НЕОБОРОТНІ МАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ
 |
Рис. 1.1 — Структура необоротних матеріальних активів
Строком корисного використання основних засобів є період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати актив. На визначення строку корисного використання впливають такі фактори, як: очікуване використання, очікуваний фізичний знос, моральний знос та аналогічні обмеження щодо використання.
До складу основних засобів включаються матеріальні активи: земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та ін. До основних засобів також відносяться капітальні вкладення в поліпшення земель (меліорація, осушення і т.д.).
Не належать до основних засобів і враховуються на підприємстві як засіб в обороті, предмети з терміном служби менше одного року, незалежно від вартості.
Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечувати:
- облік повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження, внутрішнє переміщення, вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування і т.п.);
- відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу з початку корисного використання;
- визначення витрат, пов’язаних з підтримкою основних засобів у робочому стані (технічні огляди), їх ремонтом та поліпшенням;
- визначення фінансового результату від реалізації та іншого вибуття основних засобів;
- інформацію для складання звітності.
Бухгалтерський облік основних засобів організується відповідно до їх типової класифікації. Ці типові класифікації призначені для однаковості їхнього угруповання в обліку. Відповідно до існуючої системи обліку основні засоби класифікують за такими ознаками:
— за галузевою ознакою;
— за характером у процесі виробництва;
— за видами;
— приналежністю і використанням.
Угруповання основних засобів за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство і транспорт) дозволяє одержати дані про їхню вартість у розрізі галузей залежно від характеру участі основних фондів у процесі виробництва. Підрозділяються вони на виробничі й невиробничі.
Виробничі основні фонди функціонують у сфері матеріального виробництва, поступово зношуються і переносять свою вартість на створений продукт частинами в міру зносу.
До невиробничих відносяться засоби, які не беруть участь у процесі виробництва. При експлуатації вони зношуються і втрачають вартість в міру зносу.
До виробничих фондів належать:
- будівлі й споруди виробничого призначення;
- передавальні пристрої;
- силові машини й устаткування;
- робочі машини й устаткування;
- вимірювальні, регулюючі прилади;
- лабораторне обладнання;
- обчислювальна техніка;
- транспортні засоби;
- виробничий інвентар і т.д.
До невиробничих основних фондів відносяться:
- будівлі й споруди житлово-комунального і культурно-побутового призначення та ін.;
- обладнання, що використовується для обслуговування житлово-комунальних і культурно-побутових потреб населення.
За видами основні засоби підприємства підрозділяються на:
- земельні ділянки;
- капітальні витрати на поліпшення земель;
- будівлі, споруди, передавальні пристрої;
- машини й устаткування;
- транспортні засоби;
- інструменти;
- пристрої;
- інвентар;
- робоча і продуктивна худоба;
- багаторічні насадження.
Інші необоротні матеріальні активи:
· бібліотечні фонди;
· малоцінні необоротні матеріальні активи;
· тимчасові нетитульні споруди;
· природні ресурси;
· інвентарна тара;
· предмети прокату;
· інші необоротні матеріальні активи.
Класифікація основних фондів за видами покладена в основу їхнього аналітичного обліку.
За приналежністю основні засоби підрозділяються на власні й орендовані.
За ознакою використання:
а) які знаходяться в експлуатації (діючі);
б) у реконструкції;
в) у запасі (резерві);
г) консервації.
Визнання і оцінка основних засобів
Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цих активів і їх оцінка може бути вірогідно визначена.
Придбання та створення основних засобів зараховується на баланс за первісною вартістю. Залежно від способу придання (за гроші, шляхом обміну, безоплатної передачі).
Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення. Собівартість об’єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) й витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об’єкта в робочій стан для використання за призначенням.
Класифікація об’єктів основних засобів показана на рис. 1.2.
НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
 |
Рис.1.2 — Класифікація необоротних активів
Подальші витрати, пов’язані з володінням основними засобами, класифікують залежно від впливу на майбутні економічні вигоди:
- внаслідок покращення стану активу (модернізація, реконструкція і т.п.) існує ймовірність зростання майбутніх економічних вигод — капітальні витрати;
- відновлюються або зберігаються (ремонт, обслуговування) майбутні економічні вигоди — поточні витрати.
