Принципи Єдиної Європейської концепції у сфері якості

У межах Європейського Союзу встановлено політику та прийнято Європейську програму з якості. Мета європейської політики в галузі якості сформульована таким чином. [4, с.44]

- допомогти європейській промисловості стати конкурентоздатною як на європейському, так і на зовнішньому ринках;

- поліпшити європейську інфраструктуру з забезпечення якості, щоб створити таке технічне середовище (випробування, сертифікацію, акредитацію), яке б допомогло її товаровиробникам мати успіх у нових ринкових умовах.

- зміцнити партнерські відносини між постачальниками та споживачами;

- створити необхідний науково-технічний, промисловий та людський потенціал для Європи ХХ століття.

В межах цієї програми встановлено завдання, спрямовані на допомогу підприємствам малого та середнього бізнесу щодо підвищення їх компетенції в цій галузі та застосування сучасних технічних знань і методів забезпечення якості; на удосконалення форм підтримки діяльності у галузі якості національних органів влади та ін.

Ця програма передбачає створення Європейського інформаціонного центру з проблем якості, розроблення та впровадження демонстраційних проектів з систем якості в основних галузях економіки.

У межах цієї програми формується мережа організацій по проведення та координації робіт в галузі застосування та розвитку систем якості, підготовки та атестації експертів-аудиторів.

Всі завдання з програми активно стимулюються керівними органами Європейського Союзу.

На зустрічі міністрів країн ЄС у листопаді 1998 року у Відні було прийнято рішення про розроблен­ня Програми дій щодо сприяння якості, яка зараз виконується. У 1999 році було створено робочу групу для розроблення концепції “Погляд на якість в Європі", пер­ша редакція якої була опублікова­на у січні 2000 року, а сьогодні існує вже друга версія концепції. У ній зроблено акцент на розв” яpанні таких проблем у сфері якості:

• підтримка руху за високу європейську якість з боку вищого керівницива ЄС;

• розвиток існуючої інфраструктури у сфері якості;

• широке розповсюдження знань про передові методи управління якістю, зокрема ознайомлен­ня з досвідом відомих європейсь­ких компаній;

• сприяння інноваціям;

• започатхування наукових досліджень у нових сферах, що впливають на якість;

• розвиток інформаційного за­безпечення, включаючи загальні стандарти визначення задоволе­ності споживачів, а також економічні дослідження щодо вартості низької якості.

У західноєвропейських країнах вироблено єдині стандарти, підходи до технологічних регламентів, гармонізовані національні стандарти на системи якості, створені на основі стандартів ISO серії 9000, введені в дію їх європейські аналоги — EN серії 29000. Велике значення в даному контексті надавалося сертифікації систем якості на відповідність цим стандартам, створенню авторитетного європейського органу з сертифікації відповідно до вимог стандартів EN серії 45000. Зазначені стандарти повинні були стати гарантами високої якості, захистити мільйони споживачів від низькосортної продукції, стимулювати виробників до нових досягнень у сфері якості. Для нормального функціонування європейського ринку продукція, що поставляється, повинна бути сертифікована незалежною організацією. Крім сертифікації продукції проводиться акредитація випробувальних лабораторій і працівників, що здійснюють контроль і оцінку якості продукції. Найважливіший аспект їх діяльності — контроль за задоволенням вимог споживачів і вирішення конфліктів, що виникають між виробником і постачальником продукції. Фірми проводять активну політику у сфері підвищення якості продукції, а процеси підлягають жорсткому контролю. Якість стала чинником забезпечення конкурентоспроможності європейських країн. Для реалізації такої стратегії потрібно було введення єдиних законодавчих вимог (директив), єдиних стандартів, єдиних процесів перевірки відповідності продукції фірми вимогам ринку.

У 1985 р. було прийнято нову концепцію гармонізації стандартів, уведено вимоги з забезпечення безпеки і надійності продукції. Утворено Європейську координаційну раду з випробувань і сертифікації, а також Європейський комітет з оцінки і сертифікації систем якості. До складу Комітету на той момент входили організації з сертифікації Австрії, Бельгії, Великої Британії, Німеччини, Голландії, Греції, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії, Норвегії, Португалії, Швейцарії, Швеції, Франції, Фінляндії. У 1988 р. створено Європейський фонд управління якістю, що разом з Європейською організацією з якості заснував Європейську премію з якості. Ця премія з 1992 р. присуджується кращим європейським фірмам-виробникам.

Одним із недоліків європейського підходу до управління якістю порівняно з японським є те, що значна частина фірм ставить першочерговою метою – прибуток, в той час як в японському підході головна мета – якість, а прибуток випливає із неї як логічний наслідок. Однак європейський підхід до управління якістю має й ряд своїх позитивних особливостей, що виливаються в його переваги у вирішенні проблем якості:

—законодавча основа для проведення всіх робіт, пов'язаних з оцінкою і підтвердженням якості;

—гармонізація вимог національних стандартів, правил і процедур сертифікації;

—створення регіональної інфраструктури та мережі національних організацій, уповноважених проводити роботи з сертифікації продукції і систем якості, акредитації лабораторій, реєстрації фахівців з якості та ін.;

—розвиток інтеграції за стадіями життєвого циклу продукції;

—розвиток аудиту якості.