Суб'єкти попередження злочинності та основні напрями їх діяльності

Суб'єкти попередження злочинності - це державні органи, громадські організації, соціальні групи, службові особи чи грома­дяни, які спрямовують свою діяльність на розроблення і реалізацію заходів, пов'язаних з випередженням, обмеженням, усуненням кри­міногенних явищ та процесів, що породжують злочинність і злочи­ни, а також на їх недопущення на різних злочинних стадіях, у зв'яз­ку з чим мають права, обов'язки і несуть відповідальність. Таким чином, основними ознаками суб'єктів попередження злочинності, які відрізняють їх від інших суб'єктів, є: цілеспрямоване здійснен­ня діяльності щодо попередження злочинності; координаційний і субординаційний зв'язок з іншими суб'єктами попередження зло­чинності; побудова своєї поведінки у відповідності з командами «керівного механізму» системи; вибір поведінки залежно від ста­ну об'єкта попереджувального впливу.

За типом попереджувальної діяльності можна виділити таких суб'єктів, які: 1) визначають її основні напрями, завдання, форми (політику боротьби зі злочинністю), планують, спрямовують та кон­тролюють її, забезпечують її правове регулювання; 2) здійснюють безпосереднє управління і координацію окремими напрямами і учасниками попередження злочинності; 3) виявляють та пізнають об'єкт попереджувального впливу та інформують про них інших суб'єктів; 4) виконують попереджувальні заходи щодо випереджен­ня, обмеження, усунення криміногенних явищ та процесів, захис­ту соціальних благ і особи; 5) реалізують заходи щодо запобігання і припинення злочинів і злочинності. Множинність суб'єктів попе­реджувальної діяльності складає систему суб'єктів, що зумовлено різноманітністю об'єктів попереджувального впливу.

Під системою суб'єктів попередження злочинності слід розу­міти сукупність з'єднаних єдиною метою суб'єктів, які здійснюють свої повноваження у взаємозв'язку та по узгодженню в часі і про­сторі. Систему суб'єктів попередження злочинності складають юридичні і фізичні особи, які внаслідок своїх повноважень, соціаль­ного статусу або громадського обов'язку виконують дану роботу. Це законодавчі органи, органи виконавчої і судової влади, органи дер­жавного і господарського управління, культурно-виховні, навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колек­тиви, громадські організації і товариства, охоронні та приватні роз­шукові установи, сім'я, громадяни.

Слід звернути увагу на те, що множинність суб'єктів, так чи інакше пов'язаних із попередженням злочинності, ще не свідчить про відсутність прогалин в організаційній структурі їх органів. Деякі напрями спеціально-кримінологічного попередження злочин­ності організаційно забезпечені слабко або зовсім не забезпечені.

1. До державних суб'єктів законодавчої влади належать перш за все Верховна Рада України, її комітети та народні депутати. Відповідно до Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка визна­чає засади внутрішньої, зовнішньої політики, затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, створює законодавчу основу здійснення загальносоціального і соціально-кри­мінологічного попередження злочинності. Повноваження парла­менту України дають йому підстави для розроблення головних на­прямів боротьби зі злочинністю, створення для цього достатньої правової бази, істотно впливати на кримінологічну політику держа­ви, а взагалі своєю діяльністю сприяти зниженню кількісно-якісних показників злочинності.

2. Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Консти­туції України, прав і свобод людини і громадянина. Перш за все Пре­зидент України на основі та на виконання Конституції і законів Ук­раїни затверджує комплексні програми попередження злочинності. Метою таких програм є забезпечення активної наступальної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на ос­нові чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, організації, засобів і методів запобігання і розкриття злочинів. Крім того, свої­ми указами Президент України корегує напрями боротьби зі злочин­ністю. З 1993 р. при Президентові України діє Координаційний комі­тет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю.

3. Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади (державні адміністрації різних рівнів) здійснюють заходи щодо за­безпечення громадського порядку і боротьби зі злочинністю, відпо­відно до Конституції України контролюють і координують виконан­ня комплексних програм профілактики злочинності, організують їх наукове супроводження і ресурсне забезпечення та ін.