Первісна оцінка—собівартість придбання або створення основних засобів, складається з таких витрат:
- сум, сплачених постачальникам і підрядчикам за виконані будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків);
- реєстраційних зборів, державних мит, які здійснені у зв’язку з придбанням;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням, створенням основних засобів;
- витрат на страхування ризиків доставки основних засобів;
- витрат на установку, монтаж, наладку основних засобів;
- інших витрат, які безпосередньо зв’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони здатні для використання із запланованою ціллю.
Балансова вартість — сума, в якій актив був включений до балансового звіту за вирахуванням суми зносу.
Справедливою вартістю є ринкова вартість аналогічного об’єкта основних засобів.
Залежно від способу придбання розрізняються первісні вартості, за якими необоротний актив зараховується на баланс підприємства (рис. 1.3).
| Основні засоби | |
| Спосіб придбання | Порядок визначення |
| Придбання: За гроші Виготовлення власними силами Переведені до складу основних засобів із оборотних активів, товарів | Для цілей бухгалтерського обліку За собівартістю придбання, включають купівельну вартість (у т.ч. ввізне мито й безповоротні податки, які безпосередньо пов’язані з приведенням об’єкта в робочий стан); ПБО 16 «Витрати» ПБО 9 «Запаси» |
| Отримані без оплати | Справедлива вартість на дату отримання |
| Внески до статутного фонду | Справедлива вартість, погоджена із засновниками |
| Отримані шляхом обміну: на подібні, що мають одне функціональне призначення і таку саму справедливу вартість не подібні, що мають різне функціональне призначення | Вартість придбання — залишкова вартість переданого об’єкта Вартість придбання дорівнює справедливій вартості: · Цінні папери — за ПБО 19 · Основні засоби: а) Будівлі, машини й устаткування — ринкова вартість або відновлена вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки; б) Інші основні засоби — відновлена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки |
Рис. 1.3— Визначення об’єктів основних засобів залежно від способу придбання
Відображення придбання основних засобів у бухгалтерському обліку наведено в табл. 1.11.
Таблиця 1.11 — Придбання основних засобів (автомобіля) за гроші
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Відбито передоплату вартості об’єкта основних засобів | ||
| 2. Відбито суму податкового кредиту по ПДВ | ||
| 3. Відбито сплату: | ||
| Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування | ||
| Збір за реєстрацію | ||
| 4. Відбито формування первісної вартості: | ||
| У сумі вартості, оплаченої постачальнику без ПДВ | ||
| Сума сплаченого збору на обов’язкове пенсійне страхування | ||
| Сума збору за реєстрацію | ||
| 5. Відбито списання податкового кредиту | ||
| 6. Відбито залік заборгованості | ||
| 7. Введений в експлуатацію об’єкт основних засобів за первісною вартістю |
Придбання об’єкта основних засобів за бартером
Порядок формування первісної вартості об’єкта основних засобів, отриманого в рамках бартерного обміну, залежить від виду обмінної операції, тобто обміну подібними і неподібними об’єктами.
Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, визнається залишковою вартістю переданого об’єкта. При цьому якщо залишкова вартість перевищує справедливу вартість, то первісною вартістю вважається справедлива вартість. Сума перевищення залишкової вартості над справедливою включається до складу витрат відповідного періоду.
Якщо обмін виконується подібними активами, то при здійсненні такої операції дохід не визнається. При цьому в бухгалтерському обліку робляться наступні записи (табл. 1.12).
Таблиця 1.12 — Обмін подібними активами
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Списання суми нарахованого зносу по переданому об’єкті | ||
| 2. Відбито передачу основних засобів: | ||
| Списано вартість об’єктів у межах справедливої вартості | ||
| Відбито суму податкового зобов’язання по ПДВ | ||
| 3. Відбито списання на витрати суми перевищення залишкової вартості переданого об’єкта над справедливою вартістю | ||
| 4. Відбито одержання об’єкта основних засобів за первісною вартістю, рівною справедливій вартості | ||
| 5. Відбито суму податкового кредиту по ПДВ | ||
| 6. Відбито залік заборгованості | ||
| 7. Введений в експлуатацію об’єкт основних засобів |
Якщо справедлива вартість перевищує залишкову, то первісною вартістю об’єкта буде залишкова. При цьому сума перевищення справедливої вартості над залишковою в дохід не включається.
Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в результаті обміну основних засобів неподібними об’єктами, є справедливою вартістю переданого неподібного об’єкта, тобто оговорена в договорі, тому що така передача активів розглядається як продаж, а компенсацією вартості продажу є отриманий об’єкт основних засобів. При обміні неподібними активами виникають доходи. При цьому в бухгалтерському обліку будуть такі записи (табл.1.13).
