлення відповідності товару умовам договору. Остаточне приймання означає фактичне виконання договору за кількістю і якістю. Порядок приймання товарів обумовлюється в договорі посиланням на чинні інструкції чи викладається в тексті договору.
Вибір порядку розрахунків. Розрахунки між підприємствами здійснюються, як правило, в безготівковому порядку через банк шляхом перерахування грошей з рахунку покупця на рахунок постачальника. В окремих випадках оплата за товари може здійснюватись готівкою.
За безготівкових розрахунків найчастіше використовуються платіжні доручення, акредитиви та чеки.
В договорі може передбачатися часткова або повна передоплата за товари.
Санкції за невиконання сторонами своїх зобов’язань і відшкодування збитків.В цьому розділі договору визначаються розміри і мінімальні суми штрафів при порушенні сторонами своїх конкретних зобов’язань. До постачальників застосовуються санкції порушені ним строків, умов постачання, якості товарів, упакування, до покупців – за затримання платежів.
Урегулювання спорів під час постачання товарів може бути здуйснено двома способами:
1. судовим
2. арбітражним.
Способи врегулювання спорів повинні бути відображені в договорі.
Порядок розірвання договорів передбачається чинним законодавством або обумовлюється конкретним положенням в тексті договору.
Організація матеріально-технічного постачання підприємств ресторанного господарства. Джерела отримання та порядок визначення необхідної кількості обладнання, інвентарю, посуду, санспецодягу.
Постачання устаткуванням, меблями, кухонним і столовим посудом, виробничим і торговим інвентарем, санспецодягом, столовою білизною є одним з найважливіших завдань будь-якого підприємства.
В умовах ринкової економіки і конкуренції централізоване постачання підприємств ресторанного господарства матеріально-технічними засобами розпалося. Через відділи постачання або окремих відповідальних працівників вони самостійно шукають постачальників, укладають договори на поставку матеріальних засобів, без яких неможлива робота підприємств.
До організації матеріально-технічного постачання висуваються такі самі вимоги, як і до продовольчого. Вона здійснюється за схемами 1, 2.
До основних критеріїв, за якими ресторатор обирає постачальника, належать:
- сервісне обслуговування устаткування;
- ціна устаткування;
- гарантійне обслуговування;
- терміни доставки устаткування і умови оплати.
Сервісне обслуговування - один з основних критеріїв, за яким ресторатор обирає постачальника. Сервіс поділяють на передпродажний і післяпродажний, а останній - на гарантійний і післягарантійний.
Передпродажний сервіс полягає в тому, що працівники фірми-постачальника після прибуття товару до місць продажу проводять монтаж устаткування, регулюють його, приводять до робочого стану, усувають можливі неполадки.
Післяпродажний гарантійний сервіс включає весь комплекс послуг, здійснюваний фірмою-постачальником, як правило, безкоштовно: проведення періодичних профілактичних оглядів устаткування, гарантійний ремонт.
Післягарантійний сервіс здійснюється за угодою між фірмою-постачальником і покупцем і може охоплювати весь термін експлуатації товару у споживача.
Ціна - це другий критерій, за яким ресторатор обирає постачальника устаткування. Але ресторатора цікавить не ціна сама по собі, а її відповідність якості устаткування і сервісному обслуговуванню.
Третій критерій, - це гарантійне обслуговування устаткування. Ресторатор віддає перевагу фірмі-постачальнику, яка гарантує не тільки роботу, а й ремонт устаткування, наявність запасних частин і т. д.
Терміни доставки устаткування та умови оплати регламентуються договором постачання.
При прийманні устаткування, що надійшло в тарі, перевіряється цілісність упаковки, відповідність технічним умовам, супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність (технічний паспорт). За наявності будь-яких дефектів чи відхилень складається акт. Порядок складання акту (терміни, склад комісії та ін.) визначається договором постачання. На підставі актів пред'являються претензії до постачальників. Вимоги до вибору постачальників залишаються такими ж, як і при продовольчому постачанні, тобто рекомендується систематично вивчати потенційних постачальників, складати їх список, аналізувати за спеціальними критеріями. Головне, щоб поставки були якісні, своєчасні і надійні.
