Хто може працювати ненормовано?

Якщо робочий день ненормований...

ДК» звернувся із запитом до Мінпраці: що таке «ненормований робочий день» і яких категорій працівників він стосується? У відповіді Мінпраці (див. лист від 06.04.2006 р. №118/13/116-06) зазначено, що ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу їх трудового процесу.

Ненормований робочий день не є надурочною працею

КЗпП обмежується встановленою у ст. 50 загальною гарантією: нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Термін «ненормований робочий день» міститься лише в Реко­мендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. №7¹.

Ст. 8 Закону про відпустки встановлює надання працівникам із ненормованим робочим днем такої відпустки тривалістю до 7 к. д. згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором.

Таким чином, надання додаткової відпустки залежить від віднесення колективним договором посади (роботи, професії) до таких, для яких робочий день не нормований.

Отже, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. І ця робота, згідно з Рекомендаціями, не вважається надурочною, оскільки міра праці для них визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Чи можна постійно працювати понаднормово?

Твердження Мінпраці про те, що робота працівників із ненормованим робочим днем, понад нормальну тривалість робочого часу, не є понадурочною, — не ґрунтується на законі. Мабуть, саме з огляду на це, цитуючи Рекомендації, Мінпраці вказує, що власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють у такому режимі, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.

Час початку і закінчення робочого дня для працівників із ненормованим робочим днем, як і час відпочинку можуть відрізнятися від встановлених для інших працівників. Однак для них залишається чинною загальна гарантія прав працівників — 40-годинний робочий тиждень².

Як вести облік робочого часу?

У табелі рекомендується вказувати фактичну тривалість роботи працівників, а якщо особливий характер їх праці унеможливлює нормальний облік робочого часу, — вказувати за кожен відпрацьований робочий день по 8 годин.

З огляду на це для тих, хто працює в умовах ненормованого робочого дня, доцільно встановити коло обов’язків чи обсяг робіт, які вони повинні виконувати (фактично це відрядна система оплати праці³). Якщо робота таких працівників оплачується за почасовою системою, при перевиконанні встановленої норми (тижневої, місячної) вона підлягає оплаті з урахуванням ст. 106 КЗпП (як надурочна). Наприклад, якщо при нормі 160 год./міс. працівник із почасовою оплатою відпрацював за місяць 200 год., додаткові 40 год. підлягають оплаті як надурочні (у подвійному розмірі)⁴.

Хто може працювати ненормовано?

Мінпраці роз’яснює, що ненормований робочий день може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

1) осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

2) осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

3) осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Ці критерії є доволі широкими і з урахуванням наведеної вище норми Закону про відпустки не є вичерпними.

¹ За інформацією «ДК», цей наказ не зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

² Скасувати цю гарантію своїм наказом Мінпраці, на нашу думку, не може.

³ Хоча в умовах застосування відрядної системи оплати праці питання про ненормований робочий день, як правило, не виникає.

⁴ Докладно про доплату читайте в «ДК» № 20/2006

Олексій КРАВЧУК