Таблиця 1.13 — Обмін товару на основні засоби
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Відбито відвантаження товарів | ||
| 2. Відбито податкові зобов’язання | ||
| 3. Списання суми доходів на фінансовий результат | ||
| 4. Відбито собівартість продаваного товару | ||
| 5. Списано собівартість товару на фінансовий результат | ||
| 4. Відбито одержання основних засобів | ||
| 5. Відбито суму податкового кредиту по ПДВ | ||
| 6. Відбито залік заборгованості | ||
| 7. Введений в експлуатацію об’єкт основних засобів |
Безоплатне одержання основних засобів
Первісна вартість безкоштовно отриманого об’єкта являє собою його справедливу вартість. Безоплатне одержання об’єкта основних засобів для цілей бухгалтерського обліку розглядається як збільшення додаткового капіталу на суму, рівну вартості безоплатно отриманого об’єкта без урахування інших витрат і платежів.
У бухгалтерському обліку це відображається в такий спосіб (табл. 1.14).
Таблиця 1.14 — Безоплатне одержання основних засобів
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Відбито формування первісної вартості об’єкта основних засобів | ||
| 2. Витрати на транспортування, монтаж, демонтаж | ||
| 3. Сума ПДВ за послуги | ||
| 4. Введений в експлуатацію об’єкт основних засобів | ||
| 5. Визнання доходу одночасно з початком амортизації |
Переоцінка основних засобів
Первісна вартість об’єкта основних засобів не є постійною величиною і може змінюватися. Така зміна може відбуватися в різних напрямках унаслідок переоцінки, поліпшення технічних характеристик чи часткової ліквідації об’єкта.
Підприємство переоцінює основні фонди, коли залишкова вартість більше ніж на 10% відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Переоцінка проводиться для всіх об’єктів групи основних засобів, до яких відноситься об’єкт.
Переоцінка первісної вартості та суми зносу основних фондів визначається множенням відповідно первісної вартості та суми зносу основних фондів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки встановлюється шляхом ділення справедливої вартості переоціненого об’єкта на його залишкову вартість.
Дані про зміну первісної вартості і суми зносу заносяться до регістрів бухгалтерського обліку.
Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат.
При цьому переоцінка являє собою операції по збільшенню первісної вартості об’єкта і їхнього зносу — дооцінку, операції по зменшенню первісної вартості об’єкта і їхнього зносу — уцінку. Підприємство самостійно розраховує коефіцієнт, за допомогою якого буде коригуватися первісна вартість об’єкта і знос. За ПБО 7 цей коефіцієнт називається індексом переоцінки і визначається співвідношенням справедливої вартості до залишкової вартості. Переоцінка визначається множенням первісної вартості об’єкта і суми нарахованого зносу на індекс переоцінки.
Якщо переоцінка здійснюється вперше, то у разі дооцінки в бухгалтерському обліку будуть наступні проводки (табл. 1.15).
Таблиця 1.15 — Переоцінка основних засобів, що здійснюється вперше
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Сума дооцінки нарахованого зносу | ||
| 2. Сума дооцінки залишкової вартості | ||
| 3. Сума уцінки нарахованого зносу | ||
| 4. Сума уцінки залишкової вартості |
Сума дооцінки залишкової вартості включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат. Слід мати на увазі, що ПБО 7 встановлює необхідність у разі переоцінки об’єкта на ту ж дату здійснити переоцінку всіх об’єктів групи, до якої даний об’єкт відноситься.
Поліпшення технічних характеристик об’єкта основних засобів
Для цілей бухгалтерського обліку заходи з поліпшення основних засобів слід поділяти на:
1) заходи, здійснення яких приведе до збільшення майбутніх економічних вигод від використання цього основного засобу (модернізація, реконструкція, добудування і т.д.);
2) заходи, здійснення яких спрямоване на підтримку робочого стану об’єкта й одержання в майбутньому економічних вигод, що були притаманні об’єкту на початку використання (усі види ремонтів, технічне обслуговування).
Прийняття закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів оформляється актом прийому-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів.
На підставі аналізу ситуації та суттєвості витрат на ремонт і поліпшення основних засобів керівництво підприємства приймає рішення про характер та ознаки здійснених робіт. Зокрема, заміна окремих важливих деталей (частин) може бути відображена як заміна об’єкта основних засобів, якщо строк корисного використання такої частини відрізняється від строку корисного використання основних засобів, до яких ця частина відноситься. Така заміна відображається як капітальна інвестиція у придбання нового об’єкта основних засобів і списанням заміненого об’єкта.
Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми очікуваного відшкодування.
Сумою очікуваного відшкодування вважається більша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або справжня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, яка включає його ліквідаційну вартість.
Затрати на капітальний ремонт основних засобів можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на нього можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною основних засобів, або якщо ціна придбання активу вже відображає необхідність здійснити у майбутньому витрати для приведення активу в стан, придатний для використання.
Усі витрати, пов’язані з проведенням 1-го типу заходів, повністю відносяться на збільшення первісної вартості об’єкта й у бухгалтерському обліку супроводжуються наступними записами (табл. 1.16).
Таблиця 1.16 — Облік модернізації об’єкта основних засобів
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Передоплата за предмет, який буде використаний для модернізації об’єкта | ||
| 2. Відбито суму податкового кредиту | ||
| 3. Отримано й оприбутковано предмет | ||
| 4. Списано суму податкового кредиту | ||
| 5. Залік заборгованостей | ||
| 6. Списано вартість предмета до складу капітальних інвестицій | ||
| 7. Відбито збільшення первісної вартості обєкта основних засобів |
Сума витрат на ремонт й технічне обслуговування об’єктів відноситься на витрати звітного періоду, що супроводжується наступними записами (табл. 1.17).
Таблиця 1.17 — Облік ремонту та технічного обслуговування об’єктів основних засобів
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Відбито витрати за ремонт на підставі акта виконаних робіт | 977 (85) | |
| 2. Відбито суму ПДВ | ||
| 3. Оплачено ремонт підрядній організації | ||
| 4. Списано витрати на фінансовий результат |
Вибуття основних засобів
Об’єкт основних засобів перестає визнаватися активом і списується з балансу у разі його продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування та інших причин невідповідності критеріям визнання.
Визначення непридатності об’єкта для подальшої експлуатації проводить постійно діюча комісія, створена керівником підприємства.
Деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані після розбирання і демонтажу, оприбутковуються з одночасним визнанням доходу і зараховуються на рахунки матеріальних запасів.
Фінансовий результат від вибуття основних засобів визначається шляхом відрахування з доходу від вибуття залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям.
Часткова ліквідація основних засобів стосується будівель і комплексів об’єкта, що не впливає на роботу самого об’єкта і комплексу в цілому. Зменшення первісної вартості відбувається на величину, що дорівнює первісній вартості ліквідованої частини, і визначається пропорційно площі, обсягу і т.д., що займає ліквідована частина в загальній площі об’єкта чи комплексу. При цьому так само зменшується сума нарахованого зносу.
Первинні документи обліку основних засобів
Залежно від видів основних засобів аналітичний облік ведуть на інвентарних картках обліку основних засобів. Крім того операції з основними засобами на підприємстві оформляють первинною обліковою документацією:
ОЗ-1 (основні засоби) — акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;
ОЗ-2 — акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих об’єктів;
ОЗ-3 — акт списання основних засобів;
ОЗ-4 — акт списання автотранспортних засобів;
ОЗ-5 — акт про установку, пуск і демонтаж будівельних машин;
ОЗ-6 — інвентарна картка обліку основних засобів;
ОЗ-7 — опис інвентарних карток з обліку основних засобів;
ОЗ-8 — картка обліку руху основних засобів;
ОЗ-9 — інвентарний список основних засобів;
ОЗ-14 — розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств);
ОЗ-15 — розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій);
ОЗ-16 — розрахунок амортизації по автотранспорту.
Ці основні форми затверджені Міністерством статистики України 29.12.95 №352.
Відповідно до наказу №352 форма ОЗ-1 застосовується в таких випадках:
— для оформлення зарахування до складу основних фондів окремих об’єктів;
— для обліку введення їх в експлуатацію;
— для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів;
— для оформлення передачі основних засобів зі складу в експлуатацію;
— для виключення зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству.
При оформленні приймання основних засобів акт складається в одному примірнику на кожний окремий об’єкт приймальною комісією, призначуваною наказом керівника.
Складання загального акта, яким оформляється приймання декількох об’єктів основних засобів, допускається лише при обліку господарського інвентаря, інструмента й устаткування, якщо вони однотипні, мають однакову вартість і прийняті в облік у тому самому місяці. Акт після оформлення і додання до нього технічної документації об’єкта передається в бухгалтерію, підписується головним бухгалтером і затверджується керівником підприємства.
