За рішенням кафедри(Протокол № 3 засідання кафедри від 6 жовтня 2007 року)роботи, що подані з запізненням, втрачають при оцінці один бал

2.3. Правила оформлення тексту

Титульний аркуш залічують до загальної нумерації сторінок; номер сторінки на титульному аркуші не зазначають.

Сторінки нумерують у верхньому правому кутку аркуша.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, таблиць, рисунків подають цифрами без знака №.

2.4. Правила оформлення таблиць

Таблиці використовують для подання цифрового матеріалу або іншої інформації.

Назву таблиці та дані в таблиці друкують 12 шрифтом. Таблицю розташовують безпосередньо після тексту, в якому йдеться про таблицю або про наведені у ній дані чи на наступній сторінці. Якщо у тексті посилаються на дані таблиці, то в логічно зручному місці в круглих дужках зазначають (табл. 2) або записують “…як це видно з табл. 2”.

Назву таблиці друкують симетрично до тексту над таблицею; назву не підкреслюють; крапку в кінці не ставлять.

Наприклад:

Таблиця 1

Назва таблиці

Заголовок	Заголовки граф
Підзаголовки граф	Підзаголовки граф	Підзаголовки граф

Приклад подання результатів досліджень наведено в табл. 1, вербального тексту – у табл. 2.

Таблиця 1

Коефіцієнти кореляції

рівнів адаптивності (Ад) і самоефективності (СЕ) у досліджуваних групах

	Загальна група	Студенти	Хворі	Школярі
Ад	СЕ	Ад	СЕ	Ад	СЕ	Ад	СЕ
Ад	1,000	0,531	1,000	0,530	1,000	0,550	1,000	0,542
Самоприйняття	0,759	0,486	0,750	0,653	0,592	0,273	0,818	0,592
Прийнятя інших	0,546	0,157	0,514	0,164	0,503	0,275	0,456	0,050
Емоційний комфорт	-0,124	-0,066	0,870	0,340	-0,018	-0,023	-0,451	-0,315
Інтернальність	0,858	0,452	0,774	0,182	0,847	0,450	0,910	0,589

Таблиця 2

Розташування первинних і вторинних полів аналізаторів

Вид аналізатора	Первинне поле	Вторинне поле
Зоровий		18,19
Слуховий		42, 22
Шкірно-кінестетичний		1, 2, частково 5
Моторний		6, 8

2.5. Правила подання ілюстрацій

2.5.1. Ілюстрації (схеми, креслення, діаграми, графіки, фотографії, рисунки) повинні відповідати тексту, а текст – ілюстраціям.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів.

Підпис ілюстрації має чотири основних елементи:

ü скорочене слово рисунок – “Рис. 1”;

дослідження, його об'єкт і предмет, перелік використаних методик, опис групи досліджуваних.

ü порядковий номер ілюстрації – арабськими цифрами без знака № – “Рис. 1”;

ü назву ілюстрації;

ü експлікацію, яка пояснює значення цифр і позначень на ілюстрації.

Приклад подання ілюстрації:

Рис. 1. Структура мозку (медіальна поверхня, сагітальний зріз, ліва півкуля)

Передній мозок: 1 – кора великих півкуль мозку; 2 – гіпокамп; 3 – мигдалина;
4 – мозолисте тіло; середній мозок: 5 – таламус; 6 – гіпоталамус; 7 – гіпофіз;

задній мозок: 8 – міст; 9 – довгастий мозок; 10 – ретикулярна формація; 11 ‑ мозочок. (адаптовано за M. Kage, P. Arnold ).

Зверніть увагу: елементи рисунку нумерують у порядку зростання за годинниковою стрілкою.

2.5.2. Діаграми та графіки застосовують для унаочнення результатів статистичного опрацювання даних, одержаних у процесі дослідження.

У діаграмах і графіках необхідно зазначити такі елементи:

ü назва;

ü словесне пояснення умовних знаків та окремих елементів;

ü осі координат, шкала масштабу, числова сітка;

ü числові дані показників графіка.

Назву та усі дані діаграми друкують 12 шрифтом.

