Значення спрощених нормативів часу на окремі види рухів у системі МТМ (з включенням
надбавки часу 15%) [7]
| Рух кисті й руки | Рух тулуба, ноги та очей | ||
| Види рухів | ТМЮ | Види рухів | ТМЮ |
| Простягнути чи перемістити руку на відстань: | Простий рух ступні | ||
| 1 дюйм | Рух ступні з притисканням | ||
| 2 дюйми | Рух ноги | ||
| При відстані від 3 до 12 дюймів норматив часу дорівнює 4 ТМЮ плюс довжина траєкторії руху, виміряна у дюймах | Повернути тулуб на 45—90°: якщо поворот закінчується в момент торкання підлоги ногою | ||
| якщо нога, що приставляється, має торкнутись підлоги раніше, ніж можна буде виконати наступний рух | |||
| Установити симетричні деталі | Рух очей | ||
| Щільність з'єднання: | Нахилитись, низько нахилитись чи опуститись на одне коліно | ||
| вільне | Взяти: | ||
| туге | простий вид руху | ||
| щільне | перехватом чи передаванням в іншу руку | ||
| Повернути | Встати | ||
| Натиснути | Опуститись на обидва коліна | ||
| Роз'єднати: | Встати | ||
| з'єднання вільне | Сісти | ||
| туге | Встати з положення сидячи | ||
| щільне | ЗО | Ходити (час на один крок) |
Примітка. При застосуванні нормативи диференціюються залежно від змінних факторів, які впливають на тривалість руху та спосіб його виконання.
— м'язові трудові дії, що не потребують контролю з боку органів чуттів; це звичні механічні трудові рухи, які після набуття певної навички можуть виконуватись автоматично (простягнути руку і вхопити важіль машини, положення якого не змінюється); розумові процеси відбуваються паралельно м'язовим і перекриваються ними;
— м'язові трудові рухи, при виконанні яких необхідний контроль з боку органів чуттів; ці рухи потребують певної точності, акуратності чи обережності; положення предметів чи знарядь праці дещо змінюється в кожному циклі операції і хоча органи чуттів беруть участь у цих рухах значно більшою мірою, ніж у рухах першої категорії, вони також визначаються як фізичні (м'язові); свідомий контроль робить їх більш тривалими; розумові процеси паралельні м'язовим і перекриваються ними;
— розумові трудові рухи (читання, проведення розрахунків тощо).
Нормування рухів, пов'язаних з розумовою працею, побудовано на врахуванні даних психофізіологів про швидкість, тривалість реакції людини на зовнішні подразники — інформацію, на яку виконавець повинен відреагувати певним чином. У вихідних таблицях нормативів часу містяться основні реакції людини на інформаційний сигнал [7]:
— фокусування очного яблука;
— сприйняття сигналів органами чуттів;
— передача імпульсу чуттєвим чи руховим нервам;
— розпізнавання сигналу;
— підрахунок кількості одиниць;
— вироблення рішення;
— запам'ятовування;
— пригадування;
— обчислення;
— засвоєння;
— переключення уваги.
На основі цих вихідних нормативів установлено норми на розумові елементи:
— реакцію оператора на сигнали;
— огляд і сортування виробів чи матеріалів при операціях технічного контролю;
— підрахунок кількості деталей чи виробів;
— прості арифметичні підрахунки;
— читання.
Крім цього розподілу рухів на категорії, системою виділяються ще основні рухи — це рухи однієї чи кількох частин тіла на певну відстань, що потребують мінімальних зусиль чи точності (рух руки при киданні деталі в ящик). Норматив часу на основні рухи встановлюється залежно від факторів трудності, що впливають на тривалість основних рухів. Самі фактори трудності залежно від точності руху класифікуються відповідно до значення руху:
— зупинити рух у певному місці;
— контролювати напрямок руху;
— додержуватись застережень при русі;
— змінити напрямок руху.
Загалом система складається з таблиць нормативів рухів руки (від пальців до плеча), передпліччя, корпусу, ніг [46] і таблиць нормативів часу основних реакцій людини на конкретну інформацію
[7].