При оформленні внутрішнього переміщення акт виписують в двох примірниках працівник відділу або цеху і здавач. Перший примірник з розпискою одержувача і здавача передається в бухгалтерію, а другий залишається у відділі в здавача.
При безоплатній передачі основних засобів іншому підприємству акт складають в двох примірниках.
При передачі основних засобів іншому підприємству за плату акт складають в трьох примірниках. Перший залишається у підприємства, що здає і додається до звіту, другий додається до повідомлення на передачу, третій передається особі, яка приймає основні засоби.
Типову форму ОЗ-1 застосовують при оформленні приймання-передачі нематеріальних активів. Дата складання акта приймання-передачі буде датою зарахування об’єкта на баланс підприємства.
ОЗ-2 — акт, підписаний працівником підприємства, яке робило ремонт, реконструкцію чи модернізацію, здають у бухгалтерію підприємства. Його підписує головний бухгалтер і затверджує керівник. У технічний паспорт об’єкта повинні бути внесені необхідні зміни в характеристику об’єкта, пов’язані з капітальним ремонтом, реконструкцією і модернізацією. Якщо ремонт робить стороння організація, то акт складають в двох примірниках, другий примірник передають підприємству, яке виконувало ремонт.
ОЗ-4 — акт застосовують для списання автомобілів вантажного і легкового типу, а також причепів і напівпричепів при їхній ліквідації. Акт складають в двох примірниках, підписують керівники автогосподарства і затверджують керівники підприємства. Один примірник передають в бухгалтерію, а другий залишається в особи, відповідальної за схоронність основного засобу. Цей акт є основним для здачі на склад матеріальних цінностей і металобрухту, що залишилися в результаті списання, витрати по списанню і вартість матеріальних цінностей, що надійшли від розбирання автотранспорту, відбивають в акті в розділі «Розрахунок резервів списання автомобіля (причепа)». На основі цього акта, переданого в бухгалтерію, в інвентарній картці й описі (інвентарних картках) робиться відповідний запис про вибуття основних засобів.
ОЗ-6 — акт застосовують для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об’єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, мають одне і теж призначення, технічну характеристику і вартість. Форму заповнюють в одному примірнику на підставі акта приймання-передачі, а також технічної та іншої документації. Підставою для оцінок про вибуття об’єкта є акт ОЗ-1, а при списанні об’єкта внаслідок старіння чи зносу акт про списання ОЗ-3.
Записи про закінчені роботи з добудування, реконструкції, модернізації і ремонту ведуть в інвентарній картці на підставі акта ОЗ-2.
У розділі «Коротка індивідуальна характеристика об’єкта» записують тільки основні показники (якісні й кількісні) основних засобів. У випадку групового обліку характеристику дають не по кожному об’єкту, а в цілому по всій групі.
Форму ОЗ-7 застосовують для реєстрації інвентарних карток. Опис складають в одному примірнику, який зберігається в бухгалтерії з метою контролю за схоронністю інвентарних карток.
Записи в ОЗ-7 виконують в розрізі класифікаційних груп основних засобів. ОЗ-6 і ОЗ-7 використовують також для первинного обліку нематеріальних активів.
ОЗ-9 — застосовують для об’єктного обліку основних засобів у місцях їхнього перебування (експлуатації) матеріально-відповідальними особами. Дані в цій формі повинні бути тотожні записам в інвентарних картках основних засобів, що знаходяться в бухгалтерії. Ця форма застосовується також для первинного обліку нематеріальних активів. Інвентарний список основних засобів ведуть матеріально-відповідальні особи з метою оперативного обліку наявності й руху основних засобів за їхнім місцезнаходженням. Інвентарні описи підлягають періодичному (не менше 2 разів на рік) звірянню із записами в інвентарних картках обліку. В інвентарному списку проходять реєстрацію всі інвентарні картки обліку по кожному окремому місцезнаходженню чи перебуванню в експлуатації.
ОЗ-8 — застосовують для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами при ручній обробці облікової документації, заповнюють на підставі даних інвентарних карток відповідних груп основних засобів і звіряють з даними синтетичного обліку. На підставі підсумкових даних цих карток заповнюють звітні форми з руху основних засобів. Така форма також застосовується для первинного обліку нематеріальних активів.
Ці картки складають окремо по кожній класифікаційній групі. При ліквідації основних засобів у них робиться запис про вибуття на підставі ОЗ-3 чи ОЗ-4.
