Причини виненкнення корозії
Термін корозія походить від латинського "corrosio", що означає роз'їдати, руйнувати. Цей термін характеризує як процес руйнування, так і результат. Корозія це руйнування будь-чого під впливом хімічних агентів або фізико-хімічних факторів:
1) Руйнування тканини живого виразковими шляхами або їдкими рідинами;
2) Іржавіння, руйнування поверхні виробів і споруджень під впливом хімічних чи електрохімічних процессів;
3) Змінення геологічних порід під впливом хімічних агентів і виносу речовини водою.
Середовище в якому метал піддається корозії (кородує) називають корозійним або агресивним середовищем. У випадку з металами, говорячи про їхню корозію, мають на увазі небажаний процес взаємодії металу із середовищем. Фізико-хімічна сутність змін, що перетерплює метал при корозії — є окислювання металу.
Будь-який корозійний процес є багатостадійним:
1) необхідне підведення окремих ії компонентів корозійного середовища до поверхні металу;
2) взаємодія середовища з металом;
3) повний чи частковий відвід продуктів від поверхні металу (в об'єм рідини, якщо середовище рідке).
Спонтанно перебігає процес руйнування металів у результаті взаємодії з довкіллям, що відбувається з виділенням енергії і розсіюванням речовини. Корозійні процеси перебігають незво-ротньо у відповідності з другим началом термодинаміки.
Повільне виділення теплової енергії, майже без підвищення температури чи електричної енергії з мізерно малими різницями потенціалів не дає можливості використовувати енергію, що виділяється — відбувається розсіювання енергії (ріст теплової частини ентропії). Продукти корозії, як правило, розсіюються в процесі експлуатації металевих конструкцій. Незворотні корозійні процеси наносять значну шкоду народному господарству. Міжнародний інститут корозії і захисту металів координує роботи із захисту металів, що ведуться у всіх країнах. Підраховано, що близько 20% щорічної виплавки металів витрачається в корозійних процесах. Велику шкоду приносить корозія в машинобудуванні, оскільки через корозійне руйнування якої-небудь однієї деталі може вийти з ладу машина, що призводить до значних втрат. Корозія знижує точність показань приладів і стабільність їхньої роботи. Незначна корозія електричного контакту приводить до відмовлення при його включенні. Боротьби з корозійними процесами є завданням сучасної техніки.
Зміна поверхні металу в результаті корозійних процесів може бути різною в залежності від властивостей металу і корозійного середовища. На їхній розвиток значно впливає механічна напруженість металу. Найбільш небезпечною є місцева корозія, що при малій загальній корозії в окремих місцях може створити різку концентрацію механічних напруг, що в свою чергу сприяє подальшому руйнуванню металу. Всі корозійні руйнування, що виявляють-
ся мікроскопічним дослідженням, небезпечні й особливо інтеркри-сталітна корозія, що послабляє зв'язок між металевими зернами; і транскристалітна корозія, що виникає під дією механічних напруг і призводить до розвитку тріщин. Найменьш небезпечна селективна корозія — результат травлення сталі при збереженні карбітних зерен (цементіт, мартенсіт) чи втрата цинку з латунью.
Часто ті самі типи корозійних руйнувань металу можуть бути викликані різними процесами корозії. Корозійні процеси важко віднести тільки до якого-небудь визначеного типу, тому що вони нерідко відбуваються одночасно (атмосферна корозія). За природою гетерогенних процесів взаємодії довкілля з металами ці процеси можна розділити на два основних типи.
Хімічна корозія, що розвивається під час відсутності електролітів. Вона перебігає головним чином при температурах, що виключають можливість утворення насиченої пари води, — високотемпературна чи газова корозія. Цей вид корозії може виникати і в неводних органічних середовищах.
Електрохімічна корозія, що йде в електролітичому середовищі під дією внутрішніх мікро- чи макрогальванічних процесів або при зовнішній різниці потенціалів.
Істотно впливає на корозійні процеси рівень зовнішніх чи внутрішніх (залишкових) напруг і їхній розподіл у металевому виробі. На корозію сталей і інших металів, особливо в контакті з грунтом (землею), можуть впливати продукти життєдіяльності мікроорганізмів, що значно прискорюють процеси корозії.
Хімічній корозії піддаються деталі і вузли машин, що працюють при високих температурах, — двигуни поршневого і турбінного типу, ракетні двигуни і т.п. Хімічна спорідненість більшості металів до кисню при високих температурах майже необмежена, тому що оксиди всіх технічно важливих металів здатні розчинятися в металах.
Швидкість окислювання металу залежить від швидкості власне хімічної реакції і швидкості дифузії окислювача через плівку, а тому захисна дія плівки тим вище, чим краще її суцільність і нижча дифузійна здатність. Суцільність плівки, що утвориться на поверхні металу, можна оцінити за відношенням об'єму оксиду, що утворився, або іншого якого-небудь з'єднання до об'єму витраченого на утворення цього оксиду металу.
