Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2. 1 страница

Довідник

Основних сдор, які обертаються на хімічнонебезпечних об’єктах україни

Київ

Довідник розроблений згідно з тематичним планом робіт Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МВС України за замовленням ГУДПО МВС України.

В довіднику наведено інформацію щодо основних фізико-хімічних властивостей, характеру дії на організм людини, надання першої домедичної допомоги потерпілим, засобів захисту, нейтралізації і дегазації для 39 основних сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), які обертаються на хімічно-небезпечних об’єктах України.

Довідник призначений для працівників пожежної охорони, цивільної оборони, які займаються організацією ліквідацій аварій і пожеж на об’єктах з наявністю СДОР, для формувань ВГРЧ, для працівників народного господарства, які залучені у виробництві, використанні, зберіганні і транспортуванні СДОР. Довідник може бути корисним для викладачів та студентів навчальних закладів хімічного і медичного профілю.

Довідник складено під загальним керівництвом к.х.н. Д.Г. Білкуна.
Автори: Ю.В. Бабенко, к.х.н. М.В. Білошицький, к.х.н. В.П.Орел, І.Д. Будьонний, С.В. Кутеко, к.м.н. К.М. Міщенко.

Розділ довідника “Експрес-інформація у символах щодо основних сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), які обертаються в Україні” викладено відповідно до довідника експрес-інформації у символах “Небезпечні хімічні речовини в природі, промисловості і побуті” під ред. О.В. Гайдука -К.: Чорнобильінформ, 1998. -640с.

Набір тексту на комп’ютері виконала О.М. Ботяновська.

Рецензенти:

- від ДержНДІТБХВ: заступник директора з наукової роботи, к.т.н. В.В. Захарченко; завідуючий лабораторією захисту від шкідливих факторів к.х.н. М.І. Буковський; завідуюча відділом випробувань засобів індивідуального захисту Н.В. Михайлова;

- від Луганського ДМУ: завідуючий кафедрою фармакології, доктор медичних наук, професор В.Д. Лук’янчук; асистент кафедри медичної хімії,
к.х.н. Г.К. Гризунова;

- від управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Луганській області: перший заступник начальника В.В. Сапон; начальник відділу радіаційного і хімічного захисту С.В.Нікульшин.

Висловлюємо щиру подяку ЗАТ “Інститут Спецавтоматика” за надану інформацію щодо установок автоматичного пошуку, локалізації СДОР під час аварій та сповіщення обслуговуючого персоналу і мешканців району зараження.

ЗМІСТ

	Стор
	ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ І ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ. . . . . . . . . . . . . . . .
	1 АМІАК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	2 АНГІДРИД ОЦТОВИЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	3 АНГІДРИД СІРЧИСТИЙ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	4 АНІЛІН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	5 АЦЕТОНЦІАНГІДРИН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	6 БЕНЗИЛ ХЛОРИСТИЙ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	7 БЕНЗОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	8 БРОМ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	9 БРОМБЕНЗОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	10 БРОМИСТИЙ ГЕПТИЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	11 ГІДРАТ ГІДРАЗИНУ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	12 ДИМЕТИЛАМІН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	13 ДИХЛОРЕТАН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	14 МЕТАНОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	15 МЕТИЛАКРИЛАТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	16 МЕТИЛБРОМІД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	17 МЕТИЛХЛОРИД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	18 НІТРАТНА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	19 НІТРИЛ АКРИЛОВОЇ КИСЛОТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	20 ОКСИД ЕТИЛЕНУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	21 ОКСИД ПРОПІЛЕНУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	22 ОЛЕУМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	23 ОЦТОВА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	24 ПЕРОКСИД ВОДНЮ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	25 ПЕРХЛОРЕТИЛЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	26 СІРКОВОДЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	27 СІРКОВУГЛЕЦЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	28 СОЛЯНА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	29 ТОЛУОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	30 ТРИХЛОРЕТИЛЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	31 ТРИХЛОРСИЛАН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	32 ФОСГЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	33 ФТОРОВОДЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	34 ФУРФУРОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	35 ХЛОР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	36 ХЛОРБЕНЗОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	37 ХЛОРОФОРМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	38 ХЛОРСУЛЬФОНОВА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	39 ХЛОРПІКРИН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	МАРКУВАННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	ЗАГАЛЬНИЙ ПОКАЖЧИК ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
	ЕКСПРЕС-ІНФОРМАЦІЯ У СИМВОЛАХ ЩОДО ОСНОВНИХ СИЛЬНО-ДІЮЧИХ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН (СДОР), ЯКІ ОБЕРТАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ І ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ

