Заняття 3. Методи оцінки екстер'єру
РОБОЧИЙ ЗОШИТ
з дисципліни «Основи розведення тварин» з методичними вказівками до практичних занятть для студентів II курсу «Факультету ветеринарної медицини»
Дніпропетровськ 2009
«ОСНОВИ РОЗВЕДЕННЯ ТВАРИН»
РОБОЧИЙ ЗОШИТ З МЕТОДИЧНИМИ ВКАЗІВКАМИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАННЯТЬ СТУДЕНТІВ II КУРСУ ФАКУЛЬТЕТУ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
Розглядена та затверджена до друку на засіданні
Друкується по рішенню
УКЛАДАЧ:
Мірошниченко І.П., кандидат сільскогосподарських наук, доцент
ТЕМА 1. ЕКСТЕР’ЄР, ІНТЕР’ЄР ТА КОНСТИТУЦІЯ СІЛЬСКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН Конституція – сукупність морфологічних, біологічних та господарських властивостей організму тварин, обумовлена спадковістю, середовищем та характером продуктивності. Екстер’єр – зовнішній вигляд тварини і особливості розвитку та будови частин (статі) її тулоба. Під інтер’єром розуміють сукупність фізіологічних і біохімічних властивостей організму тварин у зв’язку з їхньою конституцією, продуктивністю та племінними якостями. З конституційними особливостями будови тіла тварин, пов’язані не тільки напрямок продуктивності, а й здатність організму тварин реагувати на умови зовнішнього середовища та мати схильність до тих чи інших хвороб. Тому досить важливими в цьому питанні є ознаки здорової будови тіла та придатність тварин до використання в умовах прогресивних технологій виробництва. Найбільш чітка різниця зовнішніх конституційних ознак у тварин спостерігається при співставленні порід різного напрямку продуктивності. Тварини різних конституційних типів відрізняються між собою морфо-фізіологічною будовою тіла. Вивчення екстер’єру та відповідна оцінка тварин неможливі без чіткого уявлення про статі тулуба та недоліки (вади) в їх будові, пропорційність розвитку окремих статей та інш. Оцінку екстер’єру слід проводити на тваринах заводської кондиції (середня вгодованість в певному віці). У корів – 1 – 2 місяці лактації; у свиноматок, вівціматок та інших с.-г. тварин – в перший місяць після опоросу, окоту і т. п.Заняття 1. Статі тіла тварин різних видів Мета заняття.Основним завданням при вивченні екстер’єру с.-г. тварин вважається досягнення чіткого уявлення про місце розташування і будову окремих статей тулуба, розмежування, особливості поділу тулуба на статі у свиней, овець, корів, коней. Методичні вказівки. Вивчення будови окремих частин тулоба тварин (статей тіла) та їх розмежування проводять використовуючи навчальний посібник І.А. Чижика (1977), муляжі корови, коня, свині та півня. На попередньо заготовлених рисунках контурів тулоба с.-г. тварин цифрами позначають місце розташування окремих статей (рис. 5, 6, 7, 8, 9). Вивчивши статі тіла та особливості їхнього розвитку за віком, можна визначити напрям продуктивності, господарську і племінну цінність тварин.
Рис. 5. Статі тіла молочної корови:1-глова; 2-лоб; 3-морда; 4-нижня щелепа; 5- ганаші; 6-шия; 7-грудь; 8-підгруддя; 9-холка; 10-лопатка; 11-плече; 12-плече-лопаткове счеплення; 13- лікоть; 14-зап’ясток; 15-п’ясток (путовий суглоб); 16-ратиця; 17-спина; 18-поперек; 19-голодна ямка; 20-молочні вени; 21-черево; 22-вим’я; 23-здухвина; 24-круп; 25-сідничний горб; 26-тазо-бедрінне счленування; 27-коліно; 28-п’ята (скакальний суглоб); 29-китиця хвоста; 30-ділянка коліна. 