4. Серед суб'єктів попередження злочинності важливе місце посідають органи місцевого самоврядування, які за своїми повно­важеннями здійснюють організаційно-управлінські функції щодо попередження злочинності, організують і координують роботу відповідних суб'єктів системи попередження злочинності, займа­ються Їх ресурсним забезпеченням, контролюють виконання поста­нов і рішень вищих органів влади і своїх власних питань поперед­ження злочинів на підвідомчій території. Основні форми цієї роботи такі: а) видання у межах своєї компетенції нормативних актів з пи­тань попередження злочинних проявів, організація їх виконання та контролю; б) безпосереднє здійснення попереджувальної роботи через відділи виконкому, підвідомчі установи, підприємства, органі­зації, постійні комісії тощо. Особливу роль в організації роботи щодо попередження злочинів відіграють постійні комісії, такі як: адміні­стративні, у справах молоді, спостережні та ін.; в) розроблення ком­плексних планів попередження злочинів. Комплексне планування боротьби зі злочинністю - завдання органів місцевого самовряду­вання, оскільки вони забезпечують ув'язку попереджувальних заходів з планами економічного і соціального розвитку території. До числа суб'єктів, для яких попередження злочинності є однією з головних функцій у межах правоохоронної діяльності, належать правоохоронні органи, їх підрозділи і служби. Серед них - органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державна контрольно-ревізійна служ­ба, рибоохорони, державна лісна охорона, інші органи, які здійсню­ють правозастосовні і правоохоронні функції.

5. Органи прокуратури. Основні напрями діяльності прокурату­ри закріплені Законом України від 5 листопада 1991 р. «Про про­куратуру України» з доповненнями і змінами. Одним із таких на­прямів є участь прокурора у розробленні державними органами влади комплексних планів попередження злочинності, сприяння розвитку діяльності щодо попередження злочинності громадські­стю, організація роботи по кримінологічній поінформованості на­селення та правовій пропаганді, координація.

Прокуратура бере участь у розробленні органами влади комплекс­них планів боротьби зі злочинністю. Плани органічно об'єднують заходи соціально-економічного, культурно-виховного, організаційно-правового, технічного та іншого характеру, спрямовані на поперед­ження злочинності. Сприяння прокуратури подальшому розвиткові попереджувальної діяльності громадськості має два аспекти: з одного боку, залучення громадськості та її представників до попередження прокуратурою злочинів, а з іншого — допомога громадським органі­заціям у вдосконаленні попереджувальної діяльності.

Організація роботи прокуратури по кримінологічній поінформо­ваності населення та правовій пропаганді полягає у спільному з органами влади та управління плануванні її діяльності, проведенні та узагальненні її результатів. Правова пропаганда привертає ува­гу населення до найбільш суворих форм реагування суспільства відносно тих, хто порушує закон.

6. Органи внутрішніх справ. Головною складовою частиною органів внутрішніх справ є міліція, в діяльності якої поєднуються адміністративні, оперативно-розшукові, охоронні (на договірних засадах), слідчі та попереджувальні заходи боротьби зі злочинні­стю. Основні завдання, обов'язки і права органів міліції передба­чені Законом України від 20 грудня 1990 р. (з доповненнями та змінами). Для виконання обов'язків по боротьбі зі злочинністю, а також функцій по її попередженню структурно у міліції і при ній створені відповідні головні управлянні, служби і підрозділи: бороть­би з організованою злочинністю, карного розшуку, державної служ­би боротьби з економічною злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотиків, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, адміністративної служби міліції, державні автоінспекції, державні служби охорони, слідче дізнання, приймальники-розподільники, приймальники-розподільники для неповнолітніх та ін. Крім того, до системи органів внутрішніх справ належать також органи дер­жавного пожежного нагляду і внутрішні війська.

