Визначення водія ритму серця, частоти скорочення, ритму

Виконати завдання

Завдання 1.

Людина приймає блокатор повільних кальцієвих каналів ніфедипін. Як і чому при цьому зміниться: а) частота серцевих скорочень; б) сила серцевих скорочень?

Відповідь:

Завдання 2.

Ацетилхолін при взаємодії з М-холінорецепторами кардіоміоцитів збільшує їх проникність для іонів калію. Як і чому це змінить частоту скорочень серця?

Відповідь:

Завдання 3

При захворюваннях скорочення тривалості ПД типових кардіоміоцитів створює умови для патологічної рециркуляції імпульсів збудження (ПД) структурами серця, що порушує його насосну функцію. Поясніть причину цього.

Відповідь

Протокол перевірено. ________________________

(підпис викладача, дата)

Протокол практичного заняття №6. ”____”______________2014

Робота 1. Реєстрація і аналіз ЕКГ у людини

Мета роботи.3аписати ЕКГ у стандартних, посилених однополюсних відведеннях від кінцівок та у грудних відведеннях. На підставі її аналізу зробити висновки про автоматію серця (що є водієм ритму, наскільки ритмічно він генерує ПД), динаміку і швидкість поширення збудження в серці, його електричну позицію.

Для роботи потрібенелектрокардіограф.

Хід роботи.Роздягнений до пояса пацієнт лягає на спину на кушетці. Для запису ЕКГ від кінцівок електроди розміщують на лівому і правому зап'ястках і на лівій нозі відповідно до мар-кірування, зазначеного на панелі приладу. Ще один електрод розташовують на правій нозі для заземлення пацієнта. При реєстрації ЕКГ у стандартних відведеннях від кінцівок електроди розташовують таким чином:

I відведення – “ліва рука (+) і права рука (-)”;

II відведення – “ліва нога (+) і права рука” (-);

III відведення – “ліва нога (+) і ліва рука (-)”.

3наки «+» та «-» показують, з яким полюсом електрокардіографа з'єднаний електрод.

При реєстрації ЕКГ у посилених однополюсних відведеннях від кінцівок активний позитивний (+) електрод розташований на одній із кіндівок (аVR– права рука; аVL –ліва рука; аVF – ліва нога), а як негативний (-) використовують об'єднаний електрод, який утворюється шляхом з’єднання через додатковий опір двох інших кінцівок.

При реєстрації грудних відведень активний позитивний (+) електрод розташовують у визначених точках на поверхні грудної клітки, а негативним (-) є об'єднаний електрод, який утворюється за рахунок з'єднування через додаткові опори трьох кінцівок. Позначаються буквою V. Місця розташування активного електроду: V₁– четверте міжребер'я по правому краю грудини; V₂ – четверте міжребер'я по лівому краю грудини; V₃– між V₂ і V_4; V₄ – п’яте міжребер'я по лівій середньо-ключичній лінії; V₅ – ліва передня пахвинна лінія; V₆ – ліва середня пахвинна лінія. Електроди V₅ і V₆ розташовують на тому ж самому горизонтальному рівні, що й електрод V₄.

Шкіру у точках відведення треба обтерти 96 % спиртом етиловим або 20 % розчином мила, змастити електродною пастою або покласти під електрод прокладку з марлі, змочену ізотонічним розчином натрію хлориду. Відрегулювати посилення таким чином, щоб відхилення пера на 10 мм відповідало 1 мВ. Увімкнути рух стрічки приладу і записати калібровочний сигнал.

Обстежуваний повинен розслабитися, лежати спокійно, під час запису дихати поверхнево. Треба записати кілька серцевих циклів у кожному з відведень і приступити до аналізу ЕКГ. Для цього в усіх відведеннях слід позначити зубці, звернути увагу на їх напрям.

Спрощений алгоритм аналізу ЕКГ:

Визначення водія ритму серця, частоти скорочення, ритму.

Для визначення водія ритму серця треба простежити у стандартних відведеннях за послідовністю позитивних передсердних зубців Р та шлуночкових комплексів QRSТ, які реєструються тоді, коли водієм ритму є синоатріальний вузол.

Визначити, що є водіем ритму, можна, розрахувавши частоту скорочення серця на підставі тривалості інтервалу R-R.