Аналітичний облік відбиває технічну й економічну характеристику об’єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку, норму амортизаційних відрахувань.
У ньому відбиваються всі зміни вартості, що сталися за час експлуатації основних засобів.
Аналітичні рахунки групують по місцях, де знаходяться основні засоби, матеріально-відповідальних особах, методах нарахування амортизації, по видах, групах і галузевій ознаці, а також за приналежністю та ознакою використання.
Для забезпечення належного обліку основних засобів у момент прийому до експлуатації їм присвоюється інвентарний номер. Протягом експлуатації номер не змінюється. Нумерацію будують за серійно-порядковою системою. Підставою для бухгалтерських записів з обліку руху і залишків основних засобів та операцій, пов’язаних з поточною експлуатацією, служать первинні документи.
Останні повинні відповідати наступним вимогам:
- чітке і повне заповнення усіх граф і реквізитів;
- наявність підписів осіб, відповідальних за оформлення даної операції;
- посилання на рішення, постанови, накази, на підставі яких зроблено списання, переміщення і переоцінка основних засобів;
- крім цього в документах на надходження і списання повинні бути зазначені їхня вартість, сума зносу і відсоток амортизації.
Аналітичний облік основних засобів ведуть по кожному інвентарному об’єкту. Окремим інвентарним об’єктом є закінчений пристрій з усіма приналежностями, або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій. Інвентарним об’єктом вважається окремий комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного чи різного призначення.
Відповідно до плану рахунків облік основних засобів ведуть на рахунку 10 «Основні засоби», що має такі субрахунки:
101 «Земельні ділянки»;
102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»;
103 «Будівлі і споруди»;
104 «Машини й устаткування»;
105 «Транспортні засоби»;
106 «Інструмент, прилади, інвентар»;
107 «Робоча і продуктивна худоба»;
108 «Багаторічні насадження»;
109 «Інші основні засоби».
На рахунку 10 здійснюється облік і узагальнення інформації про наявність і рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів, орендованих ціннісних майнових комплексів, що входять до складу основних засобів.
По Дт рахунка відбивається запис про надходження основних засобів на баланс, що враховуються за первісною вартістю.
Остання включає:
— суми, які сплачуються постачальникам за придбаний актив підрядчикам за виконані роботи за винятком ПДВ;
— витрати, пов’язані зі сплатою зборів за реєстрацію, ввізне мито та інші обов’язкові платежі;
— суми непрямих податків;
— витрати, пов’язані з монтажем і налагодженням основних засобів;
— інші витрати, пов’язані з придбанням і приведенням в робочий стан основних засобів.
До складу первісної вартості основних засобів не включаються витрати, зв’язані з виплатою відсотків за користування позиковими коштами, взятими на придбання або створення цього об’єкта.
На Дт рахунку 10 «Основні засоби» відбиваються суми витрат, пов’язані з поліпшенням об’єктів, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод.
По Кт відображується вибуття основних засобів унаслідок продажу, безкоштовної передачі чи невідповідності критеріям визнання активів, а також у разі часткової ліквідації об’єкта.
Амортизація
Амортизація — це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисного використання (експлуатації).
Сума, що амортизується, — це собівартість активу або інша сума, що заміняє собівартість у фінансовій звітності (переоцінена вартість), мінус його ліквідаційна вартість.
Ліквідаційна вартість — це чиста сума, яку підприємство передбачає отримати в кінці строку корисного використання активу після вирахування витрат, пов’язаних з його продажем.
Об’єктами амортизації є основні засоби, крім землі.
Нарахування амортизації проводиться протягом строку корисного використання кожний місяць.
Строк корисного використання (експлуатації) — це період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати актив. Він може переглядатися у разі зміни очікуваних економічних вигід від використання активу.
Строк корисного використання визначається підприємством самостійно на підставі впливу таких факторів:
- очікуване використання підприємством;
- фізичний знос;
- моральний знос;
- обмеження щодо використання активу.
Амортизацію починають нараховувати, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт став придатним для корисного використання. При зміні строку корисного використання амортизація нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем його зміни. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів.
Амортизуються основні засоби, що знаходяться на балансі підприємства, у тому числі виробничі й невиробничі.
Метод нарахування амортизації підприємство вибирає самостійно. Розрахунок амортизаційних відрахувань додається до регістрів бухгалтерського обліку.
Якщо змінюється метод нарахування амортизації, то новий метод повинен застосовуватися з місяця, що настає за місяцем, в якому було прийняте рішення про зміну методу нарахування амортизації.