Складні теоретичні питання про розвиток оксидних і інших шарів на поверхні металів має практичне значення в технології
машинобудування, тому що зміну розмірів деталей після їхнього оксидування необхідно врахувати (припуск на обробку). У металів зі змінним ступенем окислювання будова плівки по товщині неоднакова. Найкращі за стійкістю оксидні плівки служать надійним захистом від корозії.
Зміна складу металу в_ результаті газової корозії. Якщо утворення оксидного шару при високій температурі супроводжується інтенсивною дифузією кисню у середину металу, то це приводить до зміни його складу за рахунок окислювання легуючих компонентів. Особливо це помітно на конструкційних сталях, у поверхневих шарах, у яких відбувається втрата міцності, особливо для тонкостінних виробів. Взаємодія сталей із середовищами, що окисляють, можна представити у виді таких рівнянь:
Останній випадок — найбільш небезпечний, тому що водень, розчиняючи в сталі створює підвищену крихкість металу. При тонкостінних конструкціях цей вплив газової корозії на зниження міцності особливо помітно.
(де R — органічні радикали).
Хімічна корозія в неводних середовищах: Ці процеси характерні для експлуатації хіміко-технологічного устаткування. Незважаючи на складність їхнього розвитку, вони уявляють собою звичайні гетерогенні хімічні реакції:
Розрив ковалентних зв'язків і перехід їх в іонні легше відбувається при підвищених температурах. Особливо легко йде перебудова зв'язків в присутності залишків води. Остання обставина має місце при корозії живильної апаратури двигунів внутрішнього згоряння (плунжерні пари, форсунки), що працюють на паливі з домішками сірчистих з'єднань.
Раніше електрохімічну корозію називали гальванічною корозією, тому що руйнування металу відбувається під дією виникаючих гальванічноюпар.
Розглянемо різні випадки виникнення корозійних гальванічних пар:
1. Контакт з електролітом двох різних металів у випадку сполучення в одному вузлі або деталі металів різної активності в даному середовищі, чи у випадку застосування сплаву евтектичного типу з двох металів різної активності.
2. Контакт металу і його з'єднання, що володіє металоподібними чи напівпровідниковими властивостями. У будь-якому випадку вільний метал має негативний електричний заряд, а з'єднання — позитивний заряд, тому що в ньому частина електронів провідності зв'язана.
3. Різні концентрації електролітів повітря, розчиненого в рідкому електроліті.
4. Різний рівень механічних напруг в одній і тій же деталі.
Механізм електрохімічної корозії, зумовлений різницею потенціалів пасивних (катодних) і активних (анодних) ділянок, зводиться до роботи гальванічного елемента, однак результат корозійних руйнувань може бути різний.
На механізм низькотемпературної корозії впливає багато різних причин: змінна температура і вологість повітря, змінний склад газового й електролітного середовища і навіть бактеріальна флора, наприклад при ґрунтовій корозії, тому що деякі види бактерій сприяють окислюванню заліза.
Сам процес взаємодії металів з електролітним середовищем може відбуватися з водневої, чи з кисневою диполяризацією в залежності від рН середовища.
Різні концентрації електроліту можуть викликати корозію, створюючи пари навіть з однаковими металами. Різний вміст кисню також приводить до утворення гальванічної пари — менш окислений і більш окислений метал. Прикладом може служити корозія металу під краплею води (крапкова корозія, що переходить у піттінг);
Поверхневі шари води містять більше кисню, ніж внутрішні, і тому середня частина змоченого металу виявляється більш активною (анод), чим зовнішня (катод). Після висихання краплі в її центрі з'являється досить глибока пляма іржі. Якщо взяти досить тонку (0,2...0,1 мм) пластинку, наприклад сталі, то можна одер-
жати наскрізний отвір. Такі процеси часто спостерігаються при атмосферній чи ґрунтовій корозії.
Корозійні пари можуть виникати при дії зовнішніх чи внутрішніх механічних напруг (залишкових напруг, наприклад при зварюванні). Якщо пластинку сталі, чи дюралю титанового сплаву зігнути й у напруженому стані занурити в корозійне середовище, то на розтягнутому шарі (зовнішній стороні) через відносно короткий час виникнуть тріщини, а внутрішній стиснутий шар буде залишатися без змін. Розтяжні зусилля особливо небезпечні, тому що в цьому випадку метал підвищує свою активність.
Якщо зігнути пружно пластинку термічно обробити і пружні деформації перейдуть у пластичні (явище релаксації), то різниці потенціалів не виникає. Таким чином, при виготовленні деталей і вузлів машин для заняття залишкових напруг завжди варто термічно обробляти вироби, якщо ці вироби призначені для роботи в сильно корелючих середовищах.