Право клієнта на інформацію (cт. 56)
nКлієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку.
nБанки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:
1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;
2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
3) перелік послуг, що надаються банком;
4) ціну банківських послуг;
5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;
6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків.
Інвестування:
•Банки здійснюють прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України.
• Банк має право здійснити інвестицію лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, який надається в порядку, встановленому Національним банком України.
•Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників.
•Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15 % капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 % розміру капіталу банку. Ці обмеження не застосовується у разі, якщо:
1) акції та інші цінні папери, придбані банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше одного року;
2) інвестиція здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи;
3) цінні папери придбані банком за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;
4) акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів .
•Правові основи банківського кредитування, принципи банківського кредитування.
–Кредитні операції -- розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик ( ст. 47), а також (ст. 49):
•1) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;
•2) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
•3) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
•4) лізинг.
–Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. В рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів.
–Банк зобов'язаний мати підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.
–Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків
–У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою
–Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України.
–Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.
–Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.
–Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.
–Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.
–У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.
2) Господарський кодекс України:
•Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГКУ).
•Форми кредитів: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми кредиту (ст. 347).
•Види кредитів (ст. 347): кредити, які надаються банками, розрізняються за:
–строками користування (короткострокові - до одного року, середньострокові - до трьох років, довгострокові - понад три роки);
–способом забезпечення;
–ступенем ризику;
–методами надання;
–строками погашення;
–іншими умовами надання, користування або погашення.
•Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.
•Суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом (ст. 165);
Див. додатково:
•Про затвердження Положення про процентну політику
Національного банку України Постанова Правління НБУ від 18.08.2004 N 389
•Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України Постанова Правління НБУ від 27.12.2007 N 481
•Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту:Постанова Правління НБУвiд 10.05.2007 № 168
•Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам: Постанова Правління НБУ від 17.06.2004 N 270
•Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями:Постанова Правління НБУ від 25.01.2012 № 23
•Рефінансування банків:
1) Господарський кодекс України:
•У разі недостатності коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань банки можуть одержувати позички у Національного банку України. Кредитні ресурси Національного банку України становлять кошти статутного капіталу та інших фондів, інші кошти, що використовуються як кредитні ресурси відповідно до закону (ч. 2 ст. 349).
2) Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України: Постанова Правління НБУ від 30 квітня 2009 року N 259
• рефінансування банків - операції з надання банкам кредитів у встановленому Національним банком порядку;
•Національний банк для регулювання ліквідності банків, виконання функції кредитора останньої інстанції, з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку застосовує такі інструменти:
–операції з рефінансування (постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт, кредити рефінансування строком до 90 днів);
–операції репо (операції прямого репо, операції зворотного репо);
–операції з власними борговими зобов'язаннями (депозитні сертифікати овернайт та до 90 днів);
–операції з державними облігаціями України.
Про затвердження Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України: Постанова Правління Національного банку України від 13 липня 2010 року № 327
• Стабілізаційний кредит надається платоспроможному банку для підтримки ліквідності на строк до 90 днів.
•Національний банк має право приймати рішення про продовження строку користування стабілізаційним кредитом на строк до 90 днів.
•Загальний строк користування стабілізаційним кредитом з урахуванням усіх продовжень строку користування ним не може перевищувати 360 днів, а в разі реальної загрози стабільності роботи банку - 450 днів.
•Заборгованість банків за стабілізаційними кредитами, наданими Національним банком України для підтримки ліквідності у разі реальної загрози стабільності роботи банків, підлягає
поверненню відповідно до умов кредитних договорів .
•Рішення про надання чи відмову в наданні стабілізаційного кредиту, зміну умов кредитного договору, погодження графіка повернення кредиту та сплати процентів за користування ним приймає Правління Національного банку в межах монетарних можливостей.
•Національний банк має право приймати рішення щодо взяття за стабілізаційним кредитом однорідного або змішаного забезпечення.
•Процентна ставка за стабілізаційним кредитом є змінною, її розмір визначається в річних процентах на рівні облікової ставки Національного банку плюс два процентних пункти.
•Проценти за користування стабілізаційним кредитом нараховуються згідно з умовами кредитного договору, укладеного між Національним банком та банком, починаючи з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку і закінчуючи днем, який передує даті фактичного повернення коштів.
•Національний банк з метою обмеження ризику ліквідності банку має право під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановити обмеження та вимоги щодо його діяльності.
•Банк має право достроково повернути стабілізаційний кредит і проценти за користування ним (повністю або частково), письмово повідомивши про це Національний банк, але не пізніше ніж за один робочий день до дня повернення коштів.
•Національний банк надає стабілізаційний кредит чи здійснює зміну умов кредитного договору під основне та додаткове забезпечення. Забезпечення, що надане банком або майновим поручителем, не повинно бути обтяжене іншими зобов'язаннями.
•Національний банк для прийняття рішення про надання стабілізаційного кредиту в разі потреби здійснює інспекційну перевірку банку.
•Стабілізаційний кредит має бути освоєний банком у строк, визначений постановою Правління Національного банку, та відповідно до умов кредитного договору. Національний банк у разі неосвоєння банком кредиту в установлений строк має право припинити видачу йому кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.
•Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:
–строк діяльності - не менше ніж один рік після отримання банківської ліцензії;
–має банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій;
–має активи, які можуть бути прийняті Національним банком у заставу;
–здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку кредитів та сплату процентів за користування ними та є платоспроможним.
•Національний банк здійснює рефінансування банків за процентною ставкою, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку, і яка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню.
•Для нарахування процентів строк користування кредитом згідно з умовами кредитного договору між Національним банком та банком починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку і закінчується в день, який передує даті повернення коштів.
•Облік кредитів рефінансування здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку.
•Національний банк протягом дії кредитного договору між банком і Національним банком може здійснювати перевірки банку (це передбачається в кредитному договорі) щодо правильності відображення в бухгалтерському обліку предметів застави, наданих під забезпечення кредитів рефінансування.