Штатна дисципліна. Оплата праці працівників та нарахування на заробітну плату
8.1.При здійсненні ревізії операцій з оплати праці перевіряються наступні документи:
штатний розпис, трудові книжки, накази, угоди, тарифікації, графіки роботи та інші документи, на підставі яких здійснюються виплати з оплати праці та надаються пільги;
колективний договір, положення про преміювання;
бухгалтерські облікові регістри: меморіальний ордер № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій»; книга «Журнал-головна»;
первинні документи: табелі обліку робочого часу, особові рахунки, розрахунково-платіжні відомості, реєстри депонованої зарплати, листи тимчасової непрацездатності тощо.
8.2. Перевірка передбачає контроль за вказаними документами об‘єкта контролю на предмет:
дотримання порядку складання та затвердження штатного розпису;
наявності фактів утримання понадштатних чи понаднормативних посад працівників;
дотримання законодавства при встановленні та нарахуванні посадових окладів і тарифних ставок, надбавок та доплат;
відповідність сум нарахованої до виплати заробітної плати фактично виплаченій (зазначеній у відомостях на перерахування коштів на карткові рахунки в установах банків);
наявності фактів оплати праці за невідпрацьований час;
дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомоги, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат;
дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів установи;
дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат заробітної плати працівникам за час відпустки;
дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати праці сумісників та за угодами цивільно-правового характеру;
наявність фактів несвоєчасних виплат та простроченої заборгованості з оплати праці;
дотримання законодавства при здійсненні операцій з депонованою заробітною платою;
дотримання законодавства про індексацію грошових доходів населення;
дотримання законодавства при використанні коштів на сплату обов'язкових платежів до державних цільових фондів.
8.3. Ревізію витрат на оплату праці необхідно починати з перевірки обґрунтованості розрахунків до кошторису установи по КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» та 1120 «Нарахування на заробітну плату»[2].
В першу чергу необхідно дослідити правильність складання штатного розпису та встановлення посадових окладів, наявність наказу на їх встановлення.
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» гранична чисельність працівників органів виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України. В ході ревізії необхідно перевірити дотримання бюджетної установою визначеної граничної чисельності.
Примітка: Гранична чисельність працівників апарату центральних органів виконавчої влади затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 № 937.
Гранична чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2011 № 1184.
Крім цього, необхідно врахувати, що відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України чисельність працівників бюджетних установ та здійснення фактичних видатків на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, проводиться лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Тому слід звернути увагу на відповідність штатного розпису установи затвердженим лімітам бюджетних асигнувань, при цьому слід врахувати вимоги Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік щодо зобов’язання керівників бюджетних установ і організацій утримувати чисельність працівників та здійснювати фактичні видатки на оплату праці в межах затвердженого фонду заробітної плати.
8.4. Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» умови оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектору економіки, а також грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Примітка: Основний документ, що регулює трудове право, – це Кодекс Законів про працю України.
Умови оплати праці, посадові оклади (ставки заробітної плати та ставки погодинної оплати праці) основних категорій (не військовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) працівників всіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі – Постанова 1298).
Умови оплати праці, схеми посадових окладів державних службовців, осіб місцевого самоврядування визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Під час перевірки правильності встановлення посадових окладів необхідно встановити наявність наказів про прийняття на посаду і підтвердних документів про присвоєння відповідної категорії та відповідність посадового окладу присвоєній категорії. З цією метою перевіряються накази, особові справи, трудові книжки працівників, своєчасність проведення атестації та її результати тощо.
Перевірити, чи не допускається утримання посад, які не передбачені штатним розписом. При наявності затверджених штатних нормативів для певної галузі необхідно перевірити відповідність штатних розписів діючим штатним нормативам з урахуванням відомостей замін штатних посад.
8.5. У разі залучення нештатних працівників з'ясувати, чи укладено з нештатними працівниками договори цивільно-правового характеру, чи не залучались вони для виконання обов'язків, які покладені на штатних працівників та за які останнім здійснюється оплата, перевірити фактичне виконання ними роботи.
Примітка: За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами приймання/здавання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата.