У разі реконструкції, модернізації, добудування нарахування амортизації припиняється.
П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, дозволені такі методи нарахування амортизації:
1. Прямолінійний — являє собою визначення річної суми амортизації шляхом розподілу вартості об’єкта на термін його корисного використання.
Приклад: Первісна вартість = 20 000грн.,
Ліквідаційна вартість = 2000 грн.,
Розрахований термін експлуатації — 4 роки.
Ао = (20000 – 2000)/4 = 4500 грн.
Таблиця 1.18 — Розрахунок амортизації, зносу та балансової вартості при прямолінійному методі списання, грн.
| Рік | Розрахунки | Ао | Знос | Балансова вартість |
| 18000*0,25 | ||||
| 18000*0,25 | ||||
| 18000*0,25 | ||||
| 18000*0,25 |
2. Метод зменшуваного залишку — річна сума амортизації визначається шляхом множення річного відсотка амортизації на залишкову вартість об’єкта:
На = 1- n√(ліквідаційна вартість/первісна вартість) = 1- n√(2000/20000),
де На – річна норма амортизації
n - роки
Таблиця 1.19 — Розрахунок амортизації, зносу та балансової вартості при застосуванні методу зменшуваного залишку, грн.
| Рік | Розрахунки | Ао | Знос | Балансова вартість |
| 18000*0,44 | ||||
| 18000*0,44 | ||||
3. Прискорений метод нарахування амортизації — відрізняється відпрямолінійного тим, що нараховується амортизація на залишкову вартість об’єкта, при цьому сума амортизації збільшується на 2:
Ао = 2*На*Балансову вартість.
Приклад: Первісна вартість — 20 000грн.,
Термін експлуатації — 4 роки,
Ліквідаційна вартість — 2000 грн.
Таблиця 1.20 — Розрахунок амортизації, зносу та балансової вартості при застосуванні прискореного методу амортизації, грн.
| Рік | Розрахунки | Ао | Знос | Балансова вартість |
| 2*0,25*20000 | ||||
| 2*0,25*10000 | ||||
| 2*0,25*5000 | ||||
| 20000- 2000 - 17500 |
На — річна норма амортизації, розрахована при прямолінійному методі амортизації.
4. Метод суми чисел (кумулятивний) метод — це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується на кумулятивний коефіцієнт. Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом кількості років, що залишаються до кінця терміну використання об’єкта, на суму числа років його корисного використання.
Приклад.
Термін експлуатації об’єкта — 4 роки,
Первісна вартість — 20000 грн.
Ао = (Термін експлуатації/ Сума чисел років) х Первісна вартість об’єкта.
Розрахунок кумулятивного коефіцієнта:
До1 = 4/(1+2+3+4) = 0,4,
До2 = 3/(1+2+3+4) = 0,3,
До3 = 2/(1+2+3+4) = 0,2,
До4 = 1/(1+2+3+4) = 0,1.
Таблиця 1.21 — Розрахунок амортизації, зносу та балансової вартості при застосуванні кумулятивного методу амортизації, грн.
| Рік | Розрахунки | Ао | Знос | Балансова вартість |
| 4/(1+2+3+4) х 20000 | ||||
| 3/(1+2+3+4) х 20000 | ||||
| 2/(1+2+3+4) х 20000 | ||||
| 1/(1+2+3+4) х 20000 |
5. Виробничий метод — полягає в розрахунку місячної суми амортизації як добуток фактичного місячного обсягу продукції і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації розраховується розподілом вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виконати за допомогою об’єкта основних засобів.
Ао = Фактичний обсяг виробництва продукції за місяць * (залишкова вартість об’єкта основних засобів / обсяг виробництва).
Приклад: Первісна вартість = 20000грн.
Ліквідаційна вартість = 2000грн.
Обсяг виробництва = 200000грн.
Обсяг виробництва за період
1 місяць = 50000грн.
2 місяць = 80000грн.
3 місяць = 50000грн.
4 місяць = 20000грн.
Ао = 50000*(20000-2000)/200000 = 4500грн.