ад. т. гор. - адіабатична температура горіння;

атм. - атмосфера;

БЕМЗ- безпечний експериментальний максимальний зазор;

верхн. - верхній;

в.т. - відкритий тигель;

ВХВ - відходи хімічних виробництв;

в/в - внутрішньовенно;

в/м - внутрішньом’язово;

год. - година;

густ. - густина;

з.т. - закритий тигель;

коеф. диф. - коефіцієнт дифузії;

конц. межі пош. пол.- концентраційні межі поширення полум’я;

мас. - масовий;

макс. - максимальний;

МВВК - максимальний вибухонебезпечний вміст кисню;

мін. - мінімальний;

М - молекулярна маса;

М - моль;

нагр.- нагрівання;

нижн. - нижній;

норм. шв. пош. полум’я – швидкість переміщення фронту полум’я відносно суміші, яка незгоріла, в напрямку перпендикулярному до його поверхні;

н.у. - нормальні умови: для рідин і твердих речовин - 20 ⁰С і 101325 Па; для газів - 0 ⁰С і 101325 Па;

мас. - масовий;

об. - об’ємний;

п/ш- під шкіру;

розр. - розрахунковий;

т. - температура;

т. плав. - температура плавлення (при тиску 101325 Па);

тепл. згор. - теплота згоряння;

тепл. згор.- теплота згоряння;

тепл. утвор. - теплота утворення;

т. займ. - температура займання;

т. кип. - температура кипіння (при тиску 101325 Па);

т. межі пош. пол. - температурні межі поширення полум’я;

т. самозайм. - температура самозаймання;

т. спал. - температура спалаху;

Ц.Н.С. - центральна нервова система;

хв. - хвилина;

гостре отруєння – отруєння, яке спричинюється нетривалою дією відносно великих кількостей шкідливих речовин і характеризується яскравим типовим проявленням під час дії або через невеликий (декілька годин) прихований (латентний) період, виникає в результаті аварій, пошкодження обладнання і грубих порушень технології;

гранично допустима концентрація хімічної речовини у повітрі робочої зони, мг/м³,(ГДК р.з.) – найвища концентрація хімічної речовини у повітрі р.з., за якої при повсякденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 год. або при іншій тривалості, але не більше 41 год. на тиждень, протягом всього робочого стажу вплив хімічної речовини не може викликати захворювань або відхилень в стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, в процесі роботи або в подальші періоди життя теперішнього і майбутніх поколінь;

гранично допустима концентрація середньодобова, мг/м³, (ГДК с.д.) - – найвища концентрація хімічної речовини у повітрі населених міст за якої ця речовина не повинна справляти на людину прямої чи іншої шкідливої дії при невизначено тривалому (роками) вдиханні;

гранично допустима максимальна разова концентрація хімічної речовини у повітрі населених пунктів, мг/м³,(ГДК м.р.) - максимальна концентрація хімічної речовини у повітрі, за якої ця речовина при вдиханні протягом 30 хв. не повинна викликати змін у здоров’ї людини;

клас небезпеки- класифікаційна характеристика шкідливих речовин (ГОСТ 12.1.007-76) за ступенем дії на організм; встановлено 4 класи небезпеки шкідливих речовин: 1 - речовини надзвичайно небезпечні; 2 - речовини високонебезпечні; 3 - речовини помірно небезпечні; 4 - речовини малонебезпечні [1].

коефіцієнт розчинності - освальдівський коефіцієнт розчинності, тобто відношення концентрації речовини у рідкій фазі до концентрації його у газовій фазі;

опік першого ступеню – опік, який характеризується почервонінням, припухлістю шкіри і хворобливістю;

опік другого ступеню – опік, який характеризується появою пухирів; можливе нагноєння;

опік третього ступеню – опік, який характеризується глибокими пошкодженнями; виникають ділянки змертвіння (некрози) тканини;

опік четвертого ступеню – опіки, які характеризуються ураженням глибоких тканин. При опіках хімічними речовинами, які здатні прилипати до шкіри (горючі смоли, жовтий фосфор та ін.), виникає ще й небезпека загального отруєння організму;

орієнтовний безпечний рівень впливу шкідливих речовин у повітрі (ОБРВ) - тимчасовий орієнтовний гігієнічний норматив вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони, який затверджено на термін 2 роки, після чого він може бути змінений, перезатверджений на новий термін або відмінений у залежності від перспективи використання речовини і наявної інформації щодо його токсичних властивостей;

порогова концентрація - мінімальна ефективна концентрація речовини, за якої вплив цієї речовини може викликати відчутний фізіологічний ефект; при цьому уражені відчувають тільки первинні ознаки ураження і зберігають працездатність;