Приклад подання діаграми:

Рис. 2. Середні значення показників соціально-психологічної адаптації у досліджуваних групах: R_А – адаптивність; R_S – самоприйняття; R_L – прийняття інших; R_E – емоційний комфорт; R_I – інтернальність; R_D – прагнення домінувати; R_ESC – ескепізм; SE – самоефективність.

Посилання на ілюстрації оформляють аналогічно до посилань на таблиці.

2.6. Оформлення додатків

Додатки є продовженням курсової роботи. Кожен додаток починається з нової сторінки. Додатки позначають послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (єдиний додаток позначають як “Додаток А”). Додатки можуть бути поділені на окремі розділи: “Додаток А.3”, “Додаток А.3.1”.

Заголовок додатка друкується малими літерами (з першої прописної) посередині рядка.

Додатки мають спільну нумерацію з рештою сторінок роботи. Їх нумерують, як і сторінки роботи – у верхньому правому кутку.

2.7. Загальні правила посилання на використані джерела*

Посилаючись на літературні джерела, інформацію з яких використано у курсовій роботі, слід дотримуватися певних правил.

У разі посилання в курсовій роботі на наукові праці, ініціали їхніх авторів пишуть перед прізвищем; у бібліографічному описі на першому місці ставлять прізвище, а потім – ініціали.

Використовуючи матеріали і відомості з монографій, також слід зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке зроблено посилання в курсовій роботі. Посилання в тексті на джерела зазначають порядковим номером за переліком використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “...у роботах [1–7]...”. Допускається наводити посилання на джерела у виносках, номер посилань має відповідати його бібліографічному описові за переліком посилань (наприклад, посилання на джерело у назві цього підрозділу). Посилання подають у квадратних дужках, наприклад [24].

Цитуючи, слід вказати джерело, з якого взято цитату, і точно зазначити сторінку. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати треба починати і закінчувати лапками і наводити в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зберігаючи авторське написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців під час цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Їх ставлять у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, у кінці);

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело (наприклад, [4, 35]).

Список використаних джерел оформляють відповідно до існуючих вимог та подають після висновків.

Після інформації про автора та назви джерела подають інформацію про те де, хто і коли видав книгу. Скорочено подають назви столиць та інших великих міст (наприклад, “Львів”, “Харків”, проте “К.”, “М.”, “СПб.”, “N.Y.”), зазначають назву видавництва коротко, без лапок, опускаючи слово “видавництво” (наприклад, К.: Основи, Львів: Просвіта, Вид-во Львів. ун-ту), після назви видавництва ставлять кому і подають рік видання (наприклад, Львів: Каменяр, 2000), зазначають обсяг книги (наприклад, 483 с.) чи у разі бібліографічного опису статей подають сторінки, на які посилаються (наприклад, С. 34-63).

У разі посилання на джерела, опубліковані y всесвітній комп'ютерній мережі Internet (WoгId Wide Web), слід використовувати стиль, прийнятий Міжнародною організацією стандартизації:

1) опис джерела наводять згідно із загальними вимогами;

2) у квадратних дужках вказують дату цитування ([Цит. 2001,
5 січня] – для україномовних джерел, [Cited 2000, 12 June] – для англомовних);

3) зазначають адресу сторінки: Доступний з: <http://www.franko.lviv.ua/general/aboutu.html> або Available from: <http://www.uvm.edu/~ncrane/estyles/mla.html>.

Приклади оформлення наведено у додатку Д.

3. Як захистити курсову роботу

Остаточний варіант написаної та відповідно оформленої курсової роботи подається на кафедру у визначений термін. Керівник визначає ступінь готовності роботи, відповідність її вимогам і рекомендує допустити до захисту.

У випадку невиконання чи несвоєчасного подання курсової роботи на кафедру студент не допускається до захисту.

Робота не допускається до захисту і не зараховується у разі виявлення плагіату чи фальсифікації результатів дослідження.

Підготовка до захисту роботи охоплює виготовлення засобів для унаочнення головних результатів досліджень і підготування виступу.

Унаочнення (таблиці, схеми, діаграми, графіки) можна оформляти у вигляді плакатів або ж на прозірках, які демонструють за допомогою графопроектора. Готуючи плакати чи прозірки, слід враховувати розмір шрифтів (для виготовлення прозірок рекомендується жирний шрифт кегль 18-20, який найліпший для сприйняття зображених об'єктів.

