Небезпечні зони обладнання, засоби і заходи захисту

Загальні вимоги безпеки до технологічних процесів передбачають:

- усунення безпосереднього контакту працюючих з вихідними матеріа­лами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією і відходами виробни­цтва, що виявляють шкідливу дію;

- заміну технологічних процесів і операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, процесами і операціями, при яких зазначені фактори відсутні чи мають меншу інтенсивність;

- комплексну механізацію і автоматизацію;

- герметизацію обладнання;

- застосування засобів комплексного захисту працюючих;

- раціональну організацію праці і відпочинку з метою профілактики монотонності і гіподинамії, а також обмеження важкості праці;

- систему контролю і управління технологічного процесу, що забезпечує захист працюючих і аварійне відключення виробничого обладнання;

-своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних і шкідли­вих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;

-видалення і знезараження відходів виробництва, які є джерелами небез­печних і шкідливих виробничих факторів.

При експлуатації технологічного обладнання в результаті дії небезпечних факторів створюється можливість травматизму. Простір в якому постійно чи періодично діють ці фактори називається небезпечною зоною.

Небезпечні зони виникають біля ремінних, зубчатих та ін. передач, транспортерів у місцях набігання стрічки на барабан чи ролик, валиків вальцевих станків, ріжучих інструментів, робочих органів вантажопідйомних машин і т.п.

Розміри небезпечних зон можуть бути постійними (у передач, вальцевих верстатів і т.п.) і змінними (різання при зміні режимів обробки, перемонтування матеріалу, навантажувально-розвантажувальні роботи і т.п.).

Для захисту від дії небезпечних факторів застосовуються колективні та індивідуальні засоби захисту. Можливо виділити чотири групи колективних засобів захисту: огороджувальні пристрої, запобіжні сигналізаційні системи відключення системи попередження і системи дистанційного управління технологічними процесами.

1. Огороджувальні пристрої бувають стаціонарні, зйомні і переносні. Стаціонарні огородження постійно закривають доступ до небезпечних зон і знімаю­ться лише на час огляду, змащування і ремонту робочих органів. Такими огоро­дженнями є корпуса обладнання, суцільні кожухи, бар'єри, незйомні огороджен­ня передач тощо.

Зйомні огородження ставлять на обладнання в місцях, потребуючих періодичного доступу до небезпечних зон для допоміжних операцій, наприклад заміни інструменту, його заточки, завантаження і розміщення сировини в машинах пе­ріодичної дії і т.п. Зйомні огородження слід блокувати з робочими органами, що забезпечують неможливість експлуатації машини при відкритих огородженнях.

Блокувальні пристрої, що використовують в зйомних огородженнях, бу­вають механічні, електричні, фотоелектричні, електромеханічні і т.п.

Переносні огородження небезпечних зон встановлюються на час прове­дення ремонтно-будівельних робіт, наприклад для огородження траншей, мон­тажних та інших прорізів.

2. Запобіжні пристрої служать для попередження аварій і поломок окре­мих частин обладнання і пов'язаною з цим небезпекою травматизму. При пору­шенні встановлених параметрів запобіжні пристрої спрацьовують автоматично, відключаючи відповідне обладнання чи його вузол. По способу поновлення працездатності виключеного ланцюгу запобіжні пристрої підрозділяють на три групи систем:

- з автоматичним поновленням ланцюгу після того, як контролюємий пара­метр прийшов у норму (наприклад, запобіжний клапан установок, працюючих під тиском);

-з ручним поновлення ланцюгу органом управління (наприклад, електро­магнітні розцеплювачі);

- з поновленням ланцюгу шляхом заміни вибулого з ладу слабкого запобі­жного пристрою (наприклад, запобіжні мембрани, плавкі вставки, зрізуючіся шти­фти).

Запобіжні пристрої надзвичайно різноманітні по призначенню і конструктивному устрою і встановлюються майже на всіх видах обладнання. Так, на ван­тажопідйомних пристроях встановлюються обмежувачі висоти підйому (кінцеві вимикачі), на центрифугах - обмежувачі швидкості, на верстатах - пристрої, попе­реджуючі перевантаження (самовідновлюючі запобіжники, зрізаючі штифти і шпильки, фрикційні муфти і т.д.).