Головні управління МВС, їх структурні і окремі підрозділи, ви­користовуючи властиві їм методи і заходи, взаємодіють. Проте їх діяльність щодо попередження злочинності має самостійні напря­ми. Для одних попередження є супутнім результатом функціональ­них обов'язків, для других - однією із функцій у межах правоохо­ронної роботи, для третіх - функціональна діяльність включає в себе й попередження. Виходячи з цього, можна умовно об'єднати у групи управління, служби і підрозділи органів внутрішніх справ. Тоді в першу групу ввійдуть управління, служби і підрозділи, які виконують контрольно-дозвільні функції і для яких попередження злочинності є супутнім завданням у межах правоохоронної діяль­ності чи супутнім результатом функціональної діяльності: управ­ління адміністративної служби міліції, підрозділи охорони громадсь­кого порядку, дозвільної, реєстраційної та міграційної роботи, дільничних інспекторів, державної автоінспекції, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, пожежного нагляду, внутрішні війська, приймальників-розподільників та ін. Другу групу склада­ють управління, служби і підрозділи, які безпосередньо проводять боротьбу з так званою загальнокримінальною і організованою зло­чинністю і для яких її попередження є однією із функцій у межах правоохоронної діяльності міліції: управління (відділ) боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ), управління (відділ) карного розшуку, державна служба боротьби з економічною злочинністю, управління (відділ) боротьби з незаконним обігом наркотиків та ін. Третю групу утворюють органи, для яких попередження злочинів є процесуально-правовим обов'язком у межах дізнання та попередньо­го слідства, тобто вони здійснюють слідчу профілактику злочинів.

Діяльність управлінь, служб і підрозділів, що здійснюють кон­трольно-дозвільні функції. Служба охорони громадського порядку виконує широку і багатогранну роботу щодо попередження злочин­ності силами службових нарядів. На цю службу покладене завдан­ня запобігати та припиняти порушення громадського порядку на вулицях та в інших громадських місцях, що досягається різними спеціально-кримінологічними методами і заходами. Наявність на вулицях співробітників патрульно-постової служби, особливо у вечірні чи нічні години, створює атмосферу впевненості громадян у своїй безпеці і разом з тим нейтралізує криміногенні ситуації, справляє стримуючий вплив на криміногенних і віктимогенних осіб, тобто усуває умови, які сприяють або дають привід для вчи­нення злочину.

Дозвільна система регулює належний порядок поводження з певними предметами та речовинами, а також порядок відкриття і функціонування окремих підприємств, які є потенційними об'єкта­ми суспільної небезпеки. Джерелами небезпеки можуть бути вог­непальна зброя і боєприпаси до неї, вибухові, радіоактивні хімічні матеріали, сильнодіючі яди, збройноремонтні, піротехнічні май­стерні та ін. Виходячи із завдання попередження злочинів, апарат дозвільної системи здійснює контрольні функції, вживає заходів для попередження злочинів, пов'язаних з цими об'єктами.

Контролюючи додержання громадянами та службовими особа­ми встановлених законодавством правил в'їзду, виїзду, перебуван­ня в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства, реєстраційні та міграційні підрозділи тим самим здійснюють попередження «гастрольної» злочинності, проникнення в Україну або виїзд з її території сус­пільне небезпечних злочинців, осіб, які розшукуються правоохорон­ними органами інших країн, Інтерполом або яким тимчасово забо­ронений виїзд з України.

Велику роботу щодо попередження злочинності виконують дільничні інспектори, які: забезпечують громадський порядок на своїй території, виявляють причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів, і вживають заходів щодо їх усунення; здійснюють індивідуальну профілактику стосовно криміногенних осіб; розшу­кують злочинців; проводять серед населення кримінологічну по­інформованість та правову пропаганду; виявляють «трудних» під­літків, неблагополучні сім'ї, конфліктні ситуації і сприяють їх ней­тралізації і відновленню нормальних стосунків; охороняють права і законні інтереси громадян, підприємств, попереджають насиль­ство в сім'ї тощо. Отже, дільничний інспектор — це низова ланка органів внутрішніх справ по попередженню злочинів за місцем про­живання громадян.

З огляду на специфіку криміногенних об'єктів автотранспорт­них злочинів і супутніх їм правопорушень треба виділити такі ос­новні заходи попередження злочинів органами ДАІ: агітаційно-про­пагандистську профілактичну роботу серед населення, що покли­кана формувати культуру дорожнього руху і підвищувати почуття відповідальності за точне додержання вимог безпеки руху; підви­щення рівня професійної підготовки працівників автотранспорту;

профілактичну роботу з водіями і пішоходами безпосередньо на дорогах і вулицях; попереджувальну роботу з керівниками автогосподарств та іншими службовими особами; роботу з удосконален­ня нормативного регулювання безпеки дорожнього руху, технічних засобів; вивчення причин і умов, які потягли за собою вчинення правопорушень і злочинів, та ін.