Таблиця 1.22 — Розрахунок амортизації, зносу та балансової вартості при застосуванні виробничого методу амортизації, грн.
| Рік | Розрахунки | Ао | Знос | Балансова вартість |
| 50000*(20000-2000)/20000 | ||||
| 80000 х (20000-2000)/200000 | ||||
| 50000*(20000-2000)/20000 | ||||
| 20000 – 200 - 16200 |
6. Податковий метод — річна сума амортизації за звітний періодБ визначається за формулою
Б = Б(п-1) + Н(п-1)- В(п-1) – А(п-1),
де: Б(п-1) — балансова вартість на початок попереднього періоду;
В(п-1) — вибуття основних фондів за попередній звітний період;
Н(п-1) — надходження основних фондів за попередній звітний період;
А(п-1) — нарахована амортизація за попередній звітний період.
Нарахована за місяць амортизація відображається у бухгалтерському обліку записами (табл. 1.23).
Таблиця 1.23 — облік амортизації основних засобів
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Нарахування амортизації основних засобів підприємствами, що не використовують 8-й клас рахунків | ||
| а) об’єктів виробничого призначення | 23 (91) | |
| б) об’єктів, що забезпечують збут | ||
| в) об’єктів загальногосподарського призначення | ||
| г) об’єктів житлово-комунального господарства | ||
| д) об’єктів, використовуваних для досліджень і розробок |
Облік інших необоротних матеріальних активів
Інші необоротні матеріальні активи — це активи, що мають матеріальну форму, знаходяться в експлуатації більше ніж один рік, поступово зношуються і передають свою вартість на продукт роботи чи послуги.
Інші необоротні матеріальні активи класифікують на такі групи:
- бібліотечні фонди;
- малоцінні необоротні матеріальні активи;
- тимчасові (нетитульні) споруди;
- природні ресурси;
- інвентарна тара;
- предмети прокату;
- інші необоротні матеріальні активи.
Від основних засобів малоцінні необоротні матеріальні активи відрізняються тільки вартістю. Гранична вартість для класифікації необоротних матеріальних активів встановлюється підприємством самостійно у наказі про облікову політику.
Визнання необоротних матеріальних активів
Методологічні засади формування інформації П(С)БО 7 розповсюджуються на облік інших необоротних матеріальних активів.
Критерії визнання інших необоротних активів аналогічні критеріям визнання, що застосовуються для всіх активів:
G - існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта;
G - його вартість може бути достовірно визначена.
У бухгалтерському обліку необоротні матеріальні активи відображають за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, виготовлення, спорудження і обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Цей рахунок використовують для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух необоротних матеріальних активів, що не відображені на рахунку 10 «Основні засоби». За дебетом рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» відображається надходження придбаних, безоплатно отриманих інших необоротних матеріальних активів, сума затрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта, сума дооцінки вартості об’єкта необоротних матеріальних активів.
Аналітичний облік інших необоротних матеріальних активів ведуть по кожному об’єкту цих активів.
Особливість окремих груп інших необоротних матеріальних активів (бібліотечний фонд, природні ресурси, предмети прокату) обумовлює використання відмінних від основних засобів методів нарахування зносу, а саме: прямолінійним і виробничим способами.
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% вартості, а решта в місяці списання з балансу, або в розмірі 100% вартості в першому місяці його використання.
Кореспонденція рахунків по обліку інших необоротних матеріальних активів наведена в табл. 1.24.
Таблиця 1.24 — Господарські операції з іншими необоротними матеріальними активами
| № п/п | Господарські операції | Д-т | К-т |
| Введені в експлуатацію об’єкти інших необоротних матеріальних активів | |||
| 2. | Безоплатне отримання інших необоротних матеріальних активів | ||
| Отримання інших необоротних матеріальних активів як внесок до статутного фонду | |||
| Відображення суми зносу інших необоротних матеріальних активів | |||
| Оприбуткування надлишків, виявлених у процесі інвентаризації | |||
| Дооцінка інших необоротних матеріальних активів | |||
| Уцінка інших необоротних матеріальних активів | |||
| Списання залишків вартості інших необоротних матеріальних активів при їх розкраданні, якщо винна особа знайдена |
Запитання для контролю засвоєння знань
1. Дайте формулювання поняття «Основні засоби».
2. За якими ознаками класифікуються основні засоби в обліку?
3. Які види оцінки основних засобів Ви знаєте?
4. Коли необхідно переоцінити основні засоби?
5. Які методи нарахування амортизації Ви знаєте?
6. Як відобразити в бухгалтерському обліку надходження основних засобів?
7. Як відобразити в бухгалтерському обліку вибуття основних засобів?
8. Як відобразити в бухгалтерському обліку витрати на ремонт основних засобів?
9. Що відноситься до інших необоротних матеріальних активів?
10. Як нараховується амортизація по об’єктах інших необоротних активів?