Класифікація господарських зв'язків
Господарські зв'язки суб'єктів ринку розрізняються за характером і метою, структурою, рівнем регульованості відносин, строками дії, відомчою підпорядкованістю, формою укладання.
За характером і метою господарські зв'язки можуть бути суто економічними і соціальне спрямованими. Метою суто економічних зв'язків є забезпечення пріоритетності економічних інтересів суб'єктів ринку, тобто отримання максимального прибутку. Об'єктами таких зв'язків виступають товари та послуги, сфери ринкового впливу, технології тощо. За своїм змістом ці зв'язки можуть бути власне комерційними, коопераційними, інтеграційними, технологічними тощо.
Метою соціальне спрямованих зв'язків (характерних для соціально-етичного маркетингу) є забезпечення пріоритетності інтересів суспільства і тільки відтак підприємця. Такі зв'язки орієнтовані на впровадження екологічно чистих виробництв, формування духовності членів суспільства, збереження його здоров'я, розвиток культури нації.
За своєю структурою господарські зв'язки діляться на прямі та опосередковані.
Під прямимирозуміють такі зв'язки, при яких економічні, правові й організаційні відносини з постачання продукції встановлюються безпосередньо між підприємствами-виробниками чи виробничими об'єднаннями і роздрібними торговельними підприємствами.
Вони є найбільш раціональними, тому що створюють більш стабільні господарсько-правові відносини, дозволяють учасникам відносин повніше й оперативніше враховувати зміни попиту населення на товари, скорочувати шляхи і терміни товаропросування, спрощувати розрахунки і документообіг, посилювати взаємну вимогливість і контроль за ходом виконання взятих зобов'язань.
Однак застосування прямих зв'язків між торгівлею і промисловістю не завжди економічно ефективне і можливе через незначні обсяги закупівель торговими підприємствами товарів і відсутності у багатьох з них достатніх складських площ для збереження і підсортування товарів. Крім того, система прямих зв'язків потребує від виробників створення розгалуженої системи управління реалізацією товарів і, відповідно, великих витрат, що не завжди виправдані. Тому прямі зв'язки встановлюються, як правило, під час реалізації товарів, які швидко псуються, та товарів простого асортименту.
Опосередкованиминазиваються господарські зв'язки, за яких у відносинах між виробниками і роздрібними торговельними підприємствами беруть участь різні незалежні посередники. Ними можуть бути великі та малі оптові підприємства та організації, дистриб'ютори, дилери, брокери та інші суб'єкти оптового ринку. Вони не тільки організовують господарські зв'язки між виробництвом і споживанням, але і виступають у цих зв'язках як безпосередні учасники (організовують постачання продукції, укладають господарські договори, беруть участь у розрахунках з постачальниками і споживачами, несуть відповідальність за невиконання договірних зобов'язань). Інакше кажучи, при опосередкованих господарських зв'язках торгово-посередницька ланка виступає не тільки як організатор, але і як учасник ринкового обороту товарів.
За кількістю посередників розрізняють одно-, дво- і багатоланцюгові зв'язки. За збільшення кількості посередників знижується ефективність впливу торгівлі на виробництво щодо зміни асортименту товарів, підвищення їх якості, дорожчає процес товаропросування, уповільнюється оборотність товарів. Тому такі зв'язки налагоджуються, як правило, тільки по товарах складного асортименту. Існуючі недоліки, притаманні торгівлі на сучасному етапі розвитку економіки, в багатьох випадках викликані складністю структури господарських зв'язків.
За рівнем регульованості ринкових відносин розрізняють:
— господарські зв'язки, які виникають у сфері відносин щодо виробництва, обміну, споживання товарів під повним або частковим регулюванням з боку держави шляхом розміщення державного замовлення, застосування системи дотацій, фондування, лімітування, контролю, обмеження цін (сфера таких зв'язків постійно звужується в міру просування до ринкових відносин);
— господарські зв'язки, які виникають у процесі вільного суто ринкового вибору постачальників і покупців в умовах вільного ціноутворення.
За строками дії виділяються довгострокові (строк дії яких, як правило, рік і більше), короткострокові та разові.
Довгостроковий характер зв'язків, їх стабільність відіграє в економіці вкрай важливу роль, оскільки дає можливість постачальникам і споживачам краще вивчати один одного, узгоджувати терміни виробництва і постачання товарів, оперативніше узгоджувати їх якість і асортимент. Основною умовою встановлення довгострокових господарських зв'язків є стабільність виробництва і споживання продукції.
В умовах нестабільності економіки більшість зв'язків має короткостроковий і навіть разовий характер.
За відомчою підпорядкованістю розрізняють міжсистемні і внутрішньосистемні господарські зв'язки. При міжсистемних господарських зв'язках взаємовідносини щодо поставок товарів і послуг установлюються між підприємствами та організаціями, які належать різним міністерствам і відомствам. До таких зв'язків, зокрема, відносять зв'язки вихідних баз промисловості з підприємствами споживчої кооперації. Внутрішньосистемні господарські зв'язки встановлюються між підприємствами одного міністерства чи відомства, наприклад, між міжрайбазами та споживчими товариствами.
За формами укладання розрізняють господарські зв'язки, укладені способом підписання єдиного документа (договору, контракту, угоди), обміну телефонограмами, телетайпограмами, укладених через Інтернет тощо.
Наявність на ринку значної кількості суб'єктів та встановлення між ними чисельних господарських зв'язків потребує установлення єдиних правил їх гри на ринку, тобто єдиних підходів до правового регулювання взаємодії суб'єктів на ринку.
СУТЬ ОПТОВИХ ЗАКУПІВЕЛЬ, ЇХ ВИДИ. ПЛАНУВАННЯ ЗАКУПІВЕЛЬНОЇ РОБОТИ
Суть оптових закупівель
Оптові закупівлі товарів є основою комерційної діяльності оптових торгових підприємств, їхня мета полягає в забезпеченні планомірного і безперебійного забезпечення товарами роздрібної торговельної мережі. Операції оптових закупівель товарів властиві не тільки оптовим підприємствам. Закупівельну діяльність здійснюють також і роздрібні торговельні підприємства.
Оптові закупівлі— це придбання товарів великими партіями з метою їх дальшого перепродажу. Прийняття комерційного рішення щодо оптових закупівель товарів констатує наявність ринкової потреби в певних товарах, передбачає відбір конкретних товарів і їх постачальників з числа наявних на ринку і забезпечує реальне просування товарів зі сфери виробництва до сфери обігу.
В умовах глибокого суспільного розподілу праці оптові закупівлі товарів забезпечують розміщення замовлень торгівлі виробництву на виготовлення і постачання товарів, необхідних для задоволення попиту населення на товари народного споживання. Тому їх результатом визначається обсяг і структура споживання товарів та якість основних процесів суспільного відтворення. Адже оптові закупівлі опосередковують, з одного боку, вплив торгівлі на виробництво щодо визначення його обсягів, удосконалення асортименту і підвищення якості товарів, а з другого — вплив на роздрібну торгівлю щодо формування нею торгового асортименту, розширення, реалізації, поліпшення організації торговельного обслуговування і, нарешті, на підвищення рівня задоволення матеріальних і культурних потреб населення.
Для виробників товарів та послуг оптові закупівлі є гарантією їх збуту і, відповідно, гарантією забезпечення безперервності виробництва, забезпечення ефективного функціонування підприємств. Для підприємств торгівлі вони є гарантією своєчасного надходження товарів для досягнення власної мети, а для всіх учасників товаропросування — гарантією виживання в умовах ринкової конкуренції.