Для характеристики ритмічності генерації імпульсів збудження водієм ритму слід визначити тривалість кількох послідовних інтервалів R-R і порівняти їх між собою. Правильним ритм вважається тоді, коли зареєстрована тривалість інтервалів R-R відрізняється від середньої не більше, як на 10%.

2) Визначення інтервалів і тривалості зубців. Визначають тривалість інтервалів Р-Q, QRS, Q-Т, R-R, і тривалість зубців Р і Т, порівнюють з належними величинами, для висновків про швидкість поширення збудження в серці.

Швидкість руху стрічки електрокардіографа встановлюється – 50 мм/с, отже рух стрічки на 1мм становить 0,02 с. Щоб визначити тривалість зубців підраховують від початку до кінця зубця кількість мм і це число множать на 0,02 с; те саме здійснюють при визначенні відповідних інтервалів.

3) Визначення направлення й амплітуди зубців. Визначають амплітуду зубців ЕКГ у стандартних відведеннях, порівнюють із належними величинами.

Амплітуду зубців вимірють від ізоелектричної лінії у мм; якщо відхилення на ЕКГ по вертикалі при калібровці становить 10 мм на 1 мВ, то відхилення на 1 мм становить 0,1 мВ.

Результаті роботи.

Вклеїти у протокол ЕКГ, записану у різних відведеннях.

	Стандартні відведення
Зубці ЕКГ	І	ІІ	ІІІ
Амплітуда у мм (мВ), направлення вектору:(+) або (-)
Р
Q
R
S
T
Інтервали ЕКГ: мм . 0,02 с= ____с
PQ(PR)	-		-
QRS	-		-
QT	-		-
RR	-		-
Тривалість зубців: мм . 0,02 с= ____с
P	-		-
T	-		-
Частота скорочення серця за 1 хв.	-		-

Висновки:

1) Водієм ритму серця є_______________________________________________, про це

свідчить__________________________________________________________________

Частота скорочення серця ___________, ритм _______________

2) Інтервали ЕКГ: ____________________________________________________,

що свідчить про______________________________________________________;

тривалість зубців ____________________________, що свідчить про ________

3) Зубці ЕКГ у стандартних відведеннях направлені ________________________,

що свідчить про _____________________________________________________

амплітуда зубців ЕКГ_________________________________________________,

що свідчить про______________________________________________________
Робота 2. Визначення позиції електричної осі серця

Електрична вісь серця характеризує напрям деполяризації шлуночків серця і є середнім результуючим вектором QRS. Положення її визначається величиною кута α, утвореного лінією I стандартного відведення і віссю. Виділяють такі варіанти положення осі: 1) нормальне, коли кут α становить від +30 до +69°; 2) вертикальне — кут α дорівнює 70-90°; 3) горизонтальне— кут α становить від 0 до +29°; 4) відхилення осі праворуч — кут α дорівнює від +91 до +180°; 5) відхилення осі ліворуч — кут α становить від 0 до -90°.

В нормі електрична вісь серця лежить у секторі від 0 до 90°, лише інколи виходячи за ці межі. Як правило, електрична вісь збігається з анатомічною.

На схемі показано визначення кута α і положення електричної осі серця.

Мета роботи:визначити положення електричної осі серця та оцінити його.

Хід роботи. Величину кута α, який характеризує положення електричної осі серця, можна визначити графічно. Для цього треба намалювати схему рівнобічного трикутника, боки якого є лініями стандартних відведень. Це трикутник Ейнтховена. Вписати цей трикутник у коло. Через центр провести лінії, паралельні лініям I та III відведень, 3а ЕКГ знайти алгебраїчну суму зубців комплексу QRS у I та III відведеннях і відкласти відрізки, що відповідають знайденим сумам (з урахуванням знаку) на лініях, проведених через центр. У кінцях відрізків провести перпендикуляри до ліній I і III відведень. Із центра кола до точки перетину перпендикулярів провести лінію, яка відповідатиме положенню електричної осі серця. 3а допомогою транспортира визначити величину кута α, розташованого між електричною віссю серця та лінією I відведення у трикутнику Ейнтховена. 0⁰

Результати роботи:

Кут α =___________

Висновок:

1) Позиція електричної осі серця_____________________________________

Протокол перевірено. ________________________

(підпис викладача, дата)

Протокол практичного заняття №7 ”____”____________2014