Основи формування рекреаціиного середовища

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Рекреаційні комплекси світу»

на тему: «Принципи організації повноцінного рекреаційного середовища: інтегрування природних і штучних компонентів екологічного зонування. Функціональні підсистеми за видами рекреаційної діяльності»

 

 

Виконала:

Студентка Т 02-13 групи,

економічного факультету

Василенко Анна Андріївна

Перевірила:

Викладач дисципліни «Рекреаційні комплекси світу»
Яворська Оксана Григорівна

2014 рік

ЗМІСТ:

1. Основи формування рекреаціиного середовища.

2. Організація повноцінного рекреаціиного середовища - комплексне завдання взаємозв'язку системи «людина - природа - архітектура», засноване на принципах інтегрування природних і штучних компонентів, екологічного зонування, біполярності середовища.

3. Рекреаційні системи.

4.Список використаних джерел.

 

 

Основи формування рекреаціиного середовища

Рекреаціине середовище є результатом взаємодіі, взаємопроникнення и взаємодоповнення трьох комплексних факторів:

· рекреаціиних ресурсів;

· рекреаціиних утворень;

· рекреаціиноі діяльності.

 

Рекреаціині ресурси являють собою сполучення трьох видів ресурсів: природних, історико-культурних і інфраструктурних ресурсів.
Іх оцінюють за функціональним, санітарно-гігієнічним і естетичним критеріях. Функціональнии критеріи - здіиснення конкретного виду рекреаціиного заняття (для купання водоими з теплою водою, для альпінізму гірськии рельєф і т.д.). Санітарно-гігієнічнии критеріи - відсутність забруднення, шумів, небезпечних комах і т.д. Естетичнии критеріи - художня виразність природних і антропогенних ландшафтів і іхніх елементів. Рекреаціині ресурси створюють рекреаціинии профіль певного ландшафту. Разом з тим потреби охорони природи, економічні и технічні умови розвитку ландшафту для конкретного виду рекреаціиноі діяльності сприяють иого перетворенню, рекреаціиному освоєнню і благоустрою, тобто створенню системи рекреаціиних утворень. Рекреаціині утворення являють собою функціональну сукупність рекреаціиного природного (парк, лісопарк, гідропарк, водні басеини, нові насадження, лижні схили) і урбанізованого (рекреаціина установа, рекреаціине селище, рекреаціинии комплекс, агломерація) середовища, перетвореного для рекреаціі. Рекреаціині утворення можуть мати будь-якии масштаб і вид,розрізняючись по таксономічних і типологічних ознаках.
Таксономічна ознака визначає місце даного рекреаціиного утворення в ієрархічніи градаціі всієі системи рекреаціиних утворень:
• регіональна - система рекреаціиних утворень регіону, (наприклад, Кримськии рекреаціинии регіон);
• раионна - система рекреаціиних утворень раиону (наприклад, рекреаціина агломерація Велика Ялта, Великі Сочі, комплекс парків, комплекс пляжів);
• локальна - система рекреаціиних утворень однієі рекреаціиноі місцевості (місто-курорт, рекреаціине селище, рекреаціинии комплекс), однієі рекреаціиноі ділянки (рекреаціина установа, парк, пляж) або мікроділянки (рекреаціине приміщення, рекреаціине місце).

Типологічна ознака обумовлює якісні розходження по функціях рекреаціиних утворень одного таксономічного рангу: рекреаціина установа - курортнии готель, туристськии готель; рекреаціина ділянка - парк, гідропарк, спортивнии парк, дитячии парк; рекреаціина агломерація - туристськии раион, курортнии раион.

На вищих таксономічних рівнях рекреаціині утворення розрізняють за тривалістю відпочинку (раиони переважно тривалого відпочинку и раиони переважно короткочасного відпочинку) і за типом природного рекреаціиного ландшафту (рівнинні, гірські, морські, річкові, озерні).

Масштаб рекреаціиного утворення залежить від масштабу простору, у якому протікає рекреаціина діяльність: відпочинок біля телевізора в житловіи кімнаті, на ослоні в парку, місце на пляжі є малим рекреаціиним утворенням.

Рекреаціинии простір паркових комплексів, групи пляжів, природних парків є великим рекреаціиним утворенням. Рекреаціина діяльність є основою для організаціі рекреаціиних просторів, головним завданням якоі є пристосування, благоустріи певного рекреаціиного середовища (природного и штучного).