У попередженні крадіжок, організації охорони майна значну роль відіграє державна служба охорони. Форми і засоби поперед­ження нею корисливих майнових посягань досить своєрідні. Біль­шість об'єктів, де зберігаються майнові цінності, а також кварти­ри громадян обладнуються спеціальними приладами — охоронною сигналізацією. Особливу увагу ця служба звертає на зміцнення про­пускного режиму на промислових підприємствах, поліпшення тех­нічних засобів охорони складів, баз, фірм та інших об'єктів, на підбір кадрів, які зайняті на контрольно-пропускних пунктах.

Попередженням злочинності серед неповнолітніх у межах пра­воохоронної діяльності займаються кримінальна міліція у справах неповнолітніх і приймальники-розподільники для неповнолітніх. Вони призначені для попередження бездоглядності серед непов­нолітніх, забезпечення умов для виховання дітей і підлітків, які потребують спеціального педагогічного режиму, поліпшення за­ходів виховного впливу на неповнолітніх правопорушників, вияв­ляють причини і умови, що сприяють бездоглядності, бродяжництву та іншим правопорушенням підлітків і надсилають інформацію в державні і громадські організації з пропозиціями про усунення цих причин і умов.

Приймальники-розподільники для дорослих призначені для тимчасового утримання осіб, затриманих за бродяжництво або жеб­рацтво, встановлення їх особистості, вирішення питання про пра­цевлаштування або направлення в будинок-інтернат для старих та інвалідів, чим попереджається низка різноманітних злочинів.

Згідно із законодавством державний пожежний нагляд покладе­но на органи пожежної охорони, які вживають заходів для поперед­ження пожеж. Пожежна профілактика як головний напрям роботи пожежної охорони включає й профілактику злочинів. Остання здійснюється в процесі пожежно-технічного обслуговування госпо­дарських об'єктів, комплексних перевірок пожежної безпеки у різних галузях господарства, містах, населених пунктах, протипо­жежної пропаганди серед населення та ін. Органи пожежної охо­рони здійснюють перевірки і дізнання за повідомленнями та заява­ми про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.

Внутрішні війська МВС України призначені для охоронитаоборони важливих державних об'єктів, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні гро­мадського порядку та боротьбі зі злочинністю, забезпечення гро­мадської безпеки під час проведення масових заходів, припинення масових безпорядків у населених пунктах та ін.

Робота підрозділів боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ), карного розшуку, державної служби боротьби з економічною зло­чинністю (СБЕЗ), боротьби з незаконним обігом наркотиків та інших підрозділів є досить різноманітною. Співробітники цих уп­равлінь, служб, підрозділів виконують спеціально-кримінологічне попередження злочинів у процесі оперативно-розшукової діяль­ності. Оперативно-розшукова діяльність — це система розвідуваль­них (розшукових) заходів для профілактики, запобігання, припинен­ня та розкриття злочинів, а також для розшуку і затримання зло­чинців. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів УБОЗ, відділів карного розшуку і боротьби з незаконним обігом наркотиків та деяких інших складається із загальних і індивідуальних заходів. До перших відносять заходи, пов'язані з аналізом кримінологічної характеристики злочинності, її організованих проявів, обігом нарко­тиків, торгівлею людьми тощо, з виявленням та усуненням обставин, що зумовлюють вчинення злочинів або сприяли їх вчиненню; до дру­гих — попередження реально можливих злочинів і переходу на зло­чинний шлях осіб, а також попередження рецидиву. Заходи щодо по­передження злочинів цими підрозділами носять різноманітний і комплексний характер. Так, зазначені підрозділи у взаємодії з іншими службами міліції проводять операції розшукового і профілактич­ного характеру під різними кодовими назвами: «Зброя», «Вибухів­ка», «Трал», «Іноземець» тощо, попереджають і усувають сімейне насильство, припиняють діяльність злочинних угруповань, обіг нар­котиків, борються з нелегальною міграцією, «гастрольною» злочин­ністю, зникненням людей, їх продажем та ін.