Система мікроелементного нормування праці БМТ (ВМТ — Basis Motion Time Study — нормативи часу на основні рухи), запропонована Пресгрейвом та Бейлі (Канада), дещо вдосконалює систему МТМ, усуває певні її недоліки. Первинний елемент у цій системі не трудовий рух, а комплекси рухів, що виконуються безперервно від миті повного спокою частини тіла на початку руху до повної зупинки в кінці руху. Відповідно до цього принципу елементи нормативів, прийняті за основу, значно більші, ніж у системі МТМ, що спрощує дослідження та розрахунки норм [7].
Нормативи часу розраховують на основні рухи, тобто є закінчені рухи різних частин людського тіла від миті виходу зі стану спокою і до повернення у стан спокою (наприклад, «простягнути руку і взяти предмет»). Нормативи встановлено залежно від впливу таких факторів [46]:
— відстань;
— зорове напруження при здійсненні руху;
— ступінь точності при взятті чи встановленні деталі;
— зусилля при переміщенні важких речей;
— координація органів людського тіла при одночасному виконанні двох дій.
Усі дії поділено на такі класи [46]:
— клас А — рухи, що зупиняються під дією стороннього предмета і не потребують додаткових фізичних зусиль (удар молотком);
— клас В — рухи, що припиняються у просторі в результаті витрати м'язових зусиль без стикання зі стороннім предметом (змах молотом вгору);
— клас С — рухи, за якими йдуть дії «взяти», «вийняти», «витягти», «вставити» тощо; фізичні зусилля у цьому випадку витрачаються на уповільнення та припинення руху у зв'язку з переходом до наступного руху.
До класів В і С належать рухи, що потребують візуального контролю до повного їх завершення. У системі переміщувальні рухи диференціюються на: такі, що не потребують м'язового контролю; такі, що потребують контролю; такі, що потребують дуже точного контролю. Ця відмінність враховується у нормативах часу шляхом застосування спеціальних надбавок до нормативів на основні рухи за точність виконання рухів.
Загалом ця система складається з комплекту таблиць нормативів часу на основні рухи з надбавками додаткового часу до часу основного руху та нормативів додаткового часу на точність рухів; нормативів додаткового часу, необхідного для прикладення певних зусиль під час основного руху, що залежить від характеру дії; нормативів додаткових надбавок на одночасність виконуваних рухів, залежать від точності одного з цих рухів і потреби у візуальному їх контролі.
Система мікронормативного нормування ДМТ (DMT — Dimensional Motion Times — нормативи часу рухів, диференційовані за розмірами предметів) компанії Дженерел Електрик (США) усуває деякі недоліки системи МТМ шляхом розробки великої кількості нормативів часу на елементи найчастіше повторюваних складальних операцій.
На базі системи мікронормативного нормування МТМ останніми роками створено більш-менш спрощені системи мікронормування відповідно до потреб конкретних компаній.
Система мікронормативного нормування БСМ (базова система мікроелементних нормативів часу), створена в Білорусі на основі систем МТМ та УФ, розширила спектр факторів, що впливають на тривалість мікроелементів. Додано такі фактори [46]:
— маса предмета;
— відстань переміщення;
— габаритні розміри предметів;
— рівень інтенсивності праці чи темпу праці, при якому стомлюваність не перевищує допустиму.
Нормальним вважається такий темп праці, який адекватний швидкості виконання базового мікроелемента «простягнути руку» з малим ступенем контролю на відстань 40 см, що дорівнює 93 см/с (найчастіше виконується).
Мікроелементи можуть виконуватись послідовно, одночасно чи сумісно у часі, їхнє суміщення знижує швидкість рухів і тому підвищує тривалість виконання. Розраховано коефіцієнти, що враховують різні випадки суміщення мікроелементів. Загальний час суміщених елементів визначається додаванням до часу, що перекриває мікроелементи, тривалості перекритого мікроелемента, помноженої на поправочний коефіцієнт. Застосування цієї системи доцільне при короткочасних трудових процесах тривалістю до 0,5 хв в умовах великосерійного та масового типів виробництва [46].