робоча зона (р.з.) – елемент простору висотою 2 м над рівнем підлоги або майданчика, де знаходяться місця постійного або тимчасового перебування робітників;

середня смертельна доза при потраплянні у шлунок, мг/кг, (Л.Д. _{50 шл}) - доза речовини, віднесена до 1 кг маси тварини, яка викликає загибель 50 % тварин при одноразовому введенні в шлунок;

середня смертельна доза при потраплянні на шкіру, мг/кг,(Л.Д. _{50 шк.}) - доза речовини, віднесена до 1 кг маси тварини, яка викликає загибель 50 % тварин при одноразовому нанесенні на шкіру;

середня смертельна концентрація в атмосферному повітрі, мг/м³, (Л.К. ₅₀) - концентрація речовини в повітрі, за якої настає загибель 50 % тварин при 2-4 - годинній інгаляційній дії;

сильнодіюча отруйна речовина (СДОР) - хімічна речовина, що використовується в народногосподарчих цілях, яка в разі виливання або викиду може призвести до забруднення повітря в уражаючих концентраціях (ГОСТ 22.0.002-86);

токсична дія речовини - результат взаємодії організму, шкідливої речовини і навколишнього середовища. Токсична дія залежить від кількості речовини, яка потрапила в організм, її токсичності, тривалості надходження і хімізму взаємодії речовин; вона залежить також від статі, віку, індивідуальної чутливості організму, від метеорологічних умов, від хімічної структури і фізичних властивостей шкідливої речовини;

шкідлива речовина (ш.р.) - речовина, яка при контакті з організмом людини у випадках порушення вимог безпеки спроможна викликати професійні захворювання, травми на виробництві або відхилення в стані здоров’я, що виявляються сучасними методами як в процесі роботи, так і в віддалені періоди життя теперішнього і майбутніх поколінь (ГОСТ 12.1.007-76);

Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють в залежності від норм показників, які наведено в таблиці 1 [1]. Віднесення речовини до класу небезпеки здійснюють за показником, значення якого відповідає найвищому класу небезпеки.

Таблиця1 - Класифікація небезпечності речовин за ступенем дії на організм людини

Показник	Норми для класу небезпеки

ГДК СДОР в повітрі робочої зони, мг/м³	до 0,1	0,1-1	1,1-10	більше 10
середня смертельна доза при потраплянні в шлунок, мг/кг	до 15	15-150	151-5000	більше 5000
середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг	до 100	100-500	501-2500	більше 2500
середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м³	до 500	500-5000	5001-50000	більше 50000
коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння (КМІО)	більше 300	300-30	29-3	до 3
зона гострої дії	до 6	6-18	18,1-54	більше 54
зона хронічної дії	більше 10	10-5	4,9-2,5	до 2,5

хронічне отруєння - отруєння, що виникає поступово внаслідок тривалої дії шкідливих речовин, які потрапляють в організм у відносно невеликих кількостях. Воно розвивається внаслідок накопичення шкідливої речовини в організмі (матеріальна кумуляція) або викликаних ним змін (функціональна кумуляція). У таблиці 2 наведено класифікацію шкідливих речовин за ознаками отруєння [2].

Таблиця 2 - Класифікація шкідливих речовин за ознаками отруєння

Група речовин	Ознаки отруєння

Нервові - вуглеводні, спирти жирного ряду, анілін, сірководень, тетраетилсвинець, трикрезилфосфат, аміак, фосфорорганічні сполуки та ін.	Викликають порушення функцій нервової системи, судоми, параліч.
Подразнюючі - хлор, аміак, діоксид сірки, тумани кислот, оксиди азоту, фосген, дифосген, ароматичні вуглеводні та ін.	Уражають верхні і глибокі дихальні шляхи.
Припікаючи і подразнюючи шкіру і слизові оболонки - неорганічні кислоти, луги, деякі органічні кислоти, ангідриди та ін.	Уражають шкіру, викликають утворення наривів, виразок.
Ферментні - ціанідна кислота та її сполуки, арсен і його сполуки, солі ртуті, фосфорорганічні сполуки.	Порушують структуру ферментів, інактивують їх.
Печінкові - хлоровані вуглеводні, бромбензол, фосфор, селен.	Викликають структурні зміни тканини печінки.
Кров’яні - оксид вуглецю, гомологи бензолу, ароматичні смоли, свинець і його неорганічні сполуки та ін.	Інгибують дію ферментів, які задіяні в активації кисню, взаємодіють з гемоглобіном крові.
Мутагени - етиленімін, оксиди етилену, деякі хлоровані вуглеводні, сполуки свинцю, ртуті та ін.	Діють на генетичний апарит клітини.
Алергени - деякі сполуки нікелю, похідні піридину, алкалоїди та ін.	Викликають зміни в реактивній спроможності організму.
Канцерогени - кам’яновугільна смола, 3,4-бензпірен, ароматичні аміни, азо- і діазосполуки та ін.	Викликають утворення злоякісних пухлин.