3. Сигналізаційні пристрої призначені для інформації персоналу про роботу обладнання і виникаючих при цьому небезпечних і шкідливих виробничих факто­рів. Сигналізація буває оперативна, попереджувальна та ін. По способу сповіщен­ня оперативна і попереджувальна сигналізація поділяється на знакову, індикатор­ну, світлову, звукову, кольорову і комбіновану і використовується для контролю різних параметрів: кількості продукту, тиску, температури і вологості середовища, хімічного складу, швидкості, параметрів вібрації і шуму тощо. До попереджу­вальної сигналізації відносяться також написи, що вивішуються на обладнанні: "Не включати - працюють люди!", "Обережно, яд!" і т.п.

4. Системи дистанційного управління дозволяють усунути дію на організм людини теплових випромінювань, запиленості, вібрації, шуму та інших шкідливих і небезпечних факторів. Дистанційне управління застосовується на підприємствах по зберіганню і переробці зерна, хлібопекарних, кондитерських, пивоварених та ін. Впровадження в харчову промисловість потоково-механізованих ліній з пуль­тами дистанційного управління дозволяє не тільки покращити умови праці, але і підвищити її продуктивність.

До індивідуальних засобів захисту відносять: одяг, взуття, каски, шлеми та ін.

Основні вимоги безпеки до устрою та експлуатації техно­логічного обладнання

Загальні вимоги безпеки до конструкції виробничого обладнання встанов­лені ДНАОП.

Безпека виробничого обладнання забезпечується дотриманням: при проектуванні - принципів технологічності і ергономічності конструкції, застосуванням раціональних кінематичних схем, принципу безперервності процесу, дистанцій­ного або автоматичного управління, забезпечення запобіжними та захисними си­стемами; при виготовленні - застосуванням сучасних технологій машинобудуван­ня, дотримання передбачених допусків та посадок; при збірці та монтажі - точним дотриманням технології; при експлуатації - своєчасним обслуговуванням та про­філактичними оглядами, дотриманням експлуатації тощо.

Виробниче обладнання повинно бути пожежо- і вибухонебезпечним. Воно не повинно створювати небезпеки в результаті дії вологості, сонячної радіації, механічних коливань, високих і низьких тисків і температур, агресивних речовин, мікроорганізмів тощо.

Важливою умовою безпечної експлуатації обладнання є дотримання вимог санітарних норм і правил, галузевих стандартів і правил техніки безпеки щодо розмірів виробничих приміщень, галерей і тунелів, мінімальної висоти до низу виступаючих будівельних конструкцій, ширини проходів тощо.

Матеріали, що застосовуються в конструкції виробничого обладнання, не повинні бути небезпечними і шкідливими. Складові частини обладнання (в тому числі трубопроводи, проводка, кабелі і т.п.) повинні виконуватися з таким розра­хунком, щоб виключалась можливість їх випадкового пошкодження, що може створити небезпеку. Конструкція обладнання, що має газо-, паро-, пневмо-, гідро-та інші системи, повинна відповідати вимогам безпеки, які діють для цих систем.

Рухомі частини обладнання, що є джерелом небезпеки, повинні бути огороджені, за виключенням частин, огородження яких не допускається їх функціона­льним призначенням. У цих випадках передбачається сигналізація попереджувальна про пуск машин в роботу, і засоби зупинки і відключення джерел енергії. При наявності машин значної довжини (наприклад, транспортерів) засоби зупинки повинні розмішуватись не рідше, як через кожні 10 м їх довжини.

Елементи конструкцій виробничого обладнання не повинні мати гострих кутів, кромок і поверхонь з нерівностями, що становлять собою джерело небезпе­ки, якщо їх наявність не визначається функціональним призначенням обладнання.

Конструкція обладнання повинна виключати можливість випадкового до­тику працюючих до гарячих і переохолоджених частин. Виділення і поглинання обладнанням тепла, а також виділення їм вологи у виробничих приміщеннях не повинно перевищувати гранично допустимі рівні (концентрації) в межах робочої зони.