За останні роки деякими компаніями та національними асоціаціями МТМ (на базі, як правило, систем МТМ та УФ) розроблено більш спеціалізовані системи мікроелементних нормативів (табл. 5.6) для різних видів робіт і комбінацій організаційно-технічних умов.
Таблиця 5.6
Спрощені системи мікроелементного нормування праці
|
їх відмінністю є скорочення кількості нормативів (у системі МОДАПТС до 21 проти 460 у системі МТМ), укрупнення мікроелементів (у системі МСД вони поділяються на меншу кількість первинних елементів, ніж у системі МТМ), що дає можливість її застосування у великосерійному, серійному, малосерійному і навіть в одиночному виробництві. Користування укрупненими нормативами із спрощеним складом спрощує та полегшує нормування праці, зменшує його трудомісткість, здешевлює процес встановлення та перегляду норм.
Усі ці переваги новітніх систем нормування праці очевидні. Проте є слабка ланка — оцінка темпу праці. Адже від якісної оцінки умов виконання операцій відбувається перехід до кількісної оцінки їхнього впливу на тривалість кожного мікроелемента. Товариство передових методів управління виробництвом (США) відзначає, що оцінка темпу — це така дія, коли нормувальник порівнює інтенсивність праці робітника з власним уявленням про нормальну інтенсивність [7]. Для досягнення єдності в оцінці темпу праці фірми та організації систематично проводять курси для нормувальників з практичним навчанням визначенню темпу праці за своєю методикою.
Наприклад, в одному з об'єднань підприємців Англії при визначенні нормального темпу швидкості рухів робітника приблизно 100 кроків за хвилину (довжина кроку 0,8 м) для оцінки його у хронометражних спостереженнях застосовують ще додаткові вказівки, наведені у табл. 5.7.
Таблиця 5.7
Оцінка темпу праці [7]
| Оцінка | Характеристика | Опис | Порівняльна швидкість ходи у милях (км) на годину |
| 40; 50; 67 60; 75; 100 | Дуже повільний Нормальний | Невмілі, мляві та нерішучі рухи Розмірений, неквапливий, як у робітника-погодинника, який працює під наглядом майстра | 2 (3,2) 3(4,8) |
| 80; 100; 133 | Швидкий | Швидкі й точні рухи середнього робітника-відрядника, який впевнено виконує роботу 3 якістю й точністю, що відповідають вимогам | 4 (6,4) |
| 100; 125; 165 | Дуже швидкий | Виконавець виявляє значно більшу впевненість, спритність та координацію рухів, ніж середній досвідчений робітник | 5(8,0) |
| 120; 150; 200 | Винятково швидкий | Потребує такого напруження зусиль і зосередженості, що такий темп неможливо підтримувати протягом тривалого часу; віртуозне виконання роботи, доступне лише деяким висококваліфікованим робітникам | 6(9,6) |
У США багато фірм застосовують систему оцінки темпу на основі зведення рівня продуктивності праці робітника до нормального за такими факторами: вміння працювати за даним методом, старанність, умови праці та постійність у праці (табл. 5.8). Загальна оцінка темпу роботи дорівнює алгебраїчній сумі окремих оцінок (А, Б, С, Д) плюс одиниця (А + Б + С + Д + 1). У цій системі також багато суб'єктивізму при визначенні величин значень факторів.
У країнах СНД системи мікроелементного нормування праці практично не поширені. Вони застосовуються лише на окремих підприємствах Росії та Білорусі. Так, нещодавно ТОВ «Райдуга» провело реорганізацію нормування праці, впровадивши «оптимальну систему нормування та організації праці» на засадах нормування трудового процесу за мікроелементними нормативами, розроблену фірмою «Макінтош—Конфетті» [43]. Незважаючи на те, що необхідно було відновити штат виробничих інструкторів для навчання робітниць раціональним методам праці, це дозволило значно підвищити продуктивність праці. Такий приклад засвідчує, що застосування мікроелементного нормування у ринкових умовах ефективне, якщо ґрунтується на наукових засадах.
Таблиця 5.8
Оцінка рівня продуктивності за чотирма факторами [7]
|