Сутність наукової організації праці менеджера
Забезпеченню результативності й ефективності праці менеджера сприяє її наукова організація. Вже згадуваний В.І. Терещенко наводить як приклад такий епізод: "Інститут, у якому я почав працювати в Києві, переїздив у нове приміщення. За вантажників були самі співробітники інституту. Майже тиждень пакували речі. Переносячи меблі та інше обладнання, хтось покалічив ногу, хтось випустив із рук і розбив друкарську машинку, хтось загубив свої папери. А потім на новому місці ще протягом 2 тижнів усі розшукували свої речі й розставляли їх по місцях. Загалом мало не на місяці, роботу інституту було зведено нанівець. В Америці у подібних випадках вдаються до послуг спеціалізованих фірм. Слід лише заздалегідь упакувати папери, пронумерувати меблі і робоче обладнання, вказавши, куди їх належить поставити. Саме перевезення займає кілька годин (звісно, після робочого дня, коли працівники організації розійдуться по домівках). Наступного дня вранці усі з'являються вже за новою адресою, де застають свої робочі місця у повному порядку. Ще кілька годин на остаточне "утрушування", і робота організації начебто й не переривалася у зв'язку з переїздом" [250, с. 27]. Це і є наукова організація праці, яка сприяє правильному використанню робочого часу, знань та вмінь працівників.
Відомо, що одним із перших питанням наукової організації праці опікувався Ф. Тейлор. Він вважав, що систему наукового управління становить сукупність таких підходів [248, 249]:
—наука замість традиційних павичок;
—гармонія замість суперечностей;
—співпраця замість індивідуальної праці;
—максимальна продуктивність замість її обмеження;
—розвиток кожної людини до максимально доступної їй продуктивності.
Значний внесок у розвиток наукової організації праці, в тому числі й управлінської, вніс відомий учений Олексій Капітонович Гастєв. Він вважав, що наукова організація праці має вирішувати три основні взаємопов'язані групи питань: економічні, соціальні, психофізіологічні.
Впровадження наукової організації праці, спрямоване, наприклад, на вирішення економічних проблем, дає можливість підвищувати продуктивність праці, економити живу працю, що витрачається під час виконання трудових операцій; якомога ефективніше добирати матеріальні та трудові ресурси; використовувати найпрогресивніші методи і прийоми праці, скорочувати або повністю ліквідовувати витрати робочого часу; створювати сприятливі умови для праці; підвищувати рівень нормування й обліку праці.
Впровадження наукової організації праці, спрямоване на вирішення соціальних проблем, дає можливість: сприяти всебічному розвитку людини у процесі праці, розвивати в неї ініціативу і творчість; виховувати у людини свідоме ставлення до праці; підвищувати освітній рівень і ділову кваліфікацію персоналу; перетворювати працю и найпершу життєву потребу.
Впровадження наукової організації праці, спрямоване на вирішення психофізіологічних проблем, дає можливість забезпечувати умови для збереження у процесі праці здоров'я, стійкої працездатності людини, полегшувати її працю, підвищувати її змістовність. Усі ці проблеми тісно пов'язані між собою [43].
Термін "наукова організація праці" з'явився у 60-х роках минулого століття. Наукова організація праці (НОП)— це система організації трудових процесів на основі широкого використання досягнень науки та кращого досвіду з метою підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, поліпшення якості роботи. Це сукупність заходів для забезпечення раціонального використання робочого часу та обладнання, створення умов безпеки праці та розвитку творчих і трудових навичок персоналу. Впровадження наукової організації праці вимагає розробки відповідних документів (правил, положень, схем, нормативів тощо), які упорядковують цю діяльність, тобто регламентують управлінську працю [258, с. 1649]. Із поданого вище можна зробити висновок, що наукова організація праці — це багатоскладова, багатофакторна система комплексних заходів, яка об'єднує економічні, соціальні, технічні, інженерні, організаційні, господарські, психофізіологічні заходи, науково обґрунтовані та перевірені практикою, з метою підвищення ефективності праці [232, с. 287].
Наукова організація управлінської праці є комплексом заходів, які включають [166, с. 628—629]:
— ефективну розробку планових завдань з урахуванням наявних ресурсів і кваліфікації кадрів;
— розподіл і кооперацію праці, їхнє організаційне закріплення;
—розподіл і розстановку кадрів в ієрархії управління;
—навчання та підвищення кваліфікації кадрів;
—регламентування діяльності та стосунків в організації, а також за її межами;
—вибір ефективної управлінської технології: методів, інструментів, процедур та операцій;
—раціональну організацію робочих місць і створення оптимальних умов праці та відпочинку;
—нормування та облік управлінської праці;
—матеріальне і моральне стимулювання управлінської праці;
—розробку ефективної системи контролю виконання управлінських рішень.
Організація праці на основі широкого використання досягнень науки та кращого досвіду сприяє раціоналізації управлінської праці.Вона включає організаційно-технічні, соціально-економічні, інформаційно-комунікаційні, соціально-психологічні, санітарно-гігієнічні та комплексні заходи. До основних напрямів раціоналізації управлінської праці можна віднести насамперед [232, с. 397]:
—вдосконалення форм розподілу та кооперації праці;
—поліпшення організаційних структур апарату управління;
—розробку технологій і процедур виконання основних видів управлінських робіт;
—раціоналізацію інформаційного забезпечення та системи комунікацій;
—упорядковування системи документування та документаційного обслуговування;
—механізацію й автоматизацію управлінських робіт на основі організаційної та обчислювальної техніки;
—організацію робочих місць та умов праці управлінських працівників.