Рис. 6. Статі тіла свині:1-рильце; 2-очі; 3-рило; 4-вуха; 5-ганаші; 6-шия; 7-плечі; 8-бабка передньої кінцівки; 9-плюсно; 10-груди; 11-підпруга; 12-спина; 13-поперек; 14-бік; 15-хвіст; 16-передній пах; 17-задній пах; 18-здухвина; 19-крижі; 20-черево; 21-окіст; 22-заднє коліно; 23-п’ятка; 24-путо; 25-ратички; 26-ратиці. 
Рис. 7. Статі тіла коня:1-вуха; 2-чолка; 3-тім’я; 4-лоб; 5-висок; 6-підокова впадина; 7-підбровні дуги; 8-очі; 9-перенісся; 10-спинка носа; 11-ніздрі; 12-губи; 13-підборіддя; 14-підборідна ямка; 15-підщічіна; 16-щока; 17-скуловий грібень; 18-ганаш; 19-затилок; 20-грива; 21-гребінь шиї; 22-бік шиї; 23-горло; 24-яремний жолоб; 25-холка; 26-спина; 27-поперек; 28-крижі; 29-маклок; 30-круп; 31-репиця хвоста; 32-хвіст; 33-задній прохід; 34-проміжність; 35-груди; 36-підгрудок; 37-бічна стінка грудної клітки; 38-нижній край грудної клітки; 39-ребра; 40-черево; 41-підвздошна ямка; 42-пах; 43-крайня плоть; 44-мошонка; 45-лопатка; 46-плече; 47-плечелопатковий суглоб; 48-лікоть; 49-передпліччя; 50-зап’ястя; 51-п’ястя; 52-путовий суглоб; 53-путо; 54-вінчик; 55-копито; 56-сіднічний горб; 57-ягодиця; 58-стегно; 59-коліно; 60-гомілка; 61-ахілова зв’язка; 62-п’ятка; 63-скакальний суглоб; 64-плюсно; 65-каштани; 66-щітки. 
Рис. 8. Статі тіла вівці:1-морда; 2-рот; 3-ніздрі; 4-губи; 5-ніс; 6-перенісся; 7-лоб; 8-очи; 9-вуха; 10-шия; 11-передплічна бороздка; 12-холка; 13-плечі; 14-груди; 15-чолишко; 16-передні ноги; 17-спина; 18-поперек; 19-підвздох; 20-ребра (боки); 21-передній пах; 22-черево; 23-задній пах; 24-крижі; 25-окорок (жиго); 26-підпруга; 27-корінь хвоста; 28-штани; 29-задні ноги. 
Рис. 9. Статі тіла півня:1-гребінь; 2-лице і очі; 3-вушні мочки; 4-тім'я; 5-лоб; 6 і 7-дзьоб; 8-сережки; 9 і 10-горло і шия; 11-грива; 12-малі покривні пір'їни; 13-груди; 14 і 15-пір'я крила; 16 і 17-гомілка; 18-п'ята; 19-плесно; 20-зовнішній палець; 21-середній палець; 22 і 23-внутрішній палець; 25-зовнішній палець; 26-потилиця; 27-верхня частина шиї; 28-середня частина шиї; 29-рульові пір'їни; 30-нижня частина шиї; 31-верхня частина спини; 32-середня частина спини; 33-поперек; 34-великі кістки хвоста; 35-малі кістки і покривні пір'їни хвоста; 36-поперекові пір'їни; 37-малі покривні пір'їни хвоста; 38-махові пір'їни другого порядку; 39-махові пір'їни першого порядку; 40-круп; 41-задній палець.Завдання 1.На рисунках вказати розміщення основних статей тіла сільскогосподарських тварин. 