Рекомендується у процесі виступу використовувати заздалегідь підготовлені мультімедійні презентації.

Вимоги до презентації

Презентація виступу на захисті курсової роботи зазвичай не повинна перевищувати 20 слайдів, але краще вкласти матеріал у 15-16 слайдів (максимум 2 слайди на хвилину промови). Тло слайдів презентації бажано обрати одне для всієї презентації. Можна скористатися шаблонами, які містить програма. Бажано, щоб кольори схем, діаграм, малюнків були яскравішими за тло, а отже краще використовувати світле тло з невеликою кількістю декоративних елементів. Ефекти анімації мають допомагати сприйманню інформації, а не бути самоціллю і не відволікати увагу слухачів від змісту презентації. Бажано не використовувати складних прописних шрифтів, розмір шрифтів має бути не менше, ніж 20-22 pt. В одному слайді доцільно вміщувати не більше, ніж 12-15 строчок тексту.

Презентація виступу повинна містити:

ü короткий теоретичний вступ (вказати хто займався досліджуваною проблемою і які підходи вироблені)
(1-2 слайди);

ü мета та гіпотези дослідження (1 слайд);

ü методи та методики дослідження (1 слайд);

ü опис змінних і сталих (1-2 слайди);

ü опис результатів дослідження (10-12 слайдів);

ü висновки та рекомендації (1-2 слайди).

Класичні помилки презентації:

· забагато матеріалу на слайді;

· забагато слайдів;

· дуже швидко йдуть слайди;

· малий шрифт;

· надмірне “декорування”;

· тло слайду (шаблон) зливається з текстом або надміру яскравий, відволікає увагу;

· невиправдане використання ефектів анімації;

· виступаючий говорить до екрану.

Окрім того, на плакатах чи прозірках можуть бути:

ü тема дослідження;

ü визначення об'єкта, предмета дослідження;

ü мета дослідження;

ü головні гіпотези дослідження;

ü чітко сформульовані тези виступу;

ü висновки.

Виступ складається із трьох смислових частин, які відповідають за змістом вступу, основній частині та висновкам курсової роботи. У доповіді висвітлюють актуальність досліджуваної проблеми, формулюють об'єкт, предмет, гіпотези та завдання дослідження. Основна частина, передусім, розкриває суть, методологію й особливості організації та проведення емпіричного дослідження та містить аналіз отриманих результатів із демонстрацією кількісних та якісних показників з метою обґрунтування достовірності тверджень. У висновках наводяться головні результати дослідження і зазначається теоретичне і практичне значення отриманих результатів та можливі перспективи подальших досліджень.

Під час захисту курсових робіт доцільно зауважувати труднощі і проблеми, які виникали у процесі виконання роботи та, особливо, проведення досліджень. Оскільки курсова робота має навчальний характер, взаємообмін такою інформацією може бути корисним для усіх присутніх студентів.

Захист курсової роботи охоплює: виступ студента; відповіді на поставлені запитання; виступи присутніх.

На виступ під час захисту курсової роботи відводиться 7-10 хв.

Культура і літературність мовлення та дотримання регламенту є обов'язковим елементом культури й етики наукових повідомлень.

Оцінка курсової роботи виводиться на підставі підсумування оцінки наукового керівника та оцінки комісії. Оцінка курсової роботи, яка виставляється як диференційований залік, виводиться за загальною сумою балів.

Оцінка курсової роботи, яка виставляється як диференційований залік, виводиться за загальною сумою балів:

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ

Оцінка ECTS та визначення	Кількість балів від 1 до 100	Оцінка за традиційною п‘ятибальною системою
А – відмінно	90 – 100	Відмінно
В – дуже добре	81 – 89	Добре
С – добре	71 – 80
D – задовільно	61 – 70	Задовільно
E – достатньо (задовольняє мінімальні критерії)	51 – 60
FX – незадовільно	25 – 50	Незадовільно
F – незадовільно (потрібна додаткова робота)	0 – 24

FX означає: “незадовільно” – необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання;

F означає: “незадовільно” – необхідна значна подальша робота; з такою оцінкою студент відраховується після незадовільної відповіді на комісії.