Тема 13. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО
Поняття злочину у міжнародному праві, їх класифікація . Принципи міжнародного кримінального права Джерела міжнародного кримінального права. Міжнародні злочини. Злочини міжнародного характеру. Міжнародне співробітництво у боротьбі із злочинністю, роль міжнародних організацій у цій боротьбі: ООН, міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Боротьба з міжнародними злочинами і злочинами міжнародного характеру. Видача злочинців.
Роль і значення теми у підготовці та майбутній професійній діяльності фахівця.Міжнародне кримінальне право є самостійною галуззю міжнародного права, що необхідна для врегулювання відносин держав щодо надання правової допомоги включаючи видачу злочинців. При вивченні даної теми необхідно з’ясувати відмінність міжнародного злочину від злочину міжнародного характеру їх характерні особливості, джерела та порядок призначення покарання за такі злочини. Особливістю вивчення даної теми полягає в тому, що вона базується на знаннях отриманих під час вивчення такої дисципліни, як Кримінальне право України. Для ефективного співробітництва в протидії злочинності держави створили Міжнародну організацію кримінальної поліції – Інтерпол. Наша держава, як одна з учасниць цієї організації, відповідно до Статуту Інтерполу, створила в рамках Міністерства внутрішніх справ України спеціальний підрозділ - Національне центральне бюро Інтерполу, що здійснює взаємозв’язки з організацією. У даній темі з метою більш повного розуміння видів злочинів міжнародного характеру буде зосереджено увагу на окремих складах злочинів, а саме: боротьба з піратством, рабством і торгівлею людьми, незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, з незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин, терористичними актами проти осіб, що користаються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів, з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства і безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі, екологічними злочинами – торгівлею рідкими видами дикої флори і фауни й ін.
Ключові слова:“екоцид”, “екстрадиція”, “злочин міжнародного характеру”, “злочин проти людства”, “злочин проти людяності, суб’єкт міжнародного злочину”, “Інтерпол”, “інші міжнародні правопорушення”, “міжнародне правопорушення”, “міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю”, “міжнародний злочин”, “міжнародний тероризм”, “об’єкт міжнародного злочину”, “репресалії”, “реституція”, “ресторація”, “реторсія”, “сатисфакція”, “субституція”, “транснаціональна злочинність”.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми. Після вивчення теми студент повинен вільно володіти понятійним апаратом, а також
знати: спеціальні ознаки міжнародних злочинів їх відмінність від злочину міжнародного характеру; поняття та характеристику «конвенційного злочину»; історію розвитку співробітництва держав у боротьбі з міжнародними злочинами; механізм співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю і його основні напрямки: створення міжнародних органів (Інтерпол, Європол і ін.), узгодження складу злочину, що відноситься до особливо небезпечних інтересам держав, про видачу фізичних осіб, винних у вчиненні міжнародних злочинів; правові форми співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю. Інтерпол: історія створення, структура, основні напрямки діяльності, оцінка діяльності Інтерполу. Договори про співробітництво і взаємну допомогу держав у боротьбі зі злочинністю. Україна у діяльності Міжнародної організації кримінальної поліції; поняття міжнародного делікту;
вміти:надати характеристику міжнародних злочинів, їх види, ознаки. Характер відповідальності, особливості відповідальності, можливість застосування збройних сил за Статутом ООН у зв'язку з міжнародними злочинами. Додаткову відповідальність фізичних осіб, особливості застосовуваних санкцій; надати характеристику міжнародного делікту, види делікту, значення галузевих норм відповідальності за делікт. Характер відповідальності за делікт; характеризувати види і форми відповідальності за міжнародні правопорушення; формулювати політичний характер відповідальності держав: нематеріальна і матеріальна відповідальність. Ординарна і надзвичайна сатисфакція, ординарна і надзвичайна матеріальна відповідальність – репарації; визначати відповідальність фізичних осіб за міжнародні злочини: додатковий характер відповідальності, категорії фізичних осіб, види судових органів, що вирішують питання про відповідальність; проводити аналіз Статутів міжнародних трибуналів про відповідальність фізичних осіб: Нюрнберзький трибунал 1945 р., Токійський трибунал 1946 р., трибунал Югославії 1993 р., трибунал Руанді 1994 р. Загальне й особливе в структурі і діяльності трибуналів. Суспільні трибунали; Аналізувати Статут Міжнародного кримінального суду ООН 1998 р., структура, категорії міжнародних злочинів, що тягнуть відповідальність фізичних осіб за Статутом, виконання рішень суду.