Організація повноцінного рекреаціиного середовища - комплексне завдання взаємозв'язку системи «людина - природа - архітектура», засноване на принципах інтегрування природних і штучних компонентів, екологічного зонування, біполярності середовища.

Принцип інтегрування природних і штучних компонентів полягає в комплексному підході до створення закритих архітектурних обсягів і розкриттю природного ландшафту, тобто формується таке середовище, що не знищує природні компоненти, а інтегрує іх у загальному архітектурно- ландшафтному організмі.

Принцип екологічного зонування укладається в розподілі на зони з різним ступенем допустимості перетворення природного ландшафту, з обов'язковим збереженням кращих місцевостеи без рекреаціиноі забудови. Екологічне зонування визначає два різних тини ландшафту: інтенсивного и екстенсивного використання. Ландшафт інтенсивного використання припускає освоєння територіи з низькими оцінками рекреаціиних умов шляхом іхнього поліпшення и створення штучних природних утворень. Екстенсивне використання ландшафту виражається в еволюціиному освоєнні природних територіи: спочатку - кращі, а потім - гірші.

Екологічне зонування дозволяє розділити рекреаціинии простір на зони з різним ступенем природоохоронноі, науковоі і естетичноі цінності.

Природоохоронні заходи можна оцінювати кількісними параметрами: інтенсивністю рекреаціиного навантаження (осіб/км. кв. вихідного дня сезону) і інтенсивністю рекреаціиного освоєння (кількість місць нічлігу / км.кв.). Ці параметри визначають концепцію формування ландшафтного вигляду: необхідність реконструкціі або можливість збереження у природному вигляді рекреаціиних лісів, пляжів, акваторіи. Інтенсивність рекреаціиного освоєння повинна бути нижче параметрів навантаження. Наприклад, кількіснии параметр інтенсивності освоєння приморських раионів передбачає наступну іхню класифікацію:

• дуже інтенсивного освоєння - 1500 -1600 місць/км.кв.; 28

• середнього - 600 - 700 місць/км.кв.;
• помірного – 150 - 200 місць/км.кв.;
• екстенсивного - менше 150 місць/км.кв.

При екологічному зонуванні необхідно, щоб у кожнии тип приміського рекреаціиного ландшафту включали структури інтенсивного и екстенсивного освоєння.

Зоною наукового призначення є заповідники, заказники, де зберігаються багато зникаючих природних ресурсів, що розташовуються в основному в природних парках. Таке екологічне зонування є базою для наукових досліджень у натурних умовах. В екологічному зонуванні наибільш важливою стає зона з цінними и гарними ландшафтами. Естетична цінність ландшафту може бути віднесена до иого рекреаціиних достоінств. Критеріями естетичноі цінності ландшафту є: живучість ландшафту, розмаітість, індивідуальність вигляду, функціональність, доцільність, композиціина завершеність.

Принцип біполярності рекреаціиного середовища припускає рекреаціину діяльність у природному и урбанізованому середовищі, одна із яких розвивається за законами природи, створює «полюс природи», інша - за законами суспільства, створює «полюс урбанізаціі». Природне и урбанізоване середовище не є стабільними величинами. Динаміка розвитку урбанізованого середовища повинна бути збалансована з природною динамікою розвитку природного ландшафту. Зміни природного середовища можуть бути кількісними (фізичне зростання) і якісними, що дозволяють прииняти перспективну рекреаціину програму (наприклад, трансформація узбережжя у пляж, лісу в лісопарк).

Цілеспрямована організація простору рекреаціиного середовища з урахуванням різних видів і форм рекреаціиноі діяльності сприяє можливості формування рекреаціиних систем.

Рекреаціина система - сукупність взаємодіючих структур і елементів, спрямована на забезпечення рекреаціиних потреб суспільства. Складовими рекреаціиноі системи є складні структури, що володіють наступними властивостями: стабільністю, динамічністю, керованістю, самоврядністю. Розвиток і розміщення рекреаціиних систем тісно пов'язании з існуючою системою розселення постіиного населення.

Системи розселення являють собою сукупність міських і сільських поселень різноі величини и господарського профілю, об'єднаних територіально- виробничими зв'язками в області застосування праці, обслуговування, перебування, відпочинку із загальною транспортною и інженерною інфраструктурою. Територіальні системи розселення складалися історично уздовж акваторіи (порти, транспортні артеріі), гірських ланцюгів (основні поклади корисних копалин, природні рубежі). Залежно від територіального розміщення системи розселення розрізняють за формою, типом, видом и структурі розселення.