Рис. 1. Статі тіла молочної корови: 
Рис. 2. Статі тіла свині: 
Рис. 3. Статі тіла коня: 
Рис. 4. Статі тіла вівці: 
Рис. 5. Статі тіла півня: Контрольні запитання1. Назвіть основні статі тіла корови, свині, коня і вівці.2. Які статі коня не визначають у великої рогатої худоби, і які статі подібні за назвою у свині та вівці?3. Вказати початок та закінчення спини, лоба у корів та коней.4. Що таке ганаші, круп, окорок, плече, каштани та їх топографія на тулубі тварин?5. Де знаходяться лікоть, коліно, скакальний, колінний та ліктьовий суглоби у тварин? Заняття 2. Основні недоліки та вади будови тіла тварин Мета заняття. Навчитись чітко розрізняти відхилення від норми в будові окремих статей тулуба, набути практичних навичок щодо визначення вад екстер’єру, які впливають на рівень продуктивності та здоров’я тварин.Методичні вказівки. Використовуючи рисунки і фотокартки окремих статей тулуба тварин вивчити вади і недоліки. При цьому вивчити зв'язок окремих екстер'єрних вад з хворобами та складностями використання тварин в тих чи інших умовах середовища. Наприклад: вузькі груди – здатність до захворювання туберкульозом, шаблисті кінцівки – непридатність тварин до утримання в умовах прогресивних технологій, «мопсовидність» у свині ускладнює поїдання корму з годівниці. «Шилозадість» - вада, що викликає ускладнення родів і нерідко приводить до загибелі плода. Кінь з вадами в будові кінцівок має низьке тяглове зусилля. 1.-Перелік вад будови тіла сільскогосподарських тварин | № п/п | Перелік вад характерні для виду тварин | |
| 1. | Загальний розвиток тварин: загальна недорозвиненість, грубий чи досить тонкий кістяк, м'язи не достатньо розвинуті, не пропорційна будова тіла, загальний вигляд не відповідає типу породи | Худоба, свині, вівці, коні |
| 2. | Статі екстер'єру:· голова, шия: голова велика (важка) або зніжена (перерозвинута), горбоноса з ввігнутим профілем (мопсовидність). Шия коротка, товста. Складки шкіри, на шиї худоби товсті, верхня лінія цієї статі непряма (вирізана), наріст на шиї (хобот) як у бугая. Лебедина, як у оленя, постава шиї у коня. Неправильний прикус у свині;· груди: вузькі, не глибокі з перехватом за лопатками. Ребра розташовані вузько. У корів шкіра на останьому ребрі товста, не еластична;· холка, спина , поперек: холка роздвоєна, гостра. Спина вузька, коротка, провисла, чи горбата. Поперек вузький, провислий, дахоподібний;· сідниці, круп: короткий, звислий, дахоподібний, шилоподібний у худоби. Погано розвинуті м'язи (бідний окорок) у свиней;· вим'я, статеві органи: у корів вим'я мале, жирове, відвисле. Нерівномірно розвинені частки вимені. Дійки зближені, погано розвинені, товсті чи досить тонкі олівце-, грушо-, або конусоподібні. Наявність додаткових дійок. Малий запас вимені, шкіра залози товста. «Козяче» вим'я; у свиней – сосків менше ніж 12, неравномірне їх розміщення, відсутні вивідні протоки. Кратерні соски, недостатня залозистість вимені. Погано розвинуті сім'яники. Наявність тільки одного сім'яника (нутряк).· кінцівки: передні зближені в зап'ясті (х-подібні). Задні зближені в скакальних суглобах (клишеногість), шаблевидні, слонова постанова кінцівок, х-подібна постава, слабкі путові суглоби (ратичками достає підлоги), медвежі та м'які бабки. Торцові ратиці у худоби. Перехват у зап'ясті, брокдаун, козинець, шпат, курба, круті бабки у коней. | Худоба, свині, вівці, коні Худоба, вівці, коні Худоба, свині, коні Худоба, свині, коні Худоба, свині, коні Худоба, свині, вівці, коні |
| Ознаки статі | Вади і дефекти |
| Загальний вигляд і розвиток, вираженість особливостей породи, кістяк | Загальна недорозвиненість; кістяк грубий чи перерозвинено ніжний; мускулатура рихла або слабо розвинена; будова тіла непропорційна і не відповідає напрямку продуктивності; тип породи виражений слабо; низькорослість; голова дуже мала, вузька, важка, груба, чи перерозвинена, «бичача» для корови, чи «коров'яча» для бугая; шия коротка, груба, із товстими складками шкіри, вирізана і різко переходить у груди й плечі; підгруддя велике |