За фізико-хімічними характеристиками СДОР поділяються на 5 груп, а також на підгрупи А і Б [3]. В таблиці 3 наведено класифікацію СДОР за групами і їх характеристики.

Таблиця 3 - Класифікація СДОР за фізико-хімічними характеристиками.

Група	Характеристика	СДОР
	Сипучі і тверді СДОР, нелеткі при температурі зберігання до 40 ⁰С.	Алкалоїди (бруцин, нікотин, цинхонін та ін.), жовтий фосфор, оксиди арсену (V;III), хлорид ртуті (II) (сулема).
	Сипучі і тверді СДОР, леткі при температурі зберігання до 40 ⁰С.	Ціаніди.
	Рідкі летючі СДОР, що зберігаються під тиском (стиснені і зріджені гази) підгрупа А. підгрупа Б.	Аміак, оксид вуглецю(II); Оксид сірки(IV), сірководень, хлор, фосген.
	Рідкі леткі СДОР, які зберігаються при нормальному тиску підгрупа А підгрупа Б	Аміачна вода (25 %), аміно- і нітросполуки ароматичного ряду, ціанідна кислота. Дихлоретан, дифосген, сірковуглець, тетраетилсвинець, хлорпікрин.
	Димлячи речовини.	Нітратна, сульфатна, соляна кислоти (концентровані), хлорангідриди сульфітної і дисульфатної кислот, хлорсульфонова і фтороводнева кислоти.

За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунок) потраплянні в організм хімічні речовини поділяються на 6 груп [4], як показано в таблиці 4. Віднесення речовини до групи токсичності здійснюють за показником, значення якого відповідає найвищому класу токсичності.

Таблиця 4 - Токсичність хімічних речовин

Група токсичності.	LC50, мг/л.	LD50, мг/кг.

Надзвичайно токсичні	Нижче 1	Нижче 1
Високотоксичні	1-5	1-50
Сильно токсичні	6-20	51-500
Помірно токсичні	21-80	501-5000
Малотоксичні	81-160	5001-15000
Практично не токсичні	Більше 160	Більше 15000

В залежності від шкідливих факторів для захисту від СДОР використовують захисні костюми таких типів [5]:

- Вн - водонепроникний;

- Вп- від розчинів поверхнево-активних речовин;

- Кк - від кислот, концентрація яких вища 80 % (по Н₂SO₄);

- О - від органічних розчинників, лаків, фарб на їх основі;

- Тн - від низьких температур;

- Яа - від токсичних речовин;

- Яж - від рідких токсичних речовин;

- Ят - від твердих токсичних речовин.

АМІАК

(амоніак; водний розчин – аміачна вода)

Молекулярна формула: NH₃. М=17,03.

Агрегатний стан за н. у.:газ.

Зберігання і транспортування.А. зберігають у зрідженому стані під тиском 2МПа або при атмосферному тиску і температурі мінус 33 ⁰С в сталевих балонах, цистернах, ємкостях; водні розчини аміаку зберігають в скляних бутлях. А. транспортують в сталевих балонах, які пофарбовані в жовтий колір з написом “Аміак” чорного кольору, у залізничних і автомобільних цистернах; транспортування по воді здійснюється в спеціальних танкерах.

Фізичні і хімічні властивості.Безбарвний газ із задушливим різким запахом, т. плавл. мінус 77,75 ⁰С; т. кип. мінус 33,35 ⁰С; т. крит. 132,4 ⁰С ; густина 0,771 кг/м³ (0 ⁰С, 101325 Па); густина крит. 235 кг/м³; тиск крит. 113 МПа; розчинність А. у воді (% мас.): 42,8 (0 ⁰С), 33,1 (20 ⁰С), 23,4 (40 ⁰С), 14,1 (60 ⁰С); густина водних розчинів (кг/м³): 970 (8 % мас. А.), 947 (16 %), 889 (32 %),
832 (50 %), 733 (75 %); А. добре розчиняється (але гірше, ніж у воді) в спирті, ацетоні, хлороформі, бензолі та інших органічних розчинниках; рідкий А. розчиняє лужні і лужноземельні метали, Al, P, S, I, багато інтерметалідів та ін. У водному розчині частково іонізується на NH⁺₄і ОН,^- що обумовлює лужну реакцію розчину. Характеризується високою реакційною здатністю. Типовими є реакції приєднання, особливо протона при взаємодії з кислотами. В результаті утворюються солі амонію, які за багатьма властивостями подібні до солей лужних металів.