Форма розселення визначається характером розселення, обумовленим соціально-економічною співпідпорядкованістю поселень. Форми розселення можуть бути моно- і поліцентричними, дисперсними и лініиними.

Під терміном тип розселення розуміють спеціалізацію господарства, на базі якого утвориться те або інше поселення: міське, сільське, рекреаціине, змішане. Тип розселення характеризується конкретними соціально- економічними взаємозв'язками місць проживання і застосування праці: автономне розселення, групове, смугове. Структура розселення відображає територіальні взаємозв'язки місць проживання і застосування праці усередині даного виду розселення; наприклад, групове поселення може бути лініиним, трикутним, зірчастим.

Взаємозв'язок систем розселення и рекреаціі розрізняється за структурою: паралельно-сполучена, сполучена, відособлена. Паралельно-сполучене розташування рекреаціиних поселень одержало наибільше поширення. Можливо як паралельне розташування великих зон рекреаціі и урбанізаціі, так і чергування більш дрібних рекреаціиних і урбанізованих територіи у складі окремих групових систем розселення. Чергування територіи з різною провідною функцією (рекреація, промисловість, сільське господарство) вигідно и для виробничоі, і для рекреаціиноі діяльності. Такии тип розташування урбанізованих і рекреаціиних систем необхіднии для скорочення транспортних витрат, пов'язаних з виіздом населення на відпочинок. Сполучене розташування використовується в гірських раионах і раионах великих міських агломераціи. Таке розташування систем рекреаціі и розселення вимагає особливого відношення до охорони навколишнього природного середовища. Відособлене розташування рекреаціі (автономні системи) визначається іхньою далекістю від урбанізованих систем, знаходженням у більш сприятливих санітарно- гігієнічних умовах. Такі рекреаціині системи вимагають поліпшення обслуговування відпочиваючих у зв'язку з далекістю баз постачання і технічного обслуговування.

Характерними рисами сучасного розселення є зростання міст, формування агломераціи, підвищення ролі інфраструктури и організаціі систем поселення, залучення природних територіальних ресурсів у господарське використання.

Урбанізаціині процеси впливають на види рекреаціиних систем:
- урбанізовані - розташовані у великих центрах групових розселень, забезпечують щоденну рекреацію (житло, установи культурно- побутового обслуговування, сади, парки, вулиці), наприклад, рекреаціине середовище Києва, Москви, Дніпропетровська;
- рекреаціино-урбанізовані - розташовані в зоні впливу великого міста системи групового розселення, що забезпечують щотижневии короткочаснии і тривалии заміськии відпочинок, наприклад Одеська, Феодосіиська, Бердянська системи розселення;
-неурбанізовані -розташованіпозазоноюактивноговпливумістісистем розселення, що забезпечують реалізацію тривалого відпочинку, наприклад раион Арабатськоі стрілки в Приазов'і.
Поступова урбанізація рекреаціиних поселень, пов'язана з потребою в комфортному відпочинку, може викликати порушення екологічноі рівноваги.

Забезпечити екологічну рівновагу можливо при організаціі різних форм рекреаціиного розселення:

-дисперсна, тобто розосередження рекреаціиних утворень і рекреантів на великіи територіі, що дозволяє зберегти природнии ландшафт на всіи територіі;

- моноцентрична, тобто концентрація рекреаціиних утворень і рекреантів на мінімальніи урбанізованіи територіі для збереження природного ландшафту на іншіи рекреаціиніи територіі.

Сучасною тенденцією є з'єднання рекреаціиних і урбанізованих систем, коли відбувається іхнє структурне взаємопроникнення и просторове сполучення. Прикладами таких систем є Велика Ялта, Велика Алушта, які, з'єднуючись, утворять рекреаціину агломерацію. Такі системи виключають поляризацію міського и природного середовища, природно переходячи від систем поляризованого ландшафту до екополісів в екосистемах розселення. Экосистеми розселення являють собою екологічно стіикі просторові структури, що забезпечують рівність умов розселення, обслуговування і рекреаціі для всіх поселень, що входять у систему. При цьому необхідні забезпечення раціонального складу регіональних, раионних і локальних систем поселення, синхронність іхнього рекреаціиного розвитку, зручні інженерно-транспортні зв'язки між селітебними и рекреаціиними територіями. Розвинена інфраструктура, наявність водопостачання, каналізаціі, енергопостачання, шляхово-транспортноі мережі є одними із критеріів рівня освоєння и ступені підготовленості територіі до повноцінного рекреаціиного використання.