На підрозділи СБЕЗ покладено справу захисту і охорони еконо­мічної основи України. СБЕЗ зобов'язана: попереджати і розкри­вати випадки злочинних посягань на майно з боку осіб, в оператив­ному управлінні яких воно є або які мають до нього доступ у зв'язку зі своїм службовим становищем; попереджати і боротися з коруп­цією, фальшивомонетництвом, порушенням правил про валютні операції; виявляти і усувати зловживання в процесі приватизації об'єктів державної і комунальної власності, житла, землі; розроб­ляти систему контролю за інвестиціями, в тому числі з такими, які пов'язані з «відмиванням брудних грошей», комп'ютерними злочи­нами, фондовими махінаціями та ін. Основними попереджувальни­ми напрямами є: виявлення криміногенних обставин, що сприяють вчиненню корисливих та інших злочинів; активізація боротьбизі злочинними проявами у різних галузях народного господарства, промисловості, банківській, кредитно-фінансовій сфері, бізнесу; проведення комплексних операцій щодо перевірки стану обліку і збереження товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів; збереження врожаю, поголів'я худоби; встановлення осіб, які буди раніше засуджені за службові і господарські злочини і обіймають всупереч закону матеріально-відповідальні посади, що створює передумови для продовження злочинної діяльності, утворення зло­чинних організованих груп, злочинних організацій, та ін.

Слідча профілактика — це спеціальна діяльність органів дізнан­ня і попереднього слідства органів внутрішніх справ, Служби без­пеки, прокуратури та інших суб’єктів, спрямована на недопущен­ня вчинення нових злочинів. Для реалізації слідчої профілактики у нормах кримінально-процесуального законодавства передбачено обов'язок органів дізнання і попереднього слідства при проведенні дізнання і слідства виявляти причини і умови, що сприяли вчинен­ню злочину, і вживати заходів щодо їх усунення шляхом внесення у відповідні державні органи, організації, посадовим особам подан­ня про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов (ст. ст. 23-23' КПК України).

При встановленні причин і умов учинення злочину одержуєть­ся інформація про антигромадську спрямованість особи і ступінь її тривалості; сукупність істотних зовнішніх обставин, які справи­ли свій криміногенний вплив на формування даного злочинного рішення; конкретну життєву ситуацію, в якій знаходилася особа перед вчиненням злочину; наявність криміногенних рис особи зло­чинця; окремі недоліки у діяльності державних установ, фірм, гос­подарських організацій, навчальних закладів, конкретних служ­бовців і громадян, які об'єктивно сприяли вчиненню злочину або полегшували настання злочинного результату.

До заходів щодо усунення причин і умов належить подання слідчого по кримінальній справі. Форма і зміст його мають відпо­відати певним вимогам, яких слідчий повинен додержуватися. У поданні стисло викладається суть справи, хто і за який злочин при­тягнений до відповідальності, дається більш докладніша характе­ристика криміногенних явищ, що привели чи можуть привести до нового злочину, вносяться пропозиції щодо їх усунення.

Вирішальною ланкою в ланцюгу слідчої профілактики є пос­тійний контроль за виконанням внесених слідчим у тій чи іншій формі пропозицій (використання контрольних карток на внесення подання, заведення спеціального журналу чи картотек та ін.). Не пізніше як у місячний строк по поданню повинні бути прийняті необхідні заходи і про результати повідомлена та особа, яка напра­вила подання. У разі залишення посадовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий або прокурор зобов'язаний вжи­ти заходів, передбачених ст.ст. 254-257 Кодексу України про адмі­ністративні правопорушення.

Формами позапроцесуальної роботи слідчого щодо попереджен­ня злочинів є: постійне вивчення кримінологічної обстановки на підпорядкованій йому дільниці чи у районі; аналіз причин і умов учинення злочинів за групою справ і участь у розробленні заходів щодо усунення криміногенних предметів; узагальнення практики реагування на подання слідчих; індивідуальні та колективні бесіди з певним контингентом осіб тощо.

7. Служба безпеки України. Ця служба забезпечує державну безпеку України. Завдання СБУ визначаються в ст.2 Закону Украї­ни від 25 березня 1992 р. «Про Службу безпеки України», відповід­но до вимог якої на СБУ перш за все покладається захист держав­ного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу Украї­ни, законних інтересів держави та прав громадян від розвідуваль­но-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку ок­ремих організацій, груп та осіб. Крім того, до завдань СБУ нале­жать також спеціально-кримінологічне попередження злочинів проти миру і безпеки, тероризму, корупції та організованої злочин­ної діяльності у сфері управління і економіки та інших злочинних посягань, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

8. Митні органи України. Відповідно до Указу Президента Ук­раїни від 23 березня 1998 р. «Про Державну митну службу Украї­ни» з наступними змінами ці органи здійснюють широкомасштаб­ну діяльність щодо спеціально-кримінологічного попередження таких правопорушень, як контрабанда, факти умисного ухилення від сплати митних зборів, незаконний експорт товарів, коштовнос­тей, наркотиків, зброї, предметів художньої, історичної і археоло­гічної цінності, воєнної техніки та ін.

