Тема 1. Поняття та види господарської діяльності

Опрацьовуючи тему«Поняття та види господарської діяльності», студент насамперед повинен усвідомити, що головна мета її вивчення полягає у з’ясуванні сутності господарського права, його місця в системі інших правових явищ. Тому передусім доцільно зосередитись на опрацюванні змісту низки понять і осмисленні логічних зв’язків між ними.

Господарське право – це галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна. Для того щоб розкрити зміст цього терміну, необхідно з’ясувати основні ознаки, які визначають будь-яку галузь права в Україні: предмет, метод правового регулювання, систему галузі та її основні принципи. Основними ознаками є предмет і метод, решта – другорядні, але з ними також необхідно ознайомитися. Потрібно з’ясувати коло суспільних відносин, які підлягають регулюванню нормами господарського законодавства. Досліджуючи методи, з допомогою яких норми господарського законодавства впливають на суспільні відносини, що складають його предмет, необхідно звернути увагу на поєднання в них приватноправових та публічноправових начал, визначити основні методи, які прийнято виділяти науковцями (зверніть увагу на різні класифікації та підходи). Студенту слід спробувати проілюструвати на прикладах застосування кожного методу в конкретних життєвих ситуаціях.

Господарське право (як галузь права) - це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійс­нення господарської діяльності та/або керівництва нею із застосуванням різних методів правового регулю­вання.

Слід зазначити,що у вітчизняній юридичній науці питання про господар­ське право як галузь права є дискусійним. Частина фахівців вва­жають господарське право не самостійною галуззю права, а прос­тим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання. Друга позиція науковців щодо господарського права полягає у визнанні господарського права само­стійною галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галу­зями. Згідно з третьою точкою зору, що існує в юридичній науці, господарське право є комплекс­ною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних галу­зей права, приурочені до одного предмета правового регулюван­ня - господарської діяльності.

Господарське право як галузь права слід відрізняти від науки господарського права - за предметом, методами та завданнями.

Наука господарського права вивчає історію становлення та роз­витку системи правового регулювання господарських відносин в Україні та за кордоном, виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських відносин та напрацьовує ре­комендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і правозастосовної практики, використовуючи різноманітні наукові мето­ди: аналіз, синтез, історичний, порівняльно-правовий, евристичний та ін.

Господарське право як навчальна дисципліна - це сукуп­ність знань і навичок правового регулювання господарської дія­льності і використання відповідних правових норм у практиці господарювання при здійсненні професійної юридичної діяль­ності. Навчальна дисципліна «Господарське право» ґрунтується на надбаннях господарсько-правової науки (щодо історії становлен­ня, правових засобів функціонування господарського права, тен­денцій його розвитку та вдосконалення тощо), передбачає аналіз та вивчення основних засад правового регулювання господарських відносин та практики застосування актів господарського законо­давства.

Студенту необхідно звернути увагу на те, що суспільні відносини у сфері господарювання з моменту їх упорядкування на основі норм господарського законодавства є господарськими правовідносинами (або господарсько-правовими відносинами), яким притаманний ряд особливостей. Господарські правовідносини мають певний склад, який включає суб’єкти, об’єкти та зміст цих правовідносин. Для того щоб надалі було легше розуміти сутність відносин між суб’єктами господарювання (зокрема зобов’язальні), ці компоненти необхідно глибоко вивчити і усвідомити ще в процесі освоєння першої теми.

Визначення господарських правовідносин закріплено у статті 1 Господарського кодексу України, оскільки йдеться про те, що вони складають предмет правового регулювання цього кодексу. Тобто ця стаття передбачає, що саме регулюють норми господарського права у процесі організації та здійснення господарської діяльності.

Господарськими визнаються відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно достатті 3 Господарського кодексу України, сферу господарських відносини становлять господарсько-виробничі, організаційно–господарські та внутрішньогосподарські.

Поділ господарських відносин на господарсько - виробничі та організаційно-господарські здійснюється за критерієм характеру правовідносин. Зокрема, господарсько – виробничі відносини складаються при здійсненні господарської діяльності. Організаційно – господарські у сфері державного регулювання господарської діяльності.