Слід звернути увагу на випадки, коли фізична особа – не підприємець залучається до виконання тих самих робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором неодноразово. В цьому випадку слід врахувати, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку є підприємництвом. Згідно пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 «систематично» означає не менше трьох разів протягом календарного року. Тобто, бюджетна установа не може укладати з одною і тою ж фізичною особою протягом року більше 3-х цивільно-правових угод, якщо він не зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності. Про факти систематичного укладання протягом року цивільно-правових договорів з одною і тою ж фізичною особою, яка не зареєстрована підприємцем, необхідно повідомляти органи Державної податкової служби.
8.6. При перевірці законності встановлення виплат надбавок та доплат в першу чергу необхідно з'ясувати, чи є наказ керівника про встановлення надбавки, доплати, чи були підстави для її встановлення та чи не суперечить її розмір законодавству.
Так, надбавка за високі досягнення у праці, за виконання важливої роботи (на строк її виконання), за складність і напруженість у роботі для одного працівника (оплата праці яких регулюються Постановою № 1298) не повинна перевищувати 50 відсотків посадового окладу (крім працівників національних закладів (установ). Крім того, відповідно до Постанови № 268 надбавка за високі досягнення у праці у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки (винагороди) за вислугу років може бути встановлена для працівників, що безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів та прокурорам та слідчим органів прокуратури, керівним працівникам і слідчим органів внутрішніх справ, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які займаються розслідуванням кримінальних справ.
Примітка: Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2009 №504 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 № 268», сільським, селищним головам, їх заступникам та іншим керівним працівникам і спеціалістам апарату сільських і селищних рад та їх виконавчих органів надбавка за високі досягнення у праці не встановлюється.
Доплати працівникам можуть встановлюватись у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників; за суміщення професій (посад); за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт. При цьому такі доплати не можуть бути встановлені керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їх заступникам.
Особливу увагу при перевірці законності встановлення надбавок, доплат, виплати премій та матеріальної допомоги необхідно звернути на виплати керівникам та їх заступникам, так як такі виплати можуть здійснюватись лише за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
При перевірці законності встановлення надбавок, доплат за вислугу років необхідно встановити правильність визначення стажу роботи. Основним документом для визначення стажу роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.
8.7. При перевірці законності здійснення заохочувальних та компенсаційних виплат треба встановити, чи не завищено розміри матеріальної допомоги, чи проведено преміювання працівників відповідно до затвердженого по установі Положення про преміювання та в межах коштів на оплату праці, чи не проводилась преміювання працівників у разі наявності у них дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни.
Що стосується виплати допомоги на оздоровлення, то така допомога надається один раз на рік при виході у відпуску. У випадку поділу щорічної відпустки на частини зазначена допомога виплачується працівникові один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки.
Виплата допомоги на оздоровлення працівникам бюджетної сфери, оплата праці яких регулюється Постановою № 1298, є обов’язковою у розмірі посадового окладу, державним службовцям, оплата праці яких регулюється Постановою № 268, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі посадового окладу є обов'язковою, а за наявності коштів вона може виплачуватись у розмірі середньомісячної заробітної плати.
8.8. По особовим рахункам працівників перевіряється правильність проведення обрахунку відпускних, вихідної допомоги, зарплати під час відряджень, при цьому звертається увага на правильність визначення середньої заробітної плати. Перевіряється правильність визначення тривалості надання відпусток.
Примітка: При перевірці правильності обрахунку і виплати відпускних необхідно керуватись Законом України «Про відпустки», яким визначено умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам. Середня заробітна плата обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. Якщо ж усе-таки працівник не був у відпустці і має намір використати своє право на відпустку у поточному році за попередній рік, то виплата допомоги для оздоровлення за відпрацьований період проводиться за рахунок економії фонду оплати праці без утисків для інших працівників (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 19.07.2010 № 671/13-84-10).
Слід мати на увазі, що типовим порушенням при розрахунку середньої заробітної плати є непроведення коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадових окладів, а також включення до розрахунку виплат разового характеру.
В ході ревізії необхідно також дослідити правомірність надання додаткових відпусток та їх тривалість.
При цьому слід звернути увагу на те, що відповідно до Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, а також відповідно до Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота в яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в умовах підвищеного ризику для здоров’я, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290, працівникам бюджетних установ надаються щорічні додаткові відпустки тривалістю 4-25 календарних днів.
Згідно з статтею 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки має зараховуватись час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами праці або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими й важкими умовами праці і за особливий характер праці.