Виробниче обладнання, обслуговування якого пов'язане з переміщенням персоналу, повинно бути обладнане безпечними і зручними по конструкції і роз­мірам проходами і пристосуваннями до ведення робіт (робочими майданчиками, драбинами тощо).

При необхідності, конструкція обладнання повинна передбачати установку місцевого освітлення, що відповідає умовам експлуатації, при цьому повинна виключатись можливість випадкового доторкання людини до струмоведучих частин системи освітлення.

Конструкцією виробничого обладнання повинна передбачатися сигналіза­ція, а в необхідних випадках і засоби автоматичної зупинки і відключення облад­нання від джерел енергії при небезпечних несправностях, аваріях і при режимах роботи, близьких до небезпечних. В необхідних випадках виробниче обладнання повинно мати засоби гальмування, ефективність дії яких повинна бути достатня для забезпечення безпеки і відповідати вимогам стандартів на вироби. Спрацюва­ння термінової зупинки не повинно створювати небезпеки для працюючих або аварійної ситуації.

Робочі органи обладнання, що мають зажимні і підйомні пристрої та їх при­води, повинні бути обладнані засобами, що запобігають виникненню небезпеки при повному чи частковому припиненні подачі енергоносіїв (електричного струму, рідини в гідросистемах, стисненого повітря тощо), а також засобами, які вик­лючають самовключення приводів робочих органів при відновленні подачі енер­гоносіїв.

Конструкція обладнання повинна передбачити захист від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкових дій обслуговуючого персона­лу), а також виключати можливість накопичення зарядів статичної електрики в небезпечних кількостях. Виробниче обладнання, в якому є ланцюги, вміщуючі електричні ємності, повинно обладнуватися пристроями для зняття залишкових електричних зарядів.

Виробниче обладнання повинне мати вбудовані пристрої для виводу шкід­ливих, вибухо- і пожежонебезпечних речовин, що виділяються в процесі роботи, безпосередньо від місць їх утворення і накопичення, або мати місця для встанов­лення таких пристроїв, якщо вони не входять в конструкцію обладнання.

Конструкція виробничого обладнання повинна забезпечувати виключення чи зниження до регламентованих рівней шуму, ультразвуку, вібрації. Стандарти і ДНАОПи вміщують такі вимоги до органів управління виробничим обладнанням і засобами захисту, що входять в конструкцію виробничого обладнання. Зокрема, зазначається, що зйомні, відкриті і розсувні спорудження робочих органів, що ві­двертають небезпеку при роботі обладнання, а також двері, кришки, щитки в огородженнях чи корпусах обладнання, що відчиняються, повинні мати пристрої, які виключають їх випадкове зняття і відмикання за допомогою інструменту тощо, а при необхідності мати блокування, що забезпечує припинення робочого проце­су при зніманні чи відчиненні огороджень.

Важливе значення має правильне проектування, устрій та експлуатація ор­ганів управління обладнанням, як одного із основних елементів систем, що за­безпечує його безпечну експлуатацію. Органи управління повинні відповідати та­ким вимогам: кнопки "Пуск", для уникнення випадкового їх включення, повинні бути заглиблені в корпуси коробок управління; кнопки "Стоп" повинні виступати і бути пофарбовані в червоний колір і встановлені в тих місцях, де частіше всього виникає чи може виникнути необхідність в терміновій зупинці обладнання.

Гарячі поверхні теплоізолюються, і допустима температура поверхні ізоля­ції не повинна перевищувати 35°C - для приміщень особливо небезпечних і підви­щеної небезпеки згідно з ПУЕ і 45°C- для приміщень без підвищеної небезпеки.

Обладнання, яке в процесі роботи виділяє виробничі шкідливості (пил, дим, пару, газ, вологу) в навколишнє середовище, повинно бути герметизоване і забезпечене аспіраційно вентиляційними установками.

З метою попередження перевантаження окремих елементів машин, апара­тів, посудин, що працюють під тиском встановлюють запобіжні пристрої (муфти, клапани і гідравлічні пристрої).

На вантажопідйомних машинах мають бути обмежувачі ходу.

Крім цього, існує ще цілий ряд запобіжних способів і методів, які викорис­товуються в залежності від умов технологічного процесу і конструктивних особливостей обладнання, що експлуатується.