Передозування антидеприсантами
ТЦА:
- кома, шок, метаболічний ацидоз;
- пригнічення дихання, апноє;
- збудження, втрата свідомості;
- гіпертермія;
- нетримання сечі, калу;
- порушення діяльності ССС, можливі блокади і аритмії (лідокаїн, пропранолол, фенітоїн; фізостигмін; натрію бікарбонат, калію хлорид).
Інгибітори МАО (зустрічається рідко):
-збудження, ступор, судоми, шок, гіпертермія (хлорпромазин).
Селективні інгибітори оборотного захоплення серотоніну (зустрічається рідко):
- судоми (діазепам)
ПСИХОМОТОРНІ СТИМУЛЯТОРИ
Психомоторні стимулятори - це ЛЗ, під впливом яких вибірково стимулюється психічна діяльність, покращується розумова і фізична працездатність, поліпшується настрій, зменшується відчуття втоми, голоду, спраги, зникають сонливість і негативні емоційні хвилювання.
Класифікація
Похідні пурину (метилксантини):
• кофеїн;
• кофеїн-бензоат натрію.
Похідні фенілалкіламіну:
• фенамін.
Похідні сиднониміну:
• сиднокарб.
Похідні піперидину:
• меридил.
Фармакодинаміка
• Механізм дії метилксантинів полягає у блокаді фосфодіестерази тканин мозку, накопиченні цАМФ та стимуляції глікогенолізу.
• Тривале застосування кофеїну призводить до утворення в клітинах мозку нових аденозинових рецепторів, і дія кофеїну поступово зменшується, а при раптовому припиненні введення кофеїну аденозин займає всі доступні рецептори, що може викликати посилення гальмування з явищами втоми, сонливості і депресії.
• За даними школи Павлова, механізм дії кофеїну полягає в збудженні кори головного мозку. Зокрема, він вибірково підсилює процес збудження, відновлює рівновагу між процесами збудження і гальмування. Причому характер психостимулюючої дії цього алкалоїду значною мірою визначається типом вищої нервової діяльності і дозою препарату.
• Механізм дії фенаміну полягає у звільнені із адренергічних центрів ЦНС медіаторів норадреналіну і дофаміну, а також у зменшенні їх нейронального захоплення. Також він проявляє інгібуючу дію на активність МАО. Ці властивості фенаміну призводять до стимуляції висхідної активуючої формації стовбура головного мозку. Допускається і прямий вплив препарату на кору головного мозку. Фенамін проявляє і периферичну адреноміметичну активність (стимулює α- і β- адренорецептори).
• Сиднокарб, на відміну від фенаміну, більш сильніше діє на норадренергічні, чим на дофамінергічні структури мозку.
Фармакологічні ефекти
• психостимулююча дія (всі препарати);
• підвищення АТ (кофеїн-бензоат натрію, фенамін);
• тимолептична дія (сиднокарб);
• послаблення дії снодійних, наркотичних, седативних та транквілізуючих засобів, алкоголю (всі препарати);
• аналептична, кардіостимулююча дія, зниження агрегації тромбоцитів, підвищення секреції шлункового соку, помірне посилення діурезу, прискорення глікогенолізу, ліполізу властиві для кофеїну, анорексигенна дія (фенаміну);
Показання до застосування
• Підвищення психічної та фізичної працездатності (усі препарати).
• Мігрень (кофеїн, кофеїн-бензоат натрію).
• Енурез у дітей (кофеїн-бензоат натрію, сиднокарб).
• Депресія (фенамін).
• Патологічна сонливість (кофеїн-бензоат натрію, фенамін).
• Астенічні стани (фенамін).
Побічні ефекти
• Звикання, психічна та фізична залежність (фенамін, кофеїн).
• Кофеїн може викликати нудоту, блювання, неспокій, збудження, інсомнію, тахікардію та серцеву аритмію, сиднокарб – нервово-психічні розлади.
• При тривалому застосуванні чи вживанні високих доз препаратів можуть розвинутися кардіоміопатія, артеріальна гіпертензія, психотичні реакції, зниження потенції, маси тіла, сплутаність свідомості, підвищення тактильної та больової чутливості, тремор, шум у вухах, судомний синдром.