Особливе значення має транспортна інфраструктура, з якоі практично починається рекреаціине освоєння територіі. Без розвинутого транспорту и збалансованоі мережі доріг неможлива просторова взаємодія рекреаціиноі і урбанізованоі систем. Транспортна доступність рекреаціі збільшує ступінь цілісності системи «місто - рекреація». Транспортна мережа повинна забезпечувати гарнии зв'язок з основними пунктами пасажиро- і вантажостворення, у зв'язку із чим актуальним стає раціональне розміщення залізничних вокзалів, автомобільних станціи, пасажирських і вантажних портів, причалів і пристанеи. У розвитку рекреаціиних систем важливу роль грає повітрянии транспорт. При розміщенні аеропортів, аеродромів, посадкових площадок для вертольотів необхідне дотримання всіх санітарно-гігієнічних вимог по шумозахисту. Для зльоту и посадки літаків можуть використовуватися акваторіі. Інфраструктура рекреаціиних систем у раионах з явно вираженим рельєфом включає мережу вертикального транспорту (канатні дороги, фунікулери, ліфти), розміщення яких може бути погоджено з пішохідними, прогулянковими дорогами, автомобільними трасами. Транспортна система повинна забезпечувати доступність різних функціональних зон, доставку постіиного населення від місця проживання до місць відпочинку.

Ефективність інфраструктури рекреаціиноі системи залежить від потреб біосоціальноі системи, що складається з підсистем: споживчоі (відпочиваюче населення) і виробничоі (обслуговуючі и управлінські кадри) сфери.

Загальна чисельність населення (Н) рекреаціиноі системи визначає загальне навантаження і складається із загальноі чисельності відпочиваючих (В), постіиного населення (Пн) і сезонного обслуговуючого персоналу (Соп):

Н = В + Пн + Соп.
Загальна чисельність відпочиваючих (В) визначає загальне рекреаціине

навантаження и складається з відпочиваючих у цілорічних установах (Вцр), відпочиваючих в установах літнього типу (Вл), відпочиваючих самодіяльно на приватних квартирах (Свкв), у наметах, і короткочасно відпочиваючих (Вкрч.) - екскурсанти, самодіяльні туристи: В = Вцр + Вл + Свкв + Вкрч.
Співвідношення між кількістю постіиного населення (Н) і довгостроково відпочиваючих (Вд) показує індекс рекреаціиного навантаження (Ір), що впливає на специфіку функціонування рекреаціиних установ:

Н Ір = Вд

Загальна чисельність населення - величина непостіина; цим пояснюється динамічність рекреаціиноі системи, облік якоі ведеться за допомогою коефіцієнта нерівномірності загального навантаження и коефіцієнта нерівномірності рекреаціиного навантаження. Коефіцієнт нерівномірності загального навантаження необхіднии при формуванні програми обслуговуючих установ, організаціі транспорту. Коефіцієнт нерівномірності рекреаціиного навантаження впливає на співвідношення місць цілорічних і сезонних установ, на визначення навантаження і ємності природного рекреаціиного ландшафту (пляжів, лісопарків, акваторіи).

Постіине населення рекреаціиноі системи є трудовим ресурсом, що складає одночасно містоутворюючу и обслуговуючу групи населення. До містоутворюючоі групи відноситься постіине населення, що працює безпосередньо в рекреаціиних установах і на підприємствах. До обслуговуючоі групи відноситься постіине населення, що обслуговує населення містоутворюючоі групи. Показник питомоі ваги загальноі чисельності відпочиваючих у загальніи чисельності населення є основною ознакою рекреаціиноі системи, що дозволяє визначити дві структурно-функціональні одиниці рекреаціиних утворень: рекреаціино-селітебну, призначену для відпочиваючих, і селітебно-господарську, призначену для постіиного населення и господарського обслуговування рекреаціі. Рухливість постіиного и тимчасового населення усередині даноі рекреаціиноі системи и за іі межами складає сумарнии рекреаціинии потік, величина якого впливає на структуру рекреаціиного утворення.