При цьому, Порядками застосування вищезазначених Списків, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16, визначено, що додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу, у розрахунок якого зараховуються дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, або із особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.
Таким чином, слід перевірити, чи не зараховано до відповідного стажу час перебування працівників на лікарняному, на курсах підвищення кваліфікації, у відрядженнях та інше.
Відповідно до підрозділу 1.2 розділу 1 Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 № 65, до електронно-обчислювальної машини (ЕОМ) відноситься електронно-обчислювальна машина з необов'язковими додатковими пристроями, системними елементами (пристрої для друку, сканери, модеми, блоки безперервного живлення та інші спеціальні периферійні пристрої).
Працівники, які працюють на персональному комп'ютері і яким щорічна відпустка надається згідно з Законом України «Про відпустки», мають право на основну відпустку тривалістю 24 календарних дні (стаття 6 Закону) і щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів за роботу на комп'ютері (стаття 8 Закону). Тобто максимальна тривалість щорічної відпустки для даної категорії працівників може бути 28 календарних днів.
Державним службовцям щорічна відпустка надається тривалістю 30 календарних днів згідно зі статтею 35 Закону України «Про державну службу». Отже, щорічні додаткові відпустки, у тому числі за особливий характер праці, їм не надаються, оскільки вони вже включені до щорічної відпустки, тривалість якої чітко визначена цим Законом. Виключення становлять лише громадяни, які мають статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» надається право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати (І категорії – терміном 14 робочих днів на рік).
При цьому необхідно звернути увагу, що якщо витрати, пов’язані з оплатою щорічних відпусток, в установах і організаціях, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, здійснюються із бюджетних асигнувань на їх утримання, то фінансування видатків по відшкодуванню витрат на оплату відпусток, що надаються особам, віднесеним до категорій І та ІІ, провадиться у відповідності до ст. 1 Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» за рахунок коштів Фонду. Тобто джерела покриття витрат на ці відпустки є різними.
Державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів (за 10 років – 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік).
Примітка: Порядок і умови надання додаткових відпусток за стаж роботи в державних органах встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 № 250 «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток».
В ході ревізії також слід звернути увагу на правомірність надання додаткових відпусток за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки» їх тривалість установлюється колективним або трудовим договором (на кожний вид посад, робіт, професій), але не може перевищувати 7 календарних днів.
Примітка: Умови надання додаткових відпусток працівникам з ненормованим робочим днем та перелік випадків, коли на підприємстві може встановлюватися ненормований робочий день, зазначено в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.1997 № 7.
Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі (посаді), що дають право на цю відпустку. Крім того, при неповному робочому дні додаткова відпустка за ненормований робочий день не надається.
При проведенні перевірки проведення розрахунків з працівниками у разі їх звільнення необхідно звернути увагу на правильність визначення кількості днів невикористаної відпустки, середньої заробітної плати, що впливає на визначення розміру компенсації за невикористану відпустку.
8.9. Окремо необхідно перевірити оплату праці осіб, які працюють за сумісництвом.
Примітка: Умови роботи за сумісництвом регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.1993 № 43.
Сумісники повинні виконувати роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час. Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Працівникам, оплата праці яких регулюється Постановою № 1298, за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, за суміщення професій (посад), за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт встановлюються доплати у розмірі до 50 відсотків посадового окладу за основною посадою.
Керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності). Це обмеження поширюється і на працівників, які займають вищезазначені посади на роботі за сумісництвом.
8.10. Перевірити правильність оформлення первинних документів по нарахуванню заробітної плати, табелів обліку робочого часу. Дані табелів обліку робочого часу необхідно співставити з наказами на відпустки, даними листків непрацездатності, особовими рахунками. Звернути увагу, чи не допускались випадки нарахування заробітної плати працівникам під час перебування їх у відпустках, на лікарняному, на санаторно-курортному лікуванні.
З метою з'ясування, чи не допускалась виплата заробітної плати на «підставних» осіб («мертві душі»), необхідно зіставити трудові книжки працівників, штатний розпис, тарифікаційні списки, особисті картки, платіжні чи розрахунково-платіжні відомості та провести перевірку відпрацювання робочого часу. У разі необхідності провести опитування працівників установи.
