Гасіння місцевої пожежі та палаючого одягу

В разі виникнення пожежі необхідно негайно вимкнути всі газові пальники та електроприлади, по можливості забрати всі вогненебезпечні та вибухонебезпечні речовини, вимкнути вентиляційні установки витяжної шафи, після чого місце пожежі засипати піском, накрити вовняною (азбестовою) ковдрою або загасити вогнище пожежі вогнегасником.

Забороняється заливати водою місце горіння металічного натрію (калію) або речовин, які не змішуються з водою (бензин, ефіри, бензол, та ін.) оскільки це може призвести до розтікання полум’я і відповідно розширення зони пожежі. Розчинні у воді речовини (ацетон, спирти та ін.) можна гасити водою.

У разі загоряння одягу, необхідно негайно накрити одяг вовняною ковдрою і щільно притиснути, щоб перекрити доступ повітря до одежі, яка горить, або залити одежу водою. Ні в якому разі не слід бігати в палаючому одязі, так як це спричинить тільки роздування полум'я.

Допомога при опіках

В разі термічного опіку (полум'ям пальника або нагрітими предметами) уражене місце необхідно протерти ватою, намоченою етиловим спиртом, розчином перманганату калію або рідиною від опіків (із аптечки). В разі сильного опіку треба накласти стерильну пов'язку або накрити обпечене місце чистою тканиною і обов'язково звернутись до лікаря.

Слід пам'ятати, що концентровані кислоти, луги, бром та ін. можуть завдати дуже тяжкі хімічні опіки.

При опіках шкіри кислотою уражене місце слід негайно промити великою кількістю води, потім 3-5%-ним розчином питної соди (гідрокарбонатом натрію) і знову ретельно промити водою. Якщо кислота або її пара ненароком потрапляє в очі, або до ротової порожнини, треба багаторазово промивати їх струменем води, потім розчином питної соди та знову водою. При сильних опіках необхідно обов'язково звернутися до лікаря.

При опіках шкіри їдкими лугами слід добре промити уражене місце водою (до зникнення відчуття слизькості), а потім 3-5-%-ним розчином оцтової (або борної) кислоти. В разі потрапляння лугу в очі треба їх промивати під струменем води не менш 15 хвилин та негайно звернутися до лікаря.

В разі опіку бромом уражене місце необхідно промити великою кількістю води, або спирту, а потім 5-10%-ним розчином гідросульфіту натрію.

Лабораторна робота №1

ВИЗНАЧЕННЯ МОЛЯРНОЇ МАСИ ЕКВІВАЛЕНТА МЕТАЛУ

Запитання та задачі

1. Дати визначення хімічного еквівалента елемента.

2. Сформулюйте закон еквівалентів та запишіть його математичну формулу.

3. Визначити молярні маси еквівалентів наступних речовин: MnO₂, Ca(OH)₂, H₂SO₄, KMnO₄, Al₂(SO₄)₃.

4. З 1,3 г гідроксиду металу (ІІ) добуто 2,85 г сульфату цього металу. Вирахувати молярну масу еквівалента цього металу.

5. Привести до нормальних умов 1 л водню, взятого при температурі 25°С і тиску 93,325 кПа.

6. Який об’єм водню, виміряного за нормальних умов, виділиться при взаємодії з кислотою 5 г металу (ІІ), молярна маса еквівалента якого дорівнює 20 г/моль?

Проведення досліду

Основою методу визначення молярної маси еквіваленту металу є реакція взаємодії цього металу з кислотою і вимірювання об’єму водню, що виділився, наприклад:

Zn + 2HCl_(р)®ZnCl₂ + H₂

Збирають лабораторну установку, схема якої зображена на рис. 1таким чином:

Рис. 1. Прилад для визначення еквівалента металу об’ємним методом

1. У кристалізатор наливають, до половини об’єму, воду кімнатної температури. Циліндр місткістю 250 мл заповнюють водою “з верхом”, а потім надлишок води зрізують папером так, щоб у циліндр не потрапило повітря. Притримуючи папір, циліндр перевертають, занурюють у кристалізатор з водою та фіксують за допомогою штатива.

2. В колбу, за допомогою лійки, наливають кислоту. Кількість її повинна бути такою, щоб у положенні (а), яке зображене на рис. 1, кислота не потрапляла в горловину колби.

3. Колба закріплюється у штативі в положенні (а), як показано на рис. 1.

4. Наважку металу вміщують в горловину колби уникаючи контакту з кислотою. Колбу герметично закривають пробкою з відвідною трубкою.

5. Перевіряють герметичність колби з відвідною трубкою. Для цього кінець відвідної трубки занурюють у воду, а повітря в колбі нагрівають руками. Якщо при цьому у воду проходять бульбашки повітря, система герметична. Відвідну трубку підводять під циліндр.

6. Колбу закріплюють вертикально в лапці штативу (рис.1 положення б), метал падає у кислоту і в результаті взаємодії з нею утворюється водень, що потрапляє, витискаючи воду, у циліндр .

7. Коли водень перестає виділятись, відмічають склографом його нижній рівень в циліндрі. Вимірюють за допомогою лінійки висоту газового стовпа (h).

8. Прилад розбирають. У циліндр наливають води за об’ємом стільки, скільки було водню. Потім об’єм води вимірюють мірним циліндром, і таким чином знаходять об’єм одержаного водню (V).

9. Дані досліду записують у робочий журнал.

Дані досліду

Наважка металу m, мг.

Об’єм водню V, мл.

Висота стовпчика води в циліндрі h, мм.

Атмосферний тиск Р, кПа.

Температура повітря в лабораторії t, °С.

Тиск водяної пари Р _H₂_O, мм (додаток 1).

Розрахунки

1. Розрахуйте парціальний тиск водню в циліндрі, кПа:

, кПа