9. Органи охорони державного кордону. Прикордонні війська України на основі Закону України від 4 листопада 1991 р. «Про Прикордонні війська України» попереджають злочини, пов'язані з порушеннями режиму державного кордону країни. Разом з іншими правоохоронними органами України вони здійснюють оперативно-розшукову діяльність, вживають заходів щодо недопущення неле­гального переходу, переїзду правопорушниками державного кордо­ну України, в необхідних випадках Їх адміністративного затриман­ня, особистого догляду, а також транспортних засобів, запобігання та припинення незаконного переходу кордону.

10. Державна податкова служба України. Згідно з Законом Ук­раїни від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Ук­раїні» попереджувальна діяльність органів державної податкової служби, у складі якої перебувають спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями і податкова міліція, пов'яза­на з головними її завданнями, що передбачені законодавством про податкову службу. До спеціально-кримінологічного попередження можна віднести, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

11. Органи і установи виконання покарань. На підставі Поло­ження «Про Державний департамент України з питань виконання покарань», затвердженого Указом Президента України від 31 лип­ня 1998 р., департамент реалізує державну політику у сфері вико­нання покарань, призначених судом. Попередження злочинності у місцях позбавлення волі може бути у двох формах: загальне і інди­відуальне. Загальне попередження — це діяльність виправно-тру­дових установ (ВТУ) у взаємодії з іншими державними органами і громадськими організаціями щодо виявлення та усунення обставин, які сприяють рецидиву злочинів з боку засуджених. Заходи такого характеру досить різноманітні та численні, ними охоплюються профілактика, запобігання та припинення нових злочинів. Індиві­дуальне попередження — робота апарату ВТУ, спрямована на ви­явлення засуджених, від яких можна чекати вчинення злочинів, і застосування до них заходів попереджувального впливу. Тісна взає­модія з територіальними органами внутрішніх справ і громадські­стю, взаємна поінформованість дозволяють знаходити засоби ресоціалізаціїї та адаптації засуджених.

Попередження рецидиву злочинів при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, передбачає: створення обстанов­ки, яка виключала б можливість вчинення злочину, порушення тру­дової дисципліни і правил поведінки, проживання та реєстрації;

поставлення на профілактичний облік криміногенних осіб; надан­ня допомоги адміністрації, громадським організаціям у здійсненні контролю за поведінкою засуджених на роботі тощо.

Певну роль у попередженні рецидиву злочинів відіграють цент­ри реабілітації та адаптації засуджених, які відбули покарання. Основне завдання таких центрів — допомогти особам, які повер­нулися з місць позбавлення волі, працевлаштуватися, вирішити питання з житлом, сім'єю, а взагалі — стати перехідним ступенем до нормального життя. Тим самим ці центри запобігають рециди­ву злочинів, сприяють руйнуванню кримінальної субкультури.

12. Органи державного контролю. Слід відмітити особливу роль у спеціально-кримінологічному попередженні численних держав­них контрольних органів: державної контрольно-ревізійної служ­би, рибоохорони, державної лісової охорони, Антимонопольного комітету, Фонду державного майна України та інших органів, які здійснюють правозастосовно-охоронні функції. Згідно зі свої­ми повноваженнями по контролю за виконанням законів у різних сферах народного господарства і природокористування вони здійснюють різноманітні заходи і засоби щодо недопущення вчи­нення злочинів; усунення і обмеження тих криміногенних факторів, які їх породжують або сприяють їм.

13. Судові органи. Основні напрями попереджувальної роботи суду можна визначити так: а) виявлення і усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину; б) виховно-профілактична функція; в) підвищення попереджувальної активності громадян.