Для встановлення фактів виплати заробітної плати за невідпрацьований робочий час доцільно провести зустрічні звірки на підприємствах, установах, організаціях за основним місцем роботи сумісників, де встановити, чи не було «накладок» робочого часу за основним місцем роботи і за сумісництвом, перебування у відрядженні, на відпочинку за путівкою, лікарняному, а також для виявлення вигаданих та підставних осіб, зарахованих на роботу за сумісництвом. Відповідно до статті 102-1 КЗпПУ сумісники одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
8.11. Перевірити наявність фактів несвоєчасних виплат та простроченої заборгованості з оплати праці.
Примітка: Строки для виплати заробітної плати, відпускних та виплат сум при звільненні визначені статтями 115 та 116 КЗпПУ.
У разі, коли заробітна плата виплачується з порушенням строків її виплати, необхідно перевірити, чи проводиться нарахування компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у відповідності до статті 34 Закону України «Про оплату праці». Компенсація втрати заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Індексація заробітної плати проводиться лише у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації 101%. При цьому доходи починають індексувати через місяць після перевищення. Однак, якщо проводиться збільшення доходу (наприклад, через збільшення розміру мінімальної заробітної плати тощо), то даний місяць приймається за базовий і заробітна плата не індексується (при умові того, що сума збільшення доходу більше суми індексації).
Примітка: Індексація заробітної плати проводиться у відповідності до Порядку проведення індексації коштів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Крім того, необхідно звернути увагу на наявність дебіторської заборгованості із заробітної плати, яка рахується на дату, наступну після виплати заробітної плати. Наявність такої заборгованості свідчить про виплату заробітної плати наперед, тобто за невідпрацьований робочий час (фактичне проведення прихованого безвідсоткового кредитування працівників за рахунок бюджетних коштів).
8.12. По реєстру депонованих сум форма № 441 (бюджет) необхідно перевірити достовірність, повноту та правильність віднесення до реєстру сум заробітної плати та стипендій, своєчасно невиплаченої в установлений для цього термін.
Перевірити достовірність проведення виплат депонованих сум. При цьому дані реєстру необхідно співставляти з відомостями на виплату заробітної плати, стипендій, видатковими касовими ордерами, платіжними дорученнями та бухгалтерськими довідками про списання заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув.
Необхідно також врахувати, що заборгованість по депонованій заробітній платі у випадку, коли строк позовної давності минув (стаття 257 Цивільного кодексу України), перераховується до бюджету (лист Державного казначейства України від 04.08.2008 № 15-04/1729-12544). Окремо слід звернути увагу на виплату депонованої заробітної плати перед закінченням терміну позовної давності працівникам, в першу чергу, звільненим. Для підтвердження отримання сум депонованої заробітної плати доцільно, по можливості, взяти у них пояснення.
8.13. Перевірити правильність проведення виплат допомоги по тимчасовій втраті працездатності. Зокрема, необхідно дослідити, чи не проводилась виплата допомоги за рахунок коштів установи більше п'яти днів, чи не проведена виплата заробітної плати за час перебування працівника на лікарняному, а також чи правильно обраховано середню заробітну плату.
Примітка: Визначення розміру середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.
Окремо необхідно перевірити правильність сплати бюджетною установою єдиного соціального внеску.
Примітка: Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати регулює Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а також Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5.
При цьому слід мати на увазі, що базовим періодом для сплати ЄСВ є календарний місяць, термін сплати – не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим.
Бюджетні установи сплачують ЄСВ у розмірі 36,3 % суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, працівники сплачують 3,6 % із суми зарплати.
У разі використання праці фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його як підприємця), сплачується ЄСВ в розмірі 34,7 відсотка суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, фізична особа сплачує 2,6 % з отриманого доходу.
Від суми допомоги з тимчасової втрати працездатності установою сплачується ЄСВ в розмірі 33,2 %, працівники сплачують 2 %.
З фонду оплати праці працівників-інвалідів сплачується ЄСВ в розмірі 8,41 % (крім сум лікарняних, внески по яким сплачуються у загальному порядку), працівники-інваліди сплачують 3,6 % від суми зарплати.
Враховуючи, що контроль за сплатою ЄСВ та повноваження щодо притягнення до адміністративної відповідальності за відповідні порушення покладено на органи Пенсійного фонду України, у разі виявлення порушень з даного питання до проведення ревізії необхідно залучати представників цього Фонду чи повідомляти їх в установленому порядку про виявлені порушення.