Підприємство ресторанного господарства може безпосередньо укласти договір з виробниками або використати послуги оптових ярмарків, центрів аукціонної торгівлі; можна закупити товар у торговій і збутовій мережі; в багатьох містах створюються сервісні центри, які допомагають в постачанні столовими меблями, посудом, білизною, всім, що необхідно для організації обслуговування на високому рівні. Невеликі підприємства можуть скористатися послугами дрібнооптових магазинів.
Фірми-постачальники беруть участь у професійних виставках, демонструючи свій товар і надаючи його учасникам конкурсу, організованого в рамках проведення виставки (устаткування, посуд, формений одяг, аксесуари, продукти, напої).
Ресторани і постачальники, проводячи спільні маркетингові та рекламні кампанії, використовують виготовлені на замовлення сувеніри і подарунки з фірмовим знаком (ручки, сірники, запальнички, проспекти, пакувальні матеріали - сумки, пакети, рекламні ролики, відео-, аудіокасети), які реалізуватимуться або безкоштовно роздаватимуться на виставках, презентаціях, у вестибюлях ресторанів.
Більш ефективною і організованою є ярмаркова форма закупівлі. Вона має ряд переваг: у покупців з'являється можливість ознайомитися з реальними зразками товарів, пропонованих постачальниками, переглянути демонстрацію моделей, модифікацій, перевірити їх у дії, отримати потрібну комерційну інформацію і консультацію; окрім того, швидшають терміни укладання договорів, оперативно розглядаються замовлення покупця на поставку товарів, знаходиться взаємовигідне рішення.
Аукціонна торгівля - спосіб реалізації товару, при якому продавець, бажаючи отримати максимальний прибуток, використовує конкуренцію декількох або багатьох покупців, присутніх при продажу. Товар переходить у власність того покупця, який запропонує найвищу ціну.
Фірми-постачальники надають ресторанам, барам товари виробничого призначення в кредит. Підприємства ресторанного господарства мають потребу, як правило, в довгострокових кредитах. Ці проблеми можуть бути вирішені за допомогою широкого застосування в світовій практиці лізингу як способу виробничого інвестування.
Лізинг - надання в оренду фірмами-постачальниками і заводами, які виготовляють устаткування, транспортних засобів без передання права власності. Залежно від терміну оренди розрізняють три види лізингу: короткостроковий (на термін від години до місяця) - транспортні засоби, приміщення; середньостроковий - устаткування здається в оренду на термін від одного місяця до одного року. Власне лізингом вважається здача устаткування в оренду на термін понад один рік.
Кількість матеріальних засобів розраховується на основі норм витрати, оснащення, експлуатаційних норм. Норми встановлюються для визначення потреби в предметах одноразового використання. Наприклад, одноразовий посуд та інші матеріали, повністю використані в процесі торгово-виробничої діяльності. Норми оснащення встановлюються для визначення потреби в предметах багаторазового використання.
Кількість необхідного устаткування для нових підприємств і переобладнаних при реконструкції визначається нормами оснащення торгово-технологічним та холодильним устаткуванням і розраховується за "Рекомендованими нормами технічного оснащення закладів ресторанного господарства" від 3 січня 2003 p., затвердженими наказом Міністерства економіки України № 2. Норми оснащення устаткуванням залежать від типу підприємства, його потужності. Потреба в столовому посуді, столових приборах, меблях і кухонному інвентарі розраховується за "Нормами оснащення підприємств ресторанного господарства посудом, столовими приборами, меблями і кухонним інвентарем" від 9 лютого 1973 року, затвердженими Міністерством торгівлі СРСР від 1 січня 1987 року. Наприклад, в розділі "Норми оснащення фарфоро-фаянсовим, скляним і металевим посудом, столовими приборами" наводиться весь перелік асортименту посуду і приборів, який має бути на підприємствах залежно від його типу, і для кожного виду посуду пропонується норма на одне посадочне місце. Щоб визначити потребу в столовому посуді і приборах, норму по кожному виду множать на кількість місць в торговому залі. Норми складені з розрахунки 3-3,5 комплекту на одне місце в залі, що передбачається як заповнення убутку при експлуатації.
Кількість і номенклатуру кухонного інвентаря визначають залежно від типу підприємства і кількості посадочних місць.