Згідно з ст. 232 КПК України суд при встановленні під час роз­гляду кримінальної справи причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, виносить вмотивовану окрему ухвалу про вжиття заходів щодо їх усунення. Окрема ухвала — це своєрідний захід суду щодо попередження злочинів, засіб судового реагування на криміногенні явища у суспільному житті або на виняткові позитивні випадки, пов'язані з кримінальною справою (прояв громадянином високої свідомості, мужності при виконанні громадського обов'язку щодо припинення або розкриття злочину тощо). Окремі ухвали виносять­ся судами при виявленні порушень закону і прав громадян, що були допущені при проведенні дізнання або попереднього слідства: при­чин і умов, що сприяли вчиненню злочину; неправильної поведін­ки окремих осіб на виробництві чи у побуті; інших обставин, на які вважає необхідним реагувати суд. Окрема ухвала, як і подання слідчого, — це процесуальний документ, який повинен обов'язко­во виконуватися тими, кому він надсилається. Звідси завдання суду полягає в тому, щоб встановити належний контроль за додержан­ням керівниками підприємств, установ, організацій, фірм вимог закону, який зобов'язує вжити необхідних заходів щодо усунення означених криміногенних обставин і в місячний строк від дня її одержання повідомити про це суд. У разі залишення посадовою осо­бою окремої ухвали без розгляду настають наслідки, передбачені ст.ст. 254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня.

Виховно-профілактична функція суду полягає у формуванні пра­вової і моральної свідомості населення, поваги до закону, права, куль­тури правовідносин, переконаності у невідворотності і справедливості покарання за вчинений злочин або інше правопорушення. Ця функція здійснюється судом у процесі судового розгляду справ, при виїзних сесіях суду, використанні суддями засобів масової інформації та ін.

Шляхи підвищення попереджувальної активності громадськості різноманітні і можуть включати: клопотання про умовне засудження і передачу на поруки трудовому колективу чи громадській органі­зації злочинця для його виправлення без позбавлення волі; передачу матеріалів справи на розгляд товариського суду; правову допомогу громадським організаціям; участь громадськості у судочинстві (ст.265 КПК України) та ін.

Попередження злочинності здійснюється судами також шляхом адміністративного і цивільного судочинства. Певну роль у зв'язку з цим відіграють господарські суди, особливо у частині виявлення і усунення обставин, які сприяли чи можуть сприяти вчиненню посягань у сфері економіки.

14. Органи юстиції. Міністерство юстиції України є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади в забез­печенні реалізації державної правової політики, правової експерти­зи проектів нормативних актів, державної реєстрації та системати­зації законодавства України, координації нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та роботи з адаптації зако­нодавства України до законодавства Європейського союзу, захис­ту прав і свобод людини, розвитку правової інформатизації, форму­ванні у громадян правового світогляду тощо.

Здійснюючи організаційне керівництво і контрольно-ревізійні функції, органи юстиції спрямовують і стимулюють попереджуваль­ну діяльність підлеглих органів (департаменти нотаріату та ліцен­зування юридичної практики, державної виконавчої служби, у спра­вах громадського стану громадян та ін.).

Згідно із законом органи нотаріату охороняють права і законні інтереси громадян, державних установ, підприємств, фірм і органі­зацій, сприяють зміцненню законності і правопорядку, попереджа­ють правопорушення шляхом правильного і своєчасного посвідчен­ня договорів та угод.

Органи державної виконавчої служби і у справах громадянського стану громадян сприяють попередженню злочинів шляхом своєчас­ного і належного виконання рішень судів, реєстрації актів громадянсь­кого стану, виключення помилок, надання інформації органам влади про певні недоліки в цій системі та інші попереджувальні заходи.

15. Адвокатура. У правовій державі невід'ємною складовою частиною системи захисту особи, її конституційних прав і свобод є адвокатура. Органи адвокатури у межах своїх професійних зав­дань і компетенції здійснюють процесуальну і позапроцесуальну діяльність щодо попередження злочинності. Профілактична робо­та адвокатів по кримінальних і цивільних справах полягає у вияв­ленні при розгляді справ тих криміногенних обставин, які створи­ли причини і умови для вчинення протиправних дій або зможуть знову їм сприяти. Позапроцесуальна профілактика адвокатури може здійснюватися у формі: шефства над колишнім підзахисним, надан­ня його допомоги у працевлаштуванні, вирішенні питань у житло­вому та побутовому влаштуванні, участі у кримінологічній і пра­вовій поінформованості населення тощо.

