Тема 3. Види аналізу та його інформаційне забезпечення
Класифікація видів економічного аналізу має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач:
| Ознака класифікації | Види аналізу | Характеристика |
| По галузевій ознаці | Галузевий | Враховує специфіку окремих галузей економіки |
| Міжгалузевий | Є теоретичною і методологічною основою для всіх галузей економіки | |
| За часом | Попередній (перспективний) | Проводиться до здійснення господарських операцій |
| Наступний (ретроспективний) | Проводиться після здійснення господарських актів | |
| По користувачах аналізу | Внутрішній | Проводиться аналітиками підприємства |
| Зовнішній | Здійснюється зовнішніми фахівцями | |
| По охопленню досліджуваних об'єктів | Суцільний | Аналізуються всі сторони діяльності суб'єкта господарювання |
| Вибірковий | Проводиться вибіркова оцінка | |
| По змісту програми аналізу | Комплексний | Розглядає всі сторони діяльності підприємства |
| Тематичний | Аналізує окремі напрямки діяльності |
Інформаційне забезпечення – це сукупність даних о процесах, які відбуваються в господарчої діяльності підприємств. Для забезпечення своєчасності, повноти та вірності результатів економічного аналізу інформація, на базі якої проводиться аналіз павина містити дані:
§ для прийняття обґрунтованих управлінських рішень;
§ для оцінки динаміки і перспектив зміни прибутку підприємства;
§ для оцінки наявних у підприємства ресурсів, змінах, які відбуваються та ефективності їх використання.
Інформаційне забезпечення економічного аналізу можна класифікувати по слідуючим групам:
1. Нормативно-довідкова інформація:
- Закони України, Укази, Інструкції, положення, розпорядження президента України, Кабінету Міністрів, комісій і комітетів, і інших державних інститутів, які направлені на регулювання і контроль за діяльністю підприємств.
2. Фактографічна інформація містить опис фактів, узагальнених по певним системним ознакам. До неї відноситься обліково-економічна і статистична інформація про діяльність підприємства і його підрозділів. Дані фактографічної інформації відображаються в первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, а також в звітності підприємства, та позаоблікової інформації. До позаоблікової інформації відносять наказ про облікову політику підприємства, кадрові накази: наказ на призначення матеріально-відповідальної особи, наказ на проведення інвентаризації і створення комісії для її проведення; акти попередніх перевірок податкових інспекцій, акти аудиту.
Тема 4. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ.
Фінансовий стан є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається всією сукупністю виробничо-господарських факторів.
Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їхнім розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Значення аналізу фінансового стану полягає в тому, що в процесі аналізу з'ясовують загальну суму засобів, який розташовує підприємство і джерел їхнього утворення, ефективність їхнього використання, платоспроможність, резерви підвищення фінансової стійкості, виявляються проблеми економічного і соціального розвитку, перспективні шляхи їхнього рішення, оцінюється ефективність використання економічного потенціалу, виробляється стратегія і тактика господарського розвитку.
Ціль аналізу фінансового стану складається у своєчасному виявленні й усуненні недоліків у фінансовій діяльності і виробленні заходів щодо поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
Реалізація поставлених цілей припускає рішення наступних задач:
- оперативне виявлення й усунення недоліків у фінансово-господарській діяльності, і пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності;
- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;
- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид.
Більшість методик аналізу фінансового стану ґрунтується на розрахунку наступних основних груп показників:
· фінансової стійкості;
· платоспроможності;
· ділової активності;
· кредитоспроможності підприємства.
Фінансова стійкість підприємства одна з найважливіших характеристик його фінансового стану, що визначає стабільність діяльності суб'єкта, що хазяює, у довгостроковій перспективі.
Вона зв'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Фінансова стійкість підприємства це надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадків ринкової кон'юнктури і поводження партнерів.
Показники фінансової стійкості характеризують стан і структуру активів підприємства і забезпеченість їхніми джерелами покриття (пасивами). Їх можна розділити на двох груп: показники, що визначають стан оборотних коштів і показники, що визначають стан основних засобів.
Стан оборотних коштів відбивається в наступних показниках (коефіцієнтах): забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами; коефіцієнт маневреності власних засобів.
Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами –
(9)
показник того, якою мірою матеріальні запаси покриті власними джерелами мі не мають потребу в залученні позикових.
Коефіцієнт маневреності власних засобівпоказує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності підприємства, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.
(10)
Стан основних засобів виміряється індексом постійного активу, коефіцієнтом довгострокового залучення позикових засобів, коефіцієнтом нагромадження зносу і коефіцієнтом реальної вартості майна.
Індекс постійного активу
(11)
Якщо підприємство не користається довгостроковими кредитами і позиками, то додавання коефіцієнта маневреності власних засобів і індексу постійного активу завжди дасть одиницю. Власними джерелами покриваються або основні, або оборотні кошти, тому сума основних засобів і позаобігових активів і власних оборотних коштів при відсутності в складі джерел довгострокових позикових засобів дорівнює величині власних засобів (звідси одиниця при додаванні). Здавалося б, у цих умовах збільшення коефіцієнта маневреності можливо лише за рахунок зниження індексу постійного активу і навпаки. Парадокс, якщо врахувати, що підвищенню фінансової стійкості відповідає ріст обох коефіцієнтів.
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобівхарактеризує структуру капіталу. Ріст цього показника в динаміку – у визначеному змісті – негативна тенденція, що означає, що підприємство усе сильніше залежить від інвесторів. По його значенню оцінюють, наскільки інтенсивне підприємство використовує позикові засоби для відновлення і розширення виробництва.
(12)