Виробництво свинини в особистих підсобних та фермерських господарствах

 

Розвитку особистих підсобних господарств сьогодні приді­ляється особлива увага. При розвитку різних форм приватної власності на базі особистих підсобних господарств формують­ся фермерські господарства. Крім того, фермерські господарст­ва створюються й окремо. Цей процес дуже динамічний. Так, досвід зарубіжних країн показує, що існують сімейні ферми з повною зайнятістю власника, ферми напівуправлінського типу, незалежні управлінські ферми, інтегровані управлінські ферми, сільськогосподарські володіння несімейних кооперацій та інші форми. Але в будь-якому випадку свинарські ферми потребують для розв’язання виникаючих проблем наукових рішень і нетра­диційних підходів в організації зоотехнічної служби.

У процесі реформування майнових та земельних відносин, структурної перебудови в агропромисловому комплексі прискорено розвиваються особисті підсобні господарства громадян. Такі господарства не тільки забезпечують самі себе продуктами хар­чування, а й постачають їх на ринок. Особисті господарства про­тягом останніх років відіграють дуже важливу роль у забезпеченні населення продуктами харчування та нагромадженні продоволь­чих ресурсів держави, великою мірою впливають на формуван­ня цін на продовольчому ринку [14]

Станом на 1 січня 2001 року (за даними Р. Шмідта) у секторі агропромислового виробництва налічувалось 12,5 млн. особис­тих підсобних господарств. Щороку розширюються площі земле­користування цих господарств, збільшується поголів’я худоби та птиці, зростає обсяг виробництва сільськогосподарської продукції. Ці процеси прискорилися після ухвалення Указу Президента України від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектора економіки» [3]

Оскільки в підсобних господарствах переважає ручна праця (при цьому праця без оплати), на діяльності таких структур, на відміну від решти господарств, меншою мірою позначається зро­стання вартості енергоносіїв та інших матеріально-технічних ре­сурсів. Тому продукція цього сектора є конкурентноспроможною на внутрішньому ринку. Підсобні господарства, виробляю­чи переважно найбільш трудомісткі види продукції, домагаються їх високої якості. Дедалі більше зростає роль цих господарств як важливого джерела збалансування грошових надходжень бага­тьох сімей.

У 2000 році підсобні господарства виробили 1886 тис. тонн м’яса, тобто 74% від загального обсягу виробництва цього про­дукту в Україні, на селянський двір у середньому припадає ви­робництво 232 кг м’яса. Станом на початок 2001 р. в особис­тих підсобних господарствах налічувалося 5238 тис. голів свиней (по 60 голів на 100 селянських дворів), питома вага поголів’я сви­ней в особистих підсобних господарствах склала 68 %, що на 38 % більше порівняно з 1991 роком Продано поросят на­селенню 3262 тис. голів, тобто на 3514 тис. голів менше, ніж у 1991 році (на 52%), на 100 селянських дворів продано по 36 го­лів проти 90 у 1991 році . Кількість свиней, куплених в особистих підсобних господарствах у 2000 році, склала 38 тис., голів, що на 632,9 тис. голів менше, ніж у 1991 році [8]

Перед сільськогосподарськими органами на місцях стоїть за­вдання розробити і здійснити конкретні заходи по значному роз­ширенню продажу особистим підсобним господарствам населення висококласного молодняку тварин. У перспективі необхідно буде створити спеціальні зоотехнічні служби по забезпеченню наукового ведення і координації селекційної роботи в межах не­великих особистих господарств.

Розвиток особистих підсобних господарств, повне викорис­тання їх можливостей для виробництва м’яса сприяє поліпшен­ню постачання населення продуктами харчування [1]

Технічні особливості утримання свиней в особистих господар­ствах дуже різноманітні. Дослідженнями встановлено, що суттє­вих змін в зоогігієнічних параметрах мікроклімату громадських і особистих ферм не повинно бути. Будівлі для утримання свиней в особистих підсобних господарствах повинні забезпечувати та­кий мікроклімат, який створював би умови для збереження здо­ров'я тварини і одержання від неї максимальної продуктивності [4]

Основні умови при будівництві і використанні приміщень для утримання свиней в особистих підсобних господарствах такі самі, як і для громадських свинарників.

В особистих підсобних господарствах при організації відтво­рення, вирощування молодняку і відгодівлі свиней можна корис­туватись загальними вимогами щодо розведення свиней в спеці­алізованих і неспеціалізованих господарствах. Відгодівлю треба вести до живої маси, яка забезпечує високу ефективність реалі­зації енергії росту свині. Взагалі свині ростуть інтенсивно з мен­шими витратами корму до живої маси 120—130 кг. Але іноді рин­кові ціни, які зумовлені попитом населення на нежирну свини­ну, можуть вносити свої корективи по організації відгодівлі до інших вагових категорій — 90—110 кг [10]

В особистих господарствах для відгодівлі краще використо­вувати свиней м’ясних порід — ландрас, дюрок. уельська, пол­тавська м’ясна або помісей, одержаних від кнурів м’ясних по­рід чи спеціалізованих м’ясних типів і ліній. Особисті підсобні господарства насамперед повинні забезпе­чувати продукцією, яку виробляють, потреби сім’ї. Залишки ре­алізуються на ринку, а продукція, вироблена за договорами, — в господарствах або споживчій кооперації. Поряд з тим вироб­лену за тривалий період продукцію використовують не в той же час, а заготовлюють про запас. В присадибному господарс­тві технологія забою тварин, переробки свинини і виготовлен­ня різноманітних виробів має свої традиційні особливості, які відмінні від промислових заводських технологій [11]

 

РОЗДІЛ ІІ