Господарсько-виробничими відносинамиє майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання в процесі безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництво та реалізація товарів, виконання робіт і надання послуг). Частіше за все вони виникають на основі господарського інтересу і опосередковуються господарськими договорами.

Організаційно - господарськими є відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, вони ґрунтуються на актах державних органів, власників майна, в т. ч. щодо державної реєстрації суб'єктів господарювання, ліцензування, патентування, контролю за дотриманням такими суб'єктами правил у сфері господарювання тощо.

Виділення в окрему категорію внутрішньогосподарські відносиниздійснюється за критерієм сфери їх виникнення та дії — всередині господарської організації (між її структурними підрозділами, органами, між організацією в особі органів управління та їх посадових осіб та її учасниками, між організацією та її структурними підрозділами).

Вивчаючи запропоновану тему, студенту слід взяти до уваги, що принципи господарського права – це керівні засади, що визначають спрямованість правового регулювання господарської діяльності.

Принципами господарського права є:

· свобода господарської діяльності та ініціативи у рамках суспільного господарського порядку;

· свобода руху капіталу, товарів та послуг;

· демонополізація економіки та розвиток конкуренції;

· рівний захист державою прав усіх суб’єктів господарювання;

· обмеження втручання державних органів у господарські відносини;

· забезпечення народногосподарських (національних) інтересів шляхом державної підтримки науково – технічного прогресу;

· забезпечення правопорядку та законності в господарській діяльності;

· державний та суспільний захист інтересів споживача;

· декриміналізація та детінізація економіки.

З метою рівного підпорядкування усіх учасників господарських правовідносин нормативно – правовим актам залежно від умови господарювання застосовуються відповідні методи господарського права.

Методи господарського права – це сукупність, передбачених законодавством способів регулюючого впливу норм господарського права на господарську діяльність господарюючих суб’єктів з метою задоволення суспільних потреб. Науковці виокремлюють декілька методів правового регулювання у сфері господарювання.

Метод приписів передбачає право прийняття юридично значущих рі­шень органом господарського управління (власником майна) щодо підпоряд­кованого йому суб'єкта (рішення власника про створення підприємства чи його реорганізацію, ліквідацію; видача ліцензії; розміщення державного замовлення на підприємствах, що функціонують на базі державного майна, і підприємствах-монополістах і т.п.).

Метод автономних рішень дозволяє суб'єктам господарювання приймати самостійно в межах своєї компетенції юридично значущі рішення та перед­бачає обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень ( ухвалення загальними зборами акціонерного товариства рішення про напрями використання прибутку товариства за минулий фінансово-господарський рік тощо).

Метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за зго­дою сторін, кожна з яких не вправі нав'язувати свої умови іншій стороні; рішення приймається шляхом компромісу (укладення господарського договору та ін..).

Метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами пропози­цій (рекомендацій), адресованих суб'єктам господарювання щодо певної, бажа­ної для суспільства поведінки (порядку дій), у сфері господарюван­ня. Це примірні господарські договори, примірні установчі та внутрішні правові документи господарських організацій.

Залежно від конкретних господарських ситуацій, інтересу держави стосовно тих або інших господарських відносин та інших факторів для регулювання господарського життя можуть використовуватися будь-які із зазначених методів, виходячи з того, який з них буде найефективнішим.

Студенту необхідно звернути увагу на те, що нормативне регулювання господарських відносин ґрунтується на встановлених Конституцією України основних засадах правопо­рядку у сфері господарювання, про що згадується в Преамбулі Гос­подарського кодексу України, а в ст. 5 ГК цьому питанню приділя­ється спеціальна увага. Зокрема, ст. 5 закріплює положення, відпо­відно до якого правопорядок у сфері господарювання формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання еконо­мічних відносин суб'єктів господарювання і державного регулювання макроекономічних процесів та ґрунтується на відповідних положен­нях Конституції України.

Господарське законодавство становить нормативну основу гос­подарського правопорядку - правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю.

Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів та правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівни­цтва такою діяльністю.

За змістом систему господарського законодавства складають його норми та інститути, які перебувають у тісних взаємозв’язках між собою. Студенту слід знати значення цих термінів, основні інститути господарського законодавства, способи їхньої класифікації. Норма господарського законодавства є його найдрібнішою частиною. Саме з норм складається вся галузь. Слід знати структуру, склад, особливості норм господарського законодавства.

Розкриваючи значення терміну «господарське законодавство» і визначаючи предмет його регулювання, студент постійно зустрічатимете поняття «господарська діяльність». Ця категорія для вивчення навчальної дисципліни, яку ви опановуєте, є ключовою. Адже господарське законодавство врегульовує саме суспільні відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності. Тому необхідно детально з’ясувати зміст цього поняття, значення господарської діяльності для розвитку суспільства та економіки. Потрібно звернути увагу на різноманітні підходи до його визначення, не обмежуючись законодавчими. Слід визначити і проаналізувати всі ознаки господарської діяльності (сфера здійснення, зміст, мета, регулярність тощо). Необхідно також зробити класифікацію видів господарської діяльності за різними критеріями (сфера, ринкова спрямованість, мета здійснення). Особливу увагу слід приділити поділу господарської діяльності залежно від наявності мети отримання прибутку на некомерційну та комерційну (підприємницьку). Необхідно дати визначення цих видів господарювання, вказати їхніх можливих суб’єктів, сфери здійснення. На характеристиці підприємництва слід зупинитися більш детально: розглянути його ознаки та принципи здійснення, також доцільно визначити його види. Студенту також необхідно,опрацювавши рекомендовану літературу, визначити співвідношення господарського права з іншими галузями права, публічно-правового та приватно-правового регулювання господарських відносин.

Комплексний характер господарського права обумовлює і комплексний характер його джерел. До системи відносин, що скла­дають предмет господарського права, поряд із цивільно-право­вими відносинами, входять адміністративно-правові, кримінально-правові, фінансово-правові, земельно-правові та інші відносини, що в свою чергу обумовлює включення до джерел комерційного права відповідних нормативних актів.

Основним видом джерел господарського права є нормативно-правовий акт – офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містить норми права. Застосування знаходять також нормативні договори і правові звичаї.

Класифікувати джерела господарського права можна за різними ознаками. Найбільш поширеною є їх класифікація за юридичною силою: 1) конституційно-правові акти; 2) міжнародно-правові акти; 3) кодифіковані нормативно-правові акти (кодекси), закони та інші акти, що мають силу закону; 4) підзаконні нор­мативно-правові акти.

Конституція України, маючи найвищу юридичну силу, встановлює загальні принципи здійснення комерційної (підприємницької) діяльності. Так, зокрема, згідно зі ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Норми, за допомогою яких здійснюється міжнародно-правове регулювання господарської діяльності, містяться в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому під міжнародним договором України розуміють договір, укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, про­токол тощо). Чинні міжнародні договори, після надання Верховною Радою України згоди в належній формі, стають частиною національного за­конодавства України.

Базовим нормативним актом у сфері господарювання, що має силу закону, є Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. Цей нормативний акт визначає основні засади господарювання в Україні, містить загальні положення щодо господарських зобов'язань, відповідальності за порушення у сфері господарювання, особливості правового регулювання в окремих галу­зях господарювання, в тому числі у сфері торгівлі, тобто регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяль­ності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Кодекс містить і положення щодо суб'єктів господарювання – фізичних та юридичних осіб, організаційно-правові форми останніх, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними господарської (в тому числі торговельної) діяльності.

Систему підзаконних нормативних актів очолюють укази Президента України – нормативні акти, що видаються на основі Конституції і законів України. Нормативні акти Кабінету Міністрів України (постанови та розпо­рядження) займають наступну сходинку в ієрархії підзаконних норматив­них актів. Це означає, що їх положення повинні відповідати положенням Конституції, міжнародних договорів України, законів і актів Президента України. Нормативні акти органів виконавчої влади – постанови, накази і розпорядження органів виконавчої влади, їх посадових осіб – приймаються на основі і на виконання вищих щодо них органів влади і повинні відповідати їм.

