Діяльність іноземних юридичних осіб
11. Діяльність іноземних юридичних осіб на території будь-якої держави вимагає екстериторіального визнання їх правосуб'єктності. Підставою такого визнання є норми внутрішнього законодавства та міжнародних договорів за участю цієї держави. Допуск іноземних юридичних осіб до здійснення підприємницької діяльності в межах цієї держави, умови такого допуску, обмеження щодо видів діяльності та порядку їх здійснення - всі ці питання належать до сфери національно-правового регулювання "держави перебування" іноземної юридичної особи, яка визначає правовий режим такої діяльності. Водночас у доктрині МПрП вже давно говориться про те, що іноземні юридичні особи повинні брати участь у міжнародному цивільному обігу незалежно від попереднього їх визнання юридичними особами місцевим законодавством (А. Брун).
12. Як правило, іноземним юридичним особам на основі міжнародних угод надається режим найбільшого сприяння чи національний режим. Перший з них означає, що такі особи на території певної держави повинні мати однаковий обсяг прав або принаймні не менший, за той, який мають особи будь-якої іншої держави походження. Режим найбільшого сприяння є практичним втіленням принципу недискримінації стосовно іноземців. Національний режим як правило, надається у визначених сферах діяльності і означає надання не меншого обсягу прав, ніж той, яким користуються національні юридичні особи (див. главу б).
Свою діяльність іноземні юридичні особи здійснюють через філії, представництва чи дочірні компанії. Філії і представництва, на відміну від дочірніх компаній, не є юридичними особами, не мають самостійної цивільної правосуб'єктності, а виступають як відокремлені підрозділи юридичної особи, представляють і захищають її інтереси. Дочірні компанії, натомість, мають усі ознаки юридичних осіб, однак є підконтрольними материнській компанії, яка здійснює контроль, як правило, завдяки володінню материнською компанією істотним обсягом корпоративних прав (паїв, часток, акцій) в дочірніх компаніях.
13. Правовий статус іноземних юридичних осіб та режим їх діяльності на території України визначають національним законодавством України, включаючи і міжнародні договори за участю України. Серед двосторонніх міжнародних договорів за участю України, які визначають статус іноземних юридичних осіб, що діють на її території, слід виділити договори з питань торговельно-економічного співробітництва, заохочення та взаємного захисту інвестицій, запобігання подвійному оподаткуванню, міжнародного перевезення вантажів тощо. Так, ст. 4 Угоди між Урядом України і Урядом Саудівської Аравії про сприяння та взаємний захист інвестицій 2008 р. дає інвесторам будь-якої Договірної Сторони можливість користування режимом найбільшого сприяння на території іншої Договірної Сторони.
Стаття 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" 1991 р. до категорії іноземних суб'єктів господарської діяльності відносить таких суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України. При цьому під постійним місцезнаходженням іноземного суб'єкта господарської діяльності розуміється місцезнаходження його офіційно зареєстрованого головного органу управління.
Свою діяльність на території України іноземні юридичні особи можуть здійснювати через належним чином оформлені представництва. Крім того, іноземні юридичні особи можуть створювати підприємства на території України, які повністю їм належать, філії та інші відокремлені підрозділи, а також набувати у власність діючі підприємства. Норма про національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні міститься в ст. 29 Закону України про МПрП; згідно з нею, підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
14. Для іноземних інвесторів на території України за загальним правилом встановлений національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством та міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування" 1996 р.). Разом з тим, для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності (ч. 2 ст. 7 вказаного Закону).
15. Спеціальне законодавство України у сфері регулювання іноземних інвестицій передбачає низку державних гарантій захисту іноземних інвестицій. Так, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, державні органи не мають права їх реквізувати, за винятком випадків здійснення рятівних заходів; іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завдані їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями; у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності; після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів іноземним інвесторам гарантується безперешкодний та негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій (ст. 9-12 Закону України "Про режим іноземного інвестування"). При цьому важливе значення мають гарантії від зміни чинного законодавства: відповідно до ч. 1 ст. 8 згаданого Закону, якщо в подальшому будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора будуть застосовуватися зазначені державні гарантії захисту іноземних інвестицій.
Іноземні юридичні особи можуть бути користувачами надр (ст. 13 Кодексу України "Про надра" 1994 р.). їм надається право на користування надрами та право на переробку мінеральної сировини на підставі угод (контрактів), порядок укладення яких визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 68 вказаного Кодексу). Надання іноземним інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються у концесію, відбувається шляхом укладення концесійного договору.
Іноземні інвестори можуть виступати сторонами в угодах про розподіл продукції. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" 1999 р., в рамках такої угоди одна сторона (Україна) доручає іншій стороні (інвестору) на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції. При цьому держава забезпечує надання інвесторам погоджень, квот, спеціальних дозволів на користування надрами та ведення підприємницької діяльності з пошуку (розвідки) та експлуатації родовищ корисних копалин.
16. Українське законодавство встановлює і ряд обмежень щодо діяльності іноземних юридичних осіб на території України. Так, згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України 2001 /?., землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним юридичним особам, а право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення може набуватися іноземними юридичними особами з урахуванням обмежень, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Промисел рибних та інших живих ресурсів, а також дослідження, розвідка та інші операції, пов'язані з таким промислом у виключній (морській) економічній зоні України, здійснюються іноземними юридичними особами лише на підставі міжнародних угод (ст. 7 Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України" 1995 р.). Особливості розміщення та обігу на території України цінних паперів іноземних емітентів визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку згідно із законодавством України (ст. 37 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" 2006/?.).
17. Важливе значення для податкових аспектів діяльності іноземних юридичних осіб мають спеціальні двосторонні конвенції про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням. У таких міжнародних документах визначаються види податків, на які поширюється дія конвенцій (як правило, податки на доходи й на капітал), принципи усунення подвійного оподаткування, процедури взаємного погодження та обміну інформацією між податковими органами обох держав.
Так, відповідно до ст. 23 Конвенції між Урядом України і Урядом Ісландії 2006 р., у випадках коли, резидент Договірної Держави одержує доход або володіє капіталом, які можуть оподатковуватися в іншій Договірній Державі, перша держава дозволяє вирахувати з податку на дохід (податку на капітал) суму, що дорівнює сумі податку на дохід (податку на капітал), сплаченій у цій іншій державі. У подібних документах закріплюється також принцип недискримінації: національні особи Договірної Держави не підлягатимуть у другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню, яке є більш обтяжливим, ніж оподаткування, якому підлягають національні особи цієї другої Договірної Держави за тих же обставин, зокрема, стосовно резиденції (див., напр., ст. 24 Конвенції між Урядом України і Урядом Словенії 2003 р.).