| Тулоб: холка, спина, поперек, середня частина | Тулуб короткий, молочний трикутник виражений слабо, лопатки прилягають не щільно, плечі (лопатки) вивернуті; холкароздвоєна чи дуже гостра, низька надмірно обмускулена; вузька відстань між ребрами, спина вузька, коротка, провисла, або горбата; поперек вузький, провислий, дахоподібний; середня частина коротка, недостатні глибина і об'єм черева у корів, у бугаїв черево відвисле |
| Груди | Неглибокі, вузькі, з перехватом і западинами за лопатками, об'єм грудей малий, недостатньо округлі передні ребра |
| Крижі | Короткі, вузькі, звислі, маклаки низькі, корінь хвоста високий, запалий, шилозадість, дахоподібність |
| Кінцівки | Зближеність у зап'ястках (х-подібність), розмет грудних кінцівок, відставлені лікті, шаблевидні, слонова постава, зближеність у скакальних суглобах тазових кінцівок, перерозвинені стегна. Кістяк грубий; бабки слабі (провислі) |
| Ратиці | Дуже вузькі; торцева передня стінка; м'які, випукле дно, роздвоєні, низька п'ятка |
| Вим'я | Дуже мале (примітивне), мішкоподібне, відвисле, із нерівномірно розвиненими частками (козяче); глибокі роздільні борозни між передньою та задньою частинами (перехват); м'ясисте слабо залозисте, дно вимені ступінчасте; молочні вени малі, погано виражені |
| Передня частина вимені | Глибокі (відвислі), або мілкі передні частки; вузька, коротка і слабо прикріплена до черевної стінки |
| Задня частина вимені | Дуже мілка, відвисла, мало поширена назад; низьке прикріплення ззаду; підтримувальна зв'язка погано виражена |
| Дійки | Дуже короткі або довгі, товсті або тонкі, кососпрямовані, олівцеподібні, пляшкоподібні, грушоподібні, зближені збоку або ззаду |
Заняття 3. Методи оцінки екстер'єру
Мета заняття.Вивчити основні методи оцінки екстер'єру с.-г. тварин з метою добору здорових і придатних до використання в різних умовах середовища.
Методичні вказівки.В практичній селекції використовують такі методи оцінки екстер'єру тварин: окомірний, бальний (шкалування), взяття промірів тулуба, визначення індексів будови тіла, побудова екстер'єрних профілів, лінійна оцінка на основі порівняння особин з будовою тіламодельної тварини, фотографування.
В птахівництві окомірний метод доповнюють прощупуванням. Адже пір'я приховує від ока бонітера будову тіла птиці. Прощупування полягає в тому, що дотиком пальців визначають особливості розвитку тих чи інших статей тіла тварин. Такі дії частково можуть доповнити окомірну оцінку шляхом пальпації в інших видів с.-г. тварин. Наприклад при виявленні щільності будови шкіри, залозистості вимені та інш.
При оцінці екстер'єру тварин використання лише одного якогось метода не є вирішальним, алише частковим. Так, окомірна оцінка є дещо суб'єктивною. Оскільки ступінь розвитку окремих статей у різних тварин нерівнозначний.
Бальна оцінка (шкалування) тим і відрізняється, що за ступінь розвитку окремих статей тіла, тварині визначають відповідну кількість балів (цифровий показник). Звичайно ті тварини, які мають кращу будову тілаотримали високий бал за екстер'єр. За цими балами порівняно легко організувати добір в стаді. Але в цьому випадку, як і в попередньому зберігається певна суб'єктивність. Незалежно від досвіду класифікатора (бонітера), інколи в зв'язку із зміною кута зору за розвиток однієї ж і тієї статі, тварині визначають не однакові бали. Тому лише досвідчений бонітер може провести достовірно окомірну оцінку екстер'єру. Найбільш об'єктивною є оцінка екстер'єру шляхом взяття промірів тулуба тварини.
В цілому ж, всі вказані методи екстер'єру не виключають один одного, а взаємно доповнюють. Тобто ефективною буде оцінка будови тіла тварин, коли послідовно використовуються кілька методів.