Наукова організація праці має сприяти і раціональній організації особистої праці менеджера — плануванню, організації його власних дій, мотивації та контролю. Завдяки науковій організації праці менеджер може:
1) підвищувати продуктивність своєї праці;
2) раціональніше використовувати свій робочий час;
3) поліпшувати умови своєї праці;
4) проводити облік і контроль обсягу своєї праці;
5) розвивати власну творчу активність;
6) залучати підлеглих до впровадження наукової організації
праці;
7) використовувати наукові досягнення і кращий досвід робо
ти зокрема менеджерів світового рівня;
8) підвищувати свій освітній і культурний рівень;
9) займатися самоорганізацією та самовдосконаленням,
впроваджувати самоменеджмент.
Наукова організація праці менеджерів складніший процес ніж організація праці інших категорій працівників, тому що праця менеджера багатогранна і практично не піддається нормуванню. На організацію праці менеджерів впливають галузева належність організації, місце менеджера в ієрархії, порядок взаємозв'язків між структурними підрозділами, форми впливу на діяльність об'єктів управління, способи контактів із зовнішнім середовищем та ін. Водночас, практика свідчить, що організацію праці менеджерів обумовлюють такі наукові принципи [89; 10, с. 27—28]:
— комплексність — наукова організація праці розвивається не за одним напрямом, а за їх сукупністю і стосується не одного працівника, а всього управлінського колективу. Тому проблема організації управлінської праці менеджерів повинна вирішуватися з урахуванням усіх аспектів управлінської діяльності в організації;
— системність — передбачає одночасне взаємне узгодження
всіх напрямів управлінської праці. При цьому створюється така
система організації праці, в межах якої всі її складові взаємно
узгоджені і взаємодіють в інтересах ефективного функціонування всієї системи;
— регламентація — встановлення і дотримання певних правил, положень, інструкцій, нормативів та інших нормативних вимог, заснованих на об'єктивних закономірностях розвитку системи управління. При цьому виділяються питання, які підлягають жорсткій регламентації, і питання, для яких потрібні лише рекомендації;
—спеціалізація — полягає у закріпленні за кожним підрозділом певних функцій, робіт та операцій із покладанням на них повної відповідальності за кінцеві результати їх діяльності у процесі управління;
—стабільність — люди краще працюють в умовах стабільності визначених функцій і завдань, які вирішуються в організації, їх зміна має зумовлюватися об'єктивно необхідними потребами і відбуватися на науковій основі;
- цілеспрямована творчість — полягає у досягненні двох цілей: а) забезпечення творчого підходу при проектуванні і впровадженні більш ефективних методів праці; б) максимального використання творчого потенціалу управлінських працівників у їхній повсякденній діяльності.
Кожен із розглянутих принципів має самостійні значення і пилив на організацію праці менеджерів. Але водночас вони доповнюють один одного, допомагають створити сприятливіші умови для раціонального режиму праці та відпочинку.
Впровадження наукової організації праці дає змогу більш критично аналізувати те, що робить менеджер щодня. Але "принаймні половину з того, що робить людина, — пише В.І. Терещенко, — вона не знає, чому і для чого це робить". Він наводить історичний приклад, який яскраво ілюструє цю думку: "Колишній німецький канцлер Отто Бісмарк у 1854 р. служив військовим аташе у Петербурзі. Згадуючи цей період у своїх мемуарах, пін розповідає, як одного разу цар запросив його на прогулянку в Літній сад. І тут на одній із галявин вони наштовхнулися на вартового. На запитання царя, що він тут охороняє, солдат не зміг нічого відповісти. Не вдалося цього з'ясувати і в начальника, який виставив на пост солдата: виставив тому, що і вчора там стояв вартовий, а вчора — тому, що позавчора... Не відомо, чи вдалося б знайти кіпці, якби випадково не натрапили на старого лакея, який пригадав, що коли пін був ще хлопчиком, дід йому якось сказав: "Поглянь, а вартовий і досі стоїть — охороняє квіточки". Цей спогад і допоміг, нарешті, розмотати клубок. Як з'ясувалося, пост було виставлено ще за часів царювання Катерини І, коли якось вона угледіла на галявині перші проліски... Відтоді вартові стояли там півтора століття. Подібні "вартові" стоять у наших методах управління на кожному кроці, охороняючи "квіточки", яких уже давно немає" [250, с. 23].
Впровадження наукової організації праці дає змогу переосмислити сутність і зміст оплати праці (розробка оптимальних співвідношень в оплаті праці різної складності); забезпечує більш обґрунтований розподіл і кооперацію праці; підвищує рівень механізації та автоматизації управлінської праці, завдяки чому зменшується (або зовсім ліквідується) рутинна, не розумова праця; створює сприятливий режим та умови праці для менеджерів. "Проблема наукової організації праці, — зазначає П. Друкер, — не в тому, щоб розкласти працю на окремі частини або дії, а в тому, щоб об'єднати їх в одне ціле". Завдяки впровадженню наукової організації праці людина отримує ту роботу, яку вона може робити найкраще [72, с. 300—306].