Господарські відносини регулюються також на індивідуальному (локальному) рівні за допомогою актів їх учасників. До таких документів належать статути суб'єктів підприємницької діяльності, засновницькі договори та інші види угод, правила внут­рішнього трудового розпорядку й інші документи.

У господарському праві як науці та навчальній дисципліні, як правило, прийнято також виділяти загальну та особливу (спеціальну) частини. Вам необхідно знати критерії, за якими здійснюється такий поділ, інститути, які належать до загальної та особливої частин.

 

План лекційного заняття

1. Поняття, предмет, метод і система господарського права.

2. Господарські правовідносини: поняття, види, зміст.

3. Джерела господарського права.

4. Господарська діяльність.

 

План практичного заняття

1. Поняття, предмет, метод і система господарського права.

2. Господарські правовідносини: поняття, види, зміст.

3. Джерела господарського права.

4. Господарська діяльність.

Питання для самостійного опрацювання

1. Поняття, ознаки і принципи підприємництва.

2. Некомерційна господарська діяльність, її мета та принципи.

3. Напрями вдосконалення господарського законодавства.

4. Співвідношення господарського права з іншими галузями права.

5. Співвідношення публічно-правового та приватно-правового регулювання господарських відносин.

6. Принципи господарського права.

 

Глосарій основних термінів і понять (далі Глосарій)

господарське право, господарське законодавство, предмет господарського права, метод господарського права, господарська діяльність, система господарського права, господарські правовідносини, джерела господарського права, господарсько-правова норма.

 

Завдання для самостійної роботи та самоконтролю знань

1.Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою до теми та підготувати опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.

2. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.

3. Розробити структурно-логічну схему «Джерела господарського права».

4. Виконати тестові завдання:

1. Система правових норм, що регулюють своїм особливим методом певну сферу якісно однорідних суспільних відносин – це:

а) інститут права;

б) галузь права;

в) система права;

г) правова система.

2. Декрети Кабінету Міністрів України мають силу:

а) міжнародного договору;

б) закону;

в) підзаконного акта;

г) указу Президента.

3. У складі господарського права переважають норми:

а) трудового права;

б) адміністративного права;

в) сімейного права;

г) цивільного права.

5. Вирішити ситуаційні завдання:

Ситуаційне завдання № 1

При розгляді справи у господарському суді, провадження в якій порушено ухвалою від 10 липня 2012 р., суд застосував закон СРСР, що був прийнятий у вересні 1974 р.

Чи правомірне застосування господарським судом зазначеного закону?

Які умови застосування на території України актів колишнього СРСР? Обґрунтуйте свою відповідь, посилаючись на відповідні положення чинного законодавства України.

Ситуаційне завдання № 2

У нормативно-правовому акті, виданому Міністерством аграрної політики і продовольства України, було зазначено, що він набуває чинності через вісім днів після його видання.

Чи відповідає зазначений нормативно-правовий акт законодавству України ? Дайте аргументовану відповідь.

Ситуаційне завдання № З

Нормативно-правовий акт, виданий Міністерством фінансів України, розташованим у м. Києві, було зареєстровано у Головному управлінні юстиції м. Києва.

Чи відповідає зазначена реєстрація чинному законодавству України?

Який порядок встановлено для державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю ?

Ситуаційне завдання № 4

Реєструючий орган відмовив у скасуванні рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта міністерства, який був зареєстрований ним три роки тому з підстав, що нібито ЦК України встановлює трирічний строк позовної давності.

Чи правомірна зазначена відмова?

Ситуаційне завдання № 5

У Київському національному університеті ім. Т. Шевченка проходила міжнародна науково-практична конференція. У ході її роботи розпочалася дискусія. Професор М. стверджував, що господарське право є само­стійною галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галу­зями. Професор Б. це категорично заперечував.

Хто з науковців помиляється? Аргументуйте Вашу точку зору.