Основні поняття та їх визначання
Стандартизація – діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового користування стосовно розв'язання існуючих чи можливих проблем і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості за даних умов.
Національна система стандартизації – це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно–технічні правила виконання всіх видів робіт із стандартизації.
Національна стандартизація – стандартизація, що проводиться на рівні однієї певної країни.
Об'єкт стандартизації – об'єкт, що має бути застандартизованим.
Галузь стандартизації – сукупність взаємопов'язаних об'єктів стандартизації.
Сфера стандартизації– сфера діяльності, що охоплює взаємопов'язані об'єкти стандартизації.
Рівень стандартизації – географічно, політично чи економічно означений ступінь участі у стандартизації.
Нормативний документ – документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.
Вид нормативного документа – певний складник розподілу документів відповідно до специфіки об'єктів і аспектів стандартизації.
Стандарт – створений на основі консенсусу та ухвалений визнаним органом нормативний документ, що встановлює, для загального і багаторазового користування, правила, настановні вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів і який є спрямованим на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній сфері та доступним широкому колу користувачів.
Стандарт організації – стандарт, прийнятий суб'єктом стандартизації іншого рівня, ніж національний орган стандартизації, на основі поєднання виробничих, наукових, комерційних та інших спільних інтересів.
Комплекс (система) стандартів – сукупність взаємопов'язаних стандартів, що належать до певної галузі стандартизації і встановлюють взаємопогоджені вимоги до об'єктів стандартизації на підставі загальної мети.
Національний стандарт – стандарт, прийнятий національним органом з стандартизації.
Основоположний стандарт – стандарт, що має широку сферу поширення або такий, що містить загальні положення для певної галузі.
Термінологічний стандарт– стандарт, що поширюється на терміни та їхні визначення.
Стандарт на методи випробування – стандарт, що встановлює методи випробування, як наприклад, використання статистичних методів і порядок проведення випробувань.
Стандарт на продукцію – стандарт, що встановлює вимоги, які повинен задовольняти виріб (група виробів), щоб забезпечити свою відповідність призначенню.
Стандарт на процес – стандарт, що встановлює вимоги, які повинен задовольняти процес, щоб забезпечити свою відповідність призначенню.
Стандарт на послугу – стандарт, що встановлює вимоги, які повинна задовольняти послуга, щоб забезпечити свою відповідність призначенню.
Стандарт на сумісність – стандарт, що встановлює вимоги стосовно сумісності виробів чи систем у місцях їх поєднання.
Стандарт загальних технічних вимог – стандарт, що містить перелік характеристик, для яких значення чи інші дані встановлюються для виробу, процесу чи послуги в кожному випадку окремо.
Запитання для самоконтролю
1. Суть, мета і основні завдання стандартизації.
2. Предмет, об'єкти і суб'єкти стандартизації
3. Основні принципи стандартизації.
4. Види стандартизації: міжнародна, регіональна, національна, галузева.
5. Види стандартів: стандарти підприємства, стандарти на продукцію, на процеси, на методи та технічні умови.
6. Правові основи стандартизації: ДСТУ 1.0 – ДСТУ 1.6.
7. Декрети КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію", "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення ін."
8. Основні поняття та їх визначення: державна система стандартизації, комплексна стандартизація, нормативний документ, стандартизація, стандарт та ін.
Тести самоконтролю