Протипоказання
• підвищена збудливість,
• безсоння,
• виражена гіпертензія та атеросклероз,
• органічні захворювання серцево-судинної системи,
• похилий вік,
• глаукома,
• фобії,
• захворювання печінки,
• алкоголізм,
• тиреотоксикоз,
• епілепсія та підвищена чутливість до препаратів.
АНАЛЕПТИКИ
Аналептики - це ЛЗ, які у терапевтичних дозах відновлюють функцію життєво важливих центрів довгастого мозку: дихального і судинно-рухового.
Класифікація
За типом дії:
Аналептики прямої дії:
• бемегрид;
• кофеїн;
• етимізол.
Аналептики рефлекторної дії:
• лобелін;
• цитизин;
• алмітрин;
• розчин аміаку 10%.
Аналептики змішаного механізму дії:
• кордіамін;
• камфора;
• сульфокамфокаїн.
Фармакодинаміка
• Препарати прямої діїбезпосередньо збуджують центри довгастого мозку, переважно дихальний і судиноруховий, шляхом пригнічення ГАМК-А-рецепторів.
• Аналептики рефлекторної дії, стимулюючи хеморецептори каротидного синуса, збуджують центри довгастого мозку, (тобто через зону сонної артерії).
• Препарати змішаного типу дії поряд з прямою дією спричиняють і рефлекторний вплив з хеморецепторів судин на життєво важливі центри довгастого мозку. Наприклад, кордіамін безпосередньо збуджує судиноруховий центр довгастого мозку, а також рефлекторно і дихальний центр в результаті стимуляції каротидних хеморецепторів.
Фармакологічні ефекти
Ø збудження дихального і судинорухового центрів – всі аналептики;
Ø підвищення АТ (бемегрид, кордіамін, сульфокамфокаїн);
Ø посилення скоротливості міокарда (кордіамін, камфора, кофеїн, сульфокамфокаїн);
Ø стимулювання ЦНС, антагоністи снодійних (бемегрид), наркотичних анальгетиків (кордіамін, бемегрид, сульфокамфокаїн, етимізол), алкоголю та наркозних речовин (бемегрид);
Ø спазмолітична, протизапальна, протиалергічна дія та активація адренокортикортикотропної функції гіпофіза (етимізол);
Ø судомна дія у великих дозах – всі аналептики.
Показання до застосування
• Гострі отруєння снодійними та наркотичними засобами (бемегрид, сульфокамфокаїн, етимізол, кофеїн-бензоат натрію, кордіамін).
• Гострі та хронічні розлади кровообігу (кордіамін, цитизин, кофеїн-бензоат натрію).
• Шок, колапс, асфіксія (кордіамін, цитизин, сульфокамфокаїн, етимізол).
• Гостра та хронічна серцева недостатність (сульфокамфокаїн, кофеїн-бензоат натрію, камфора).
• Ослаблення дихання при пневмонії та інших інфекційних захворюваннях (камфора, кордіамін).
• Для проведення судомної терапії (бемегрид).
Побічні ефекти
• Підвищена збудливість ЦНС, неспокій, безсоння, гіпертензія, тремор, гіпервентиляція, аритмії, епілепсія, підвищена судомна готовність. При тривалому застосуванні можливе звикання, диспепсія (бемегрид, етимізол).
• Після введення розчинів камфори під шкіру можливе виникнення інфільтратів (олеоми).
• Зниження артеріального тиску за рахунок новокаїну, який входить до складу сульфокамфокаїну.
• При застосуванні кордіаміну можливе блювання, гіперемія обличчя, клонічні судоми, порушення серцевого ритму, болісність у місці ін’єкції.
Протипоказання
• Сульфокамфокаїн протипоказаний при ідіосинкразії до новокаїну, бемегрид – при психозах, психомоторному збудженні, епілепсії, кордіамін – при схильності до судом.
• Застосування цитизину протипоказане при загостренні виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, органічних захворюваннях серцево-судинної системи.
НООТРОПИ
Ноотропні засоби - це лікарські препарати, які активують вищу інтегральну діяльність мозку, покращують мислення, пам’ять, здатність до навчання.