Сутність і призначення фінансового контролю
Фінансовий контроль – це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади та недержавних організацій, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності у процесі мобілізації, розподілу та використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку усіх суб’єктів правовідносин.
Функції контролю:
- профілактична – полягає у викритті різного роду халатності та неохайності з фінансами;
- інформаційна – полягає у тому, що інформація яка отримана в результаті здійснення фін. контролю, є підставою для прийняття правильного рішення;
- мобілізуюча – полягає у тому, що за результатами перевірок на підконтрольному підприємстві, установі, організації вживаються заходи з покращення фінансової господарської діяльності.
Фактичним об’єктом фінансового контролю є весь процес виробничо-господарської діяльності.
Зміст фінансового контролю:
- перевірка виконання фінансових зобов’язань перед державою та органами місцевого самоврядування, організаціями та громадянами;
- перевірка правильності використання державними та комунальними підприємствами, установами та організаціями грошових ресурсів, що знаходяться у їх господарюванні чи оперативному управлінні ( бюдж. та власних коштів, банківстких позичок, позабюдж. та ін. коштів)
- перевірка дотримання правил здійснення фін. операцій, розрахунків та зберігання грошових коштів підприємтсвами, установами, організаціями, виявлення внутрішніх резервів виробництва, можливості підвищення рентабельності господарства, зростання продуктивності праці, більш економічного та ефективного використання матеріальних та грошових коштів.
- усунення попередження порушень фін. дисципліни.
37) 37. Фінансова система, її основні ланки.
Фінансова система — це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди. Фінансова система виникла разом з появою держави і нерозривно зв'язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової системи держава нагромаджує та використовує кошти для утримання свого апарату, а також спрямовує їх на виконання своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами та організаціями, державою і населенням, між підприємствами і всередині них.
Основними елементами фінансової системи є: загальнодержавні фінанси; місцеві фінанси; фінанси суб'єктів господарювання усіх форм власності; фінанси невиробничої сфери діяльності; фінанси населення; фінансовий ринок; фінансова інфраструктура.
38) 38. Фінансово-правові відносини, їх склад і види.
Фінансово-правові відносини - це врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов' язків, які реалізують приписи цих норм у сфері фінансової діяльності держави.
Структуру фінансово-правових відносин складають: суб'єкти
правовідносин; об' єкти правовідносин; зміст (сукупність прав і обов' язків правовідносин).
Види фінансово-правових відносин:
1) - залежно від функцій, що виконуються:
- регулятивні;
- правоохоронні.
2) залежно від галузевої належності:
- матеріальні;
- процесуальні.
3) за галузевою діяльністю:
- бюджетні;
- податкові;
- валютні;
- у галузі державних видатків;
- у галузі державних доходів;
- страхування;
- у галузі державного кредиту;
- у галузі грошового обігу тощо.
4) за направленістю:
- зовнішні;
- внутрішні.
5) за механізмом захисту:
- ті, що захищаються у судовому порядку;
- ті, що захищаються у адміністративному порядку, тощо.
39) Фінансово-правові норми, їх види й зміст.
Фінансово-правові норми визначають права та обов'язки учасників фінансових відносин, обставини, за наявності яких вони стають носіями прав та обов'язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави. Ці норми регулюють відносини тільки в галузі фінансів і містять приписи та заборони, що встановлюються державою з приводу мобілізації, розподілу й використання грошових фондів.
Сутність юридичної природи фінансово-правової норми полягає в тому, що це писане, встановлене державою у суворо визначених порядку і формі та забезпечене заходами державного примусу, виражене у категоричній формі правило поведінки суб'єктів фінансово-правових відносин, що виникають з приводу мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, яке закріплює права та обов'язки їх учасників. Змістом усіх фінансово-правових норм є діяльність держави з регулювання фінансових відносин.
Залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин, визначального характеру їх юридичних прав та обов'язків фінансово-правові норми можна поділити на три види:
- зобов'язуючі вимагають від учасників фінансових відносин здійснювати відповідні дії і встановлюють їх права та обов'язки у сфері цих відносин, - - забороняючі містять заборону на здійснення певних дій, встановлюють обов'язок учасників фінансових відносин утриматися від них
- уповноважуючі встановлюють права учасників фінансових відносин на здійснення певних самостійних дій у передбачених межах