Принцип незалежності судової влади
Структура незалежності судової влади може бути представлена двома рівнями: зовнішнім і внутрішнім.
Зовнішній рівень незалежності судової влади виявляється в політичній та соціально-економічній незалежності. Рівень політичної незалежності суду зумовлений характером суспільно-політичного життя. Важливо при цьому зазначити, що реальна незалежність суду абсолютно виключає будь-який вплив політичних партій, громадських рухів та їх лідерів на судову владу. Це положення набуває актуальності в умовах багатопартійності та політичного плюралізму. Зовнішній рівень незалежності знаходить своє відображення в ст. 11 Закону України “Про статус суддів”, яка закріплює, що всі державні органи, установи, організації, органи місцевого та регіонального самоврядування, громадяни та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судових органів та не посягати на неї.
Забезпечення прогресивних перетворень в напрямку побудови правової держави потребує і соціально-економічної незалежності судової влади. Вказаний рівень незалежності гарантується особливим порядком фінансування судів, матеріальним та побутовим забезпеченням суддів та їх соціальним захистом.
Відповідно до ст. 44 та ст. 45 Закону України “Про статус суддів” суддям гарантується заробітна плата, яка складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та ін. Суддям також надається щорічна відпустка. Не пізніше ніж через шість місяців після обрання суддя, який потребує покращення житлових умов, забезпечується упорядкованим житлом у вигляді окремої квартири або будинку. У разі незабезпечення судді житлом у вказані строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами та передати їх у користування судді.
Крім того, суддя та члени його сім’ї мають право на безоплатне медичне обслуговування в державних установах охорони здоров’я.
Також життя та здоров’я судді підлягає обов’язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного утримання за останньою посадою.
Внутрішній рівень незалежності судової влади виявляється через: 1) процедуру здійснення судової влади; 2) статутні гарантії суддів; 3) побудову судової системи. Характеризуючи цей рівень, зазначимо, що процедура здійснення судової влади повинна бути захищеною від будь-якого втручання для створення умов, які забезпечать справді незалежний розгляд справ по суті.
Правовими гарантіями режиму незалежного здійснення судової влади є, насамперед, Закон України “Про статус суддів”, чинне цивільно-, кримінально-, господарсько-, адміністративно-процесуальне та інше законодавство, що передбачають відповідальність за втручання в діяльність суду, таємницю нарадчої кімнати суддів та заборону вимагати її розголошення. Судді, крім того, не зобов’язані давати будь-яких пояснень по суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в провадженні, а також надавати їх для ознайомлення інакше як у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.
Норми цивільно-, кримінально-, господарсько-, адміністративно-процесуального законодавства, що належать до загальних положень, а також регулюють провадження в судових стадіях процесу, являють собою в тій чи в іншій мірі гарантії незалежності суддів. Усі вони забезпечують рух справи в раніше визначеному законом напрямку, виключають ексцеси, передбачають процесуальні санкції за невиконання закону і тим самим створюють умови, які дозволяють суддям розглядати та вирішувати справи за внутрішнім переконанням, спираючись тільки на досліджені в суді докази, незалежно від будь-яких впливів.
Статутні гарантії суддів передбачають особливий порядок зайняття посади, переводу на іншу та звільнення з посади, вичерпний перелік підстав звільнення суддів; особливий порядок притягнення суддів до кримінальної та дисциплінарної відповідальності; гарантії щодо матеріального, побутового, житлового забезпечення суддів; пільги щодо соціального та пенсійного забезпечення; статутні гарантії судді у відставці тощо.
Судоустрійні складові незалежності судової влади визначають принципи формування судової системи, порядок і строки обрання та призначення суддів. Існуючий порядок формування суддівського корпусу є оптимальним, забезпечує незалежність носіїв судової влади і дозволяє виключити вплив на суддів з боку місцевих органів влади, особливо відповідних органів місцевого самоврядування. Принцип незалежності судових органів дає їм право та вимагає від них забезпечення справедливого здійснення судового розгляду та дотримання прав сторін.