16. Певна робота з профілактики правопорушень і злочинів ви­конується юрисконсультами. Юрисконсульти підприємств та установ стежать за додержанням законності у господарській та управлінській діяльності; беруть участь у нормативному, методичному та інформа­ційному забезпеченні попередження злочинів у трудових колекти­вах, установах, галузях народного господарства; беруть участь у розробці локальних заходів попередження злочинів; ведуть право­ву пропаганду; сприяють попереджувальній діяльності громадських організацій за місцем роботи та ін.

17. Органи державного і господарського управління та іншої загальносуспільної діяльності. У попередженні злочинності актив­ну участь беруть органи державного і господарського управлін­ня, культурно-виховні навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, охоронні та приватні розшу­кові установи, які, діючи у межах єдиної системи попередження правопорушень, вирішують важливі питання усунення широкого кола криміногенних об'єктів. Вони здійснюють цю функцію нарівні як загального, так і спеціально-кримінологічного попередження. На. рівні загальносоціального попередження йдеться про підвищення матеріального, культурного, духовного стану життя суспільства, викорінення суспільних недоліків, негативних пережитків і тра­дицій минулого та сучасних збочень. Відомо, що зміни у сфері еко­номічного життя суспільства змінюють коло потреб та інтересів людей. Вже сам по собі цей факт створює передумови попереджен­ня злочинів або навпаки. Виконання цими органами покладених на них функцій передбачає у правовій державі суворе додержання за­конності учасниками суспільних відносин, що формує відповідний позитивний соціально-психологічний клімат, підвищує активність людей, їх громадський обов'язок і відповідальність. На спеціаль­но-кримінологічному рівні зазначені органи приділяють увагу ви­передженню проявів негативних явищ, їх обмеженню і навіть усу­ненню, виявленню причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів.

18. Засоби масової інформації. Цим органам надано право на збирання, аналіз і поширення інформації, яка привертає увагу до тих чи інших суспільних криміногенних явищ і процесів, недоліків у діяльності державних і недержавних органів і організацій, а та­кож їх посадових осіб. Закріплений нормативними актами обов'я­зок правоохоронних органів відповідним чином реагувати на неї, можливість створювати громадську думку — все це робить засоби масової інформації важливим суб'єктом попередження злочинності. їх попереджувальний потенціал ще не вичерпаний.

19. Сім'я, громадські і релігійні організації. Сім'я, деякі гро­мадські організації і об'єднання громадян, тобто профспілки, доб­ровільні громадські формування для захисту порядку, ради про­філактики, громадські пункти охорони порядку, козацькі куріні, фонди, рухи, релігійні та багато інших організацій громадського контролю також належать до суб'єктів попередження злочинності. Тісний зв'язок спеціалізованих суб'єктів боротьби зі злочинністю з сім'єю, населенням і громадськими організаціями забезпечує ефек­тивність попереджувальної практики. Все активніше проявляють себе релігійні організації, представники яких займаються виховно-профилактичною роботою серед віруючих засуджених, соціальне невлаштованих верств населення. Певні профілактичні завдання виконують вуличні ради (комітети), батьківські ради шкіл, бла­годійні фонди, деякі приватні організації, соціальні центри тощо. Всі ці суб'єкти в змозі вирішувати завдання випереджаючої про­філактики, хоча їх призначення соціальне значно ширше.

20. Громадяни. У літературі не завжди окремі громадяни розгля­даються як суб'єкти попередження злочинності, хоча й Конституція України, й інші законодавчі акти (кримінальне, кримінально-процесуальне, адміністративне законодавство) містять норми про обо­в'язок і правомірність дій громадян при захисті інтересів держави, законних інтересів та прав громадян від злочинних посягань. Для правильного вирішення цього питання необхідно мати на увазі три форми соціальної активності громадян у сфері попередження зло­чинності: а) участь у діяльності громадських організацій; б) участь у діяльності трудових колективів; в) неформальну реалізацію гро­мадського обов'язку. Форми останньої можуть бути такі: сприян­ня усуненню криміногенних явищ і процесів у різних сферах народ­ного господарства, управління та ін.; запобігання та припинення злочинів шляхом своєчасної заяви про відомі факти готування до злочинів, а також використання права на необхідну оборону, край­ню необхідність, затримання особи, яка вчинила злочин, тощо; мо­ральний обов'язок сприяти попередженню злочинів та рецидиву злочинів з боку засуджених (шефи, наставники, представники ре­лігійних культів, спортсмени та ін.).