А. горить у присутності кисню з утворенням води і вільного азоту:

4NH₃+3O₂=2N₂₊6H₂O.

А. - горюча речовина. При нагр. в атм. А. багато металів і неметалів (Zn, Cd, Fe, B, Si та ін.) утворюють нітриди. При взаємодії з СО₂ А. утворює карбамат амонію NH₂COONH₄, який при 160-200 ⁰С і тиску до 40 МПа розпадається на воду і сечовину. Подавання води на поверхню рідкого А. призводить до його інтенсивного закипання і утворення аерозольної суміші, що містить, крім парів, краплинки А. розміром 10-30 мкм. Така аерозольна хмара має більшу густину, ніж навколишнє повітря; основним фактором, який визначає рух хмари, є сила тяжіння, тому вона рухається над поверхнею землі по низинах і рівчаках. Траплялось, що хмара рухалась проти вітру. На повітрі А. швидко переходить в (NH₄)₂СО₃ або поглинається вологою з утворенням гідроксиду амонію NH₄ОН. При 20 ⁰С стійкий. Вступає в реакції приєднання, заміщення і окиснення.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Горючий газ, тепл. згор. 316,5 кДж/моль; т. самозайм. 650 ⁰С; конц. межі пош. полум’я у повітрі 15-28 % (об.), у кисні 13,5-79 % (об.); мін. енергія запалювання 680 мДж; макс. тиск вибуху 588 кПа; МВВК 6,2 % (об.); ад. т. гор. 1777 К; норм. швидк. пош. полум’я 0,23 м/с при 150 ⁰С. Контакт А. зі ртуттю, хлором, йодом, бромом, кальцієм і деякими іншими речовинами приводить до утворення вибухових сполук. Межі вибухонебезпечних концентрацій в повітрі 15-28 %.

Засоби гасіння:вогнегасні порошки, тонкорозпилена вода, у приміщеннях застосовують об’ємне гасіння.

Основна небезпека. А. горюча речовина, сильно токсична, викликає хімічні опіки шкіри та очей. Рідкий А. спричинює обмороження; газоподібний А. потрапляє в організм через органи дихання і викликає смерть від зупинки дихання і серцевої недостатності.

Поріг сприйняття запаху:0,50-0,55 мг/м³.

Поріг подразнювальної дії на очі:490 мг/м³.

Дія на шкіру:викликає опік шкіри, ступінь якого залежить від концентрації.

ГДК р. з.: 20 мг/м³.

ГДК м. р.: 0,2 мг/м³.

ГДКс. д.: 0,04 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас небезпеки - “помірно небезпечні”.

За ступенем токсичності:3 група - “сильно токсичні”.

За характером токсичності: групи “нервові” і “подразнюючі”.

Л.К. ₅₀: для людини (експозиція 0,5-1 год.)1500-2700 мг/м³.

Токсична дія.Водні розчини А. високої концентрації викликають сльозотечу, біль в очах, задуху, сильні напади кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювоту, затримку сечі. Важке отруєння проходить на тлі різкого зменшення вентиляції легенів, гострої емфіземи, збільшення печінки, ацидозу, прискорення глутаміноксалатної активності. Вже через декілька хвилин після дії А. настає м’язова слабкість з підвищеною рефлекторною збудливістю судом, різко знижується поріг слуху, внаслідок чого сильний звук викликає новий напад судом. Порушується обмін глютамінової і кетоглутарової кислот у корі головного мозку, значно зменшується здатність тканин мозку поглинати кисень. А. має курареподібну дію, під впливом А. в дуже високих концентраціях потерпілі іноді збуджені, знаходяться в стані буйного марення, не здатні стояти. Виникають різкі порушення дихання і кровообігу; в перші години (іноді і в перші хвилини) після отруєння може настати смерть від серцевої недостатності або зупинки дихання у фазі вдихання при спазмі голосової щілини (рефлекс трійничкового нерву). Частіше смерть настає через декілька годин або днів після нещасного випадку від набряку гортані і легенів. У ряді випадків причиною загибелі є запалення легенів і бронхів. Можливий хімічний опік очей і верхніх дихальних шляхів. Концентрації 350-700 мг/м³ небезпечні для життя людини.