Аеродинамічний розрахунок повітропроводів механічної системи вентиляції
У квартирі може бути організована загально обмінна вентиляція з механічною витяжкою і частковою рекуперацією (поверненням) повітря в зимовий період року.
При переміщенні повітря в системах вентиляції відбувається втрата енергії, яка зазвичай виражається в перепадах тисків повітря на окремих ділянках системи і в системі в цілому.
Аеродинамічний розрахунок проводиться з метою визначення розмірів поперечного перетину ділянок мережі. При цьому в природних системах вентиляції тиск на ділянці є заданим, а в
системах з механічним спонуканням руху повітря за визначеними втратами тиску відбувається підбір вентилятора. В останньому випадку підбір розмірів поперечного перетину повітропроводів, як правило, проводять за паралельно допустимими швидкостями повітря.
Втрати тиску ∆р, Па, на ділянці повітропроводу довжиною l визначають за формулою:
,
де R – питома втрата тиску на 1 м стального повітропроводу, Па/м;
Кe – коефіцієнт, що враховує фактичну шорсткість стінок повітропроводу, приймається по таблицею 6.7 [6] в залежності від швидкості руху повітря в січенні повітро проводу і абсолютної шорсткості поверхні стінок повітропроводів (таблиця 6.8. [6]);
Z – втрати тиску в місцевих опорах, Па.
Втрати тиску в місцевих опорах Z, Па, розраховують за формулою:
де рД – динамічний тиск повітря на ділянці;
∑ς – сума коефіцієнтів місцевих опорів[7] .
Аеродинамічний розрахунок вентиляції складається з двох етапів :розрахунку ділянок основного напрямку – магістралі і ув’язки усіх інших ділянок системи.
Фактичну швидкість Vфак, м/с, визначають з врахуванням площі січення прийнятого стандартного повітропроводу:
За цією швидкістю визначають динамічний тиск на ділянці.
Визначають питому втрату тиску на тертя за номограмами, складеними для стальних круглих повітропроводів. Для повітропроводів з інших матеріалів, що мають іншу шорсткість стінки, при розрахунку втрат тиску на тертя вводиться поправочний коефіцієнт Ке, згідно таблиці 6.7 [6]).
Для прямокутних повітропроводів з розмірами a x b розрахунок проводиться за еквівалентним по швидкості діаметром:
При визначенні значення R для прямокутного повітропроводу за таблицями необхідно визначити значення R при v i dекв., не беручи до уваги фактичну витрату повітря.
Системи природної вентиляції розраховуються на температуру зовнішнього повітря +5 °С.
Визначаємо гравітаційний тиск, який виникає в системі вентиляції за формулою:
,
де h = 3 м – відстань від центру жалюзійної решітки до місця виходу повітря в атмосферу;
g – прискорення вільного падіння,яке рівне 9,81 м/с;
gз, gв – відповідно об‘ємна вага зовнішнього і внутрішнього повітря.
а) для кухні при температурі внутрішнього повітря tв = 18°С:
0,942Па 
1,593 Па
Отже, гравітаційного тиску достатньо, тому передбачаємо природну вентиляцію
б )для суміщеного санвузла при температурі внутрішнього повітря tв = 25°С:
1,576Па < 2,385 Па
Отже, гравітаційного тиску достатньо, тому передбачаємо природну вентиляцію.
Газопостачання квартири.
7.1. Газопостачання житлових та громадських будинків.Тиск газу в газопроводах, що прокладаються всередині будинків приймається
згідно з ДБН і становить 3 кПа.
Газопроводи, які прокладаються всередині будинку, необхідно виконувати зі сталевих водогазопровідних труб по ГОСТ 3262-75*, а дворові газопроводи можуть бути як сталеві електрозварні прямошовні ( ГОСТ 10704-91), так і поліетиленові (ДСТУ Б В.2.7-73-98). Прокладання газопроводів всередині будинків необхідно передбачати відкритим. Перехід газопроводів через будівельні конструкції необхідно виконувати в сталевих футлярах, а простір між ними і газопроводами слід ущільнювати негорючими матеріалами.
В житлових будинках дозволяється встановлювати побутові газові прилади, водонагрівачі та установки для по квартирного опалення. Максимальна поверховість будинків, в яких встановлюються побутові газові прилади становить: побутові газові плити – 10 поверхів; водонагрівачі для гарячої води – 5 поверхів; опалювальні установки – 5 поверхів.
Встановлення газових плит у житлових будинках передбачають у кухнях висотою 2,2 м, що мають вікно з кватиркою, витяжний вентиляційний канал ( для організації природної загальнообмінної вентиляції об’ємом не менше 90м3/ год) та природне освітлення. Мінімальний об’єм приміщення залежить від типу газової плити і повинен бути не меншим: для двопальникової плити – 8 м3, для трипальникової плити – 12 м3, для чотирипальникової плити - 15 м3.
Газове устаткування для теплопостачання можна встановлювати як у кухнях, так і в окремих житлових приміщеннях. В одному приміщенні можна розташовувати не більше двох однотипних приладів.
Відведення продуктів спалювання від побутових газових приладів та іншого побутового газового обладнання, в конструкціях яких передбачено відведення димових газів, необхідно передбачати від кожного приладу по окремому димоходу.
В існуючих будинках допускається передбачати приєднання до одного димоходу не більше 2- х водонагрівачів або опалювальних котлів, що розташовані на одному або різних поверхах споруди, при умові введення продуктів спалювання у димохід на різних рівнях не ближче 0, 5 м один від одного, або на одному рівні з влаштуванням розсічки на висоту не менше 0,5 м.