Сутність економічного регіону

Тема 4

Регіон у системі територіального поділу

Праці

 
 

 


4.1. Сутність економічного регіону

4.2. Територіальний поділ праці як основа формування економіки регіонів.

4.3. Територіальні особливості економіки регіонів.

 

Господарство регіону – це відкрита економічна си­стема, що функціонує на основі спеціалізації, міжрегіо­нальної інтеграції, зміст яких реалізується через галузеві, міжгалузеві та міжрегіональні виробничо-економічні зв'яз­ки.

Сутність економічного регіону

 

Регіон (район) – це територія, що за сукупністю своїх елементів відрізняється від інших тери­торій та характеризується єдністю, взаємопов'язаністю складових і цілісністю. Цілісність регіону – найважливіша його характеристика. Регіон представляє триєдність середовищ: природного, матеріального (створе­ного людиною) та соціального. Регіональна цілісність передбачає територіальну цілісність та неподільність. З поняттям “регіон” пов'язаний тер­мін “регіональна економіка” – науковий напрямок, що вивчає закономірності розміщення продуктивних сил ра­йонів.

Однією з функцій регіональної економіки є створення різних сервісних виробництв та організацій, а також вироб­ництв, що випускають продукцію міжгалузевого призначен­ня. У галузі науково-технічного прогресу функцією економіки регіонів є забезпечення адаптації досягнень науково-технічного прогресу до міс­цевих умов. На регіональному рівні можлива координація діяльності різних наукових установ та мобілізація їхніх зусиль на розв'язання завдань регіонального характеру.

У сфері економіки регіонів перебуває й зов­нішньоекономічна діяльність, бо багато її форм, такі як вільні економічні зони, прикордонна та прибережна тор­гівля, іноземний туризм, мають регіональний характер, а інші тісно пов'язані з рівнем розвитку інфраструктури, господарської культури та ділового сервісу регіону. Таким чином, господарство регіону є відкритою економічною системою, що функціонує на основі спеціалізації, міжрегіо­нальної інтеграції, зміст яких реалізується через галузеві, міжгалузеві та міжрегіональні виробничо-економічні зв'яз­ки.

Для регіонів характерні такі засади функ­ціонування:

- комплексність екологічного, економічного та со­ціального розвитку;

- територіальна спільність виробництва;

- єдність процесів природокористування та охорони навколишнього середовища;

- відповідність системи розселення демографічній ситуації та розміщенню виробництва;

- цілісність системи соціальної інфраструктури;

- поєднання територіального та галузевого управ­ління об'єктами.

Інтегральну характеристику регіону дає соціально-еко­номічний потенціал (СЕП).

Основу регіону становить його економічний потенціал, що характеризується величиною національного багатства, сукупного та кінцевого продукту, національного прибутку, вартості основних фондів, абсолютними роз­мірами виробництва життєво важливих видів продукції. Він визначає загальні можливості країни або регіону, їхню економічну спроможність.

Сутність СЕП регіо­ну випливає з єдності економічної та соці­альної політики. Серед вихідних компонентів особливо вирізняються природа, людина та виробництво. А рівень, структура, динаміка матеріального виробництва визначають соціально-економічні можливості. Тому для оцінки потен­ціалу важливе значення має визначення питомої ваги про­гресивних галузей промисловості, якісних параметрів та структури основних виробничих фондів, здатності адаптації виробничих систем до використання досягнень НТП тощо.

Незалежно від конкретного регіону, до складу СЕП входять природно-ресурсний, демографічний, науково-технічний, виробничий, науковий, рекреаційний, інформаційний, соціальний, куль­турний потенціали. Структура СЕП пов'язана з особливос­тями місця та ролі регіону у територіальному поділі праці. Наприклад, виробничий потенціал може бути розподілений згідно з галузевою структурою матеріального виробництва.

Виробництво матеріальних благ починається з вибору території, місця його організації. При цьому виникає низка складностей, що мають життєво важливе значення: якими критеріями керуватись при виборі місця господарювання? Які природні ресурси та господарські умови даної території можуть дати людині найбільшу ко­ристь? Як, у якій послідовності та навіщо використовувати ці ресурси та умови? Які види виробництва організовувати на даній території та як їх сполучати тощо.

Регіональна полі­тика держави, а також механізм її реалізації, повинні сприяти зрос­танню комплексності розвитку регіону, оптимізації розміщення продуктивних сил по території країни, вирівнюванню умов господарювання та життєдіяльності людини.